<<
>>

ВРАХУВАННЯ ВСІХ ЧИННИКІВ РАЗОМ: ПОЯСНЕННЯ ВИБОРУ ПОРТФЕЛЯ

На початку розділу ми дізналися, які види активів обирали домогосподарства в минулому і яким надають перевагу сьогодні. Використаймо чинники формування портфеля і принцип диверсифікації для пояснення змін складу портфеля активів з перебігом часу.

Один із висновків щодо розподілу заощаджень між різними видами активів полягає в тому, що з перебігом часу популярність одних активів зросла, тоді як інших — зменшилася. Наприклад, простежується відчутне зниження частки чекових вкладів у портфелях заощадників. Значною мірою це пояснюється зростанням добробуту населення після закінчення Другої світової війни. Вклади «до запитання» є активами нижчого порядку. З підвищенням заможності домогосподарств США у повоєнний період роль залишків вкладів на поточних рахунках зменшилась порівняно з іншими активами1.

Ще одна причина зазначених змін пов’язана з оподаткуванням різних видів активів. При прийнятті рішень щодо вибору портфеля заощадники порівнюють сподівану віддачу на альтернативні активи. Один із компонентів відмінностей в очікуваних віддачах пов’язаний з відмінностями в оподаткуванні активів. Коли домогосподарство купує акції чи облігації, то платить прибутковий податок на отриманий від них дохід. Заощадження у вигляді активів компаній зі страхування життя мають сприятливіший режим оподаткування, оскільки нагромаджені доходи на ці активи не оподатковуються. Подібна ситуація і з активами пенсійних фондів, які пропонують ще й додаткову перевагу: внески домогосподарств до пенсійних фондів здійснюються з величини доходів до оподаткування; отриманий на них дохід не обкладається жодним видом особистих податків. З 1950 р., коли вигоди пенсійних заощаджень було розширено, домогоспо­дарства вкладають дедалі більше коштів у активи пенсійних фондів, щоб скористатися перевагою вищої післяподаткової віддачі. Упродовж зазначеного періоду зменшилася частка заощаджень, яка припадає на державні облігації, облігації корпорацій та акцій.

СИТУАЦІЯ ДЛЯ АНАЛІЗУ
Моделювання премії за ризик на фінансових ринках

За інших рівних умов, збільшення ризику щодо віддачі на актив послаблює готовність інвесторів володіти цим активом. Це корисне якісне спостереження стимулювало серйозні зусилля для моделювання премії за ризик. У подальшому викладі ми торкнемося двох важливих результатів цієї роботи: моделі оцінки капітальних активів CAPM (з англ. — capital asset pricing model) та теорії цінового арбітражу АРТ (з англ. — arbitrage pricing theory).

Модель САРМ розроблена у 1960-х роках Вільямом Шарпом зі Стенфордського університету та Джоном Лінтнером з Гарвардського університету. Модель виходить з ідеї, що ризик, який додає окремий актив (наприклад, акція компанії Exxon) до добре диверсифікованого портфеля, відображає величину систематичного ризику цього активу. Ця величина вимірюється коефіцієнтом бета. Що більше значення бета, то більший систематичний ризик і вищої сподіваної віддачі вимагають інвестори, щоб погодитися придбати цей актив. У моделі САРМ сподівана віддача на актив j, Rje залежить від вільної од ризику процентної ставки та сподіваної віддачі на ринковий портфель Rme. Зокрема,

Rje = Rf + Bj ? (Rme — Rf)
Сподівана віддача на актив j Вільна від ризику ставка процента Бета активу j Премія за ризик на ринковий портфель
Премія за ризик на актив j

Інакше кажучи, сподівана віддача на актив складається з двох компонентів: вільної від ризику ставки процента та премії за ризик для даного активу.

