<<
>>

Відповіді на деякі запитання та аналітичні завдання

Розділ 1 Запитання для повторення

1. Ні, капітали загалом не розподілятимуться з найбільшою вигодою; фінансові ринки та інститути функціонують ефектив­ніше.

3. Фінансова система забезпечує три головні види послуг заощадникам та позичальникам: із розподілу ризику (люди можуть розподілити або передати ризик іншим); ліквідності (люди можуть обміняти свої активи на інші активи за низькими цінами) та інформаційних послуг (фінансові ринки обмінюються інформацією, а фінансові інституції спеціалізуються на збиранні та використанні інформації про позичальників, тому вони можуть надавати позички з більшою вигодою).

Аналітичні завдання

2. Місцевий банк надає вам послуги із розподілу ризику, ліквідності та інформаційні послуги.

4. У глобальній економіці обсяг їхнього експорту до США скоротився б і, можливо, призвів би до економічного спаду.

Розділ 2 Запитання для повторення

1. Для того, щоб бути грошима, вони загалом повинні виконувати функцію засобу платежу. Те, що ви приймаєте доларові рахунки та чеки як гроші, ґрунтується на вашій упевненості, що інші також приймуть їх.

3. У бартерній системі є надто багато цін, а нестандартні товари важко оцінювати. Торгівля вимагає обопільного збігу потреб.

5. Товарні гроші мають реальне застосування (наприклад, золото, срібло); нерозмінні паперові гроші не мають жодної дійсної вартості.

7. Платіжна система є механізмом для проведення трансакцій. Якщо платіжна система стала менш ефективною, то обсяг витрат в економіці збільшився і зросла вар­тість трансакцій, тобто втрачається виграш від спеціалізації.

9. Ні. Споруди, акції та облігації також є засобом нагромадження. Перевага грошей полягає у тому, що вони є засобом нагромадження, оскільки після того, як ви їх уторгуєте (отримаєте як виторг), їх можна зберігати; інакше кажучи, щось інше стає грошима, і воно також є засобом нагромадження.

11. У вузькому розумінні пропозиція грошей визначається як М1, а в широкому значенні — як L. Визначення пропозиції грошей може використовуватися для різних цілей, і воно змінювалося у часі для прогнозування змін цін і обсягів виробництва.

Аналітичні завдання

1. Зміни купівельної сили (спроможності) грошей, спричинені інфляцією чи дефляцією, впливають на корисність грошей як засобу нагромадження і як мірила відстрочених (майбутніх) платежів.

3. Причина полягає у зручності; дехто економить на трансакційних витратах, з будь-якого приводу відвідуючи банк.

5. Немає необхідності; якщо ціни зростуть більше ніж на 10 %, ваш реальний дохід зменшиться.

7. У Фрідманії погані гроші витісняють хороші; люди витрачатимуть нові крони і нагромаджуватимуть старі.

9. Ліквідність відображає простоту, з якою актив може бути переведений у гроші. Наведемо класифікацію деяких активів; почнемо з найліквідніших і закінчимо найменш ліквідними: доларова банкнота, чековий рахунок, взаємний фонд грошового ринку, банківський рахунок з ощадною книжкою, акції корпорацій, золото, будинок.

Розділ 3

Запитання для повторення

1. Заощаджувачі мають більше ресурсів, ніж вони хочуть у даний час витратити; позичальники мають менше ресурсів, аніж вони зараз хочуть витратити. Розподіл ризику дає змогу диверсифікувати і передавати ризик; ліквідність надає гнучкості у виборі активу; інформація ефективно зібрана фінансовими посередниками, які на цьому спеціалізуються. Разом узяті, ці три види послуг зменшують вартість фінансових трансакцій.

3. Спостерігається тенденція до збільшення кількості покупців і продавців на грошовому ринку, яка перевищує кількість покупців і продавців на ринку капіталу. Отже, грошовий ринок буде ліквіднішим, аніж ринок капіталу. Оскільки активи банків є переважно активами ринку капіталів, банки інколи мають труднощі з переведенням своїх активів у готівку.

5. «Інтеграція» відображає ступінь географічної взаємопов’язаності фінансових ринків. Тісніша інтеграція має тенденцію до вирівнювання доходів у різних країнах (збільшуючи витрати і віддачу для одних та знижуючи їх для інших), зменшуючи витрати на позики завдяки географічній диверсифікації.

7. Трансакція а) відбувається завдяки фінансовому посередництву, б) є на первинному ринку, і в) має місце на ринку капіталів.

9. Трансакція а) є на фінансовому ринку, б) має місце на первинному ринку і в) відбувається на ринку капіталів.

11. Трансакція а) відбувається завдяки фінансовому посередництву, б) є на первинному ринку і в) має місце на грошовому ринку.

Аналітичні завдання

1. Актив А забезпечує дохід у розмірі 6 % після оподаткування; актив В — 6 %; а актив С пропонує найвищу віддачу — 6,5 %.

3. Інсайдерська торгівля — це торгівля, що проводиться менеджерами, які володіють значною кількістю акцій своєї фірми, або тими, хто має недоступну для інших інформацію. Легалізація інсайдерської тор­гівлі могла б зменшити довіру інвесторів до неупередженості фінансових ринків, зменшуючи, таким чином, їхню участь на цих ринках.

5. Інвестори прагнуть усунути зайвий ризик у своїх доходах; вони можуть обмінювати додатковий ризик на додатковий дохід.

7. Провідні чинники передбачають урядове регулювання та економічну й фінансову стабільність; малоймовірно, щоб фінансові технології докорінно відрізнялися у різних індустріальних країнах.

Розділ 4

Запитання для повторення

1. У випадку дисконтної облігації позичальник відшкодовує номінальну вартість на момент погашення; у випадку звичайного кредиту позичальник повертає основну суму боргу і проценти на момент погашення.

3. Дохід на момент погашення — це процентна ставка, що зрівнює вартість активу сьогодні з поточною вартістю майбут­ніх платежів. Це можна вивести з формули поточної вартості.

5. Загальна норма віддачі охоплює поточні процентні платежі й приріст капіталу; вона дорівнює сумі поточного доходу і процентним змінам ціни.

7. Згідно з гіпотезою Фішера, номінальна процентна ставка змінюється один до одного з очікуваною інфляцією. У той час як припущення, що номінальні процентні ставки відповідають змінам очікуваній інфляції, широко підтримується (ефект Фішера у вузькому розумінні), воно не підтверджується точно статистичними дани­ми для США.

Аналітичні завдання

1. За дисконтної ставки 10 %, поточна вартість пропозиції New York Yankees становить: $ 3 000 000 + ($ 6 000 000/1.1) + ($ 7 000 000/1.12) + ($ 8 000 000/1.13) = $ 20 250 188). Поточна вартість пропозиції San Francisco Giants дорівнює: $ 6 000 000 + ($ 5 500 000/1.1) + ($ 6 000 000/1.12) + ($ 6 000 000/1.13) = $ 20 466 566. Отже, ґрун­туючись на критерії поточної вартості, можемо стверджувати, що San Francisco Giants робить кращу пропозицію. За дисконтної ставки 10 %, поточна вартість пропозиції New York Yankees стано- вить: $ 3 000 000 + ($ 6 000 000/1.05) + + ($ 7 000 000/1.052) + ($ 8 000 000/1.053) = $ 21 974 193. Поточна вартість пропозиції San Francisco Giants дорівнює: $ 6 000 000 + ($ 5 500 000/1.05) + ($ 6 000 000/1.052) + ($ 6 000 000/1.053) = $ 21 863 298. Тому пропозиція New York Yankees є вигіднішою.

3. Поточна вартість становить $ 857.

5. Вибір має найбільшу поточну вартість.

7. За початкової процентної ставки 7 %, вартість облігації становить 700/1.07 + 700/(1.07)2 + 700/(1.07)3 +700/(1.07)4 +10 000/(1.07)4 = 654.21 + 611.41 + 571.41 + 549.43 + 7849.02 = $ 10 235.48. За початкової процентної ставки 5 %, вартість облігації дорівнює 700/1.05 + 700/(1.05)2 + 700/(1.05)3 +700/(1.05)4 +10,000/(1.05)4 = 666.67 + 634.92 + 604.69 + 575.89 + 8227.02 = $ 10 709.19. Отже, вартість облігацій збільшується, коли дохід падає.

9. Поточна вартість двох однорічних передплат становить $ 60 + $ 60/1.10 = $ 114.55. Поточна вартість дворічної передплати дорівнює $ 115. Отже, ви віддасте перевагу однорічній передплаті сьогодні. Однак є одне ускладнення — ціна наступного року невідома.

11. Теперішня дохідність становить 2/55, або 3,6 %. Приріст капіталу дорівнює 5/55, або 9,1 %. Загальна норма віддачі становить 12,7 %.

13. Унаслідок високого рівня інфляції в середині 1970-х років ціни акцій знизилися у реальному вираженні.

15. Фактична реальна процентна ставка відрізнятиметься від очікуваної реальної процентної ставки, якщо фактичний рівень інфляції відрізняється від очікуваного рівня інфляції. Що довший період позики, то більше занепокоєння позичальника в тому, що дійсна реальна процентна ставка може відрізнятися від очікуваної реальної процентної ставки.

17. У першому випадку запровадження повинен бути малий ефект унаслідок корот­кого строку погашення активів. Проте у другому випадку запровадження буде більша втрата чистої вартості через втрати капіталу по триваліших строках погашення.

Розділ 5

Запитання для повторення

1. Є п’ять головних чинників вибору портфеля: багатство, відносна віддача, відносний ризик, відносна ліквідність і відносна вартість отримання інформації.

3. Різниця полягає у ставленні до ризику щодо доходу. Більш імовірно, що індивід, який полюбляє ризикувати, купуватиме акції та опціони. Несхильний до ризику індивід найімовірніше купуватиме облігації або зберігатиме готівку. Нейтральний до ризику індивід турбується лише про очікувану віддачу на актив, а не про його ризиковість.

5. Приказка вчить, що перевагу дає диверсифікація. Це означає, що можна зменшити ризиковість портфеля завдяки купівлі великої кількості різних активів.

7. Взаємні фонди забезпечують дрібних інвесторів перевагами диверсифікації, що знижує ризиковість щодо їх інвестування у звичайні акції.

9. Ринковий ризик стосується загалом ризику прибутковості на активи, тоді як ідіосинкразичний ризик стосується ризиковості окремого активу. Ідіосинкразичний ризик можна зменшити за допомогою диверсифікації.

11. Мінливість віддачі на окрему акцію має бути більшою, ніж на ринковий портфель. Причина у тому, що окремий дохід є недосконало корельований.

Аналітичні завдання

2. Актив 1 забезпечує дохід у розмірі 6 % після оподаткування; актив 2—6 %; а актив 3 пропонує найвищий дохід — 6,5 %.

4. Процентна ставка є нижчою, оскільки інвесторам не подобається вимога щодо дострокового викупу облігацій (уряд вилучає з обігу облігації лише тоді, коли теперішня ринкова процентна ставка є нижчою за ставку по облігаціях). Тому ін­вестори віддають перевагу облігаціям без права дострокового викупу і готові платити за них більше, отже, процентна ставка є нижчою.

6. Вони пропонують більшу ліквідність. Деяким людям (які хочуть інвестувати на довгостроковий період) не подобається реінвестувати купонні платежі з невідомою процентною ставкою; вони віддають перевагу другій частині. Інші віддають перевагу надходженням стабільного доходу, але не хочуть реінвестувати капітал; вони віддають перевагу першій частині.

