<<
>>

РЕЗЕРВНІ ВИМОГИ

ФРС вимагає, щоб банки тримали у ній певну частину своїх вкладів у вигляді готівки чи депозитів. Ці резервні вимоги є останнім із трьох основних засобів/ інструментів монетарної політики ФРС.

У розділі 17 ми показували, що відсоток резервних вимог є визначальним фактором грошового мультиплікатора у процесі фор­мування пропозиції грошей. Пригадаймо, що збільшення відсотка резервних вимог знижує грошовий мультиплікатор та пропозицію грошей, тим часом як зниження відсотка збільшує грошовий мультиплікатор та пропозицію грошей. Резерви можуть зберігатись у вигляді готівки у сховищах банків або ж як депозити у Федеральній резервній системі. Близько 90 % банків зберігають свої резерви у вигляді готівки у сховищах. Інші 10 % складаються з великих банків, чиї депозити містяться на рахунках у Федеральній резервній системі.

Встановлення резервних вимог здійснюється Радою керуючих у межах, установлених конгресом. Такі права надані Федеральній резервній системі відповідно до закону про банки 1935 р. В минулому резервні вимоги географічно різнились. У банків великих міст вимагалося тримати більше резервів по відношенню до їхніх депозитів, ніж від банків у менших містах та містечках. Установлення різних резерв­них вимог датується 1864 р. Таке правило було закладено у законі про національні банки 1863 р., що було ще одним прикладом політичного компромісу між сільськими та міськими територіями. Представники сільськогосподарських штатів побоювались конкуренції великих банків зі Сходу. Аби заручитися підтримкою цих штатів, конгрес установив нижчі резервні вимоги для банків із сільських місцевостей у законі про національні банки (1863 р.) та у законі «Про Федеральну резервну систему» (1913 р.). За 1966—1972 роки ФРС змінювала резервні вимоги так, що вони враховували розмір та розташування депозитної установи. У 1980 р. законом «Про дерегулювання депозитних установ і контроль за грошовим обігом» було встановлено однакові резервні вимоги для всіх депозитних установ, незалежно від місця їхнього розташування.

Зміни резервних вимог

ФРС змінює резервні вимоги набагато рідше, ніж вона здійснює операції на відкритому ринку чи змінює облікову ставку. Тому спостерігачі за діями ФРС розглядають повідомлення про зміну резервних вимог як основне зрушення в монетарній політиці. Оскільки зміни резервних вимог вимагають значних переміщень у банківських портфелях, такі часті зміни можуть мати руйнівний характер. Як наслідок, упродовж тридцяти років (від 1950 р. до 1980 р.) ФРС поступово коригувала резерв­ну норму (приблизно раз на рік), допомагаючи банкам пристосовуватися до відповідних змін операцій на відкритому ринку та дисконтних позик.

Упродовж 1980 років зміни резервних вимог відбувалися лише згідно із законом «Про дерегулювання депозитних установ і контроль за грошовим обігом». Прикладом може слугувати зниження (з листопада 1980 р. до жовтня 1983 р.) резервних вимог до 3 % у термінах погашення неособових строкових вкладів (від чотирьох років до 18 місяців) та автоматичне коригування рівня чекових депозитів до 3 %. У 1990 р. ФРС знизила резервні вимоги щодо певних видів строкових вкладів до нуля. У 1992 р. відбулося зниження резервних вимог до 3 % на перші 46,8 млн дол. США чекових депозитів банку та до 10 % на ті депозити, що перевищують цю суму. У 2001 р. резервні вимоги становили 3 % на перші 42,8 млн дол. США чекових депозитів та 10 % на ті депозити, що перевищують цю суму. На даний час на зобов’язання по євровалюті та неособові строкові вклади не накладають вимог щодо резервів. За останні кілька років знизився баланс необхідних резервів, до чого привело встановлення нижчих резервних вимог та запровадження банками рахунків, які переводять вклади клієнтів із зобов’язань, по яких вимагаються резервні вимоги, на зобов’язання, по яких резервних вимог не передбачається.

Вимірювання та оцінка відповідності резервних вимог

Кожних два тижні ФРС здійснює моніторинг дотримання резервних вимог шляхом перевірки банківських депозитів. Ці двотижневі періоди оцінювання розпочинаються у четвер і завершуються в середу.