Премія за ризик компенсує інвесторові ризик того, що даний актив може не принести сподіваної віддачі. У моделі САРМ премія за ризик визначається добутком премії за ризик на ринковий портфель та коефіцієнта бета. Наприклад, припустимо, що бета активу дорівнює 1,0. Тоді премія за ризик активу дорівнює 1,0 ´ (Rme – Rf), тобто премії за ризик на ринковий портфель. Якщо бета активу дорівнює 1,5, тоді його премія за ризик у півтора рази вища, ніж премія за ризик на портфель. У цьому разі, наприклад, якщо сподівана віддача на ринковий портфель становить 9 %, а вільна від ризику ставка процента — 1 %, тоді премія за ризик на ринковий портфель дорівнює 8 %, а премія за ризик на цей актив — 1,5 ´ 8 % = 12 %.

Важливим елементом простоти моделі САРМ є припущення про єдине джерело ринкового ризику — систематичний ризик ринкового портфеля активів. Проте в економіці можуть існувати й інші джерела систематичного ризику, наприклад, сукупна інфляція чи сукупний обсяг виробництва. У теорії арбітражних оцінок, розвинутій Стефаном Росом з Єльського університету, кожному з цих чинників відповідає свій коефіцієнт бета. Значення бета знаходять за допомогою оцінки чутливості очікуваної віддачі до зміни чинника. Щоб побачити, як модель АРТ поліпшує САРМ, замінимо ринкову віддачу Rme сподіваною віддачею внаслідок впливу кожного з чинників RFACe. Відтак у теорії арбітражних оцінок,

bgcolor=white>+
Rje = Rf + Bj1(RFAC1e-Rf) Bj2(RFAC2e-Rf) +… BjN(RFACNe-Rf)
Сподівана віддача на актив j Вільна від ризику ставка процента Внесок у премію за ризик фактора 1 Внесок у премію за ризик фактора 2 Внесок у премію за ризик фактора N
Премія за ризик на актив j
У цій теорії зростання чутливості активу до дії кожного з чинників збільшує премію за ризик.

Незважаючи на численні спроби їх удосконалення, моделі САРМ та АРТ і сьогодні знаходять практичне застосування на фінансових ринках. Хоча кожна з цих теорій пропонує свою технічну інтерпретацію обчислення премії за ризик, основна ідея є однаковою: збільшення систематичного ризику збільшує премію за ризик на актив і віддачу, якої потребуватимуть інвестори для володіння активом.

У 1950 р. домогосподарства США зберігали у паях взаємних фондів менш ніж 1 % своїх фінансових активів; до 1970 р. ця частка зросла більш ніж удвічі і становила 2,4 %, а до 2000 р. збільшилася ще в понад чотири рази і досягнула 11 %. Значною мірою це зумовлено тим, що взаємні фонди зменшують ризик та витрати на здобуття інформації для невеликих інвесторів і збільшують ліквідність активів.

Взаємні фонди допомагають заощадникам зменшити загальний ризик шляхом заохочення диверсифікації. Однією з перешкод диверсифікації є витрати на купів­лю-продаж фінансових активів. З одного боку, трансакційні витрати безпосередньо купівлі чи продажу можуть бути значними для невеликих заощадників. Наприклад, комісійні брокеру за придбання декількох акцій компанії General Motors дуже високі. З іншого боку, інвестори у взаємні фонди купують на фінансових ринках диверсифіковані портфелі активів. Оскільки взаємний фонд має для інвестування значну суму коштів (сукупні кошти індивідуальних заощадників), він забезпечує низькі трансакційні витрати. Відтак взаємні фонди можуть пропонувати диверсифіковані портфелі акцій. Взаємні фонди пропонують можливості диверсифікації і для інших видів активів — державних облігацій і облігацій корпорацій та інструментів ринку грошей, таких, як векселі Державної скарбниці США чи комерційні векселі.

Окрім зниження ризику, взаємні фонди допомагають підтримувати ліквідність за допомогою низьких трансакційних витрат і, у деяких випадках, можливості виписувати чеки на ці активи. Вони також зменшують інформаційні витрати заощадників, які економлять на витратах для аналізу та збирання інформації про активи у портфелі.