8. а) ваш рівень віддачі становить 20 %, –10 %, –35 %, –15 %, 27,5 %, і –12,5 % відповідно.

б) Ваш рівень віддачі тепер дорівнює 15 %, –15 %, –30 %, –20 %, 22,5 %, і –17,5 % відповідно. Менш імовірно, що ви володітимете обома акціями і, мабуть, найімовірніше купите ризиковіші акції Lowrunner.

10. а) ви більш схильні (більший прибуток).

б) ви менш схильні (більший ризик).

в) ви більш схильні (більший прибуток).

г) ви менш схильні (альтернативний актив має більшу ліквідність).

Розділ 6

Запитання для повторення

1. а) Крива попиту на облігації зміщується праворуч у зв’язку із зменшенням поточного доходу або зі збільшенням очікуваного майбутнього доходу.

б) Крива попиту на облігації зміщується праворуч у зв’язку зі збільшенням по- точного доходу або із зменшенням очікуваного майбутнього доходу.

в) Крива попиту на кредити зміщується ліворуч у зв’язку зі зменшенням очікуваної майбутньої прибутковості або зі збільшенням корпоративного оподаткування.

г) Крива попиту на кредити зміщується праворуч у зв’язку зі збільшенням ліквідності облігацій або зі зростанням очікуваної віддачі на облігації.

3. Вам не слід очікувати, що реальна процентна ставка буде однаковою в усіх малих відкритих економіках. Це пов’язано з трансакційними витратами і тим, що деякі країни встановлюють бар’єри на отримання міжнародних позик і кредитів.

5. У малій відкритій економіці та у великій відкритій економіці отримання та надання внутрішніх позик не є однаковим. Відмінністю між ними є міжнародне кре­дитування — якщо бажані внутрішні надані позики перевищують бажані внутрішні отримані позики; або міжнародне запозичення — якщо бажані внутрішні отримані позики перевищують бажані внутрішні надані позики.

7. Зміни в отриманні та наданні внутрішніх позик у малій відкритій економіці не мають жодного впливу на світову реальну процентну ставку, тоді як такі зміни у великій відкритій економіці можуть впливати на світову реальну процентну ставку.

Аналітичні завдання

2. Зміни кривої пропозиції облігацій значніші, ніж зміщення кривої попиту на облігації, тому ціна облігацій падає, а процентна ставка зростає. У малій відкритій економіці такий ефект не спостерігається, оскільки світова реальна процентна ставка задана наперед.

4. У малій відкритій економіці ніщо не впливає на світову реальну процентну ставку.

а) Обсяг отриманих вітчизняних позик збільшується.

б) Обсяг отриманих вітчизняних позик зменшується.

в) Обсяг отриманих вітчизняних позик не змінюється.

г) Обсяг отриманих вітчизняних позик не змінюється.

6. а) Сукупне майно зростає.

б) Сукупне майно зростає.

в) Зростання реальної процентної ставки збільшує заощадження і майно.

8. а) Чиста очікувана прибутковість зменшується, тому попит на позичкові кошти падає.

б) Очікувана прибутковість зростає, тому попит на позичкові кошти збільшується.

в) Зростання очікуваної післяподаткової реальної процентної ставки після оподаткування зменшує попит на позичкові кошти.

10. Країні з системою соціального страхування слід мати нижчий рівень заощадження, за інших рівних умов, і менше майно.

12. Крива пропозиції облігацій зміщується праворуч у зв’язку зі зростанням цін акцій. У закритій або великій відкритій економіці (припускається, що крива попиту на облігації не зміщується) процентна ставка зростатиме.

14. Немає необхідності; очікувана реальна процентна ставка швидше за все була позитивною, але справжній рівень інфляції перевищив очікуваний рівень.

Розділ 7

Запитання для повторення

1. Облігації мають різний термін погашення.

3. Довгострокові доходи впали нижче поточних короткострокових.

5. У теорії домінантного середовища строкові премії залежать від висхідного нахилу кривої.

7. Облігації Скарбниці США не мають ризику несплати.

9. Облігації, які є об’єктом оподаткування, мають вищу доподаткову процентну ставку.

11. Рецесія збільшує ризик дефолту. Цей феномен відомий як «втеча до якості» (намагання інвесторів перевести засоби у першокласні активи).

13. Чинники охоплюють ризик несплати, ліквідність і оподаткування. В останньому випадку інформаційні витрати є додатковим чинником.

15. Якщо б більше інвесторів хотіли купити ці облігації, унаслідок аргументів Мілкена їхня ліквідність зросла б.

Аналітичні завдання

1. Поточна дворічна ставка становить 4 %, а трирічна — 5 %.

3. а) $ 1000(1,064) = $ 1262,48;

б) $ 1000(1,0553)(1,09) = $ 1279,92;

в) $ 1000(1,0552)(1,07)(1,09) = $ 1285,85;

г) $ 1000(1,04)(1,065)(1,07)(1,09) = $ 1291,79.

Вам слід вибрати варіант (г).

5. У 1981 р. інвестори очікували зниження короткострокових доходів. А у 1984 р. вони, навпаки, очікували зростання короткострокових доходів.

7. Аналітик повинен довести, що або зростання очікуваного рівня інфляції, або зростання обсягів запозичень збільшить доходність довгострокових облігацій щодо доходності короткострокових облігацій.

9. Купон державної облігації не буде об’єктом оподаткування, тому його дохідність до стягнення податків також становитиме 8 %. З купону на 75 дол. США по федеральній облігації безстрокового володіння стягнуть податки у розмірі 29,75 дол. США. Щоб її дохідність після оподаткування була 8 %, її ціна повинна становити $ 45,30/0,08 = $ 566,25. Тому її дохід- ність до оподаткування мусить бути $ 75/$ 566,25 = 13,25 %.

11. У 1980-х роках федеральні ставки прибуткового податку були нижчими, ніж у 1970-х роках.

13. Ліквідність є важливою підставою; як молода компанія Fred’s Fine Furniture Factory може мати лише вузький ринок для своїх активів.

15. Згідно з теорією очікувань, не слід; але відповідно до теорії домінантного середовища або до теорії сегментних ринків, слід, оскільки малоймовірно, що ФРС має причину надати перевагу якомусь особливому терміну погашення (принаймні для свого довгострокового портфеля).

17. Очікувана майбутня короткострокова ставка є вищою, тому позичальник отримає однакову ставку за дворічний період.

Розділ 8

Запитання для повторення

1. Ця ідея ґрунтується на умові паритету номінальних процентних ставок.

3. Зменшення вартості єни знижує ціну японського експорту в іноземній валюті і збільшує ціну імпортних товарів, виражену в єнах, у Японії. Це збільшило б попит на японські товари як на експортні, так і на внутрішні, які б конкурували з іноземним імпортом. Японські споживачі потерпали б від вищих цін на імпортні товари.

5. Євро поцінувався; японська єна і британський фунт знецінилися.

7. Обмінний курс єни до долара становить 300 єн/долар. Обмінний курс євро до долара — 550/500 = 1,1 євро/долар.

9. Долар слід поцінувати, оскільки попит на американські товари зростає.

11. Долар слід поцінувати, бо фінансові активи перетікають у США.

13. Нова спільна європейська валюта має назву євро. Коли країна відмовляється від національної грошової оди­ниці, вона втрачає контроль над своєю внутрішньою пропозицією грошей (і монетарною політикою). Деякі люди можуть також чинити опір відмові від національної грошової одиниці з політичних міркувань.

Аналітичні завдання

2. Обидві валюти поціновуються щодо долара.

4. Немає однозначної відповіді. Знецінення долара щодо єни могло б звести нанівець явний виграш від вищих процентних ставок у США.

6. Вам слід інвестувати у себе в країні.

8. США слід отримати вигоду від більших обсягів інвестицій з Японії.

10. а) EXr = EX(P)/Pf = (200 єн/долар)($ 16/CD)/(3500 ¥/CD) = 8/9.

б) EXr = EX(P)/Pf = (2 фунти/долар)($ 16/CD)/(6 £/CD) = 4/3.

12. ∆EXe/EX = –1 %, то EXe = 247,5 єни/долар.

14. У цьому випадку різницю в термінах погашення визначає домінантне середовище по країнах (валютна премія) для активів, які в іншому випадку є досконалими замінниками. Перевага з’являється внаслідок різниці в ризику, ліквідності або інфор- мації між країнами порівняно з різницею між термінами погашення. Аналогом «сегментних ринків» є невідповідність з великими потоками капіталів.

16. Портфельні інвестори віддали б перевагу інвестиціям у німецькі облігації, якщо б рівень інфляції був нижчим у Німеччині (тому що загальна віддача вища) або якщо б очікувалося знецінення фунта стерлінгів.

Розділ 9

Запитання для повторення

1. Різниця полягає у торгівлі сьогодні (спот-трансакція) на противагу торгівлі у майбутньому (форвард-транс­акція). Ф’ю­черсний контракт пропонує більшу ліквідність і нижчі інформаційні витрати.

3. Хеджувальні трансакції зменшують ризик для хеджувальника; за спекуляції торгівець погоджується на більший ризик, що обіцяє відповідно більший прибуток.

5. Опціони діють подібно до страхуван­ня життя; сплативши невелику премію, ви можете застрахуватися від зміни вартості вашого активу.

7. Біржі гарантують виконання всіх кон­трактів, тому зменшуються інформаційні витрати і витрати на пошук, даючи, таким чином, змогу вести анонімну торгівлю.

9. За ціни 60 опціон пут приносить виграш; за ціни 70 ви також у виграші; а за ціни 80 вже опціон коли приносить виграш.

11. Ви могли б не погодитись, оскільки ці ринки забезпечують вигоди з розподілу ризику, підвищуючи ліквідність і передачу інформації.

13. Ви могли б купити опціон пут, який надає право продажу привілейованих цінних паперів. Якщо ринкова вартість акції падає нижче ціни виконання опціону, ви мали б змогу отримати прибуток, купивши акцію на ринку і перепродавши її за вищою ціною виконання (опціону).

Аналітичні завдання

1. Інвестори, які купили опціон пут, отримали б виграш, оскільки мали б змогу купити акції за ціною нижчою, ніж ціна виконання їхніх опціонних контрактів. Інвестори, які продали опціони пут, зазнали б збитків, оскільки зобов’язалися купити акції за ціною, вищою ніж їхня поточна ринкова вартість.

3. Оскільки Tropicana закуповує апельсини, для неї було б краще, якби ціни на них були низькими. Вона могла б застрахуватися від ризику зростання цін на апельсини, підписавши (купивши) ф’ючерсні контракти.

5. Ви могли б купити опціони пут. Якщо процентні ставки зростуть, ваші облігації Держскарбниці США втратять вартість, але ви заробите гроші на опціоні пут; якщо ж процентні ставки впадуть, вартість облігацій Скарбниці США зросте, а ваші опціони пут стають нічого не вартими.

7. Ви могли б купити опціони пут Скарбниці.

Розділ 10

Запитання для повторення

1. Раціональні очікування використовують усю доступну інформацію. На ринку, де інвестори й торговці мають раціональні очікування, ринкова ціна активу дорівнює його базовій вартості.

3. Коли торговці та інвестори використовують усю доступну інформацію для формування очікувань щодо майбутніх норм віддачі, і коли торговельні витрати низькі, то рівноважна ціна фінансових інструментів дорівнює оптимальному прогнозу, який був зроблений на основі доступної інформації.

5. Це «мильна бульбашка». У майбутньому вона, швидше за все, лусне. Так, бульбашки вже тріскали багато разів; останні відомі приклади сталися у 1987 р. в США та у 1991—1992 роках у Японії.

