<<
>>

ВИМІРЮВАННЯ ПРОПОЗИЦІЇ ГРОШЕЙ

Домогосподарства, фірми й державні службовці — усі зацікавлені у вимірюванні пропозиції грошей, оскільки, як зазначалось у розділі 1, зі змінами кількості грошей в економіці пов’язані зміни процентних ставок, цін та ділової активності.

Для розуміння ролі грошей як економічної змінної їх потрібно вимірювати.

Визначення грошей (засіб обміну для придбання товарів та послуг і сплати боргів) залежить від упевненості, що вони будуть повсюдно і завжди прийматися в обмін на товари та послуги. Таке визначення спричиняє і відповідний підхід до вимірювання грошей в економіці: до грошей відносять лише ті активи, які вочевидь виконують функцію засобу обміну — готівку, вклади на поточних рахунках і дорожні чеки. Ці активи легко можна використати для купівлі товарів і послуг, тобто вони виконують функцію засобу обміну.

Однак у реальному світі таке тлумачення є надто вузьким мірилом пропозиції грошей. Багато інших активів можуть використовуватись як засіб обміну, проте вони не є настільки ліквідними, як вклади на поточних рахунках або готівка. Наприклад, гроші на заощаджувальному рахунку в банку можна перевести у готівку без значних трансакційних видатків. Подібно, якщо ви маєте рахунок у брокерській фір­мі, то також можете виписувати чеки на суму вартості ваших цінних паперів. Хоча ці альтернативи мають певні обмеження і вимагають трансакційних видатків, згадані види активів також частково є засобами обміну.

Економісти використовують декілька різних визначень пропозиції грошей, залежно від того, які саме активи включають у поняття грошей. Ці показники класифікують від вузького до широкого визначення грошей залежно від обмінності різних видів активів на справжні гроші. Обмінність тут означає ліквідність, тобто можливість перетворення активу на справжні гроші. Тому найвужчим мірилом пропозиції грошей є самі справжні гроші. Широке визначення охоплюватиме й інші активи, які можна легко перевести у готівку — наприклад, чекові або заощаджувальні рахунки.

У США Федеральна резервна система використовує різні показники пропозиції грошей, коли намагається оцінити вплив пропозиції грошей на ціни та ділову активність.

ФРС проводить спеціальні дослідження щодо відповідного визначення пропозиції грошей. Упродовж двох останніх десятиліть це завдання ускладнилось, оскільки інновації на фінансових ринках та у фінансових інститутах призвели до появи нових замінників традиційних носіїв засобу обміну. Протягом 1980-х років ФРС змінювала визначення пропозиції грошей у відповідь на згадані фінансові інновації.

Вимірювання грошових активів

Федеральна резервна система, відповідальна за регулювання кількості грошей в економіці США, використовує три показники грошей, які містять інші активи, окрім готівки. На рисунку 2.2 ці показники — грошові агрегати — зображено у графічному вигляді. Проаналізуймо зв’язки між ними.

М1 М2 М3
Готівка в обігу +

· Дорожні чеки

· Вклади до запитання

· Інші чекові вклади

М1 +

· Дрібні строкові вклади

· Заощаджувальні вклади

· Депозитні рахунки грошо­вого ринку

· Неінституційні фонди гро­шового ринку

· Одноденні угоди про взаємний викуп

· Одноденні позички в євро­доларах

М2 +

· Великі строкові вклади

· Баланси взаємних фондів грошового ринку

· Строкові угоди про взаємний викуп

· Строкові євродолари

Рисунок 2.2. Вимірювання грошових агрегатів, листопад 2000 р.
Грошові агрегати є показниками маси грошей за різного їх визначення. Кожен показник містить компоненти попереднього та додаткові види активів. Джерело: Federal Reserve Bulletin; Monthly Economic Indicators.
З ФІНАНСОВИХ НОВИН…
Пошук найповнішої інформації про гроші

Щоб простежити за швидкістю зростання пропозиції грошей, зверніться до рубрики «Гроші та інвестування» у The Wall Street Journal.