Чому взаємні фонди надають ці послуги, які й пояснюють їхнє швидке зростання? Коли інвестори готові пожертвувати певною часткою сподіваної віддачі на інвестиції, щоб отримати зазначені переваги, фонди (їхні менеджери) заробляють прибуток. Хоча диверсифікація є важливою у процесі інвестування, не варто вкладати кошти у надто багато подібних фондів. Коли ви купуєте паї у взаємному фонді, то вже диверсифікуєте ризик, оскільки інвестуєте у цілий пакет цінних паперів. Інвестування у велику кількість подібних фондів може означати марне витрачання коштів на винагороду ведення справ.

ДЕСЬ, КОЛИСЬ, В ЯКІЙСЬ КРАЇНІ…
Чи існують можливості диверсифікації у глобальному масштабі?

На вітчизняних ринках інвестори мають змогу зменшувати ризик шляхом диверсифікації, тобто придбання акцій багатьох різних компаній, віддача на які не змінюється абсолютно однаково з пе­ребігом часу. Інвестори можуть поширити використання цього принципу для диверсифікації на міжнародних ринках: оскільки динаміка курсів акцій на ринках різних країн не завжди абсолютно однакова, інвестори мають змогу поліп­шити диверсифікацію свого портфеля активів, володіючи акціями компаній ба­гатьох країн. Кенет Френч і Джеймс Потерба з Масачусетського технологічного інституту показали, що віддача на акції у Сполучених Штатах Америки, Японії, Великобританії, Франції, Німеччині та Канаді має різну динаміку, тобто інвестори можуть значно знизити ризик, володіючи портфелем активів, у який входять акції компаній з декількох країн*. Хоча переваги такої глобальної диверсифікації відомі вже давно, усе ж більшість заощадників зберігають абсо­лют­ну більшість свого багатства у вітчизняних активах. Дослідження Френча і Потерби п’яти найбільших світових фондових ринків — США, Японії, Велико­британії, Німеччини та Франції — свідчать, що на вітчизняних інвесторів припадає приблизно 90 % обсягу ринку, за винятком Німеччини, де ця частка становить 80 %.

Чому інвестори не використовують такий значний потенціал для глобальної диверсифікації своїх портфелів? Одне з можливих пояснень пов’язане з існуванням інституційних перешкод, таких, як урядове регулювання, що обмежує інвестиції за кордоном. Хоча таке пояснення можна було сприйняти у 1970-х роках, сьогодні країни з розвинутою економікою не здійснюють особливого контролю за капіталом. Інша теорія передбачає, що трансакційні витрати на вітчизняних та іноземних ринках є різними, а інвестори прагнуть їх мінімізувати. Проте позаяк ці витрати є найниж- чими на високоліквідних ринках, таких, як Нью-йоркська фондова біржа, це пояснення не узгоджується з тим фактом, що більшість інвесторів здійснюють свої інвестиції на вітчизняних ринках. Найприйнятніше пояснення пов’язане з інформаційними витратами: інвестори можуть приписувати акціям іноземних компаній додатковий «ризик» просто тому, що менше знають про іноземні фірми та ринки. Тому вони роблять вибір на користь менш ризикових вітчизняних інвестицій. Взаємні фонди з національною специфікою, які забезпечу­ють інвесторам доступ до великої кількості акцій іноземних компаній і стають дедалі популярнішими, можуть допомогти подолати перешкоди до диверсифікації.

* Див. Kenneth R. French, James M. Poterbe, «Investor Diversification and International Equity Markets», American Economic Review, 81: 222-226, 1991.