7. Не завжди. Зазвичай поінформований торговець може отримати вигоду за рахунок метушливих торговців, але лише тоді, коли вони не змушують рівноважну ціну відхилятися від базової вартості.

9. Примхи характеризуються надмірною реакцією на хороші або погані новини, тобто ціни не відображають базової вартості. Дехто міг би отримати прибуток, інвестуючи за поганих новин і продаючи у час добрих новин.

Аналітичні завдання

1. Активний портфельний менеджмент збільшує торговельні витрати і забезпечує нижчу загальну віддачу.

3. Ні; ця сезонність у віддачі не узгоджується з ефективними ринками. Інвестор міг би отримати прибуток, купуючи в кінці грудня і продаючи в кінці січня.

5. Пошук акцій у газеті дешевший, але не збалансовує ризик.

7. За облікової ставки 4 %, ви б готові були платити (1 + i) D/(i – g) = 1,04 ? $ 7/(0,04 – 0,02) = $ 364. За облікової ставки 3 %, ви б платили 1,03 ? $ 7/(0,03 – – 0,02) = $ 721. Якщо дивіденди Bigbuck’s Company зростуть лише на 1 % річних, то ви заплатили 1,04 ? $ 7/(0,04 – 0,01) = = $ 242,67.

9. У цьому випадку ви могли б застосувати протилежну стратегію: купуючи після поганих новин і продаючи після добрих.

Розділ 11

Запитання для повторення

1. Фінансове посередництво спроможне принести вигоду економії масштабу і змен­шити трансакційні витрати.

3. Моральний ризик виникає тоді, коли позичальники використовують позичені кошти інакше, ніж вони б використовували свої власні; несприятливий вибір полягає у тому, що потенційні позичальники, які швидше за все можуть не повернути позики, найактивніше їх шукають, і тому можна вибрати саме їх. І моральний ризик, і несприятливий вибір роблять інформа­цію асиметричною: позикодавець може не знати, що позикоодержувач робитиме з отриманими коштами внаслідок мораль­ного ризику, і позикодавець також може не знати рівня ризиковості позичальника внаслідок несприятливого вибору.

5. Проблема «лимонів» належить до проблем несприятливого вибору, вона випливає з асиметричної інформації. Оскільки потенційним інвесторам важко відрізнити хороших позичальників від поганих, вони пропонують хорошим позичальникам умови, які ті неохоче приймають. Через те, що банки спеціалізуються на збиранні та нагромадженні інформації, вони мають змогу уникати цієї проблеми.

7. Такі положення називаються обмежувальними статтями; банки використовують їх для зменшення проблеми морального ризику.

9. Великомасштабна фірма з великою кількістю акцій найімовірніше зіткнеться з проблемою управитель-виконавець, оскільки організаційні проблеми для менеджменту є дорожчими.

Аналітичні завдання

1. Проблема полягає у несприятливому виборі. Видається, що лише «лимон» продавали б так швидко. Покупець міг би перехитрувати продавця і зірвати його плани, провівши техогляд машини або отримавши гарантії від дилера (або покластися на репутацію дилера).

3. Моральний ризик навряд чи буде присутній у ситуації б). Зауважте, що ви можете використати це запитання для того, щоб пояснити, чому великі компанії часто проводять акціонерні опціони (право купівлі акцій за пільговими цінами) як час­тину компенсаційного пакета вищій ланці менеджерів.

5. Асиметрична інформація пов’я­зана з двома проблемами — морального ризику та несприятливого вибору, що робить інформаційні витрати на зовнішні кошти дорожчими від витрат на внутрішні. Ні; це залежить від міри розв’язання проблем, які розв’язуються за допомогою фінансування боргів, поглинання чи загрози поглинання, великого внутрішнього власного капіталу або суворішого контролю акціонерів.

7. У першому випадку ви не будете задоволені через те, що високий рівень ризику несплати зобов’язань зменшує ціну облігацій. Другий випадок для вас кращий, оскільки нижчий ризик несплати підвищує ціну облігацій.

9. Ні, оскільки ділові цикли є менш чіткі у Японії, аніж у США.

Розділ 12

Запитання для повторення

1. Фінансові інституції поділяють на п’ять головних груп, а саме: інституції ринку цінних паперів (інвестиційні банки, брокери і дилери та організовані біржі); інвестиційні інституції (взаємні фонди і фінансові компанії); контрактні ощадні інституції (страхові компанії та пенсійні фон­ди); урядові фінансові інституції і депо- зитні інституції (комерційні банки, ощадні заклади, кредитні спілки).

3. Ні, Нью-йоркська фондова біржа (NYSE) є вторинним ринком. Ви купуєте пакет акцій у когось іншого, а не у IBM.

5. Е-торгівля проводиться у режимі он-лайн за допомогою мережі Інтернет. Ефект Е-торгівлі полягає в тому, що, конкуруючи з біржами, електронна торгівля знижує вар­тість місць на більшості фондових бірж.

7. Моральний ризик описує ситуацію, коли ті, що зі страховкою, беруть на себе більший ризик, аніж вони б мали за від- сутності страхування. Страхові компанії використовують цілу низку методів для зменшення проблеми морального ризику, включно зі знижками, спільним страхуванням, обмежувальними статтями, обмеженням на індивідуальні виплати, за­стереженням на право відмови від виплати страховки і наймом експертів для розслідування претензій.

9. Передбачити втрату майна чи нещасний випадок важче, ніж передбачити смерть.

11. Банки справляються з проблемою несприятливого вибору, спеціалізуючись на збиранні та нагромадженні інформації про кредитний ризик позичальників і за допомогою позик «під замовника» (зокрема додаткового забезпечення і угод).

13. Взаємні фонди об’єднують ресурси для інвестування у диверсифіковані портфелі (це дає змогу розділити ризик). Вони також зменшують трансакційні витрати інвестування, збільшуючи рівень ліквідності. Взаємні фонди не надають комерційних кредитів; вони пускають кошти в обіг через існуючу систему прямих інвестицій. Це вимагає меншого регулювання, оскільки вони пускають кошти в обіг лише поки інформація є доступною для інвестора.

Аналітичні завдання

1. Ці інституції об’єднують ризик смер­ті та інвестиційний ризик, що індивіди не в змозі будуть зробити. Самострахування було б дорожче для індивідів.

3. Така країна найімовірніше створить значні ринки взаємних фондів. Фонди допомагали б заощадникам більше, ніж позичальникам, оскільки взаємні фонди лише купують добре відомі активи, вони не надають комерційних кредитів.

5. Якщо фондовий ринок ефективний, то малоймовірно, що фонд, який активно управляє своїм портфелем, отримає прибуток, достатній для покриття його додаткових витрат, тому віддали б перевагу index fund.

7. Так, минула діяльність не гарантує майбутньої віддачі; рівень ризиковості може бути різним; трансакційні витрати також можуть відрізнятися; максимальні обсяги продажу можуть бути різними; ліквідність і податкові зобов’язання можуть бути неоднаковими.

Розділ 13

Запитання для повторення

1. Банківські пасиви, переважно депозити і запозичення, є його джерелами коштів. Його активи, переважно кредити та цінні папери, є використанням цих коштів.

3. Банки мають змогу пропонувати малим заощадникам страхування депозиту. Це надає їм перевагу над іншими посередниками у змаганні за кошти малих заощад- ників.

5. Міжбанківські (незабезпечені) позики надаються за федеральною ставкою; репо забезпечені базовими цінними паперами.

7. Є три типи ризиків, з якими стикаються банки, а саме: кредитний ризик (ризик несплати зобов’язань); ризик ліквідності (ризик отримання готівки у разі потреби); ризик процентної ставки (ризик, який полягає в тому, що зміни у процентних ставках впливають на вартість банківського портфеля).

9. Процентна ставка визначається залежно від ризику неповернення кредитів, альтер­нативної вартості коштів та ціни коштів.

11. Банки управляють активами та пасивами з метою зменшення ризику ліквідності. Для досягнення цих цілей вони поєднують надання позик через федеральний ринок коштів і договори про зворотну купівлю (RPs), а також зберігають достатній обсяг готівки для своїх потреб без втрат прибутків, використовуючи CDs, RPs, євродолари та федеральні кошти.

13. Банківська позабалансова діяльність охоплює торгівлю деривативами, надання послуг із забезпечення ліквідності та інформаційні послуги і страхування позик. Банки беруть участь у цій діяльності для капіталізації переваг трансакційних та інформаційних витрат.

Аналітичні завдання

2. Так, усе одно необхідні трансакційні послуги і платіжна система навіть за умови, якщо немає потреби надання банками комерційних позик.

4. Якщо депозитори володіли б пов­ною інформацією про позичальників, то не було б банку, який би розпочав свою діяльність з безпідставним страхом, що зроблено погані позики; це було б можливо, якби банки мали приватну інформацію. Проте діяльність можна розпочати з інших причин, таких, як погана еконо­мічна ситуація.

6. Банки дуже схвально ставляться до таких рішень тому, що вони зменшують передбачуване оподаткування резервів (оскільки резерви не приносять процентів); банки можуть тоді надавати у позики вільні резерви, заробляючи на цьому проценти. У другому випадку, ні, оскільки вони не зменшують свого рівня резервів.

8. First Bank: активи: –$ 1000 резервів; пасиви: –$ 1000 чекових депозитів; Melon Bank: активи: +$ 1000 резервів, пасиви: +$ 1000 чекових депозитів.

10. Ні, оскільки маючи таку велику частку активів у формі позик і за відсутності цінних паперів, він не захищений від кризи ліквідності; також не маючи звичайних акцій на чорний день, цей банк через незначну погану новину міг би зазнати краху.

12. $ 5 млн надлишкових резервів; резерви $ 10 млн, цінні папери $ 40 млн, позики $ 140 млн, депозити $ 140 млн, капітал $ 50 млн; –$ 4 млн надлишкових резервів, тому позичили $ 4 млн; так само як і раніше, але резерви $ 14 млн, позики одержані від банків $ 2 млн, позики одержані від ФРС $ 2 млн.

14. $ 1100/1.1 + $ 1210/1.12 + $ 1331/1.13 = $ 3000. Дюрація = 1($ 1000/$ 3000) + 2($ 1000/$ 3000) + 3($ 1000/$ 3000) = 1/3 + 2/3 + 3/3 = 2. (MV/MV = – d[i/(1 + i)] = –2(0.02/1.1) = –0.036. Таким чином, ринкова вартість упала до 3,6 %.

15. .

Розділ 14

Запитання для повторення

1. За дворівневої банківської системи деякі банки мають статус національних, тим часом як інші — штатів. Є різні регулюючі вимоги для національних банків і банків штатів, що дає змогу різним типам банків спеціалізуватися на певних операціях.

3. Історично політичні проблеми навколо великих банків розпалювалися внаслідок страху громадськості перед великими банками. Ці проблеми призвели до створення ФРС, федерального страхування депозитів і розгалуженої системи обмежень.

5. Ні, це було б ефективно. Діяльність банку може спричинити поширення інфек­ції яка, у свою чергу, може привести до банкрутства платоспроможних банків.

7. За методу погашення боргів, банківський «гудвіл» втрачається, а методи купівель і привласнення містять «гудвіл»; купівля та привласнення можуть бути при­вабливими для інших банків, які хочуть провести диверсифікацію; метод погашення боргів часто менше коштує, оскільки борги повертаються лише застра­хованим вкладникам, тоді як за методом купівель і привласнення незастраховані вкладники також нічого не втрачають.

