<<
>>

Розділ 15. Банківське регулювання: криза та реагування

Після Великої депресії економіка вийшла з кризи і вже під час та після Другої світової війни почала процвітати. Завдяки запровадженому після депресії банківському регулюванню (зростання ролі ФРС як кредитора останньої інстанції, обмеження на конкуренцію у наданні банківських послуг та федеральне страхування депозитів), яке мало на меті попередження майбутніх банківських криз, створилося вельми сприятливе середовище для розвитку банківництва.

Упродовж цього періоду менеджери банків дотримувалися так званого правила «3—6—3»: узяти позику під 3 %, надати кредити під 6 % і відвідувати заняття з гольфу о 3:00.

Однак така нірвана не тривала довго. Інші учасники фінансової системи знайшли можливості обслуговування заощадників і позичальників у такий спосіб, який не могли використовувати регульовані банки; економічні чинники ділового циклу та періоди інфляції і високих ринкових процентних ставок перетворили обмеження на розмір процента, який банки могли сплачувати, в ярмо; страхування депозитів надало банкам стимули діяти не дуже ощадливо. Регу­лювальні заходи, розроблені для підтримання банківської системи у належному стані, частково доклались до проблем, які виникли в 1960—1970-ті роки, що, у свою чергу, створило умови для інновацій. Регулюючі банківські органи більше нагадували науковців, які роблять щорічні спроби створити вакцину проти грипу, аніж дослідників, які здатні в один прийом запобігти віспі чи сухотам. Як і вірус грипу, що може піддаватися мутаціям кожного року, хвороби, які регулювальними заходами намагалися вилікувати, були доволі різноманітними, тож один-єдиний такий захід не міг забезпечити стабільної прибутковості банківської галузі. Справді, регулюючі банківські органи полювали за рухомою мішенню.

У цьому розділі ми розглянемо новітню історію банківського ре- гулювання, зосереджуючи особливу увагу на кризах, які спонукали ре- гулювання; наслідки заходів з регулювання і труднощі, які виникали

перед регулюючими органами у намаганні підтримати банківську галузь як посе- редника в передаванні коштів від заощадників до позичальників.

Під час розгляду кожного з видів регулювання (наявність кредитора останньої інстанції, обмеження конкуренції та страхування депозитів), ви зауважите виникнення чотириступеневого механізму: 1) криза; 2) регулювання; 3) реагування фінансової системи і 4) відповідь регулюючих органів. Після того як ви освоїте цей процес аналізу регулювання фінансових установ, ви зможете використовувати його для інтерпретації майбутніх подій у розвитку банківської галузі та інших фінансових інститутів у США та за кордоном.

МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ

Першим етапом механізму регулювання є криза у банківській галузі. Наприклад, якщо заощадники втрачають віру в спроможність банків ефективно використовувати їхні кошти, то в разі намагання заощадників відкликати свої кошти виникне ситуація панічного вилучення банківських депозитів. Якщо заощадники втрачають довіру до банків, останні не можуть виконувати свою роль посередників для багатьох позичальників. Несприятливий вибір і моральний ризик можуть спричинити нестабільність, яка призведе до кризи у банківській системі.

Другий етап розпочинається, коли уряд шляхом регулювання намагається побороти кризу. Загалом уряд втручається, якщо він зауважить наявність нестабільності фінансових інститутів, або коли існує політичний тиск щодо необхідності такого втручання. Наприклад, державне регулювання у США та інших країнах було відповіддю на банківську паніку з метою підтримання прибутковості банків або зниження витрат на моніторинг для заощадників.

Третім етапом є реагування фінансової системи. Застосування якогось одного з головних видів регулятивного втручання (наприклад, страхування депозитів) призводить до змін та інновацій у діяльності фінансових інститутів (запозичення, кредитування, забезпечення розподілу ризику, ліквідності та надання інформаційних послуг). Тут, як і в машинобудуванні або інших видах бізнесу, інновації (розробка нового продукту або напрямків діяльності з обслуговування клієнтів) надають компанії перевагу над іншими конкурентами. Мотив здійснення фінансових інновацій є той самий, що й у інших видах бізнесу — отримання прибутку.

Четвертий етап настає з отриманням відповіді регулюючих органів. Регулюючі органи спостерігають за наслідками впливу регулювання на діяльність фінансових установ. Зокрема, коли фінансові інновації дають можливість обходити встановлені обмеження, регулюючі органи повинні адаптувати свою політику або шукати нові заходи впливу, тобто дати регулювальну відповідь.

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме Розділ 15. Банківське регулювання: криза та реагування:

  1. Введение
  2. Глава I. ОПТИЧЕСКИЕ АНОМАЛИИ В КРИСТАЛЛАХ.
  3. 2. Права и обязанности сторон по договору купли-продажи.
  4. ГЛАВА 2. ИССЛЕДОВАНИЕ СОДЕРЖАНИЯ И СТРУКТУРЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕФОРМАЦИИ ЛИЧНОСТИ СУБЪЕКТА ТРУДА (МЕНЕДЖЕРА КОММЕРЧЕСКОЙ ОРГАНИЗАЦИИ)
  5. 34. Наем жилого помещения на коммерческой основе: юридическая характеристика, элементы, срок, отличие от договора социального найма.
  6. Приложение 17.
  7. Антонов Ярослав Валерьевич. Электронное голосование в системе электронной демократии: конституционно-правовое исследование. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Москва - 2015, 2015
  8. Рентгенофазовый анализ
  9. З.ИСЛАМОВ. ОБЩЕСТВО. ГОСУДАРСТВО. ПРАВО. (Вопросы теории) Ташкент, «Адолат» - 2001, 2001
  10. Фигуры, промежуточные между кругом и правильными многоугольниками
  11. Графическое представление решений для пластинок в виде треугольников
  12. ГЛАВА 3. ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ РАЗРАБОТАННЫХ АЛГОРИТМОВ РАСЧЕТА ПЛИТ
  13. 2.4 Сегментация и построение контуров изображений объектов
  14. СУБЪЕКТЫ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА
  15. 1. Содержание (функции) государственного управления