Отже, тенденції вкладання заощадниками коштів у різні види активів можна пояснити за допомогою теорії вибору портфеля та ідеї диверсифікації. Зі зростанням рівня добробуту населення інвестори ймовірніше замінюватимуть активи нижчого порядку активами вищого порядку. Інвестиції, які зменшують ризик та інформаційні витрати і збільшують ліквідність, здобувають популярність заощадників, які прагнуть до вищої сподіваної віддачі. Зміни в системі оподаткування або відмінності в оподаткуванні різних видів активів спонукають інвесторів надавати перевагу тим чи іншим цінним паперам. ВИЗНАЧАЛЬНІ ПОНЯТТЯ

Коефіцієнт бета

Визначники вибору портфеля

Диверсифікація

Ідіосинкратичний (несистематичний) ризик

Ринковий (систематичний) ризик

Несхильні до ризику заощадники

Схильні до ризику заощадники

Нейтральні до ризику заощадники

Теорія вибору портфеля

Еластичність попиту за багатством

Активи нижчого порядку

Активи вищого порядку.

ПІДСУМКИ
1. Теорія вибору портфеля допомагає зрозуміти, як заощадники вибирають активи, в котрі варто інвестувати. Вибір заощадником конкретного виду активу визначається: 1) величиною йо­го майна (цей чинник вагоміший для активів вищого порядку, ніж для активів нижчого порядку; 2) сподіваною від­дачею на актив порівняно зі сподіваною віддачею на інші активи; 3) ризи- ко­вістю віддачі на актив порівняно з віддачею на інші активи; 4) ліквідні­стю активу порівняно з іншими актива­ми і 5) вартістю отримання інформації про актив порівняно з інформаційними витратами на інші активи.

2. Диверсифікація (володіння більш ніж одним видом активів) зменшує ризик віддачі на портфель, якщо віддача на різ­ні активи не змінюється абсолютно однаково. Що більша відмінність динаміки віддачі на різні активи, то вагоміше зниження ризику внаслідок диверсифікації. Це зменшення ризику цінують несхильні до ризику заощадники, яких хвилює не лише сподівана віддача на свої заощадження (на портфель активів), а й невизначеність цієї віддачі.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ
1. Назвіть п’ять основних чинників попиту на конкретний актив.

2. У чому полягає відмінність між активами нижчого порядку і активами вищого порядку? Наведіть декілька прикладів активів кожного з цих видів.

3. У чому полягає відмінність між несхильністю до ризику, нейтральністю до ризику і схильністю до ризику? Як можна схарактеризувати заощадника, який купує лише акції? Заощадника, який має більше облігацій і готівки, ніж акцій?

4. Громадяни США інвестують здебільшого в акції американського фондового ринку; громадяни Японії інвестують здебільшого в акції японського фондового ринку. Чому вони не намагаються використати переваги диверсифікації?

5. Який принцип інвестування пояснює відоме висловлювання: «не варто

класти всі яйця в один кошик»? Що означає це висловлювання?

6. Якщо різниця між віддачею на акції і віддачею на облігації надто велика, щоб пояснити її тільки відмінностями у величині ризику, то чим інакше можна її пояснити?

7. Які переваги передбачає для невеликих інвесторів володіння паями взаєм­них фондів порівняно зі звичайними акціями?

8. Незважаючи на бум на ринку акцій у 1990-х роках, частка фінансових активів домогосподарств, які безпосередньо інвестувалися в акції, знизилася за період з 1970 р. по 1998 р. на 10 %. Чим це можна пояснити?

9. У чому відмінність між ринковим та ідіосинкратичним ризиком? Який із цих видів ризику можна зменшити за допомогою диверсифікації?

ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ
ВЗАЄМНІ ФОНДИ, КВІТЕНЬ 2000 Р.
Стать має значення
Правда очі коле, але від неї не втечеш: академічні дослідження і повсякденні факти свідчать, що жінки є ліпшими інвесторами, ніж чоловіки. Проте вони ж кажуть і зовсім протилежне: чоловіки є ліпшими за жінок інвесторами. А як насправді? Як щодо вас? Ви хотіли б, щоб вашими взаємними фондами управляли чоловіки чи жінки? Природно, що питання на кшталт «Адам чи Єва» спричиняють значний інтерес…

