<<
>>

ВТРАТИ ВІД БОРОТЬБИ З ІНФЛЯЦІЄЮ

Коли політики намагаються забезпечити високі рівні виробництва та зайнятості шляхом низької інфляції, монетарна політика може виявити свій інфляційний тиск*. Унаслідок цього домогосподарства, фірми та політики погоджуються на вищий рівень інфляції задля подолання безробіття і піднесення рівнів виробництва.

Так трапилося тоді, коли президент Картер призначив Алана Грінспена головою Ради керуючих ФРС. Якими знаряддями володіють політики для боротьби з інфляцією? Засобом боротьби з нею є дезінфляція — зменшення довгострокової інфляції. Неокласики та неокейнсіанці пропонують різні рекомендації щодо застосування дезінфляції.

Неокласична дезінфляція: миттєве подолання інфляції

Одним із постулатів неокласичної теорії є те, що ціни та зарплати швидко змінюються внаслідок зміни сподівань. Тому неокласики пропонують задля боротьби з інфляцією (див. рис. 28.7) знижувати сподівання громадськості щодо майбутнього приросту пропозиції грошей.

Припустимо, унаслідок довгострокової інфляції домогосподарства та фірми очікують, що ФРС стимулюватиме сукупний попит, і крива AD повинна зміститися від AD0 до AD1. Оскільки зростає очікуваний рівень цін, короткострокова крива сукупної пропозиції зміщуватиметься вгору від SRAS0 до SRAS1. Отже, ураховуючи сподівання громадськості щодо рівня інфляції, економічна рівновага переміщуватиметься від точки Е0 у точку Е1.

Як видно з рис. 28.7, якщо ФРС вдасться до миттєвої дезінфляції, тобто оголосить, що припинить зростання пропозиції грошей для обмеження інфляції, крива SRAS не зміститься від SRAS0 до SRAS1. Оскільки грошова експансія припиняється, крива AD зміститься назад у положення AD0. Тому оскільки домогосподарства та фірми сподіваються на антиінфляційні заходи, економічна рівновага досягатиметься у точці E0.

Через те що зарплати та ціни, за позицією неокласиків, гнучкі, інфляція спадає з мінімальним зниженням рівня виробництва, а то й без них. Тому втрати виробництва і робочих місць від боротьби з інфляцією тут фактично відсутні.

Рисунок 28.7. Неокласична миттєва дезінфляція
Коли громадськість сподівається на інфляцію, економічна рівновага зміщується з точки Е0 у точку Е1.

1. При застосуванні миттєвої дезінфляції ФРС оголошує, що вона зменшить темпи приросту пропозиції грошей, тому крива AD не зміщуватиметься від AD0 до AD1.

2. Рівень цін швидко змінюється, тому крива SRAS не зміщується, а рівновага залишається у точці Е0. Дезінфляція відбувається без втрат у виробництві.

Томас Сарджент зі Стенфордського університету наголосив: важливо змінювати сподівання так, щоб втрати робочих місць та обсягу виробництва були мінімальними*. Він вивчав гіперінфляцію чотирьох європейських країн у період між двома світовими війнами, включно з Німеччиною, про яку ми згадували вище. Фінансування зростаючого дефіциту бюджету шляхом емісії дало поштовх високій інфляції. В усіх випадках оголошення бюджетної реформи та припинення інфляційного збільшення внутрішньої пропозиції грошей значно збивало інфляцію. Втрати виробництва були незначними, що підтверджує висновок неокласиків про відсутність економічних втрат від дезінфляції, коли вона застосовується відкрито, а не несподівано.

Неокейнсіанська дезінфляція: поступове зниження інфляції

Неокласична миттєва дезінфляція найкраще підходить країнам, що переживають гіперінфляцію, оскільки угоди у таких економіках індексуються на зміни в цінах. Чи можливо використати переваги миттєвої дезінфляції в економіках, таких, як у Сполучених Штатах, Японії, країнах Європи, де рівні інфляції помірні? Неокейнсіанці так не вважають.

Вони наголошують, що завжди існує певна негнучкість номінальних цін. Довгострокові контракти за номіналом та видатки на зміну цін сповільнюють пристосування рівня цін до змін у сподіваннях. Навіть якщо домогосподарства та фірми керуються раціональними сподіваннями, не всі ціни миттєво відреагують на зміни майбутньої очікуваної інфляції.