Впродовж кожного періоду ФРС визначає обсяги щоденних банківських депозитів у федеральних резервних банках. Вона обчислює середні щоденні залишки на банківських поточних рахунках упродовж двох тижнів від попереднього понеділка. ФРС також перевіряє готівку в банківських сховищах за двотижневий період, що закінчується в понеділок, за три дні до початку терміну оцінювання. Ці вбудовані інтервали часу надають ФРС можливість проаналізувати співвідношення між резервами та депозитами, даючи також час бан­кам коригувати свої портфелі.

Якщо банк не в змозі виконати резервні вимоги, він може внести на депозитний рахунок 4 % від суми резервних вимог, або 50 000 дол. США, залежно від того, що є більшим, у наступному періоді оцінювання. Якщо такий крок виявиться неефективним і банк усе ще матиме дефіцит, ФРС стягує штраф у розмірі дисконтної став­ки + 2 % з обсягу дефіциту обов’язкового резерву. Цей вищий процент стимулює банк виконати резервні вимоги. (Подібним чином, очікуючи майбутнього зростання дефіциту резервних вимог, банк може внести наперед до 4 % надлишку обов’язкових резервів). Також банк, що має недостатні резерви, може позичити кошти на ринку федеральних резервних фондів або від ФРС через дисконтне вікно. Ринок федеральних резервних фондів може бути дуже активним по середах, у час, коли закінчується період оцінювання. Саме тоді банки намагаються виконати свої резервні вимоги.

Критика резервних вимог

Економісти та політики продовжують сперечатися щодо ролі ФРС у встановленні резервних вимог. Нижче ми наведемо аргументи «за» і «проти» резервних вимог як інструменту монетарної політики.

Резервні вимоги є дорогим знаряддям монетарної політики. Резерви не дають можливості заробити на процентах, отже, використання резервних вимог для контролю за процесом формування пропозиції грошей є своєрідним податком на банківське посередництво. Іншими словами, обмеження можливості надавати позики грошима з резервів збільшує вартість коштів, які банки отримують від вкладників.

Приміром, уявімо, що банки платять вкладникам 5 % по депозитах і що резервна вимога становить 10 %. Із депозиту в 100 дол. США 10 дол. банк повинен залишити в резерві, маючи можливість позичати решту 90 дол. Банк повинен заплатити процент за вкладом у розмірі 5 дол., отже, вартість позичених 90 дол. становитиме (5 дол. / 90 дол.) ´ (100) = 5,6 %, а не 5 %.

Значне збільшення резервних вимог може мати негативний вплив на економіку. Зростання податку на банківське посередництво зменшує обсяги позик, що знижує доступність кредитів та пропозицію грошей.

Оскільки резервні вимоги є податком на банківські депозити та оскільки невиважені зміни резервних вимог можуть мати погані наслідки для економіки, економісти та політики сперечаються щодо того, чи потрібно ФРС встановлювати резервні вимоги. З часом вони віднайшли два аргументи на підтримку резервних вимог: аргумент ліквідності та аргумент монетарного контролю. Щоб з’ясувати, чи потрібно ФРС встановлювати резервні вимоги, ми детально оцінимо ці аргументи.

Аргумент ліквідності. Коли банки конвертують ліквідні депозити у неліквідні кредити, вони постають перед ризиком ліквідності. Через це деякі аналітики стверджують, що резервні вимоги створюють ліквідні фонди, які допоможуть неліквідним, але платоспроможним банкам під час банківської паніки. Однією з проблем, пов’язаних з цією точкою зору, є те, що хоча резервні вимоги і створюють фонди, котрі служать усій банківській системі, вони мають обмежений вплив на ліквідність окремих банків. Ухвалення рішення щодо розміщення ліквідних активів належить банку. Резервні вимоги обмежують кошти, які банк може інвестувати у кредити або цінні папери, але вони не виключають потреби тримати деяку частину цих коштів як ліквідні активи. Окремим банкам усе ще потрібно тримати у своєму портфелі ліквідні цінні папери, застерігаючись від раптового відтоку депозитів.

Недосконалість аргументу ліквідності полягає також у тому, що можливість виникнення кризи ліквідності залежить не лише від непостійності відтоку депозитів з банків, а й також від мінливості вартості банківських активів та доступності банків до недепозитних джерел. Проте вдосконалення ринку кредитів та зростаюча кількість недепозитних джерел фінансування зменшують можливість виникнення кризи ліквідності, незважаючи на непостійність відтоку депозитів. Більше того, спроможність ФРС безпосередньо втручатися у вирішення кризи ліквідності шляхом дисконт­них позик значно знижує небезпеку виникнення такої кризи.

