<<
>>

ПРОБЛЕМИ У ДОСЯГНЕННІ ЦІЛЕЙ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ

Метою ФРС при розробці монетарної політики є використання знарядь цієї політики для досягнення її цілей. При цьому ФРС може досягнути неабиякого успіху. Вона може стимулювати високий рівень зайнятості та економічне зростання, оскільки стале економічне зростання сприяє високій зайнятості.

Подібним чином дії, спрямовані на досягнення стабільності на фінансових ринках, сприяють стабільності процентної ставки. Проте ФРС не дуже щастить у досягненні всіх її цілей. Досяг­нення інших цілей, особливо економічного зростання та низького рівня інфляції, не так легко дається ФРС. Аби проілюструвати цю проблему, припустимо що ФРС, намагаючись знизити рівень інфляції, використовує продаж на відкритому ринку для сповільнення зростання пропозиції грошей. Пригадайте з розділу 20, що продаж на відкритому ринку збільшує процентну ставку. У короткостроковому періоді вищі процентні ставки зазвичай скорочують видатки споживачів та підприємств. Отже, політика, спрямована на досягнення однієї мети (нижчий рівень інфляції), матиме протилежний вплив на іншу (економічне зростання). У 1995 р. багато членів конгресу підтримали закон, запропонований сенатором Конні Маком із Флориди, який змусив ФРС майже цілком зосередитись на досягненні мети цінової стабільності. Такий крок був підтриманий багатьма економістами.

За досягнення цілей монетарної політики ФРС постає також перед іншою проблемою. Намагаючись сприяти економічному зростанню та стабільності цін, ФРС не має повного контролю над реальним виробництвом та рівнем цін. Реальне вироб­ництво та рівень цін визначаються взаємодією між домогосподарствами та фірмами. Зміна пропозиції грошей має непрямий вплив на поведінку інших економічних змінних. ФРС може вплинути на рівень цін чи рівень виробництва лише використовуючи інструменти монетарної політики — операції на відкритому ринку, дисконт­ну політику та резервні вимоги.

Ці засоби не дають змогу ФРС прямо досягати цілей монетарної політики.

ФРС також постає перед проблемою часу в досягненні цілей монетарної політики. Першою перешкодою у швидкодії ФРС є інформаційний лаг (запізніла інформація). Ним є неспроможність ФРС постійно відстежувати зміни ВВП, рівень інфляції чи інші економічні змінні*. Коли ж ФРС бракує своєчасної інформації, встановлені нею пріоритети монетарної політики можуть уже не відповідати реальному економічному становищу, а її дії фактично ще більше ускладнять проблеми, які ФРС намагається розв’язати. Іншою часовою проблемою є лаг (відставання) впливу. Цей проміжок часу потрібний, аби зміни у монетарній політиці вплинули на обсяги виробництва, рівні зайнятості та інфляції. Зміни грошової бази впливають на економіку з часом, а не одразу. Внаслідок цього відставання, дії ФРС можуть невчасно вплинути на економіку, а ФРС може недостатньо швидко виявити свої помилки аби виправити їх.

ФРС намагається розв’язати ці проблеми, застосовуючи засоби досягнення цілей. Ці засоби частково зменшують неспроможність ФРС прямо контролювати змінні, що визначають економічну діяльність, також скорочуючи часове відставання у виявленні та реагуванні на економічні зміни. Далі у цьому параграфі ми опишемо ці засоби, їхні переваги та недоліки, а також їх використання у розробці монетарної політики. Цей аналіз забезпечить теоретичне підґрунтя для розгляду реальної політики ФРС, про яку йтиметься у другому параграфі. Також ми розглянемо успіхи та невдачі у досвіді ФРС щодо провадження заходів монетарної політики після Другої світової війни.

Визначення планових завдань (таргетування) для досягнення цілей

Засоби досягнення цілей — це змінні, завдяки яким ФРС може прямо впливати на монетарну політику та за допомогою яких вона досягає своїх цілей. ФРС покладається на два види завдань: проміжні та поточні (оперативні).