9. Обмеження на філії: закон МакФеддена стримує національні банки від розширення своєї діяльності на інші штати, побоюючись монопольної сили великих банків. Обмеження на діяльність: закон Ґласа-Стіґала стримує банки від участі в небанківській діяльності (інвестиційне бан­ківництво і брокерство) — для обмеження ризиків, які беруть на себе банки. Жоден з регулюючих приписів, найімовір­ніше, не існуватиме у майбутньому.

11. Банки намагалися використовувати банківські холдингові компанії (які регулювалися законом про банківські холдингові компанії 1956 р.), небанківські банки (які регулювалися законом про рівність у банківській конкуренції 1987 р.), і ATMs для географічної експансії. Більшість штатів дозволила, щонайменше, регіональне банківництво.

13. Закон Ґласа-Стіґала 1933 р. вимагав поділу на комерційні та інвестиційні банки. Він був прийнятий для запобігання конфліктів інтересів між банками. Його обмеження, з роками зведені нанівець різними шляхами, були скасовані фінансовим законом Грема-Ліча-Блайлі 1999 р.

15. Банки можуть 1) фінансувати зростання у секторах, у яких інформаційні проблеми є важливими; 2) гарантувати, що менеджери великомасштабних підприємств працюють для максимізації довгострокової вартості цих фірм; і 3) зменшувати втрати фінансових криз для фірм, які з великими труднощами виконують свої поточні зобов’язання перед банками та іншими кредиторами.

Аналітичні завдання

1. Банкіри намагалися розв’язати проблему масового вилучення вкладів з банку за допомогою виконання операцій розрахункової палати, члени якої погодилися позичити кошти банкам, на які тиснуть вкладники. Розрахункова палата могла ефективно справлятися з локалізованим вилученням вкладів, але не дала собі раду з кризою, такою, як фінансова паніка, яка стосувалася більшості банків одночасно.

3. ФРС турбувалася щодо наслідків поширення кризи, які могли з’явитися після краху Long-Term Capital Manage­ment. Оскільки ФРС допомогла зорганізувати кредиторів Long-Term Capital Management для утримання компанії «на плаву», це могло збільшити проблему морального ризику.

5. Вам усе одно, оскільки ви повністю застраховані. Ви отримаєте, щонайменше, $ 100 000 від банку. Ні, оскільки вилучення вкладів може повторитися, як це було з Continental Illinois Bank у 1984 р.

7. Можливо. До введення федерального страхування депозитів депозитна дисципліна змушувала банки зберігати великі капітали; за страхування депозитів вкладники більше не хвилюються про рівень банківського капіталу.

Розділ 15

Запитання для повторення

1. Кредитор останньої інстанції повинен а) надавати позики платоспроможним банкам, з яких здійснюється масове вилучення вкладів і б) мати великі запаси капіталу, аби справитися зі значною розбалансованістю.

3. а) Банкрутство Penn Central спричинило тимчасову кризу пропозиції коштів для емітентів комерційних паперів, оскільки кредитори сумнівалися щодо ризику несплати за комерційними паперами. Це могло б підірвати пропозицію коштів для фірм, якщо б ФРС не втрутилася для прискорення банківського кредитування.

б) Крах ринку акцій у 1987 р. міг призвести до закриття ринків, яке спричинило б зменшення обсягів виробництва внаслідок неліквідності торговців. Це зменшило б потік інформації про фірми, які емітували акції, ускладнюючи отримання коштів для інвестування. Дії ФРС запобігли втраті інформації та дали змогу поліпшити роботу системи.

5. Інновації, намагаючись обійти верхню межу ставки по депозитах, використовують оборотні СD, repos, або одноденні євродолари, АТS і нау-рахунки.

7. Несподіване зростання процентних ставок наприкінці 1970-х і на початку 1980-х років привело до великих втрат капіталу S&Ls, яка надала позики на довгостроковий період, а сама позичала на короткостроковий. Проблеми поглиблюва­лися внаслідок нашарування дерегулятивних приписів, нерозкритих шахрайств, недбалого нагляду і неможливості закриття неплатоспроможних інституцій (які нагромадили додаткові ризики), зробивши втрати ще більшими.

9. Закон FIRREA був прийнятий з метою припинення кризи S&L. Цей закон замінив FSLIC новим фондом страхування депозитів — Страховим фондом ощадної асоціації, організованим FDIC; він створив Resolution Trust Corporation для управління платоспроможністю ощадних установ; він уповноважив Office of Thrift Supervision наглядати і перевіряти S&Ls; збільшив премію страхування депозитів S&Ls; по-новому внормував інвестиційну діяльність S&Ls.

11. «Майже банк» — це юридична особа, яка приймає депозити та інвестує їх у безпечні активи. Немає ризику несплати зобов’язань (за винятком можливого шахрайства), тобто немає необхідності страхування депозитів у «майже банківській системі».

13. Якщо фірма стає банкрутом і має недофінансований проект, то пенсіонери можуть втратити всі свої доходи, і PBGC не спроможний самотужки покрити всі недофінансовані проекти. Ця проблема важлива, оскільки в разі одночасного бан­крутства багатьох фірм (як це переважно відбувається під час спаду), фінансова допомога пенсійним проектам може бути такою самою як і за кризи S&Ls.

Аналітичні завдання

2. Хоча ФРС була створена як кредитор останньої інстанції для того, аби допомогти стабілізувати банківську систему, вона також зобов’язана була підтримувати фіксований обмінний курс за золотого стандарту. Після того, як Англія відмовилася від золотого стандарту в 1931 р., ФРС вдалася до заходів (включно з підвищенням облікової ставки), які спричинили зростання процентних ставок, з наміром привабити іноземних інвесторів і таким чином підтримати фіксований обмінний курс. Вищі облікові ставки збільшили вартість позик ФРС для банків. Отже, ФРС поклала на себе обов’язок насамперед підтримувати золотий стандарт, а вже потім — стабільність банківської системи.

4. Ви могли б запропонувати американським вкладникам перевести їхні гроші на закордонні рахунки, ухиляючись у такий спосіб від резервних вимог.

6. Вам треба обрати стратегію б), вас точно закрили б, якщо б ви обрали стратегію а). Стратегія б) означає загалом утрату грошей, але ці втрати покриваються страховим фондом. Якщо вам пощастить, S&L заробить гроші і виживе. Наслідком цієї ситуації морального ризику є те, що ухвалено погане суспільне рішення — до того ж неефективне, бо неправильно розподіля­ються кошти. Регулюючий заклад міг би запобігти даній ситуації, закривши S&L до того, як вона досягне цієї точки.

8. Тут є одна можливість: якщо він платоспроможний, то ви могли б надати позику цьому великому банку для того, аби він зміг покрити свою заставу і покласти край кризі; проте якщо він неплатоспроможний, то має бути закритий. У даному випадку ви могли б організувати інші банки разом для того, аби переконати їх покрити втрати великого банку, готуючи для цього ґрунт за допомогою дисконтних позик за процентними ставками, нижчими від ринкових.

Розділ 16

Запитання для повторення

1. Міжнародний банківський ринок існує для задоволення попиту на банківські послуги (з розподілу ризику, ліквідності та інформаційні послуги) з нижчими трансакційними витратами, порівняно з вітчизняними банками, особливо щодо міжнарод­ної торгівлі.

3. Провідні фінансові центри зосереджені у Сполученому Королівстві, Японії, США і Швейцарії.

5. Міжнародні банківські структури (IBF) є філіями банків США, які не проводять банківських операцій у США, але обслуговують клієнтів, які займаються міжнародною торгівлею. Вони можуть мати відділення поза межами штату, не зобов’язані виконувати резервних вимог і не підпадають під верхнє обмеження процент­них ставок; тому вони можуть бути більш конкурентоспроможними порівняно з іноземними банками.

7. Валютний своп — це обмін борговими інструментами, деномінованими у різних валютах. Використання валютного свопу дає змогу фірмам брати позики у своїх країнах, тобто витрати на отримання позик є нижчими (тому що інформація про компанію є доступнішою), і потім обмінятися платежами для отримання іноземної валюти.

9. Існує інформаційна проблема, оскільки торговельні партнери знаходяться в іноземній країні, тому є обмежена інформація про їхню кредитоспроможність. Бан­ки та їхні клієнти використовують банківське акцептування, в якому банк гарантує відшкодування фірмою, яка бере позику, заробляючи на своїх інвестиціях у збирання інформації та її моніторинг.

11. У кредитному синдикаті окремі банки мають свої частки у позиці. Синдикат часто використовується для європозик, оскільки вони досить великі та призвели б до недостатньої диверсифікації у випадку окремого комерційного банку.

13. Проблема ризику процентної ставки проявляється у розходженні тривалості існування активів і пасивів. Проблема ризику обмінного курсу проявляється у розходженні вартості валют активів та пасивів. Можливі стратегії управління ризиком охоплюють хеджування з ф’ючерсами чи опціонами та використання валютних свопів.

15. Регулюючі приписи Сполученого Королівства забороняють банкам надавати закордонні позики у фунтах, що привело до використання американського долара. Правило Q щодо верхніх меж процентної ставки у США призвело до того, що американські банки нагромаджують доларові депозити за кордоном. Роль кредитора останньої інстанції ускладнюється на ринках євровалют — великі багатонаціональні банки мають депозити і позики у багатьох країнах, тому незрозуміло, яка країна має бути кредитором останньої інстанції для цих банків.

Аналітичні завдання

2. Ні; банківські акцепти є оборотними і часто продаються на ринку так само, як і будь-який інший фінансовий актив.

4. Банк Ichi-ball виписує акредитив і надсилає його до Big Ball для сплати за м’ячі. Коли Big Ball відправляє бейсбольні м’ячі зі США до Японії, вона подає акредитив своєму банку в США, який платить їй у доларах. Банк Big Ball виписує строкову тратту і насилає її до банку Ichi-ball. Банк Ichi-ball платить банку Big Ball. Усе, що залишається Ichi-ball, — це розрахуватися зі своїм банком до певного моменту в майбутньому; тим часом банківський акцепт, який є зобов’язанням банку Ichi-ball, існує, і ним можна торгувати на ринку.

Розділ 17

Запитання для повторення

1. Основні активи містять 1) цінні папери уряду США, які приносять прибуток, і 2) дисконтні позики банкам, часто внаслідок короткострокових банківських потреб у коштах. Основні пасиви містять 1) готівку, яка знаходиться у небанківських інституціях для здійснення трансакцій, і 2) резерви, які зберігаються у банках як готівка у сховищах чи як депозити у ФРС.

3. Готівка в обігу = Готівка, випущена в обіг, — готівка у сховищах. Готівка в обігу є частиною грошової бази.

5. Аби збільшити пропозицію грошей, ФРС може провести купівлю на відкритому ринку чи збільшити обсяг дисконтних позик. Щоб зменшити пропозицію грошей, ФРС може провести продаж на відкритому ринку чи зменшити обсяг дисконтних позик.

7. Окремий банк має брати до уваги, що кошти, які він позичає, можуть покинути банк, зменшуючи його резерви. Для системи як цілого позичені кошти лише зменшують загальні резерви у системі, якщо ці кошти переводяться у готівку.

9. (C/D) почало б невпинно зменшуватися.

11. ФРС слід збільшити грошову базу на 10 % – 2 % = 8 %.

Аналітичні завдання

1. Активи: Приріст (∆) позик = +$ 100 000; Пасиви: Приріст (∆) депозитів = +$ 100 000; Активи: ∆ Резервів = –$ 100 000; Пасиви: ∆ Депозитів = –$ 100 000; ∆ Активів = 0; ∆ Позик = +$ 100 000; ∆ Резервів = –$ 100 000; ∆ Пасивів = 0.