Зазвичай щоп’ятниці цей журнал публікує дані про агрегати М1, М2 і М3 у США. У наведеному фрагменті подано інформацію станом на 24 листопада 2000 р. Запис «sa» означає сезонно скориговані показники. Таке коригування усуває сезонні коливання пропозиції грошей (наприклад, збільшення грошей на руках у населення в період літніх відпусток або під час різдвяних покупок).
За тиждень, що закінчувався 13 листопада 2000 р., агрегат М1 становив у середньому 1075 млрд доларів США. Чи ці дані є остаточними? Ні. Вони базуються на попередніх оцінках Федеральної резервної системи. З одержанням більшої і точнішої інформації ФРС переглядає свої попередні оцінки. Зміна прогнозу кількості грошей може бути значною, тож попередні оцінки не є надійним показником змін пропозиції грошей у короткостроковому періоді. Проте аналітики дійшли висновку, що протягом тривалих періодів часу, наприклад року, попередні і скориговані показники пропозиції грошей демонструють однакові темпи зростання.

МОНЕТАРНІ АГРЕГАТИ

(млрд дол. США)

1 WEEK ENDED:

Nov. 13 Nov. 6

Money supply (M1) sa ……………………………….. 1076.2 1087.5

Money supply (M1) nsa ……………………………… 1075.0 1089.2

Money supply (M2) sa ……………………………….. 4889.8 4895.0

Money supply (M2) nsa ……………………………… 4900.4 4899.4

Money supply (M3) sa ……………………………….. 6954.1 6953.7

Money supply (M3) nsa ……………………………… 6973.2 6955.8

4 WEEKS ENDED:

Nov. 13 Nov. 16

Money supply (M1) sa ………………………………. 1095.1 1095.9

Money supply (M1) nsa ………………………..….… 1090.0 1086.8

Money supply (M2) sa ………………………………. 4890.6 4885.0

Money supply (M2) nsa ……………………………... 4876.9 4859.9

Money supply (M3) sa ………………………………. 6946.1 6926.5

Money supply (M3) nsa ……………………………... 6930.9 6883.5

MONTH

Oct. Sep.

Money supply (M1) sa ………………………………. 1099.9 1095.4

Money supply (M2) sa ……………………………….

4889.7 4871.5

Money supply (M3) sa ………………………………. 6935.4 6909.7

nsa—Not seasonally adjusted. sa—Seasonally adjusted.

Sourse: The Wall Street Journal, November 27, 2000, Page C17. Republished by permission of Dow Jones, Inc. Via Copyright Clearance Center, Inc.

O 2000 Dow Jones and Company, Inc. All Rights Reserved Worldwide.

Агрегат М1. Найвужчим показником пропозиції грошей є агрегат М1. Як видно з рисунка 2.2, М1 вимірює гроші як традиційний засіб обміну. М1 містить готівку, дорож- ні чеки та вклади на поточних рахунках. До початку 1980-х років за вклади на поточних рахунках не платили процент, тож вони були близькими замінниками дійсних грошей. Відтоді фінансові інновації у банківській галузі та дерегулювання її діяльності у 1970-х, 1980-х і 1990-х роках привели до появи нових видів банківських вкладів, що є близькими замінниками поточних вкладів. До таких нових видів вкладів можна віднести чекові рахунки в заощаджувальних інститутах та кредитних спілках, а також вклади на поточних рахунках, за які виплачують процент, у комерційних банках. Сьогодні агрегат М1 містить усі види вкладів, на які можна виписувати чеки, поряд із вкладами на поточних рахунках, дорожними чеками та готівкою.

Агрегат М2. Трохи ширшим показником пропозиції грошей є агрегат М2. Окрім активів, що включені в М1, сюди відносять короткострокові інвестиційні рахунки. Ці вклади можна перевести у повноцінні гроші, але не так легко, як компоненти агрегату М1. Спочатку агрегат М2 складався, в основному, з дрібних строкових вкладів (менше за 100 000 доларів США) та заощаджувальних вкладів. Сьогодні до М2 відносять і деякі інші види активів, на які можна виписувати чеки, такі, як депозитні рахунки грошового ринку в банках і неінституційні взаємні фонди грошового ринку.