Тому неокейнсіанці пропонують свої рекомендації щодо боротьби з інфляцією. Розглянемо миттєву дезінфляцію з їхньої точки зору. Припустимо, економіка перебуває у стані рівноваги за повної зайнятості у точці Е0 на рис. 28.8, а темпи інфляції та приросту номінальної пропозиції грошей становлять 10 %. Громадськість сподівається, що крива AD переміститься в положення AD1, а крива SRAS — у положення SRAS1. Отже, домогосподарства та фірми очікують, що досягнеться нова точка економічної рівноваги Е1, за обсягу виробництва Y* та рівня цін Р1. Тепер припустимо, що ФРС вирішила, що інфляція занадто висока, та оголосила, що знизить тем­пи приросту пропозиції грошей до 0 % (для простоти припустимо, що довгострокові темпи приросту швидкості обігу грошової одиниці та обсягу виробництва дорівнюють нулю). Як наслідок, крива AD не зміщуватиметься, а крива SRAS у короткостроковому періоді зміститься в положення SRAS1¢, оскільки, з погляду неокейнсіанців, не всі ціни в економіці гнучкі. Досягатиметься нова точка рівноваги Е1¢, за обсягу виробництва Y1¢ та рівня цін Р1¢. Як бачимо, дезінфляція супроводжується втратами поточного виробництва та робочих місць. Лише з часом економіка повертається до точки рівноваги за повної зайнятості Е0.

Рисунок 28.8. Неокейнсіанська поступова дезінфляція
Ураховуючи сподівання громадськості щодо рівня інфляції, точка рівноваги зміщуватиметься з точки Е0 у точку Е1.

1. За миттєвої дезінфляції ФРС оголошує про зниження темпів приросту номінальної пропозиції грошей; крива AD не переміщується.

2. Рівень цін у короткостроковому періоді поступово знижується, крива SRAS зміщується у положення SRAS1¢.

3. Економіка не одразу прямує до нової точки рівноваги Е0; у короткостроковому періоді спостерігаються значні втрати виробництва та зайнятості (точка Е1¢). Лише з часом досягається точка рівноваги Е0 за повної зайнятості з нижчим рівнем інфляції.

Зважаючи на ці втрати, неокейнсіанці виходять з позицій поступовості: необхідно поступово і повільно зменшувати темпи приросту пропозиції грошей, щоб темп інфляції встигав пристосовуватися до цих змін, аби мінімізувати втрати вироб­ництва та зайнятості. Як наслідок, дезінфляція триватиме довго, проте економічні втрати менш відчутні1.

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме ВТРАТИ ВІД БОРОТЬБИ З ІНФЛЯЦІЄЮ:

  1. 2.4 Сегментация и построение контуров изображений объектов
  2. СУБЪЕКТЫ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА
  3. 1. Содержание (функции) государственного управления
  4. Тема 16. Производство по делам об административных правонарушениях
  5. 3.1. Формирование стратегии развития системы персональных финансов
  6. ГЛОССАРИЙ
  7. Анализ содержания учебного материала школьных учебников с позиции их ориентации на достижение личностных результатов обучения
  8. Введение
  9. Глава I. ОПТИЧЕСКИЕ АНОМАЛИИ В КРИСТАЛЛАХ.
  10. 2. Права и обязанности сторон по договору купли-продажи.
  11. ГЛАВА 2. ИССЛЕДОВАНИЕ СОДЕРЖАНИЯ И СТРУКТУРЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕФОРМАЦИИ ЛИЧНОСТИ СУБЪЕКТА ТРУДА (МЕНЕДЖЕРА КОММЕРЧЕСКОЙ ОРГАНИЗАЦИИ)
  12. 34. Наем жилого помещения на коммерческой основе: юридическая характеристика, элементы, срок, отличие от договора социального найма.
  13. Приложение 17.
  14. Антонов Ярослав Валерьевич. Электронное голосование в системе электронной демократии: конституционно-правовое исследование. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Москва - 2015, 2015
  15. Рентгенофазовый анализ
  16. З.ИСЛАМОВ. ОБЩЕСТВО. ГОСУДАРСТВО. ПРАВО. (Вопросы теории) Ташкент, «Адолат» - 2001, 2001
  17. Фигуры, промежуточные между кругом и правильными многоугольниками