<<
>>

ВИЗНАЧЕННЯ ДОВГОСТРОКОВИХ ВАЛЮТНИХ КУРСІВ

Розпочнемо з дослідження, як валютні курси визначаються у довгостроковому періоді, а відтак застосуємо це розуміння до їх визначення у короткостроковому періоді.

Пропозиція і попит

У довгостроковому періоді валютні курси встановлюються за допомогою економічних показників, таких, як рівні цін або продуктивності в різних країнах.

Знаючи вартісні значення цих економічних змінних, ми вже можемо думати про пропозицію та попит на валюту — скажімо, долари, які залежать від ціни на цю валюту в інших валютах — валютного курсу.

Попит на долари США визначається попитом вітчизняних та іноземних резиден­тів на купівлю товарів та фінансових активів США. Чим нижчий валютний курс, тим вища кількість доларів, яка вимагається. Наприклад, якщо валютний курс британський фунт/долар знижується з $1 = £0,64 до $1 = £0,56, то менше фунтів потріб­но обміняти на долари, щоб купити товари або фінансові активи США. Тому кількість доларів, на які є попит, зростає.

Пропозиція доларів США означає кількість доларів, яка пропонується окремими особами та фінансовими інституціями зі США та інших країн, які володіють доларами і бажають купити не поіменовані у доларах товари або активи. Постачальники обмінюють долари на британські фунти та інші валюти на валютному ринку. Якщо зростає валютний курс (тобто долари поцінувалися щодо фунта), кількість запропонованих доларів США зростає. Це відбувається тому, що за вищих валютних курсів запропоновані долари на валютному ринку матимуть вищу ціну, виражену в інших валютах.

У довгостроковому періоді рівноважний валютний курс збалансовує попит і пропозицію кількості доларів. Зміни у довгостроковому значенні валютного курсу зумовлені реакцією торговців на валютному ринку на зміни головних економічних показників.

Економічні основи та тенденції довгострокового валютного курсу

На рисунку 8.1 видно довгострокові тенденції валютного курсу між британським фунтом та доларом США.

Чотири ключові чинники відповідальні за довгострокові тенденції у пропозиції та попиті на валюту на валютному ринку: відмінності у рівнях цін, різниця у продуктивності, преференції споживачів та торговельні бар’єри.

Відмінності у рівнях цін. Коли рівень цін у Сполученому Королівстві зростає щодо рівня цін у Сполучених Штатах, британські товари або фінансові активи стають дорожчими порівняно з подібними товарами або фінансовими активами США. Якщо рівень цін у Сполученому Королівстві зростає швидше, ніж у США, тобто якщо інфляція у Великобританії вища, ніж у США, фунт менше застосовується для нагромадження коштів, ніж долар. Вищий рівень цін у Сполученому Королівстві збільшує пропозицію фунтів, спричиняючи падіння рівноважного валютного курсу. За всіх інших рівних обставин, збільшення рівня цін щодо цінових рівнів у інших країнах, зумовлює знецінення валюти країни. Як видно з рисунка 8.1, швидше зростання рівня цін у Сполученому Королівстві порівняно з ціновим рівнем у США наприкінці 1970-х років привело до знецінення фунта щодо долара.

Різниця у продуктивності. Зростання продуктивності вимірюється приростом обсягу виробництва країни за певного рівня вкладень. Коли країна має вищі темпи зростання продуктивності, її фірми можуть виробляти товари дешевше від своїх закордонних конкурентів. Унаслідок цього вітчизняні товари цієї країни можуть продаватися за цінами нижчими, ніж співставні іноземні товари, тим самим збільшуючи попит на вітчизняні товари і на національну валюту. Але якщо приріст про­дук­тивності країни нижчий, ніж у інших країнах, товари, які вона продає, стають дорожчими, і за всіх інших рівних обставин її валюта знеціниться. Зростання продуктивності у країні відносно інших країн приводить до вищого попиту на національну валюту, зумовлюючи зростання реальних і номінальних валютних курсів. Протягом 1970-х і значної частини 1980-х років темпи зростання продуктивності у США перевершили ці показники у Сполученому Королівстві, зумовлюючи додатковий тиск у висхідному напрямі на валютний курс фунт/долар у довгостроковому періоді.

Рисунок 8.1. Валютний курс між британським фунтом стерлінгів та доларом США, 1973—2000 рр.
За період з 1973 по 1985 рр. валютний курс демонстрував загалом висхідну тенденцію (за винятком кінця 1970-х років), коли долар поцінувався щодо фунта. Протилежна тенденція зберігалася протягом 1985—1992 рр., коли долар знецінився щодо фунта. З 1993 р. вартість долара щодо фунта знижувалася помірно.