Аргумент монетарного контролю. Другий аргумент на користь резервних вимог: резервні вимоги збільшують можливості центрального банку контролювати процес формування пропозиції грошей. Пригадаймо, що відсоток депозитів, який зберігається у резервах, є одним з елементів грошового мультиплікатора, який відповідає за те, як пропозиція грошей змінює монетарну базу. Контроль ФРС за співвідношенням між резервами та депозитами шляхом установлення резервних вимог робить грошовий мультиплікатор стабільнішим і пропозицію грошей більш контрольованою.

Цей аргумент має дві слабини. Перша полягає в тому, що банки триматимуть резерви навіть за відсутності резервних вимог. Отже, резервні вимоги не обов’язково сприяють монетарному контролю. По-друге, існує не багато свідчень того, що резерв­ні вимоги справді сприяють стабільності грошового мультиплікатора.

Лауреат Нобелівської премії Мілтон Фрідман запропонував екстремальний приклад ефективності аргументу монетарного контролю: банкам слід тримати 100 % резервів. За такої ситуації банківські резерви дорівнюватимуть депозитам, а грошова база (сума банківських резервів та готівки небанківських установ) дорівнюватиме сумі готівки та банківських депозитів, тобто пропозиції грошей М1. Із 100 %-и резервами припиниться багатократна депозитна експансія, що забезпечить ФРС пов­ний контроль над готівкою та депозитами, хоча без контролю над структурою депозитів.

Чи сприятиме повний контроль над готівкою та банківськими депозитами дійсній пропозиції грошей? Мабуть, ні. У ситуації з 100 %-и резервами банки не можуть надавати і мати позики. Для заповнення цього кредитного вакууму з’являться альтернативні фінансові посередники. Оскільки банки володіють особливими інформаційними перевагами при здійсненні певних видів кредитів, такі зрушення у фінансовому посередництві можуть стати надто дорогими для економіки. Отже, високі резервні вимоги не обов’язково поліпшать монетарний контроль чи сприятимуть ролі фінансових посередників у зведенні заощадників та позичальників.

Чи можна обійти резервні вимоги. Одним зі стимулів утворення свого часу банківських холдингових компаній (БХК) було звільнення боргу таких компаній від резервних вимог. Відповіддю ФРС на активне зростання таких альтернативних джерел фінансування було встановлення у 1970 р. 5 %-х резервних вимог на комерційні папери (кредитно-грошові документи), що випускались БХК. У жовтні 1979 р. у своїх намаганнях збільшити контроль над пропозицією грошей ФРС оголосила встановлення 8 %-х резервних вимог для кількох недепозитних джерел банківських коштів, включно з угодами про зворотний викуп, позиками з федеральних фондів, продажем активів іноземним банкам. Із прийняттям у 1980 р. закону «Про дерегулювання депозитних установ і контроль за грошовим обігом» ФРС застосувала резервні вимоги лише до чекових депозитів, рахунків у євровалюті, неособистих строкових вкладів із терміном погашення менше 18 місяців. (А з 1992 р. резервні вимоги застосовуються лише до чекових вкладів). Отже, банки (і особливо це стосується великих банків) можуть ефективно уникати податку на послуги посередництва за надходження коштів.

ДЕСЬ, КОЛИСЬ, В ЯКІЙСЬ КРАЇНІ...
Давня помилка при встановленні резервних вимог

Під час банківської кризи на початку 1930-х років комерційні банки припинили надання позик, до 1933 р. нагромадивши надлишкові резерви на суму близько 800 млн дол. США. Надлишкові резерви перевищували резерв­ні вимоги на 40 %. Для прикладу — сьогодні надлишок резервів над резерв­ними вимогами може становити до 1 %. До кінця 1935 р. рівень надлишкових резервів досяг понад 3 млрд дол. США, або близько 115 % резервних вимог. Новостворений Комітет з операцій на відкритому ринку ФРС побоювався, що такі значні обсяги резервів можуть зменшити шанси комітету керувати процесом формування пропозиції грошей. Приміром, економічне піднесення може стимулювати банки зменшити свої надлишкові резерви, таким чином збільшуючи пропозицію грошей.