3. Резервні вимоги: (0,14 ? 300) + (0,03 ? 200) = 42 + 6 = 48; 0,16 ? 300 = 48. Надлишкові резерви в обох випадках дорів­нюють 0.

5. Якщо ліквідація страхування депозитів зробила б вкладників більш зосередженими на безпеці банківських депозитів, тоді ми могли б побачити повернення до великих коливань відношення готівка—депозити, C/D, дестабілізуючи грошовий мультиплікатор і зменшуючи контроль ФРС над пропозицією грошей.

7. а) RR = (0,03 ? 30) + (0,12 ? 150) = 18,9. ER = 0.

б) Активи: Резерви = 23,9, Цінні папери = 26,1; решта без змін. Загальні резерви тепер становлять 23,9; оскільки RR усе ще дорівнює 18,9, ER = 5.

в) Активи: Позики = 155; Пасиви: Чекові депозити = 185; решта без змін, як у б). RR = 19,5, R = 23,9, ER = 4,4.

г) Активи: Резерви = 18,9, Пасиви: Чекові депозити = 180; решта без змін, як у в). RR = 18,9 = R, тому ER = 0.

9. (1 + 100/800)/(100/800 + 0,20 + 40/800) = 3.

11. Ні, попит на долари США зростає, бо США є безпечною гаванню для багатства.

13. Грошовий мультиплікатор дорівнює 1; ФРС не може вплинути на пропозицію грошей, не змінивши грошової бази.

15. а) B = C + R = [(0,06 + 0,14) ? 2000] + (0,2 ? 2000) = 400 + 400 = 8000; M1 = C + D = 2400; M2 = M1 + N + MM = 2400 + (1,5 ? 2000) + (0,5 ? 2000) = 6400. Резервні вимоги банку А становлять $ 300 млн ? 0,14 = $ 42 млн; загальні резерви становлять $ 48 млн; надлишок резервів сягає $ 6 млн. Резервні вимоги економіки становлять $ 2000 млрд ? 0,14 = $ 280 млрд; сукупні резерви становлять $ 400 млрд; надлишок резервів сягає $ 120 млрд.

б) Використовуючи формулу мультиплікатора: мультиплікатор М1 = (1 + C/D)/[(C/D) + (R/D) + (ER/D)] = 1,2/(0,2 + 0,14 + 0,06) = 3; мультиплікатор М2 = [(1 + C/D) + (N/D) + (MM/D)]/[(C/D) + (R/D) +(ER/D)] = 1 + 0,2 + 1,5 + 0,5)/(0,2 + 0,14 + 0,06) = 3,2/0,4 = 8.

в) Баланс банку А є незмінним; резервні вимоги = $ 300 млн, тобто надлишок резервів = 0. Мультиплікатор М1 = (1 + C/D)/[(C/D) + (R/D) + (ER/D)] = 1,2/(0,2 + 0,16) = 3 1/3; мультиплікатор М2 = [(1 + C/D) + (N/D) + (MM/D)]/[(C/D) + (R/D) +(ER/D)] = 3,2/0,36 = 8 8/9. (Зауважте, що інші змінні можуть бути обчислені за допомогою наведених вище формул: так, В = 800, і, врахувавши мультиплікатори, ми можемо вивести М1 = $ 2666 2/3 млрд, М2 = $ 7111 1/9 млрд; N + MM = М2 – М1 = $ 4444 4/9 млрд; N/D + MM/D = 2, врахуйте, що D = $ 2222 = 2/9 млрд; C/D = 0,2, а C = $ 444 4/9 млрд; В = R + C при тому, що R = $ 355 5/9 млрд, таким чином, В є незмінним і становить $ 800 млрд).

г) Банк А втрачає $ 1,5 млн у цінних паперах та отримує $ 1,5 млн у резервах. Резервні вимоги становлять $ 42 млн, так само, як у частині а). Сукупні резерви становлять $ 49,5 млн, тобто банк А має $ 7,5 млн надлишкових резервів. Нова грошова база становить $ 888 8/9 млрд. (Додаткові наслідки: М1 та М2 становлять 3 і 6, як у б), а В $ 888 8/9 млрд, М1 = $ 2666 2/3 млрд, М2 = $ 7111 1/9 млрд; тобто М1, М2, N, MM, D, і C є такими самими, як у в), але тепер резерви більші (888 – 8/9) – 444 4/9 = $ 444 4/9 млрд), ніж у частині в).

Розділ 18

Запитання для повторення

1. Джерела грошової бази наведені у рівнянні (18.3). Використання грошової бази наведено у рівнянні (18.1).

3. Пункти а), в), та д) є активами ФРС. Пункти б), г), е), є), і ж) є пасивами ФРС.

5. Найбільшим активом ФРС є її запаси цінних паперів; найбільшим пасивом — Фе­деральні резервні банкноти, випущені в обіг.

7. Якщо центральний банк є залежним, то існує ймовірність монетизації боргу, що спричиняє інфляцію. Якщо центральний банк є незалежним, то він не буде монетизувати борг, і рівень інфляції може бути низьким навіть за великого дефіциту.

9. Початок Корейської війни суттєво збільшив урядові видатки та запозичення. ФРС була змушена купити велику кількість цінних паперів Скарбниці для штучного підтримання процентної ставки по них. ФРС непокоїлась, що відповідний приріст грошової бази спричинить зростання рівня інфляції.

Аналітичні завдання

1. Флоут ФРС збільшується на $ 1 млрд; грошова база зростає на $ 1,75 млрд. (Просто додаємо складові бази та віднімаємо використання бази у рівнянні (18.3).

3. Вилучення депозитних вкладів не спричиняє змін грошової бази. Зростання відношення готівка—депозити, C/D, вплине на грошовий мультиплікатор і, таким чином, приведе до падіння пропозиції грошей. ФРС могла б надавати дисконтні позики, щоб допомогти банкам справитися із вилученням вкладів. Збільшення обсягів дисконт­них позик збільшить грошову базу. ФРС може не застосувати заходів для нейтралізації цього приросту бази, якщо збільшення бази перевищить зменшення грошового мультиплікатора.

5. Грошова база не обов’язково збільшиться на меншу величину, ніж за відсутності такої угоди (якщо ФРС не допускає, щоб розмір дефіциту впливав на монетарну політику).

7. Флоут ФРС становить $ 2 млрд, ФРС втрачає проценти на флоуті. Адже якщо б флоут ФРС було зменшено, то ФРС мала б більше цінних паперів, заробляючи більше процентів.

9. Це не матиме жодного впливу на грошову базу (це називається «стерильною інтервенцією») — ФРС має на $ 100 млн більше валютних резервів і на $ 100 млн менше облігацій (цінних паперів).

11. Зростання дефіциту спричиняє підвищення процентних ставок. Для стабілізації процентних ставок ФРС мусить збільшити грошову базу, монетизуючи таким чином борг.

Розділ 19

Запитання для повторення

1. Конгрес прийняв закон про ФРС, щоб долати поточні фінансові паніки. Паніка 1907 р. мала особливий вплив на обговорення та рішення конгресу щодо цього.

3. FOMC складається з членів Ради керуючих, президента Федерального резервного банку Нью-Йорка і президентів чотирьох інших федеральних резервних банків.

5. Незалежність ФРС підсилена тривалим одноразовим строком повноважень її керівників, що частково перекриваються і не продовжуються, та окремим фінансуванням. Конституція не захищає ФРС.

7. Комітет з операцій на відкритому ринку керує операціями ФРС на відкритому ринку.

9. Ні; акції федеральних резервних бан­ків приносять лише малі дивіденди у розмірі 6 %, тобто немає можливості отримати великі прибутки; у будь-якому разі, лише банки-учасники можуть володіти акціями.

11. Це спостереження справді стосується ФРС. Хоча певною мірою влада і пов­новаження в системі справляє враження децентралізованої, фактично вона високо централізована.

13. Це не обов’язково справджується; монетарна політика є різновидом державної політики, і тому повинна існувати відповідальність обраних народом державних службовців (представників влади). Незалежність ФРС також може утруднювати координацію монетарної та фіскальної політики.

Аналітичні завдання

1. Менш розвинені країни часто мають більше проблем з державним боргом, ніж індустріальні. Отже, у менш розвиненій країні центральному банку часто важко проводити незалежну політику. Дослідження показало: чим незалежніший центральний банк, тим нижчий рівень інфляції. З огляду на це середній рівень інфляції у менш розвинутих країнах має бути вищим, ніж в індустріальних країнах.

3. ФРС управляє політико-діловими циклами, щоб сприяти переобранню прихильних до неї кандидатів. Висновок змінився б, якщо б слабка економіка виправдовувала монетарну політику «дешевих грошей»; проте залишаються сумніви, чи ФРС дотримувалася б цієї монетарної політики, якби не вибори.

5. Може видатися, що це суперечить державним інтересам, але політики ФРС насправді підтримують ту політику, в яку вірять. На початку 1970-х років, про що йшлося у попередніх розділах, політики і штат ФРС (як і більшість економістів того часу, які займалися проблемами на макрорівні) не розуміли різниці між короткостроковим та довгостроковим співвідношенням (взаємозв’язком) між інфляцією та безробіттям. Ніколи раніше не стикаючись із такою великою кризою пропозиції, як спричинена ОПЕК у 1970-х роках, ФРС не приділила достатньо уваги зменшенню рівня інфляції. Іншими словами, ФРС намагалася проводити соціально спрямовану політику, але не завжди робила це успішно.

7. Зменшити рівень незалежності: президент США мав би мати набагато більше контролю над FOMC; він повинен бути підзвітним, тоді як усі члени FOMC повин­ні призначатися, а президенти федеральних резервних банків — ні; втрачає багато інформації про регіональні справи, окрім тих, які передаються через політичні канали (нині на кожній зустрічі FOMC проводиться «огляд округів», під час якого президент кожного федерального резервного банку обговорює становище у своєму окрузі).

9. Оскільки Європейський центральний банк створений нещодавно, він може усвідомлювати, наскільки важливо продемонструвати свою незалежність від європейських політиків. Він може прагнути демонстрації своєї незалежності особливо від політичного тиску Німеччини, найбільш економічно потужної держави Європи.

11. Це не так. ФРС може усвідомлювати, що її незалежність є необхідною для досягнення суспільних інтересів, тому вона мобілізовує групи підтримки для відстоювання гарантій її незалежності.

Розділ 20

Запитання для повторення

1. Коли було створено ФРС, її основне завдання полягло у використанні дисконтних позик для припинення банківських панік. Лише у 1920-х роках вона почала використовувати операції на відкритому ринку.

3. ФРС має більший контроль над операціями на відкритому ринку, розглядаючи їх як більш гнучкі та такі, які легше впроваджувати, ніж інші знаряддя монетарної політики.

5. Більша кількість банків бере позики; вони можуть отримати прибуток, беручи позики за нижчою обліковою ставкою і надаючи позики за вищою федеральною резервною ставкою. Хоча політична діяльність ФРС стримує банки від прямих дій, вони можуть робити це опосередковано, змінюючи свої трансакції у часі.

7. Неправильно. Це надто потужний інструмент, і тому не часто використовується за внесення незначних змін у політику ФРС.

9. Ні; він може спричинити дефіцит до 4 % своїх резервних вимог.

11. Інакше банки могли б отримувати прибуток, беручи позики за обліковою став­кою, яка є загалом нижчою, ніж федеральна резервна ставка; ФРС не потрібно було б так чинити, якби облікова ставка була вищою від федеральної резервної ставки.