Агрегат М3. Агрегат М3 містить більше видів активів, ніж М2 і М1. Окрім готівки, дорожних чеків, вкладів на поточних рахунках і короткострокових інвестиційних рахунків, М3 включає і такі менш ліквідні види активів, як великі строкові вклади (понад 100 000 доларів США), баланси взаємних фондів грошового ринку, строкові угоди про взаємний викуп та євродолари.

Крім грошових агрегатів, ФРС інформує про нагромаджені боргові зобов’язання. Зокрема, ФРС повідомляє про непогашені борги кредитного ринку нефінансових секторів вітчизняної економіки. Відмінності між різними борговими інструментами буде з’ясовано в розділі 3.

Вибір грошових агрегатів

Який із показників вимірює гроші «правильно»? Відповідь залежить від поставленої мети. До 1980-х років для вимірювання кількості грошей використовували агрегат М1. У 1980-х роках роль М1 було піддано сумніву внаслідок включення в агрегат М2 нових замінників звичайних чекових рахунків. У 1980-х і 1990-х роках економісти й урядовці загалом використовували М2 як показник пропозиції грошей, хоча розвиток ситуації у фінансовій системі в цей період ускладнював завдання визначення кількості грошей. Федеральна резервна система також робила спроби розраховувати змішані показники пропозиції грошей, які складалися з часткових компонентів різних грошових агрегатів. Наприклад, якщо взаємні фонди грошового ринку використовують і для операцій, і для інвестицій, то їх можна враховувати частково в агрегаті М1, а частково — в агрегаті М2.

Оскільки грошові агрегати вимірюють певну базову, «дійсну» кількість грошей, науковців і урядовців цікавить, чи зміни в агрегатах пов’язані між собою. Наприклад, якщо М1, М2 і М3 зростають або зменшуються одночасно, то ФРС може використовувати будь-який із них для впливу на обсяг виробництва в економіці, ціни чи процент­ні ставки. Якщо ж динаміка цих показників різна, то висновки їх аналізу будуть суперечливими. Це ускладнить урядовцям вибір відповідної монетарної політики.

Як видно з рисунка 2.3, грошові агрегати здебільшого змінюються приблизно однаково упродовж тривалих періодів часу. Проте у певні періоди відмінності досить значні. Наприклад, хоча темпи зростання агрегату М1 збільшувалися у 1970-х та в середині 1980-х рр., темпи зростання агрегатів М2 і М3 фактично знижувалися. Відтак різні грошові агрегати пропонували різну картину змін пропозиції грошей з перебігом часу.

Рисунок 2.3. Темпи зростання агрегатів М1, М2 і М3 у 1960—2000 рр.
Грошові агрегати здебільшого змінюються приблизно однаково упродовж тривалих періодів часу. Проте у певні періоди їхні темпи зростання можуть суттєво відрізнятися.

Які ж показники використовувати за такої ситуації фахівцям Федеральної резервної системи? Як уже зазначалося, ФРС продовжує експериментувати зі змішаними показниками пропозиції грошей, коли різні види активів мають різний ступінь ліквідності. Крім того, фахівці ФРС, науковці та аналітики приватних фірм досліджують, які грошові агрегати найтісніше пов’язані зі змінами економічних показників, таких, як обсяг виробництва в економіці, рівень цін і процентні ставки. У частині 6 ці емпіричні підходи будуть проаналізовані детальніше. ВИЗНАЧАЛЬНІ ПОНЯТТЯ

Актив

Бартер

Центральний банк

Повноцінні гроші

Дефляція

Електронні гроші

Державний розподіл

Інфляція

Законний платіжний засіб

Засіб обміну

Грошові агрегати (М1, М2, М3)

Гроші

Система платежів

Чеки

Товарні гроші

Електронна система платежів

Нерозмінні паперові гроші

Індекс цін

Купівельна сила

Спеціалізація

Засіб відстрочення платежів

Засіб нагромадження вартості

Трансакційні витрати

Міра вартості

Багатство

ПІДСУМКИ
1. Спеціалізація підвищує економічну ефективність: індивіди виробляють ті речі, які добре вміють. Унаслідок спеціалізації люди виробляють надлишок продукції і потребують шляхів обміну нею. Трьома можливими варіантами є: бартер, державний розподіл і використання грошей. Проблема, по­в’язана з бартером, полягає у тому, що складно досягти зустрічного збігу потреб покупців та продавців. Державний розподіл часто зазнає невдачі, бо розподіляє ресурси неефективно. Використання грошей полегшує процес обміну, ефективний розподіл ресурсів і не потребує узгодження потреб кожного конкретного покупця та продавця.