Преференції споживачів щодо вітчизняних або іноземних товарів. Якщо споживачі США бажають мати товари британського виробництва (автомобілі, фотоапарати тощо), вони купуватимуть фунти, щоб придбати ці товари, тим самим підвищуючи вартість фунта і знецінюючи долар. Навпаки, якщо споживачі Сполученого Королівства бажають придбати товари США (одяг, компакт-диски тощо), вони купуватимуть долари, повсюдно збільшуючи попит на них і спричиняючи поцінування долара. Тому реальний валютний курс змінюється у відповідь на зміщення преферен­цій домогосподарств і фірм на вітчизняні або іноземні товари. Поки змінюються рівні інфляції, номінальні валютні курси також змінюються. Ми можемо все інше зафіксувати й узагальнити цей зв’язок. Валюта країни поціновується у довгостроковому періоді у відповідь на зростання попиту на її експорт. Зростання в країні попиту на валюту для імпорту з інших країн спричиняє знецінення її валюти у довгостроковому періоді. Наприклад, у середині 1980-х років багато споживачів США вважали деякі британські товари якіснішою продукцією, ніж подібні товари виробництва США. Це зміщення преференцій збільшило попит на фунти і внесло свою частку в знецінення долара проти фунта у другій половині десятиріччя.

bgcolor=white>
З ФІНАНСОВИХ НОВИН…
Читаючи валютні курси

Поточні спот і форвардні валютні курси для всіх головних валют публікуються щоденно у The Wall Street Journal.

Першим записом для країни є валютний курс спот. Для Німеччини 15 грудня 2000 р. DM 1,00 можна обміняти на $ 0,4576 або (те саме) $ 1,00 = DM 2,1854. Однак 180-денний форвардний валютний курс становить $ 0,4609 за кожну німецьку марку, тому $ 1,00 = DM2,1698. Ця незначна різниця між форвардним і спот курсами існує
тому, що інвестори сподівалися на незначне падіння вартості долара в іноземній валюті відносно німецької марки десь на 0,7 %, або з DM 2,1854 до DM 2,1698. У цілому, коли форвардний курс вищий за спот курс, інвестори сподіваються на знецінення національної валюти. Коли форвардний курс нижчий за курс спот, інвестори сподіваються на поцінування національної валюти. У своєму піці у 1985 р. $1,00 можна було обміняти на DM 2,942; тобто вартість долара в іноземній валюті впала десь на 26 % за 1985 — грудень 2000 р.
CURRENCY TRADING

EXCHANGE RATES

Friday, December 15, 2000

The New York foreign exchange mid-range rates below apply to trading among banks in amounts of $1 million and more, as quoted at 4 p.m. Eastern time by Telerate and other sources. Retail transactions provide fewer units of foreign currency per dollar.

U.S. $ equiv Currency per U.S. $
Name of Country and unit of account. Country Fri Thu Fri Thu
Argentina (Peso) 1.0011 1.0004 .9989 .9996
Australia (Dollar) .5445 .5424 1.8376 1.8435
Austria (Schilling) .06504 .06479 15.376 15.435
Bahrain (Dinar) 2.6525 2.6525 .3770 .3770
Belgium (Franc) .0222 .0221 45.0750 45.2495
Brazil (Real) .5088 .5092 1.9655 1.9640
Britain (Pound) 1.4747 1.4731 .6781 .6788
1-month forward 1.4756 1.4740 .6777 .6784
3-months forward 1.4768 1.4752 .6771 .6779
Price as of last 6-months forward 1.4782 1.4767 .6765 .6772
Trading day Canada (Dollar) .6577 .6584 1.5205 1.5189
1-month forward .6582 .6588 1.5194 1.5178
3-months forward .6589 .6595 1.5177 1.5162
6-months forward .6598 .6606 1.5157 1.5138
Chile (Peso) .001743 .001740 573.85 574.85
China (Renminbi) .1208 .1208 8.2768 8.2768
Colombia (Peso) .0004584 .0004584 2176.75 2181.50
Czech. Rep. (Koruna) ¼ ¼ ¼ ¼
Commercial rate .02585 .02561 38.691 39.045
Denmark (Krone) .1200 .1196 8.3310 8.3627
Ecuador (US Dollar)-e 1.0000 1.0000 1.0000 1.0000
Finland (Markka) .1505 .1499 6.6436 6.6694
France (Franc) .1364 .1359 7.3295 7.3579
1-month forward .1366 .1361 7.3187 7.3472
3-months forward .1370 .1364 7.3005 7.3290
Spot 6-months forward .1374 1369 7.2771 7.3054
exchange rate. Germany (Mark) .4576 .4558 2.1854 2.1939
1-month forward .4583 .4565 2.1822 2.1907
3-months forward .4594 .4576 2.1768 2.1852
Forward 6-months forward .4609 .4591 2.1698 2.1782
exchange rate. Greece (Drachma) .002626 .002616 380.75 382.26
Hong Kong (Dollar) .1282 .1282 7.7999 7.7998
Hungary (Forint) .003385 .003367 295.47 296.99
Sourse: The Wall Street Journal, December 18, 2000. Republished by permission of Dow Jones, Inc. via Copyright Clearance Center, Inc. O 2000 Dow Jones and Company, Inc. All Rights Reserved Worldwide. (Quotes are from December 15, 2000.)

