<<
>>

ВАЛЮТНА ІНТЕРВЕНЦІЯ ТА ВАЛЮТНИЙ КУРС

Якщо валютна інтервенція впливає на внутрішню пропозицію грошей, то чому ж тоді центральний банк здійснює інтервенції? Центральні банки та уряди намагаються мінімізувати зміни валютних курсів.

Знецінення національної валюти збільшує вартість іноземних товарів і може призвести до інфляції. Центральні банки намагаються зменшити знецінення, скуповуючи власну валюту на валютному ринку. А поціновування національної валюти, навпаки, може зробити вітчизняні товари неконкурентоспроможними на світових ринках. Центральні банки намагаються зменшити поціновування, продаючи власну валюту на валютному ринку.

У цьому параграфі ми дослідили вплив нестерильних та стерильних валютних інтервенцій на валютний курс, використовуючи визначення валютного курсу з графічного аналізу, який ми розглядали у розділі 8. Пригадаємо, що торговці та інвестори — індивіди, фірми, уряди і центральні банки — на ринках активів визначають валютний курс у короткостроковому періоді. За рівноважного валютного курсу очікувані доходи на внутрішні та іноземні активи (виражені у національній валюті) однакові. Отже, за такого валютного курсу інвесторам байдуже, які активи вибирати, — національні чи іноземні.

Нестерилізована інтервенція

Спершу розглянемо нестерилізовану інтервенцію. На рис. 22.1 зображено інтервенції, що збільшують та зменшують валютний курс. Валютний курс, ЕХ, виражений в іноземній валюті за одиницю національної валюти.

Рисунок 22.1. Нестерилізована інтервенція на валютному ринку і валютний курс
Як зображено у частині (а):

1. Для зростання валютного курсу центральний банк повинен скуповувати національну валюту, втрачаючи міжнародні резерви і зменшуючи грошову базу.

2. Внутрішні короткострокові процентні ставки зростають з і0 до і1, таким чином, очікувана норма віддачі на внутрішні активи зростає з R0 до R1.

Це спричиняє зростання валютного курсу з до .

Як зображено у частині (б):

1. Для зниження валютного курсу центральний банк повинен продавати національну валюту, стримуючи міжнародні резерви та збільшуючи грошову базу.

2. Внутрішні короткострокові процентні ставки падають із і0 до і1, таким чином, очікувана норма віддачі на внутрішні активи зменшується з R0 до R1. Це спричиняє зниження валютного курсу із до .

Крива, що відображає очікувану норму віддачі на внутрішні депозити, R, є вертикальною (за внутрішньої процентної ставки, і). Крива, що відображає очікувану норму віддачі на іноземні депозити, Rf, піднімається вгору і вправо. Пригадаймо з розділу 8, що Rf = іf – ∆EXе/EX, де іf — іноземна процентна ставка і ∆EXе — очікуване поціновування національної валюти. Отже, якщо очікування заощадників щодо майбутнього валютного курсу спричиняють зростання EX, то очікується, що іноземна валюта буде поціновуватися, що, у свою чергу, збільшує Rf. Коли капітал і валютні ринки перебувають у стані рівноваги, очікувана норма віддачі на внутрішні активи дорівнює очікуваній нормі віддачі на іноземні активи (R0 = Rf); рівноважний валютний курс становить .

Припустимо, центральний банк хоче підвищити валютний курс з до , як це зображено на рис.

22.1(а). Для того, щоб підвищити вартість національної валюти, центральний банк повинен скуповувати національну валюту (чи внутрішні депозити) від іноземців і продавати іноземні активи. Ця трансакція є схожою на продаж цінних паперів на внутрішньому відкритому ринку, тому що валютна інтервенція зменшує грошову базу. За інших незмінних умов ця інтервенція підвищує вітчизняні короткострокові процентні ставки з і0 до і1. Унаслідок цього внутрішня очікувана норма віддачі переміщується вправо з R0 до R1. Оскільки очікувана норма віддачі на внутрішні активи зросла щодо очікуваної норми віддачі на іноземні активи, то інвестори збільшать свій попит на внутрішні активи і національну валюту. Валютний курс тоді зросте з до *. Отже, за інших рівних умов, нестерильна інтервенція, за якої центральний банк продає іноземні активи для купівлі національної валюти, приводить до зменшення міжнародних резервів і пропозиції грошей, а також поціновування національної валюти.