2. У ролі засобу обміну гроші повсюдно приймають як купівельний засіб. Конкретний предмет стає засобом обміну, якщо люди переконані, що всі прийматимуть його в оплату за товари і послуги.

3. Гроші виконують функцію міри вартості, тож усі ціни можна виразити у грошах. Гроші також зменшують видатки обміну з перебігом часу. Як засіб нагромадження вартості гроші дають змогу зберігати їх сьогодні, щоб при-

дбати товари і послуги у майбутньому. Як засіб відстрочення платежів гроші уможливлюють кредитні операції.

4. Справжні гроші — це гроші, які не потребують конвертації в якийсь іще фун­даментальніший законний засіб обміну. В системах товарних грошей товари (такі, як золото) є справжніми грішми. У системах паперових грошей справжніми грішми є паперова готівка і монети, випущені центральним банком країни.

5. Система платежів визначає способи проведення ділових операцій в економіці. З перебігом часу система платежів еволюціонувала від простої (папе­рова готівка як основний засіб платежу) до складної (автоматичне проходження платежів за допомогою комп’ютерів і електронні гроші).

6. Фінансові активи об’єднують у різні грошові агрегати залежно від їхньої ліквідності — тобто простоти обміну на повноцінні гроші. Федеральна резервна система — центральний банк США — визначає грошові агрегати і збирає дані щодо їх динаміки. Серед грошових агрегатів є показники, що відображають роль грошей як засобу обміну (М1 та М2) і роль грошей як засобу нагромадження у короткостроковому періоді (М3).

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ
1. Що робить доларову банкноту грішми? Що робить грішми виписаний вами чек? Зміна яких чинників вплинула б на вашу готовність приймати доларові банкноти або чеки як гроші?

2. Як спеціалізація поліпшує рівень життя в економіці?

3. Якими є видатки бартеру?

4. Назвіть і опишіть чотири основні функції грошей.

5. Що таке товарні гроші? Чим вони відрізняються від паперових грошей?

6. Як грошова система впливає на розвиток кредитної системи? Якщо законні гроші не приймаються повсюдно як засіб обміну, чи виражатимуться кредитні угоди у грошовому вимірі? Поясніть свою думку.

7. Що таке система платежів? Як зміняться витрати економіки внаслідок зниження ефективності системи платежів?

8. Як високі темпи інфляції впливають на вартість грошей? Як це змінює корисність грошей як засобу обміну?

ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ
THE ECONOMIST, 19 ЛЮТОГО 2000 Р.
Е-готівка 2.0
Гроші завжди були цікавою темою, як і технологія. Тому нічого див­ного, що поява в середині 1990-х років кількох видів електронних грошей привернула якнайширшу увагу. Деякі оглядачі прогнозували, що приватна електронна готівка невдовзі конкуруватиме з американськими доларами та німецькими марками. Голови цент­ральних банків почали непокоїтися, що — страшно подумати! — вони можуть стати зайвими.

Реальність виявилася значно менш цікавою, бо електронна готівка не виправдала сподівань. Фірми, що її запровадили, або збанкрутували (Digi Cash), або відмовились від свого продукту (CyberCash), або зайнялися іншим бізнесом (First Virtual Holdings, тепер MessageMedia). У мережі Інтернет і досі майже всі платежі здійснюють за допомогою «непривабливих» кредитних карток…

Незважаючи на такий несприятливий досвід, нове покоління фінансових фірм сьогодні намагається дати е-готівці друге життя — он-лайн. Не минає і тижня, щоб нові сміливці — зазвичай американці — не повідомили про нову форму елек­тронних грошей. І цього разу пер- спективи видаються значно кращими.