Торговельні бар’єри. Країни не завжди дозволяють вільну торгівлю товарами без втручання в ринкові відносини. Одним із поширених торговельних обмежень є квота, або обмеження на обсяг іноземних товарів, які можна привезти в країну. Іншим торговельним бар’єром є митні тарифи, або податки на товари, куплені в інших країн. Уявімо, наприклад, що США ввели тариф на шкіряні вироби Сполученого Королівства. Тоді споживачі у США виявляють, що ці товари дорожчі, ніж шкіряна продукція виробництва США. Торговельний бар’єр збільшує зорієнтований щодо вартості попит споживачів США на шкіряні товари, вироблені у США. Внаслідок цього попит на долари (для купівлі шкіряних виробів виробництва США) стане вищим за той, який був би за відсутності тарифів. Отже, за всіх інших рівних умов, з торговельними бар’єрами обсяг продажу шкіряних виробів, виготовлених у США, залишатиметься високим, навіть якщо вартість долара на валютних ринках висока. Торговельні бар’єри збільшують попит на національну валюту, зумовлюючи вищий валютний курс у довгостроковому періоді для країни, яка впроваджує бар’єри.

Як ми побачимо далі, економісти використали інформацію про довгостро- кові чинники валютного курсу для розробки теорії відносних рівнів валют- ного курсу.

Закон одної ціни і теорія паритету купівельної сили

Наш аналіз валютних курсів у довгостроковому періоді розпочинається із застосування закону одної ціни. Цей закон твердить: якщо дві країни виробляють ідентичний виріб, можливості отримання прибутку повинні забезпечити однакову ціну на нього в обох країнах, незалежно від того, яка країна виробляє цей товар*. Уявімо, що ярд тканини, виробленої у США, продається за $ 10, а такий самий тип тканини, виготовлений британським виробником, коштує 5 фунтів (£) за ярд. Закон одної ціни стверджує, що валютний курс між доларом США і британським фунтом повинен бути £ 5/$ 10 або £ 0,5 за $ 1. Чому? Якщо б валютний курс становив £ 0,25 = $ 1, тканина США була б дешевшою, ніж британська. Британські споживачі потребуватимуть доларів, щоб купити тканину за угодою. (У Сполученому Королівстві тканина США продаватиметься за $ 10 ´ 0,25 = £ 2,50, що дешевше, ніж ціна британських виробників £ 5. У США британська тканина продаватиметься за £ 5/0,25 = $ 20 за ярд, що дорожче за тканину виробництва США — $ 10 за ярд. Унаслідок цього не існуватиме попиту на британську тканину). Попит на долари підвищує його вартість, а валютний курс повернеться до £ 0,5 за $ 1. Аде якщо валютний курс становитиме £ 0,75 за $ 1, британська тканина буде дешевшою, ніж американська, і попит на тканину США зменшиться. Попит на фунти для купівлі британської тканини зросте, підвищуючи вартість фунта, поки валютний курс не відновиться до £ 0,5 за $ 1.

Коли ми порівнюємо міжнародні ціни на ідентичні товари, діє закон одної ціни. Коли ми розширимо цю концепцію і застосуємо її до групи товарів, вона перетвориться на теорію паритету купівельної сили для визначення валютного курсу. Теорія паритету купівельної сили (ПКС) базується на припущенні, що реальні валют­ні курси постійні. Відмінності в рівнях інфляції у двох країнах спричиняють зміни в номінальному обмінному курсі між двома валютами. Ми можемо продемонструвати цей взаємозв’язок, перегруповуючи значення в рівнянні (8.1):

Через те, що закон одної ціни твердить, що ЕХr є константою, збільшуючи або зменшуючи номінальний валютний курс, ЕХ відображає зміни у відносних рівнях цін між двома країнами.