Тепер, навпаки, припустимо, що центральний банк хоче знизити валютний курс за допомогою нестерильної валютної інтервенції, як це зображено на рис. 22.1(б). Центральний банк скуповує іноземні активи, збільшуючи грошову базу і зменшуючи короткострокові процентні ставки з і0 до і1. Внутрішня очікувана норма віддачі переміщується від R0 до R1. Очікувана норма віддачі на внутрішні активи зменшилася щодо очікуваної норми віддачі на іноземні активи, тому інвестори зменшать свій попит на вітчизняні активи та національну валюту (грошову одиницю). Валют­ний курс упаде з до .

Отже, за інших рівних умов, нестерилізована інтервенція, за якої центральний банк купує іноземні активи і продає національну валюту, приводить до збільшення міжнародних резервів і пропозиції грошей та знецінення національної валюти.

КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ

Припустимо, що ФРС проводить рестрикційну монетарну політику для зростання короткострокових процентних ставок у Сполучених Штатах. До яких наслідків для валютного курсу призведе така політика? За інших рівних умов, вища очікувана норма віддачі на доларові активи збільшить попит на активи США щодо іноземних активів, що спричинить поціновування долара.

Стерилізована інтервенція

Аналізуючи впливи нестерильної валютної інтервенції, ми припускали, що вітчизняні та іноземні активи є досконалими замінниками. Це припущення означає, що очікувана норма віддачі на вітчизняні та іноземні активи однакова у стані рівноваги. Оскільки стерилізована валютна інтервенція не впливає на пропозицію грошей, то вона також не вплине на внутрішні процентні ставки чи на очікуване поціновування національної валюти. Таким чином, вітчизняна очікувана норма віддачі R та іноземна очікувана норма віддачі Rf не зміняться. Отже, стерилізована інтервенція ніяк не вплине на валютний курс.

Коли вітчизняні та іноземні активи не є досконалими замінниками, зростання пропозиції вітчизняних активів означає вищий ризик валютного курсу, збільшуючи премію за ризик на вітчизняну очікувану норму віддачі та зменшуючи валютний курс**. Теоретично, з премією за валютний ризик, зростання пропозиції національної валюти, спричинене стерильною інтервенцією, призводить до знецінення національної валюти, аналогічно до випадку нестерильної інтервенції. Проте у більшості досліджень економісти доходять висновку, що стерильна інтервенція насправді не має жодного впливу на валютний курс. Отже, ефективні інтервенції центрального банку, здійснені з наміром впливу на валютний курс, є переважно нестерильними.

Валютна премія hf,d може бути від’ємною; вітчизняні інвестори можуть вимагати вищої очікуваної віддачі на іноземні активи, аніж на внутрішні активи. Багато економістів вірить, що внутрішні та іноземні активи є недосконалими замінниками, тому що інвестори стикаються з труднощами отримання інформації про іноземні активи чи тому, що іноземні активи можуть підпадати під ризик конфіскації з боку іноземних урядів.

Обмеження на капітал

Якщо вітчизняні та іноземні активи є недосконалими замінниками, тобто мають неоднакові характеристики рівня ризику, ліквідності та інформації, стерильна інтервенція може вплинути на валютний курс. У минулому обмеження на капітал, або зведені урядом бар’єри для іноземних заощадників, які інвестують у внутрішні активи, чи для вітчизняних заощадників, що інвестують в іноземні активи, робили іноземні активи менш ліквідними, ніж внутрішні. (Жорстке обмеження на капітал нині відносно рідко зустрічається у більшості розвинутих країн, хоча у зв’язку з азійською фінансовою кризою деякі нові економіки ввели його у 1998 р.). Контроль за капіталом також обмежує спроможність вітчизняних інвесторів диверсифікувати свої портфелі на міжнародному рівні і призводить до того, що ці інвестори вимагають вищої очікуваної віддачі на внутрішні активи, ніж на іноземні.

Більшість валютних криз 1990-х років у Мексиці та Східній Азії були частково спричинені значними змінами у припливі й відпливі капіталу та призвели до того, що деякі економісти і політики почали висловлюватися на користь обмежень мобільності капіталу в нових ринкових економіках. Хоча відплив капіталу був насправді елементом фінансових криз, змушуючи деяких політичних лідерів, таких, як малайзійський прем’єр-міністр Магасір, обмежити відплив капіталу, більшість економістів і сьогодні скептично ставляться до ефективності такого контролю. У принципі, обмеження можуть у подальшому послабити довіру до уряду і національної фінансової системи. Практично ж контроль може призвести до зловживань і корупції з боку державних службовців.