Сьогодні справді існує попит на он-лайнову альтернативу кредитним карткам, який живлять швидкі темпи зростання е-торгівлі. Іноді споживачі бажатимуть зберегти анонімність. Багато з них, зокрема поза США, не мають доступу до пластикових грошей. Дехто є надто юним. А аукціони та деякі інші види е-торгівлі зумовлюють потребу он-лайнових платежів між окремими особами…

Ще одна компанія, Beenz.com, використовує інший підхід. За словами одного з її керівників, Філіпа Летса, основна ідея полягає в тому, що споживачі можуть заробляти

їхню грошову одиницю — «бінзи», просто перебуваючи он-лайн. Близько 50 веб-сайтів використовують «бінзи», щоб платити їх за відвідування сайту, участь в он-лайн опитуваннях чи купівлю товарів і послуг… Фірма продає свою грошову одиницю партнерам-торгівцям за курсом 100 «бінз» за 1 долар США, половину з яких становлять комісійні; тобто один «бінз» коштує півцента.

Подібні схеми є, по суті, програмами преміювання. Девід Беч, директор Consult Hyperion, британської консультативної фірми з питань е-го­тівки, стверджує, що оскільки споживачі не можуть розраховуватися між собою «бінзами», то останні не можна вважати справжніми електрон­ними грішми. Інша річ — технологія PayPal, розроблена фірмою Confinity. Після відкриття рахунка на веб-сайті компанії можна пересилати долари електронною поштою. Крім того, користувачі мають змогу пересилати гроші між двома комп’ютерами за допомогою інфрачервоних сигналів…

Однак такі схеми далекі від цифрового ідеалу. Більшість із них дають змогу простежити, що саме купують користувачі, тобто не задовольняють потреби анонімності та приватності. Крім того, багато схем обмежують шляхи використання таких грошей. Продукти, яким властива максимальна анонімність і ліквідність — особливо, якщо їх можна використовувати і в режимі оф-лайн, мають найліпші довгострокові перспективи.

Технологія також уможливить — і здешевить — перетворення фінансових активів, таких, як взаємні фонди, у гроші. Як стверджує пан Беч, немає підстав для того, щоб споживачі не мали змоги сплачувати свої рахунки безпосередньо одиницями взаємних фондів замість того, щоб робити це через банк.

АНАЛІЗУЮЧИ НОВИНИ…

При купівлі книги чи компакт-диска у вас є шість різних способів розрахуватися: готівка, чек, кредитна картка, дебетова кар­тка, автоматизований безготівковий дебетовий рахунок або нагромаджувальна (ощадна) картка. Сьогодні е-торгівля пропонує новий засіб платежу — цифрову готівку. Хоча досі більшість платежів у мережі Інтернет здійснюють за допомогою кредитних карток, деякі аналітики вважають, що врешті-решт використання е-го­тівки стане характерною рисою операцій е-торгівлі.

Можливо, ви вже використовували електронні гроші. Така електронна готівка не має обмеження на доступ кредитної кар­тки, що звужує загальну участь в електрон­ній торгівлі. Крім того, аналітики провідних фірм, таких, як Jupiter Communi­cations, відзначають невдоволення споживачів використанням кредитних карток для купівлі в режимі он-лайн і прогнозують появу невдовзі цифрової готівки.

Чи будуть е-гроші успішною альтернативою наявним засобам платежу? Для цього вони повинні запропонувати якусь вигоду споживачам, торгівцям і самим емітентам цифрових грошей — тобто всім залученим сторонам. Поки що надто рано говорити про джерела цієї вигоди. Проте споживачі можуть відчути перевагу е-тор­гівлі за використання дешевших кредитних карток і забезпечення анонімності. Торгівці можуть побачити перевагу в економії грошей та часу порівняно з використанням готівки і кредитних карток. Емітен­ти е-грошей матимуть змогу зменшити витрати на операції з готівкою й обмежити можливості шахраювання, а також отримають нові джерела додаткових доходів від продажу споживачам і торговцям супут­ніх товарів і послуг.

Як функціонуватиме система е-гро­шей? Якщо ранні системи потребували від споживачів установлення спеціального про­грамного забезпечення, то деякі нові фірми поширюють е-гроші через своїх он-лай­нових торговельних партнерів або через програми частих польотів на авіалініях. Підхід компанії Confinity ще прогресивніший і дає змогу користувачам пересилати долари електронною поштою.