У прикладі з тканиною США та Британії 5 %-й приріст рівня британської ціни щодо рівня цін у США повинен спричинити поцінування долара США на 5 %, бо ЕХr є константою:

Коли британці сподіваються збільшення рівня інфляції, а рівень очікуваної інфляції та реального валютного курсу в США не змінюються, долар зростає в ціні. За теорією ПКС купівельна сила долара зросла щодо фунта.

У цілому теорія ПКС для визначення валютного курсу твердить, що тільки-но з’являється сподівання, що рівень цін країни впаде відносно рівня цін іншої країни, її валюта поціновується щодо валюти іншої країни. У попередньому прикладі долар поцінувався на 5 % щодо британського фунта. Навпаки, коли є сподівання, що рівень цін країни зросте щодо рівня цін іншої країни, її валюта знеціниться, як-от британська валюта в наведеному раніше прикладі.

Чи теорія відповідає дійсності?

Тоді як теорія ПКС загалом правильно передбачає довгострокові напрямки змін у валютному курсі, дослідники виявили, що фактичні зміни валютного курсу відображають більше, ніж відмінності у відносних рівнях цін. Тобто зміни валютних курсів не цілком узгоджуються з теорією ПКС. Певна частина цих похибок випливає з характеристик товарів, які продаються. Деякі товари (наприклад, олія, сталь і пшениця) достатньо однакові, хоч би де вони були вироблені, тоді як більшість інших товарів відрізняються або вони неідентичні. Наприклад, як Kodak, так і Nikon, виробляють фотоапарати, але характеристики їхньої продукції різні, так само можуть відрізнятися й ціни. Для диференційованих продуктів закон одної ціни не діє.

Ще однією проблемою вимірювання у теорії ПКС є те, що не всіма товарами і послугами торгують на міжнародних ринках. Можливо, дешевше було б поремонтувати ваше взуття у Берліні, ніж у Нью-Йорку, але не багато жителів Нью-Йорка летітиме до Берліна з цією метою. Так само іншими послугами, такими, як догляд за дітьми і підстригання волосся, або такими товарами, як їжа в ресторанах і будинки, не торгують на міжнародній арені. Тому значні відмінності у цінах товарів, якими не торгують, і послуг у різних країнах не повністю відображені у валютних курсах.

Зрештою, основоположне припущення теорії ПКС про те, що реальний валютний курс є постійним, неправомірне. Як ми відзначили раніше, реальний валютний курс може відрізнятися, якщо існують зміни у преференціях на вітчизняні чи інозем­ні товари або вводяться торговельні бар’єри. Якщо б рівні інфляції не змінювалися, ці чинники також могли б пояснити зміни у номінальних валютних курсах.

КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ

Уявімо, що споживачі США у своїх покупках у довгостроковому періоді дотримуються стратегії «купуй американське». Зробіть прогноз наслідків для номінального валютного курсу і вартості долара. Якщо інші визначники номінального валютного курсу залишаються постійними, зростаючі преференції на вітчизняні товари порівняно з імпортом підвищать номінальний валютний курс. Націо­нальна валюта поцінується.

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме ВИЗНАЧЕННЯ ДОВГОСТРОКОВИХ ВАЛЮТНИХ КУРСІВ:

  1. ЗАКЛЮЧЕНИЕ
  2. 1. Понятие, элементы и виды договоров купли-продажи.
  3. ГЛАВА 3. ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ РАЗРАБОТАННЫХ АЛГОРИТМОВ РАСЧЕТА ПЛИТ
  4. 2.4 Сегментация и построение контуров изображений объектов
  5. СУБЪЕКТЫ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА
  6. 1. Содержание (функции) государственного управления
  7. Тема 16. Производство по делам об административных правонарушениях
  8. 3.1. Формирование стратегии развития системы персональных финансов
  9. ГЛОССАРИЙ
  10. Анализ содержания учебного материала школьных учебников с позиции их ориентации на достижение личностных результатов обучения
  11. Введение
  12. Глава I. ОПТИЧЕСКИЕ АНОМАЛИИ В КРИСТАЛЛАХ.