13. Спостерігачі за діями ФРС — це люди, які пояснюють те, що робить ФРС, і в міру можливостей передбачають те, що ФРС має на меті робити в майбутньому.

15. 1) З погляду управитель-виконавець (у теорії бюрократичної поведінки), ФРС робить нерішучі заяви, щоб ухилитися від відповідальності. 2) З погляду дешевих розмов, ФРС робить нерішучі заяви тому, що коли б вони були конкретнішими і люди повірили їм, ФРС мала б стимул змінити свою діяльність. Політичний тиск міг би стати чинником впливу, особливо в плані нерішучості ФРС, інакше це викликало б гнів політиків.

17. Динамічні операції призначені для впровадження монетарної політики. Захис­ні операції здійснюються для нейтралізації незначних порушень рівноваги в економіці, не пов’язаних з діловим циклом.

Аналітичні завдання

2. Пропозиція грошей зменшиться на 8 ? $ 1 млрд, або на $ 8 млрд.

4. ФРС потрібно використати захисні операції на відкритому ринку для збільшення пропозиції грошей, нейтралізуючи сезонний попит без зміни процентних ставок.

6. Ні; необхідно утримувати облікову ставку на рівні з іншими процентними став­ками. (Утримання облікової ставки фіксованою, коли інші процентні ставки збільшуються, означало б експансійну полі­тику). Що важить, то це взаємозв’язок між процентними ставками (особливо між федеральною резервною ставкою і обліковою ставкою), а не рівні процентних ставок.

8. Крива пропозиції резервів ФРС стала б вертикальною лінією. Купівля на відкритому ринку мала б великий вплив на рівноважний валютний курс.

10. Відповідь закладена у самому запитанні. Для того, щоб виконати це завдання, побудуйте лише графіки пропозиції та попиту, аби визначити точку рівноваги.

Розділ 21

Запитання для повторення

1. Головними цілями монетарної політики є стабілізація рівня цін, сприяння високому рівню зайнятості та економічному зростанню, стабільність фінансових ринків та інституцій, сприяння стабільності процентних ставок та валютних ринків.

3. Якщо попит на гроші стає менш стабільним, зв’язки між змінами пропозиції грошей і змінами номінального ВВП також будуть менш стабільними. Це зменшило б бажаність вибору грошового агрегату як проміжного завдання.

5. Індикатор є фінансовою змінною, змі­ни якої розкривають інформацію про теперішні або майбутні умови на фінансових ринках чи в економіці. Завдання є змінними, на які ФРС може безпосередньо впливати, і які допомагають досягти цілей монетарної політики. Індикатор може бути використаний як завдання. Прикладом мо­же бути використання Вільямом МакЧесні Мартіном вільних резервів як завдань.

7. Досягнення нульового рівня безробіття є недосяжним, оскільки незначне фрикційне безробіття завжди присутнє у процесі пошуку роботи та узгодження її умов.

9. Використання поточних (оперативних) завдань дає змогу швидше зреагувати, якщо проміжні завдання не виконуються.

11. Коли економіка зростала, чинячи висхідний тиск на процентні ставки, ФРС змушена була збільшити пропозицію грошей, намагаючись утримати низькі процентні ставки. Такі дії з боку ФРС, у свою чергу, чинять висхідний тиск на інфляцію.

13. ФРС спрямувала зусилля не на власні резерви, дозволяючи більші зміни федеральної резервної ставки. Брак монетарного контролю став наслідком фінансового дерегулювання, яке водночас супроводжувалося рецесією, а пізніше — кредитним контролем.

15. Використання товарних цін як проміжного завдання є обмеженим, оскільки вони недостатньо пов’язані з інфляцією.

17. Вибір оперативних (поточних) завдань мусить узгоджуватися з вибором проміжних завдань для підвищення ефективності керівництва.

Аналітичні завдання

2. Знаряддя: г) і з); оперативні (поточні) завдання: б), д) та е); проміжні завдання: а) і є); цільові показники/змінні: в) та ж).

4. Економічне зростання чинить висхідний тиск на процентні ставки; для утримання процентних ставок фіксованими, ФРС використовує експансійну політику, тому економіка зростає навіть швидше. Можливою зміною могло б бути узгодження завдань з умовами середовища — якщо немає доказів про зміну економічного становища, зростання процентних ставок означає зростаючий попит на гроші, який, зрозуміло, пристосовується до збільшеної пропозиції грошей; але якщо є докази, що економіка ефективніша, то зростання процентних ставок повинно супроводжуватися зростанням запланованої про­центної ставки для уникнення проциклічної політики.

6. Просте правило діятиме, коли зв’язок М2 з цільовими змінними, такими, як зростання реального обсягу виробництва та рівень інфляції, є стабільним і передбачуваним. Проблеми виникають тоді, коли на цей зв’язок впливають інші події; тоді темп приросту (або зростання) М2 може вимагати змін з перебігом часу.

8. Неправильно. Коли попит на гроші зростає за фіксованих резервів, процентні ставки зростають, але пропозиція грошей не змінюється (за винятком зміни мультиплікатора зі змінами процентної ставки).

10. Це не має значення. Наприклад, коли бюджет федерального уряду дефіцитний, ФРС іноді потрапляє під тиск для утримання процентних ставок від зростання, здійснюючи операції на відкритому ринку.

12. Заплановані процентні ставки не підходять для цієї мети, якщо ці завдання часто не коригуються. Наприклад, якщо заплановані процентні ставки фіксовані, тоді під час рецесії попит на гроші впаде, зменшуючи процентні ставки, і ФРС прикладе всіх зусиль для зростання процентних ставок, зменшуючи надалі пропозицію грошей та погіршуючи у подальшому економічне становище.

Розділ 22

Запитання для повторення

1. Міжнародні резерви США та грошова база одночасно зростуть на $ 3 млрд. Це нестерильна інтервенція.

3. Японський центральний банк продає єни і купує долари; ФРС продає єни та купує долари.

5. Поціновування робить експорт дорожчим, тим часом як знецінення збільшує вартість імпорту.

7. Це бухгалтерський метод запису руху приватних і державних потоків коштів між США та іноземними країнами.

9. Якщо Японія має торговельний надлишок, то її експорт перевищує імпорт.

11. Рівень інфляції у США зростає й існує постійний дефіцит платіжного балансу. США не мали достатньо золота для покриття запасів іноземних доларових активів.

13. Девальвація чи ревальвація ставили під сумнів економічну політику країни. Експортери скаржилися на ревальвацію, а імпортери — на девальвацію. Спекулятивні атаки часто змушували змінювати валют­ний курс.

15. Неправильно. Ця ситуація залежить від зобов’язання США обмінювати долари на золото; з постійним дефіцитом платіжного балансу золотий запас США зник би, що і могло статися за Бреттон-Вудської системи.

17. МВФ позичає країнам, які мають короткострокові проблеми платіжного балансу, щоб вони не піддавалися спекулятивним атакам і могли підтримати свій валютний курс. Цей підхід подібний до функції ФРС як кредитора останньої інстанції, що дає змогу банкам долати проблеми короткострокової ліквідності для уникнення масового вилучення вкладів, яке привело б до ліквідації активів.

Аналітичні завдання

2. Торговельний баланс світу повинен дорівнювати нулю. Але фактично існує торговельний надлишок унаслідок статистичних розбіжностей.

4. Золото випливає з країни.

6. Неспроможність Бразилії збалансувати свій бюджет призвела б до тиску на центральний банк щодо монетизації частини боргу. Це ускладнило б штучну підтримку валютного курсу щодо долара. Для захисту штучно підтримуваного обмінного курсу бразильський центральний банк повинен скуповувати свою валюту за долари. Кошти МВФ збільшили б його спроможність робити це, але МВФ не хотів виділяти кошти, поки бразильський уряд не вдається до відповідних заходів.

8. Ви очікували б знецінення фунта. Для отримання вигоди від цього, ви б продали активи у фунтах і купили активи у єнах. Такі колективні спроби зумовили б спекулятивну атаку на фунт.

10. Чистий баланс становить $ 45 млрд + $ 20 млрд, чи $ 65 млрд.

12. Товарний імпорт дорівнює –$ 1 млн. Чисті односторонні трансфери дорівнюють +$ 1 млн. Немає жодних змін у балансі поточного рахунку.

Розділ 23

Запитання для повторення

1. Реальні грошові запаси дорівнюють номінальним грошовим запасам, поділеним на індекс цін.

3. Залежно від того, як визначається швидкість обороту грошей. Ця швидкість була сталою.

5. Ні; зміни швидкості залежать від доступності «майже грошей» (замінників грошей), які, у свою чергу, залежать від стану фінансової системи та регулювання у кожній країні.

7. Фішер проігнорував вплив процентної ставки на попит на гроші.

9. Процентна ставка, яка є альтернативною вартістю зберігання грошей, впливає на попит на гроші у моделі Баумоля-Тобіна.

11. Індивіди сподіваються заробити капітал на облігаціях, тому вони зменшують свій попит на гроші.

13. Поняття релевантного доходу у підході Фрідмана є постійним доходом — очікуваною поточною вартістю майбутнього доходу. Постійний дохід не можна визначити прямо, тому його вимірюють приблизно за допомогою замінників.

15. Середньозважений грошовий агрегат дорівнює сумі грошових активів, використовуючи ваги відповідно до того, наскільки ліквідними є ці активи у наближені до «грошовості» різних активів. Такі агрегати мають тісніший взаємозв’язок з іншими еконо­мічними змінними, ніж прості сумарні агрегати.

Аналітичні завдання

2. а) MV = PY, тому M = PY/V = $ 2 трлн, P = 1, тому M/P = $ 2 трлн.

б) Припустимо, що V є сталим, і немає жодних змін у Y. Отже, P = MV/Y = $ 2,5 трлн ? 3/$ 6 трлн = 7,5/6 = 1 ¼; тобто рівень цін зріс на 25 %.

4. Унаслідок зменшення довіри до банківської системи, вкладники вилучили великі суми з банків і зберігали ці кошти у готівці. Номінальні процентні ставки впали до дуже низького рівня.

6. Реальний попит на гроші зросте на 10 % (зверніть увагу, що коли Md = k(PY), Md/P = kY).

8. Інфляція була б більшою, тому що швидкість обігу грошей зменшилась у 1980-х роках унаслідок фінансових інновацій та зниження процентних ставок.

10. Аби ця справа була для вас вигідною, ви мусите ухилитися від плати за послуги щонайменше на суму $ 1000 ? (8 % – 3 %), або $ 50.

12. Відповідно до теорії переваги лік- відності, процентна ставка зростає, зменшуючи попит на гроші та збільшуючи швидкість їхнього обігу.

14. Функції попиту на гроші цілком порушилися б. Більше немає трансакцій попиту на гроші, тому вам потрібно було б дати нове визначення грошей як сукупності активів. Водночас усі фінансові активи стали б дуже ліквідними, тобто ви могли б їх усіх називати грошима.

16. Фінансові інновації важко порахувати. Ви могли б зменшити вплив цієї проблеми на прогнози щодо попиту на гроші, намагаючись приблизно визначити певні кількісні межі для S.

Розділ 24

Запитання для повторення

1. Крива LM зміститься вниз і праворуч; крива IS та пряма FE залишаться на місці.

3. Крива IS зміщується під прямою дією змін фіскальної політики у закритій економіці. Збільшення урядових видатків зміщує криву IS праворуч і вгору.

5. За загальної рівноваги, усі ринки в економіці перебувають у стані рівноваги одночасно; IS, LM та FE разом перетинаються в одній точці.