Які недоліки використання е-грошей? Споживачів непокоїть нестача анонімності та приватності у деяких варіантах обігу е-грошей. Торговці та емітенти говорять про значні капітальні витрати для створення чіткої системи електронних грошей. Усе ж багато аналітиків вважають, що цифрові гроші зрештою стануть важливим засобом платежів. У Фінляндії вже сьогодні користувачі можуть пересилати е-гроші торговельним автоматам. Мабуть, невдовзі у США домогосподарства зможуть сплачувати свої рахунки за допомогою е-грошей з фінансових активів, таких, як взаємні фонди, навіть без звернення до банку. Для подальших роздумів…

Як зміна у ставленні споживачів до торгівлі через мережу Інтернет вплине на потенційні прибутки від використання е-грошей?

Джерело: Взято з «E-Cash 2.0», The Economist 19 лютого 2000. O 2000. The Economist Newspaper Group, Inc. Друкується за дозволом. Подальший передрук заборонено. www.economist.com

9. Чи тільки грошам притаманна функція нагромадження вартості? Якщо ні, наведіть інші приклади. Чи обов’язково гроші повинні бути засобом нагромадження вартості, щоб виконувати роль засобу обміну? Поясніть свою думку.

10. На виконання яких функцій грошей негативно впливає інфляція?

11. Для чого потрібні декілька різних показників пропозиції грошей? Чому ФРС не вирішить, який із показників є найкращим і не відмовиться від решти?

12. Чому кредитні картки не включають до жодного з показників пропозиції грошей?

АНАЛІТИЧНІ ЗАВДАННЯ
1. Наприкінці ХІХ ст. США переживали період тривалої інфляції. Як це могло вплинути на вартість грошей?

2. Чому з погляду індивіда двадцятидоларова банкнота може бути бажанішою формою грошей, ніж золота монета вартістю у двадцять доларів? А як із погляду уряду?

3. Чому люди носять у гаманцях готівку, якщо на покладені в банк гроші можна отримувати процент?

4. Припустимо, ваш банк знизив вимоги щодо мінімального залишку на нау-рахунках (вклади на поточних рахунках, за які сплачують процент). Ви зняли 500 доларів США з вашого нау-рахунка і поклали їх на ощадний рахунок, який пропонує трохи вищу процентну ставку. Як змінилися грошові агрегати М1 і М2?

5. Якщо ваш дохід збільшується на 10 % за рік, чи поліпшується ваше становище? Поясніть свою думку.

6. Нехай у якійсь примітивній еко­номіці як гроші використовують рідкісні камені. Нехай кількість цих каменів зменшується внаслідок їх руйнування або використання як зброї. Як змінюватиметься вартість каменів з часом? До чого призведе відкриття великої кількості нових рідкісних каменів?

7. Уявімо собі країну Фрідманію, грошима в якій є золоті крони, кожна з яких містить 1 г золота. Королівський монетний двір Фрідманії карбує монети

з чистого золота. Одного дня новий король наказує витрачати на нові крони лише 0,9 г золота і обмінювати їх на старі у співвідношенні одна до одної. Що, на вашу думку, відбудеться з використанням крон як засобу обміну? Якби ви жили у Фрідманії і мали старі та нові монети, то які б витрачали насамперед?

8. Упродовж 1980-х років індекси цін у Німеччині зростали повільніше, ніж в Італії. Як змінилася у цей час вартість грошей у Німеччині порівняно з вартістю грошей в Італії? Припустимо, що Німеччина та Італія вільно торгують. Як змінилася купівельна спроможність німців за купівлі італійських товарів? А купівельна спроможність італійців, які купують німецькі товари?

9. Дайте визначення терміна «ліквід­ність». Розташуйте наступні активи в порядку зменшення ліквідності: взаємні фонди грошового ринку, заощаджувальні рахунки, акції корпорацій, доларові банкноти, житло, золото, чекові рахунки.

10. До якого з грошових агрегатів — М1, М2 чи М3 — вперше включають такі види активів: депозитні рахунки грошового ринку, строкові угоди про взаємний викуп, комерційні цінні папери, дорожні чеки, одноденні угоди про взаємний викуп, ощадні облігації, готівку, великі строкові вклади, малі строкові вклади, короткострокові облігації Державної скарбниці США, вклади на поточних рахунках.