Згідно з нещодавнім дослідженням 35 000 брокерських звітів, проведених фахівцями Каліфорнійського університету в Девісі, чоловіки перепродують акції на 45 % частіше, ніж жінки, і це не приносить їм успіху. Скоригована на ризик річна віддача (з урахуванням витрат купівлі-про­дажу) у чоловіків на півторавідсоткових пункти нижча, ніж у жінок…

А як щодо професійних фінансових менеджерів, на противагу випадковим інвесторам? Погляньмо на зміни складу портфеля активів. Менеджери фондів жіночої статі пересіч­но змінюють 83 % портфеля щороку; менеджери чоловічої статі — 110 % (тобто вони продають усі активи, якими володіють, швидше ніж за рік). Це дуже великий оборот торгівлі. Часто кажуть, що жінки, зокрема, тяжіють до стилю інвестування, що передбачає низький ризик (і, за визначенням, повільнішу зміну складу портфеля). Чи пояснює це їхній менший оборот торгівлі? Якщо така тенденція й існує, то вона не є очевидною для взаємозв’язку між зрос- танням обороту торгівлі і вартістю фондів. Жінки мають справу з 10 % перших і лише з 5 % других…

Теренс Одін, один зі співавторів дослідження про оборот торгівлі, зазначає, що в межах усього населення жодна з двох статей не демонструє своєї переваги. До того ж,

що не робить їм честі, і чоловіки, і жінки схильні продавати ті акції, які згодом приносять вищу віддачу, ніж щойно куплені.

Тоді єдина реальна відмінність (у світлі досліджень Одіна) може полягати в тому, що чоловіки частіше здійснюють операції купівлі-продажу; Одін пояснює це їхньою надмірною самовпевненістю.

Інші дослідження ідуть ще далі, припускаючи, що жінки просто менш схильні до ризику ніж чоловіки, незалежно від ситуації на ринку. Катрін Екель, професор економіки з Вірджинії, провела низку експериментів, у яких на кону стояли реальні гроші, а результат був невизначеним. (Щось знайоме, чи не так?) «Ми з’ясували, що у найрізноманітніших ситуаціях жінки менш схильні до ризику, ніж чоловіки», — каже вона. «Це справді так»…

Усі ці розмови про «інстинктивну» поведінку жінок — звичайнісінькі дурниці, каже Елізабет Бремвел, успішний менеджер фонду Gabello Growth наприкінці 1980-х — на початку 1990-х рр. і фонду Bromwell Growth від 1994 р. «Історично жінки були не схильними до ризику заощад­никами — з дуже простої причини: у них було менше грошей, ніж у чоловіків. Якщо вони сиділи вдома, то економили гроші на харчування. Якщо працювали, то платили їм мен­ше, ніж чоловікам. Тому жінки мали всі підстави бути ощадливими». Проте у світі, в якому дедалі більше жінок змушені утримувати себе (і свої родини), існує великий ризик для представниць слабкої статі, які є надто не схильними до ризику.

А що ж джентльмени? Що вони повинні зробити, щоб подолати свою схильність до змін і стати постійнішими? Над цим запитанням жінки розмірковують упродовж століть.

АНАЛІЗУЮЧИ НОВИНИ…

Інвестори порівнюють альтернативні активи з огляду на сподівану віддачу, ризик, ліквідність та інформаційні витрати. Більшість фінансових аналітиків у США рекомендують людям вкладати значну част­ку їхніх пенсійних заощаджень (основна частина фінансових активів домогосподарств) в акції. Більшість домогосподарств у США володіють акціями або безпосеред­ньо, або через взаємні фонди. Деякі фахівці зауважили, що жінки рідше вкладають значну частку своїх коштів у акції, вочевидь позбавляючи себе вищої сподіваної віддачі. Аналіз визначників вибору портфеля пропонує деякі пояснення цього факту (див. далі).