7. Двома головними визначниками інвестицій є очікувана майбутня прибутковість (віддача) капіталу та очікувана реальна процентна ставка.

9. Якщо дані свідчать, що немає жодного взаємозв’язку між країнами щодо їхніх рівнів заощаджень та інвестицій, економіка повинна бути відкритою, оскільки внутрішні заощадження не дорівнюють інвестиціям. Якщо внутрішні заощадження та інвестиції є високо корельованими, то економіка є закритою.

11. Пряма FE відображає обсяг виробництва за повної зайнятості ресурсів у економіці; вона є вертикальною, оскільки сьогоднішній обсяг виробництва залежить від наявності поточних факторів виробництва, на які не впливає поточна реальна процентна ставка.

13. Тому що вони вірять, що ціни значно гнучкіші у довгостроковому періоді, ніж у короткостроковому.

Аналітичні завдання

2. Зменшення бажаних обсягів інвестицій зміщує криву IS униз і ліворуч.

4. Пряма FE зміститься ліворуч на більшу величину, ніж очікувалося. Наслідком буде те, що фактичний рівень інфляції буде меншим, ніж очікуваний рівень інфляції.

6. Бажаний обсяг інвестицій зменшується тому, що нові податки зменшують окупність інвестицій. Реальна процентна ставка не змінюється тому, що Puny є малою відкритою економікою. Баланс поточного рахунка Puny зростає тому, що заощадження не змінилися, а інвестиції зменшуються; отже, заощадження перевищують інвестиції, і Puny надає міжнарод­ні позики.

8. У будь-якому випадку немає жодного впливу, оскільки пряма FE визначає теперішній обсяг виробництва (жодна з подій не спричинить зміщення прямої FE), і крива IS є горизонтальною для малої відкритої економіки, тому реальна процентна ставка ніколи не зміниться.

10. а) Зміщення кривої IS угору спричинить зростання рівня цін.

б) Зміщення кривої IS вниз спричинить зниження рівня цін.

в) Зміщення прямої FE праворуч спричинить зниження рівня цін.

г) Зміщення прямої FE ліворуч спричинить зростання рівня цін.

д) Зміщення кривої LM вниз спричинить зростання рівня цін.

12. Азійська фінансова криза зменшила експорт США у країни, які постраждали від неї, і збільшила імпорт США з цих країн. Наслідком було зміщення кривої IS ліворуч. ФРС намагалася нейтралізувати цей процес за допомогою експансійної монетарної політики, зміщуючи криву LM праворуч.

14. У малій відкритій економіці, якщо світова процентна ставка зменшується, крива LM повинна переміститися вниз і праворуч для відновлення рівноваги. Отже, рівень цін мусить знизитися.

16. Нове відкриття збільшує теперішню продуктивність, тому пряма FE зміщується праворуч. Рівень цін знижується для відновлення рівноваги. У новій точці рівноваги реальна процентна ставка є нижчою, а поточний обсяг виробництва — вищий.

18. а) Унаслідок зменшення урядових заощаджень крива IS зміститься вгору і праворуч, тому рівень цін зросте (для зміщення кривої вгору і ліворуч для відновлення рівноваги за вищої реальної процентної ставки).

б) Оскільки і Німеччина, і США є великими відкритими економіками, у Німеччині також існує вища реальна процентна ставка та вищий рівень цін.

в) Щоб стримати зростання рівня цін, ФРС США чи Bundesbank Німеччини могли б зменшити пропозицію грошей. Такі дії змістили б криву LM угору і ліворуч, зменшуючи висхідний тиск на рівень цін.

Розділ 25

Запитання для повторення

1. Уздовж кривої AD є обернений взаємозв’язок між рівнем цін та сукупним обсягом виробництва. Вищий рівень цін змен­шує реальні грошові запаси. За інших рівних умов реальна процентна ставка зростає, зменшуючи споживання та інвестиції, тому сукупний попит зменшується.

3. У новій класичній моделі підвищення рівня цін може збільшити сукупний обсяг виробництва у короткостроковому періоді. Фірми плутають часткове зростання цін із зростанням відносних цін, тому збільшують обсяг виробництва.

5. Крива LRAS є вертикальною тому, що зміни рівня цін не впливають на обсяг виробництва у довгостроковому періоді.

7. Крива LRAS є висхідною у новій кейнсіанській моделі, вказуючи на те, що зростання сукупного попиту є наслідком зростання державних замовлень, а обсяг виробництва у короткостроковому періо­ді збільшується.

Аналітичні завдання

1. Так. MV = PY ® M/P = (1/V)Y. Якщо P зростає, а V є константою, тоді Y зменшується. Це встановлює обернений взаємозв’язок між P та Y, що зумовлює низхідний нахил кривої AD.

3. У короткостроковому періоді (згідно з поглядами неокейнсіанців) зростання податків на доходи зменшує бажаний обсяг споживання, зміщуючи криву AD ліворуч та зменшуючи обсяг виробництва і знижуючи рівень цін. У довгостроковому періоді крива SRAS зміщується праворуч, знижуючи і надалі рівень цін та відновлюючи обсяг виробництва за повної зайнятості.

7. а) За несприйняття інфляції, π = πе, і u = 4 %.

б) Якщо π = 4 % і πе = 8 %, 2u = 12 %, або u = 6 %.

в) Якщо π = 8 % і πе = 4 %, 2u = 4 %, або u = 2 %.

9. Курс на економію зменшує бажаний обсяг споживання, зміщуючи криву AD ліворуч. У короткостроковому періоді рівень виробництва падає. У довгостроковому періоді рівень цін падає для відновлення рівноваги до рівня обсягу виробництва за повної зайнятості.

11. Пригадаймо, що сукупний попит дорівнює C + I + G. Збільшення державних замовлень знижує бажаний рівень заощадження, зміщуючи криву заощаджень ліворуч на графіку заощаджень-інвестицій. Якщо бажаний обсяг інвестицій дуже чутливий до змін реальної процентної ставки, приватні інвестиції можуть значно зменшитися для нейтралізації більшості фіскальних стимулів. Тобто зменшення I може нейтралізувати стимулюючий вплив на сукупний попит, спричинений зростанням G.

13. Заява прихильників зосереджена на сукупній пропозиції: «Якщо інфраструктур­на програма зробить такі фактори виробництва, як приватна праця і капітал, продуктивнішими, то крива LRAS зміститься праворуч». Заява опонентів зосереджена на сукупному попиті: «У короткостроковому періоді збільшення державних замов­лень знижує бажаний рівень заощаджень та збільшує реальну процентну ставку, витісняючи приватні інвестиції, наскільки це можливо».

15. За решти рівних умов, зростання процентної ставки, яка виплачується на бан­ківські депозити, збільшує попит на гроші та зміщує криву AD ліворуч. У довгостроковому періоді рівень цін знижується.

Розділ 26

Запитання для повторення

1. Діловий цикл є періодом, у якому збільшення поточного обсягу виробництва до максимального рівня супроводжується змен­шенням поточного обсягу виробництва до мінімального рівня; вони впливають на економічний добробут, і є можливість ужити заходів для зменшення їхньої жорсткості.

3. Гроші не є нейтральними внаслідок того, що витрати, пов’язані зі зміною цін фірмами, підвищують ціни порівняно з граничною вартістю, унаслідок чого вони стають негнучкими; гроші не є нейтральними, тому що рівні зарплати і цін установлюються наперед, і ціни є негнучкими.

5. Гроші є нейтральними у короткостроковому періоді в моделі реального ділового циклу, тому що ціни є гнучкими. Зміни ділового циклу відображають падіння продуктивності.

7. У новій класичній моделі гроші не є нейтральними внаслідок неправильних уявлень. У новій кейнсіанській моделі гроші не є нейтральними внаслідок негнуч­кості цін. Обидві моделі допускають раціональні очікування щодо рівня цін чи інфляції, тому неочікувані зміни пропозиції грошей впливають на обсяг виробництва. У новій кейнсіанській моделі навіть очікувані зміни у пропозиції грошей впливають на обсяг виробництва у короткостроковому періоді.

9. Економісти-неокласики вірять, що зміни у пропозиції грошей можуть мати вплив на реальний обсяг виробництва лише тоді, коли ці зміни є неочікуваними. Тому вони переконані, що спроба досягти стабілізації була б також неефективною (якщо наміри щодо політики оголосили наперед) або призвела б до протилежних наслідків (якщо її реалізували без поперед­нього оголошення).

11. а) Інформаційний лаг: дані доступні із запізненням.

б) Лаг виявлення тенденцій (розпізнання / аналізу даних): Потрібен час, аби виявити тенденції у статистичних даних.

в) Законодавчий лаг: законодавча діяльність потребує багато часу.

г) Лаг імплементації (уведення в дію): впровадження змін у політиці вимагає часу.

д) Лаг впливу: минає певний час, поки зміни у політиці вплинуть на економіку.

13. Взаємозв’язок збільшення кількості грошей та зростання обсягу виробництва у моделі реального ділового циклу є прикладом зворотної причинної зумовленості: зростання обсягу виробництва спричиняє збільшення кількості грошей.

Аналітичні завдання

2. а) Нічого не робіть, якщо зміщення кривої AD було передбачуваним.

б) Ви могли б стабілізувати обсяг виробництва, збільшуючи пропозицію грошей, зміщуючи криву AD праворуч, але швидше за все ви б цього не зробили, щоб зберегти свою довгострокову кредитоспроможність.

4. Дана політика буде неефективною у неокласичній парадигмі; криві AD та SRAS змістяться на однакову величину, отже, ви отримаєте вищий рівень цін, але жодного збільшення обсягу виробництва. У неокейнсіанській парадигмі дана політика призведе до зростання обсягу виробництва у короткостроковому періоді; крива SRAS зміститься на меншу величину, ніж крива AD, що призведе до рівноваги у короткостроковому періоді за вищого рівня обсягу виробництва.

6. Збільшення податків на бізнес зменшить бажаний обсяг інвестицій, зміщуючи криву AD ліворуч. Обсяг виробництва зменшується та рівень цін знижується у короткостроковому періоді. За неочікуваного зростання номінальної пропозиції грошей ФРС могла б змістити криву AD назад праворуч, відновлюючи початковий обсяг виробництва та рівень цін.

8. Збільшення очікуваного майбутнього обсягу виробництва зменшує бажані заощадження, зміщуючи криву AD праворуч. ФРС могла б застосувати рестрикційну монетарну політику, аби змістити криву AD назад ліворуч.

10. а) Індекс бідності за стримувальної політики — 10; експансійної — 12.

б) Якщо економіка була у хорошому стані шість місяців тому, то проведення рестрикційної політики дає індекс бідності 10, якщо поточне становище є хорошим (імовір­ність — 90 %) та індекс бідності 13, якщо поточне становище є незадовільним (імовір­ність — 10 %), отже, середній індекс бідності становить 0,90(10) + 0,10(13) = 10,3. Якщо економіка була у хорошому стані шість місяців тому, то проведення експансійної політики дає індекс бідності 14, якщо поточне становище є хорошим (імовірність — 90 %) та індекс бідності 12, якщо поточне становище незадовільне (імовірність 10 %), отже, середній індекс бідності становить 0,90(14) + 0,10(12) = 13,8. Якщо економіка була у поганому стані шість місяців тому, то проведення рестрикційної політики дає індекс бідності 10, якщо поточне становище є хорошим (імовірність — 75 %) та індекс бідності 13, якщо поточне становище є поганим (імовірність — 25 %), отже, середній індекс бідності становить 0,75(10) + + 0,25(13) = 10,75. Якщо економіка була у незадовільному стані шість місяців тому, то проведення експансійної політики дає індекс бідності 14, якщо поточне становище є хорошим (імовірність — 75 %) та індекс бід­ності 12, якщо поточне становище незадовільне (імовірність — 25 %), отже, середній індекс бідності становить 0,75(14) + 0,25(12) = = 13,5. Таким чином, політика має бути ре- стрикційною (10,3 < 13,8), якщо економіка була у хорошому стані шість місяців тому; їй також слід бути рестрикційною (10,75 < 13,5), якщо економіка була у незадовільному стані шість місяців тому.