11. Індекс споживчих цін (ІСЦ) у 1994 р. дорівнював 148,2, якщо за базовий період взяти 1982—1984 роки (тобто у 1982—1984 роках ІСЦ дорівнював 100). Припустимо тепер, що за базовий взято 1994 рік (тобто новий ІСЦ дорівнює 100 у 1994 р.). Яким є у цьому разі ІСЦ у 1982—1984 роках? 12. Якщо індекс цін дорівнював 100 у 1990 р. і 120 у 2000 р., а номінальний валовий внутрішній продукт (ВВП) становив 720 млрд доларів США у 1990 р. і 960 млрд доларів США у 2000 р., то яка вартість реального ВВП 2000 р. у доларах США 1990 р.?
РОБОТА ЗІ СТАТИСТИЧНИМИ ДАНИМИ (запитання 25—28 стосуються додатка)
1. В останньому випуску Economic Report of the President:

а) знайдіть дані про номінальний ВВП (вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених в економіці впродовж року) за 1990 і 2000 рр.; б) знайдіть дані про наявний дефлятор ВВП у 1990 і 2000 рр.; в) обчисліть реальний ВВП у цих роках; г) знайдіть відсоткову зміну реального ВВП за десятиліття.

2. В останньому випуску Economic Report of the President знайдіть дані про індекс споживчих цін у 1960, 1970, 1980, 1990 і 2000 роках. Обчисліть темпи інфляції (по декадах) у 1960-х, 1970-х, 1980-х і 1990-х роках.

3. Виконайте завдання 26 для наявного дефлятора ВВП та індексу цін виробників. Порівняйте отримані темпи інфляції.

4. В останньому випуску Federal Reserve Bulletin знайдіть дані щодо грошових агрегатів М1, М2, М3. Тоді з Economic Report of the President візьміть найновіші дані про чисельність населення США. Поділіть величину грошових агрегатів на чисельність населення, щоб отримати середню кількість грошей, що припадає на одну особу. Чи реальними видаються вам ці числа? Поясніть, чому вони такі великі.

ДОДАТОК: ОБЧИСЛЕННЯ ІНДЕКСІВ ЦІН Індекс цін обчислюють як відношення ціни вибраних товарів, що утворюють ринковий кошик, Р, у певному році t, до ціни ринкового кошика у базовому році 0, помножене на 100: (Індекс цін)t = ? 100. Наприклад, якщо між роками 0 і t ціни зросли на 20 %, індекс цін дорівнюватиме 1,20 ? 100 = 120. У США найчастіше використовують такі індекси цін: ВВП-дефлятор: індекс цін усіх товарів і послуг, що включаються у валовий внутрішній продукт (кінцева вартість усіх товарів і послуг, вироблених в економіці). Індекс цін виробників (ІЦВ): індекс цін, які фірми платять на оптових ринках за сировину, проміжні та кінцеві товари. Індекс споживчих цін (ІСЦ): індекс цін ринкового кошика товарів, купленого міськими споживачами (використовується як показник вартості життя).

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме ВИМІРЮВАННЯ ПРОПОЗИЦІЇ ГРОШЕЙ:

  1. Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с., 2004
  2. З.ИСЛАМОВ. ОБЩЕСТВО. ГОСУДАРСТВО. ПРАВО. (Вопросы теории) Ташкент, «Адолат» - 2001, 2001
  3. Фигуры, промежуточные между кругом и правильными многоугольниками
  4. Графическое представление решений для пластинок в виде треугольников
  5. ГЛАВА 3. ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ РАЗРАБОТАННЫХ АЛГОРИТМОВ РАСЧЕТА ПЛИТ
  6. 2.4 Сегментация и построение контуров изображений объектов
  7. СУБЪЕКТЫ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА
  8. 1. Содержание (функции) государственного управления
  9. Тема 16. Производство по делам об административных правонарушениях
  10. 3.1. Формирование стратегии развития системы персональных финансов
  11. ГЛОССАРИЙ
  12. Анализ содержания учебного материала школьных учебников с позиции их ориентации на достижение личностных результатов обучения
  13. Введение