Обмеження припливу капіталу отримало більшу підтримку серед економістів частково тому, що такий приплив веде до буму вітчизняного кредитування і збільшує ризик, який беруть на себе національні банки. Інші економісти відзначають, що ця проблема могла б бути менш жорсткою, якби вдосконалити банківське регулювання і нагляд у нових ринкових економіках. Таким чином, приплив капіталу міг би ще слугувати важливим фінансовим механізмом для переправлення іноземних інвестицій у країни зі сприятливими (багатообіцяючими) інвестиційними можливостями.

Сучасні інтервенції ФРС

З початку 1970-х років обмінний курс долара визначається на валютних ринках. Тим не менше, ФРС і Державна скарбниця здійснювали інтервенції на валютному ринку в декількох випадках, аби підвищити чи знизити валютний курс. Держслужбовці США здійснюють інтервенції через Валютний стабілізаційний фонд скарбниці. Скарбниця має найвищі повноваження в організації валютних інтервенцій, хоча вона торгує через Федеральний резервний банк Нью-Йорка. FOMC має незалежні владні повноваження для проведення валютних інтервенцій, але на практиці скарбниця і ФРС координують свої зусилля.

Упродовж 1980-х років адміністрація Рейгана і ФРС проводили інтервенції в різ­ний час для підвищення чи пониження обмінного курсу долара. У 1981 р. нова адміністрація оголосила, що не буде здійснювати інтервенцій на валютному ринку, навіть якщо долар буде поціновуватися внаслідок високих внутрішніх реальних процентних ставок. Після того, як вартість долара зросла майже вдвічі щодо інших головних валют з початку 1981 р. і до вересня 1985 р., секретар скарбниці Джеймс Бейкер і голова Ради керуючих ФРС Пол Волкер зустрілися зі своїми колегами з Франції, Німеччини, Японії та Сполученого Королівства у Нью-Йорку для досягнення домовленості щодо зниження валютного курсу долара. Ці країни домовилися у так званому Plaza Accord (угода Плаза) про спільні зусилля для зниження вартості долара і стабілізації вартості інших чотирьох валют щодо долара. Інший раунд інтервенцій мав місце у лютому 1987 р., у так званій Луврській угоді, яка встановила неофіційний валютний коридор для цих валют. У січні 1988 р. більшість центральних банків здійснило інтервенції для того, щоб стримати сповзання долара і стабілізувати валютні курси на певний час. Наприкінці 1980-х і у 1990-х роках скарбниця і ФРС продовжують здійснювати інтервенції на валютних ринках. У вересні 2000 р. ФРС приєдналася до Європейського центрального банку та інших центральних банків для підтримки євро. Більшість аналітиків уважають, що урядам і центральним банкам дедалі важче впливати на валютний курс за допомогою інтервенцій на сучасному місткому валютному ринку, на якому щоденно відбувається обмінів на понад 1 трлн дол. США. На початку 2001 р. секретар скарбниці Пол О’Ніл оголосив, що адміністрація Буша не здійснюватиме інтервенцій на валютному ринку з метою впливу на вартість долара.

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме ВАЛЮТНА ІНТЕРВЕНЦІЯ ТА ВАЛЮТНИЙ КУРС:

  1. 1. Введение в курс административного права
  2. Тема 1. Введение в курс административного права
  3. Актуальные проблемы гражданского права и граж­данского процесса: курс лекций / О. В. Гриднева [и др]. - М.: Академия управления МВД России,2021. - 144 с., 2021
  4. Н.М. Соколова, В.И. Биглер. ФИЗИКА. Курс лекций. Часть 3. Челябинск. Издательство ЮурГУ, 2002
  5. Белковец Л. П., Белковец В. В.. История государства и права России. Курс лекций. — Новоси­бирск: Новосибирское книжное издательство,2000. – 216с., 2000
  6. ЗАКЛЮЧЕНИЕ
  7. 1. Понятие, элементы и виды договоров купли-продажи.
  8. Теория государства и права: основы науки / С.И. Митина; НовГУ им. Ярослава Мудрого. – Великий Новгород, 2010, 2010
  9. История России в вопросах и ответах: Учеб. пособие / Сост. Н.Н. Быкова, А.М. Курышов, А. А. Распопина, Г. А. Цыкунов, Т.А. Яковле­ва. — Иркутск: Изд-во БГУЭП, 2007, 2007
  10. История [Электронный ресурс]: учебно-методическое пособие / Г. М. Бурдина. - Электрон. текст. дан. (1,4 Мб). - Киров: Изд-во МЦИТО, 2019, 2019
  11. Зин Н. В., Чирикин В. А., Шаханов В. В., Жамбровский В. М.. История отечественного государства и права. Часть I: учебное пособие. - Владимир : Владимирский филиал РАНХиГС,2018. - 218 с., 2018