в) Ця ситуація робить переконливішим доказ на користь рестрикції в кожній державі.

г) Лаги ускладнюють впровадження активної політики; у даному випадку політика завжди має бути стримувальною.

Розділ 27

Запитання для повторення

1. Банки при наданні позик зменшують витрати асиметричної інформації.

3. Внутрішні кошти для багатьох фірм є дешевшим джерелом фінансування, ніж зов­нішні, унаслідок асиметричної інформації (інвесторам недоступна повна інформація про фірму, якою володіє її керівництво).

5. Період фінансової паніки характеризується різкими коливаннями на фінансових ринках, масовим вилученням вкладів з банків і банкрутством багатьох фірм. Під час фінансової паніки банківське кредитування зменшується, оскільки вкладники вилучають кошти з банківської системи, таким чином поглиблюючи падіння ділової активності.

7. Кредитне регулювання президента Картера було «надто ефективне» у зменшенні доступності кредиту, що привело до рецесії.

9. З погляду грошей, кредитний ринок сам по собі є неважливим, оскільки банки є лише пасивними посередниками. Монетарна політика діє на економіку через впливи на реальну процентну ставку, яка визначається на грошовому ринку. З точки зору кредиту банки є спеціалізованими провайдерами фінансових послуг. Банківські позики специфічні, а монетарна політика діє на економіку як через грошовий, так і кредитний ринок.

11. Що ліквідніші активи має домогосподарство чи фірма, то менш імовірно, що вони будуть змушені продавати неліквідні активи для покриття поточних зобов’язань.

13. Обидва передавальні механізми важливі. Доказом важливості ролі механізму банківського кредитування є дослідження Ґертлера і Ґілкріста, які виявили, що малі (залежні від банків) фірми чутливіше реагують на зміни монетарної політики, ніж великі фірми; і Кашьяр, Штейн та Вількокс виявили, що емісія комерційних паперів збільшується, коли зменшуються бан­ківські кредити за стримувальної моне­тарної політики.

15. За кредитної кризи федеральна резервна ставка повинна знижуватися, оскільки є менший попит на резерви. Обсяг банківського кредитування зменшується, бо банки скорочують позики для багатьох позичальників; обсяг небанківських позик зростає, тому що фірми звертаються в інші місця по кошти. Якщо обсяг небанківських позик зменшується, це означає, що існує рецесія, а не кредитна криза.

17. Це твердження є правильним настільки, наскільки банки є пасивними посередниками з т. з. грошей, а банківські позики є специфічними з кредитного погляду. Проте з кредитного погляду рішення населення враховується також.

Аналітичні завдання

2. Фінансова слабкість позичальників є більшою у період рецесії.

4. Неправильно. За механізму банківського кредитування чи балансового передавального механізму стримувальна моне- тарна політика могла б привести до кредит- ної кризи, що зменшує реальну процентну ставку.

6. Кредитні обмеження зміщують криву AD ліворуч, унаслідок чого отримуємо нижчий рівень обсягу виробництва та ниж­чий рівень цін, ніж у будь-якому іншому випадку.

8. Реальна процентна ставка зростатиме більше за грошового передавального механізму. Передавальний механізм банківського кредитування має компенсаційний ефект унаслідок зменшення попиту на гроші.

10. На початку 1990-х років ФРС різко зменшила процентні ставки лише після того, як економіка ввійшла у стадію спаду, тоді як наприкінці 1998 р. ФРС діяла швидко — коли з’явилися перші ознаки кредитної кризи. Однією з можливих причин різного реагування ФРС є те, що рівень інфляції зріс наприкінці 1980-х років, і відбувалося тимчасове різке зростання цін на нафту під час Війни у Затоці. Тому ФРС надто рано почала проводити експансійну політику, можливо, остерігаючись негативних наслідків інфляції. Наприкінці 1998 р. рівень інфляції був низьким та стабільним.

Розділ 28

Запитання для повторення

1. Втрати від очікуваної інфляції виникають тому, що вона 1) зменшує вартість грошових запасів, «розмиває» купівельну спроможність грошей та веде до «втрат зношених черевиків», 2) спотворює рішення щодо заощаджень та інвестицій унаслідок взаємодії інфляції й оподаткування і 3) веде до «витрат меню» від зміни цін. Втрати від неочікуваної інфляції виникають тому, що вона 1) веде до перерозподілу багатства і 2) спотворює цінові сигнали.

3. У довгостроковому періоді головною причиною інфляції є неперервне тривале зростання номінальної пропозиції грошей.

5. Гроші, що знаходяться на руках у людей, втрачають купівельну спроможність унаслідок інфляції так само, як оподатковувалися б їхні реальні грошові запаси.

7. Унаслідок структурного та фрикційного безробіття ми ніколи не очікуємо, що рівень безробіття дорівнюватиме нулю.

9. Унаслідок швидкого друкування грошей німецьким урядом. Унаслідок величезних втрат вартості грошових запасів, зумовлених гіперінфляцією, попит на реальні грошові залишки різко зменшився. Гіперінфляція несподівано припинилася восени 1923 р. завдяки рішучому зобов’язанню уряду зменшити темпи зростання пропозиції грошей.

11. Згідно з неокласичним поглядом, найкращою стратегією для зменшення інфляції є миттєва дезінфляція. Грошово-кредитні інституції несподівано оголошують та скорочують зростання кількості грошей.

13. Відповідно до неокейнсіанського погляду, негнучкі ціни означають, що регулювання з метою сповільнення зростання кількості грошей не відбувається швидко; тому обсяг виробництва зменшується у короткостроковому періоді, спричиняючи рецесію. Замість миттєвої дезінфляції, неокейнсіанці рекомендують поступову політику скорочення темпів зростання кількості грошей.

15. Твердження, правильні для короткострокового, але не для довгострокового періоду.

17. Якщо люди вірять заявам політиків, то вони узгоджуватимуть свою поведінку з нижчим рівнем інфляції, а втрати дезін- фляції будуть меншими.

Аналітичні завдання

2. Від дефляції, якщо вона неочікувана, страждають дебітори. Ті економісти-історики, які переконують, що дефляція не була проблемою для фермерів США наприкінці ХІХ ст., стверджують, що оскільки вона тривала протягом десятиліть, то мусила бути очікуваною, і тому її слід було враховувати у номінальних процентних ставках, які сплачували фермери.

4. У даному випадку населення не турбувалося б, що ФРС монетизує борг для утримання процентних ставок від зростання. Цей результат збільшує довіру до ФРС, що вона спроможна буде підтримувати дезінфляцію завдяки зменшенню політичного тиску щодо знецінення боргу.

6. ФРС могла впровадити стримувальну монетарну політику для зміщення кривої AD ліворуч. Інакше крива SRAS з часом зміститься вгору, відновлюючи обсяг виробництва за повної зайнятості за вищого рівня цін.

8. Більший оптимізм змістить криву AD праворуч, збільшуючи обсяг виробництва та підвищують рівень цін у короткостроковому періоді; у довгостроковому періоді обсяг виробництва перебуває на рівні пов­ної зайнятості, а рівень цін вищий.

10. Якщо ФРС ставить собі за мету, щоб рівень річної інфляції дорівнював 4 %, то номінальну пропозицію грошей слід збільшити на 5 % річних. Якщо ФРС планує, щоб рівень річної інфляції дорівнював 1 %, то номінальну пропозицію грошей слід збільшити на 1 % річних.

12. У всіх випадках очікувана реальна віддача становить 3 %. а) Реалізована реальна віддача дорівнює 2 %, тому позичальники у виграші; б) реалізована віддача становить 8 %, тому кредитори у виграші; в) реалізована віддача становить 3 %, тому жодна із сторін не виграє.

14. У короткостроковому періоді політики можуть утримувати розумний баланс вищого рівня інфляції для більшого обсягу виробництва, але не існує прийнятного балансу у довгостроковому періоді. В обох підходах неочікуване зростання пропозиції грошей збіль­шує інфляцію та обсяг виробництва у короткостроковому періоді. У неокейнсіанській моделі у короткостроковому періоді навіть очікуване зростання пропозиції грошей підви­щує рівень інфляції та збільшує обсяг виробництва. Передбачуване зростання пропозиції грошей не впливає на обсяг виробництва у неокласичній моделі. У довгостроковому періоді економіка повертається до обсягу вироб­ництва за повної зайнятості в обох моделях.

16. Якщо ФРС не вживає жодних заходів у відповідь на несприятливе зміщення кривої сукупного попиту, то і обсяг виробництва, і рівень цін падають у короткостроковому періоді. Якщо ФРС використовує стимулюючу політику, то рівень цін вищий у довгостроковому періоді.

18. Оскільки ціни коригуються повільно у неокейнсіанській концепції, скорочення кількості грошей в обігу приведе до рецесії, із зменшенням обсягу виробництва, вищим рівнем безробіття, і лише рівень інфляції буде повільно знижуватися.

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме Відповіді на деякі запитання та аналітичні завдання:

  1. ГЛАВА 3. ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ РАЗРАБОТАННЫХ АЛГОРИТМОВ РАСЧЕТА ПЛИТ
  2. 2.4 Сегментация и построение контуров изображений объектов
  3. СУБЪЕКТЫ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА
  4. 1. Содержание (функции) государственного управления
  5. Тема 16. Производство по делам об административных правонарушениях
  6. 3.1. Формирование стратегии развития системы персональных финансов
  7. ГЛОССАРИЙ
  8. Анализ содержания учебного материала школьных учебников с позиции их ориентации на достижение личностных результатов обучения
  9. Введение
  10. Глава I. ОПТИЧЕСКИЕ АНОМАЛИИ В КРИСТАЛЛАХ.
  11. 2. Права и обязанности сторон по договору купли-продажи.
  12. ГЛАВА 2. ИССЛЕДОВАНИЕ СОДЕРЖАНИЯ И СТРУКТУРЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕФОРМАЦИИ ЛИЧНОСТИ СУБЪЕКТА ТРУДА (МЕНЕДЖЕРА КОММЕРЧЕСКОЙ ОРГАНИЗАЦИИ)
  13. 34. Наем жилого помещения на коммерческой основе: юридическая характеристика, элементы, срок, отличие от договора социального найма.
  14. Приложение 17.
  15. Антонов Ярослав Валерьевич. Электронное голосование в системе электронной демократии: конституционно-правовое исследование. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Москва - 2015, 2015
  16. Рентгенофазовый анализ
  17. З.ИСЛАМОВ. ОБЩЕСТВО. ГОСУДАРСТВО. ПРАВО. (Вопросы теории) Ташкент, «Адолат» - 2001, 2001
  18. Фигуры, промежуточные между кругом и правильными многоугольниками
  19. Графическое представление решений для пластинок в виде треугольников
  20. РАСЧЕТ ЖЕЛЕЗОБЕТОННЫХ ПЛИТ С ОДНОСТОРОННИМИ ОПОРНЫМИ СВЯЗЯМИ