Фінансові аналітики мають ще й інші підстави зосереджувати увагу на рішеннях жінок щодо вибору портфеля. Залучення жінок до інвестування в акції є важливим і потенційно прибутковим викликом брокерських фірм та радників з питань інвестицій. За оцінками Securities Industry Association (SIA), у 2000 р. близько 222 000 жінок очолювали домогосподарства, річний дохід яких перевищував 100 000 дол. США, а до 2010 р. кількість таких жінок збільшиться вдвічі, і вони контролюватимуть фінансові активи вартістю понад 1000 млрд дол. США.

Одне з пояснень полягає в тому, що як інвестори жінки мають інше ставлення до ризику, ніж чоловіки — зокрема, жінки загалом менш схильні до ризику. Якщо жінки не люблять ризику, то вони надаватимуть перевагу облігаціям над акціями, оскільки віддача на останні часто більш невизначена.

Трансакційні витрати, мабуть, не пояснюють відмінності рішень щодо вибору портфеля чоловіків і жінок, оскільки за даних розміру портфеля і стилю купівлі-продажу ці витрати однакові для обох статей. Оскільки пересічно чоловіки перепродують акції частіше, вони наражаються

на ризик зниження віддачі у довгостроковому періоді, позаяк це приводить до знач­них трансакційних витрат. У статті активнішу торгівлю акціями пояснюють «само­впевненістю» чоловіків, проте перевірити це припущення можна лише простеживши за віддачею на портфель упродовж тривалого періоду часу і виклю­чивши вплив доходу, багатства та інших індивідуальних чинників.

Принаймні в історичному плані, інформаційні витрати можуть слугувати поясненням відмінностей у виборі портфеля жінок та чоловіків. Для жінок збільшення їх частки в робочій силі й залучення до планування пенсійних заощаджень та фінансового планування на робочому місці може стати стимулом до вкладання коштів у акції. Для подальших роздумів…

Припустимо, що США вирішили відмовитися від чинної системи соціального забезпечення (коли працівники сплачують обов’язкові нарахування на заробітну плату для фінансування свого пенсійного забезпечення) і натомість дали змогу працівникам самостійно інвестувати свої внески, а отже, й відповідати за ризик, пов’язаний з вибором портфеля. На основі прочитаної статті подумайте, які поради і правила щодо інвестування знадобилися б для згладження зазначених відмінностей у підходах до процесу інвестування між чолові­ками і жінками?

Джерело: Взято з Barbara Milotek Wheleman, «Sex Matters», Mutual Fund, квітень 2000. Copyright O 2000, Mutual Funds. Усі права застережено. Передруковано за дозволом.

10. Чому всі несхильні до ризику інвестори просто не придбають повністю диверсифікований портфель?

11. Як ви вважаєте, невизначеність віддачі на окремі акції, що продаються

на Нью-йоркській фондовій біржі, буде більшою чи меншою, ніж невизначеність віддачі на портфель, який складається з усіх присутніх тут видів акцій? Чому?
АНАЛІТИЧНІ ЗАВДАННЯ
1. Припустимо, що еластичність за багатством вашого попиту на акції компанії ІВМ дорівнює 2, ви володієте 1000 акцій цієї компанії, а вартість вашого багатства становить 1 млн дол. США. Скільки ще акцій ІВМ ви придбаєте, отримавши на роботі премію 100 000 дол.?

2. Припустимо, що вам як інвестору треба зробити вибір між трьома видами активів, які відрізняються лише нормою віддачі й особливостями оподаткування. Який з активів принесе найвищу післяподаткову віддачу?

Актив 1: процентна ставка 10 %, процент оподатковується за ставкою 40 %.

Актив 2: процентна ставка 8 %, процент оподатковується за ставкою 25 %.

Актив 3: процентна ставка 6,5 %, процент не оподатковується.

3. Припустимо, що віддача на актив 1 з попереднього завдання становить 11 %. Чи зміниться ваша відповідь? Поясніть свою думку.