ФРС потрібно було віднайти спосіб зменшення рівня резервів. Велико- масштабний продаж цінних паперів на відкритому ринку був неможливим,

оскільки портфель державних цінних паперів ФРС становив 2,5 млрд дол., чого було недостатньо для зменшення надлишкових банківських резервів. Як наслідок, після отримання ФРС контролю за встановленням резервних вимог у 1935 р., між серпнем 1936 р. та травнем 1937 р. мало місце перше суттєве підвищення обов’язкової резервної норми. І це призвело до подвійного зростання резервних вимог щодо депозитів.

Така стратегія не мала успіху, оскільки надлишкові резерви відображали заплановані банками рішення щодо вибору портфеля. Отже, коли ФРС збільшила резервні вимоги, банки продов­жували утримувати високі надлишкові резерви шляхом скорочення надання кредитів. Таке скорочення банківських позик зменшило доступність кредитів для багатьох позичальників. Багато економістів не схвалюють суттєвого скорочення пропозиції грошей та банківських кредитів, стверджуючи, що це стало причиною економічного спаду в 1937 та 1938 роках. Оскільки змен­шилися банківські позики, ФРС змушена була зменшити резервні вимоги, що вона і здійснила.

Резервні вимоги в інших країнах

Резервні вимоги у Банку Японії не передбачають виплати процента (як і у Сполучених Штатах). Не всі країни наслідують таку практику. Наприкінці 1998 р., приміром, Європейський центральний банк (ЄЦБ) як інструмент своєї монетарної політики ввів для 11-ти країн-учасників Європейського економічного та валютного союзу систему мінімальних резервів, що приносять проценти. Резервна норма ЄЦБ коливалася між 1,5 % та 2,5 %, а на баланс резервів нараховується процент за існуючою ставкою репо, якою є головна короткострокова процентна ставка ЄЦБ.

У світі існує загальна тенденція до зниження резервних вимог. Резервні вимоги, приміром, були повністю скасовані у 1990-х роках у Канаді, Австралії, Новій Зелан­дії та Швейцарії. Однією з причин такої тенденції є визнання центральними банками того, що резервні вимоги є фактично податком на банківське та фінансове посередництво. Таке оподаткування збільшує вартість фондів, зменшуючи, таким чином, конкурентоспроможність банків на глобальних фінансових ринках. Отже, коли ФРС оголосила про зниження резервних вимог у Сполучених Штатах у 1992 р., вона обґрунтовувала це як «зниження податків».

КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ

Уявімо, що ФРС знижує резервні вимоги на чекові депозити. Яку користь отримає від цього ваш банк? Чи отримаєте користь від цього ви та інші вкладники?

У короткостроковому періоді прибутки вашого банку зростатимуть. Банк може інвестувати звільнені кошти, заробивши від позик та інвестицій додаткові доходи (резерви не приносять процентних доходів). У довгостроковому періоді також зросте віддача для вклад­ників, оскільки для залучення вкладів банк зможе більше по них платити.

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме РЕЗЕРВНІ ВИМОГИ:

  1. ГЛАВА 3. ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ РАЗРАБОТАННЫХ АЛГОРИТМОВ РАСЧЕТА ПЛИТ
  2. 2.4 Сегментация и построение контуров изображений объектов
  3. СУБЪЕКТЫ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА
  4. 1. Содержание (функции) государственного управления
  5. Тема 16. Производство по делам об административных правонарушениях
  6. 3.1. Формирование стратегии развития системы персональных финансов
  7. ГЛОССАРИЙ
  8. Анализ содержания учебного материала школьных учебников с позиции их ориентации на достижение личностных результатов обучения
  9. Введение
  10. Глава I. ОПТИЧЕСКИЕ АНОМАЛИИ В КРИСТАЛЛАХ.
  11. 2. Права и обязанности сторон по договору купли-продажи.
  12. ГЛАВА 2. ИССЛЕДОВАНИЕ СОДЕРЖАНИЯ И СТРУКТУРЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕФОРМАЦИИ ЛИЧНОСТИ СУБЪЕКТА ТРУДА (МЕНЕДЖЕРА КОММЕРЧЕСКОЙ ОРГАНИЗАЦИИ)
  13. 34. Наем жилого помещения на коммерческой основе: юридическая характеристика, элементы, срок, отличие от договора социального найма.
  14. Приложение 17.
  15. Антонов Ярослав Валерьевич. Электронное голосование в системе электронной демократии: конституционно-правовое исследование. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Москва - 2015, 2015