4. Облігації уряду США зі строком погашення 30 років зазвичай продавались із застереженням про завчасний викуп: через 25 років уряд має право викупити ці облігації, здійснивши останній платіж процента і виплативши основну суму позики. Коли уряд у 1985 р. відмовився від застереження про завчасний викуп, то з’ясувалося, що він тепер має змогу пропонувати на облігації іншу проценту ставку. Ця процентна ставка є вищою чи нижчою ніж раніше? Чому? Коли уряд імовірно викупить решту облігацій, щодо яких зазначене застереження чинне?

5. Припустимо, ви інвестували 1000 дол. в акції компанії Acme Widget. Протягом половини часу ви заробляєте на ці акції віддачу 20 %, а протягом другої

половини часу — 0 %. Припустимо, що ви аналізували динаміку віддачі на акції компанії Amalgamated і з’ясували таке. У роки, коли віддача на акції Acme дорівнювала 20 %, протягом половини часу віддача на акції Amalgamated також становила 20 %, а упродовж другої половини часу — 0 %. Подібно до цього, в роки, коли віддача на акції Acme дорівнювала 0 %, протягом половини часу віддача на акції Amalgamated дорівнювала 20 %, а упродовж другої половини часу — 0 %. Чи варто вам продати половину акцій компаній Acme, щоб інвестувати отримані кошти в акції Amalgamated?

6. У середині 1980-х рр. було запропоновано новий підхід, згідно з яким платежі за урядовими купонними облігаціями поділялися на дві частини: купонні процентні платежі на облігації і виплата основної суми позики. Це підвищило популярність таких облігацій серед інвесторів. Чому?

7. Припустимо, що ви інвестуєте кошти у портфель активів і робите вибір між акціями таких компаній:

1) Badrisk Company («Компанія з високим ризиком»), у сприятливі роки — віддача 30 %, у невдалі роки — збитки 50 %;

2) Worserisk Company («Компанія з найвищим ризиком»), у сприятливі ро- ки — віддача 30 %, у невдалі роки — збитки 75 %;

3) Norisk Company («Безризикова компанія»), стабільна віддача 10 %;

4) Lowrisk Company («Компанія з низьким ризиком»), у сприятливі роки — віддача 20 %, у невдалі роки — збитки 5 %.

а) Якщо ви зовсім не схильні до ризику, і єдина ваша мета — мінімізувати ризик, то акції якої компанії ви придбаєте?

b) Якщо ви нейтральні до ризику, а на сприятливі та невдалі роки припадає однакова кількість часу, акції якої компанії ви купите?

с) Якщо ви певною мірою не схильні до ризику, чи можлива поява у вашому портфелі активів акцій компаній Badrisk та Worserisk? Поясніть вашу відповідь.

d) Якщо ви сформували портфель, третину якого становлять акції компанії Badrisk, третину — акції Norisk і третину — акції Lowrisk, якою буде ваша норма віддачі у сприятливі роки? У невдалі роки? Якою буде середня норма віддачі впродовж усього часу, якщо кількість сприятливих і невдалих років однакова? А якщо 80 % часу припадає на сприятливі роки, а 20 % — на невдалі?

8. Припустімо, що ви маєте намір володіти портфелем акцій рівно впродовж року. У вас є 1000 дол. США, і треба зробити вибір між акціями двох компаній. Акції компанії Toprunner пропонують віддачу 20 % у сприятливі роки і 10 % — у невдалі роки, а акції Lowrunner — віддачу 35 % у сприятливі роки і 15 % — у невдалі роки.

а) Якою буде ваша віддача у сприятливий рік, якщо ви придбаєте лише акції Toprunner? А у несприятливий рік? Яку віддачу ви отримаєте у сприятливий рік, якщо інвестуєте лише в акції Lowrunner? У невдалий рік? Якою буде віддача у спри­ятливий рік, якщо ви вкладете гроші порів­ну в обидва види акцій? У невдалий рік?

b) Тепер припустимо, що кожне при­дбання акцій передбачає трансакційні витрати 50 дол. Виконайте повторно

завдання (а), щоразу зменшуючи віддачу з урахуванням трансакційних витрат. Чи змінився ваш вибір портфеля?

9. Припустимо, ви є членом інвестиційного клубу, який володіє акціями фірми—виробника чоловічого одягу. Поясніть аргументи «за» і «проти» придбання

а) акцій компанії—виробника жіночого одягу;

b) акцій хімічного концерну.

Яка з цих інвестицій найімовірніше знизить загальний ризик портфеля активів вашого клубу? Чому?

10. Використовуючи теорію формування портфеля, поясніть, збільшиться чи зменшиться ваше бажання придбати акції компанії ІВМ, якщо ви:

а) виграєте у лотерею 1 млн доларів;

b) очікуєте, що коливання курсів акцій посиляться;

с) очікуєте, що курс акцій ІВМ наступного року зросте;

d) дізнаєтеся про зміни, які збільшують ліквідність ринку облігацій.

11. Використовуючи теорію вибору портфеля, поясніть, збільшиться чи зменшиться ваше бажання придбати облігації корпорацій, якщо ви:

а) очікуєте зростання процентної ставки на облігації;

b) очікуєте значної втрати капіталу наступного місяця внаслідок продажу свого будинку;

c) дізнаєтеся, що трансакційні витрати продажу облігацій зростуть;

d) очікуєте значного зростання темпів інфляції.

РОБОТА ЗІ СТАТИСТИЧНИМИ ДАНИМИ
1. Інформацію про взаємні фонди мож­на знайти завдяки рекламі у The Wall Street Journal. Така реклама пропонує вам звернутися до менеджера фонду, щоб отримати примірник проспекту, який містить інформацію про портфель активів фонду, стратегію менеджменту та вартість послуг. Знайдіть у мережі Інтернет або в бібліотеці проспект фонду, який спеціалізується на акціях, і проаналізуйте наведений перелік акцій. Що ви можете сказати про рівень диверсифікації? 2. Федеральна резервна система США періодично публікує дані про активи і зобов’язання домогосподарств та фірм. Візьміть у бібліотеці нещодавній примірник Balance Sheets for the U.S. Economy. Обчис­літь величину відношення вартості акцій іноземних корпорацій до сумарної вартості всіх акцій за останній рік. Використовуючи теорію вибору портфеля, поясніть, чому така невелика частка акцій, якими володіють резиденти США, припадає на акції іноземних компаній.

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме ВРАХУВАННЯ ВСІХ ЧИННИКІВ РАЗОМ: ПОЯСНЕННЯ ВИБОРУ ПОРТФЕЛЯ:

  1. Ковальов М.О., Єгорова І.М.. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦІПЛИНИ «ГІДРАВЛІКА і ГІДРОПРИВОД». ХАРКІВ - 2017, 2017
  2. Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с., 2004
  3. ГЛАВА 3. ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ РАЗРАБОТАННЫХ АЛГОРИТМОВ РАСЧЕТА ПЛИТ
  4. 2.4 Сегментация и построение контуров изображений объектов
  5. СУБЪЕКТЫ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА
  6. 1. Содержание (функции) государственного управления
  7. Тема 16. Производство по делам об административных правонарушениях
  8. 3.1. Формирование стратегии развития системы персональных финансов
  9. ГЛОССАРИЙ
  10. Анализ содержания учебного материала школьных учебников с позиции их ориентации на достижение личностных результатов обучения
  11. Введение
  12. Глава I. ОПТИЧЕСКИЕ АНОМАЛИИ В КРИСТАЛЛАХ.
  13. 2. Права и обязанности сторон по договору купли-продажи.
  14. ГЛАВА 2. ИССЛЕДОВАНИЕ СОДЕРЖАНИЯ И СТРУКТУРЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕФОРМАЦИИ ЛИЧНОСТИ СУБЪЕКТА ТРУДА (МЕНЕДЖЕРА КОММЕРЧЕСКОЙ ОРГАНИЗАЦИИ)