Проміжні завдання. Проміжні завдання є фінансовими змінними (як-от пропозиція грошей чи короткострокові процентні ставки), які, на думку ФРС, безпосеред­ньо допомагатимуть їй у досягненні цілей.

Для розуміння того, як проміжні завдання сприяють досягненню цілей, уявіть ситуацію зі стрільцем, який намагається попасти в око бика (ціль), котрий перебуває поза зоною видимості, на другому боці пагорба. Перед тим, як стріляти, йому потрібно визначити місцезнаходження ока бика. Уявімо, що для підвищення шансів попадання стрільця в око бика на вершині пагорба, у полі зору стрільця, можна встановити кільце. Через цей проміжний засіб (кільце) стрілі, випущеній стрільцем, буде легше попасти в ціль. Якщо стрілець скористається цим проміжним засобом, він знатиме, що має добру нагоду попасти в око бика. Це забезпечує негайний зворотний зв’язок і збільшує шанси попадання у ціль. Проміжні завдання монетарної політики подібні до цього кільця на вершині пагорба.

Коли ФРС використовує проміжні завдання, як-от, скажімо, грошовий агрегат М1, вона має ліпші можливості досягнути таких цілей, як цінова стабільність чи повна зайнятість, які не перебувають під її безпосереднім контролем, ніж коли б ФРС була зосереджена лише на досягненні цих кінцевих цілей. При цьому вона доволі швидко дізнається, чи проведені заходи відповідають цілям. Виходячи зі статистичних досліджень, ФРС могла б вирахувати, що збільшення М1 на 3 % допоможе досягти бажаного рівня безробіття та стабільності цін. Якщо пропозиція грошей фактично зросла на 4 %, ФРС одразу знатиме, що занадто стимулює економіку, закладаючи основу для майбутньої інфляції. Отже, ФРС може застосувати знаряддя монетарної політики (швидше за все операції на відкритому ринку), аби сповільнити зростання М1 до позначки 3 %. Негайне забезпечення певного рівня М1 як проміжного завдання саме по собі не має сенсу, воно лише допомагає ФРС у досягненні поставлених цілей.

Поточні завдання. ФРС фактично контролює такі проміжні змінні завдання, як процентна ставка та грошові агрегати, лише непрямо, оскільки на ці змінні впливають також рішення приватного сектора. ФРС відшукує засоби, які лише пов’язують знаряддя монетарної політики з проміжними завданнями та з поставленими цілями.

Ці нові завдання, відомі як поточні, є змінними, що підпадають під безпосередній контроль знарядь монетарної політики ФРС, і тісно пов’язані з проміжними завданнями. Прикладами поточних завдань можуть бути федеральна резервна ставка та ненадані у позичку резерви. Федеральна резервна ставка є загальновживаним поточним засобом регулювання процентної ставки, оскільки вона визначається на рин­ку банківських резервів, який добре контролюється ФРС.

Як видно з рис. 21.1, ФРС обирає кінцеві цілі, хоча насправді контролює лише проміжні та поточні цілі монетарної політики. Щоб підсумувати наше обговорення проміжних та поточних завдань, візьміть до уваги те, що для досягнення поставлених цілей ФРС використовує знаряддя у двоступеневому процесі. Спочатку вона встановлює проміжні (як-от зростання пропозиції грошей) з метою досягнення кінцевих цілей монетарної політики. Згодом вона окреслює поточні (як-от збільшення обсягів ненаданих у позичку резервів), маючи на меті досягнення проміжних завдань. Перевагою цього двоступеневого процесу є те, що ФРС може швидко простежувати зміни в поточних завданнях та переконатися, чи її втручання мало бажаний ефект. Поточні цілі мають зворотну дію, що дає ФРС можливість оцінити ефективність своєї політики та внести корективи. Це краще, ніж чекати та оцінювати остаточний успіх чи невдачу своїх зусиль. Якщо такий двоступеневий процес забезпечить успіх, ФРС потріб­но особливо обережно обирати завдання. Тепер перейдемо до розгляду типів змін­них, які можуть бути обрані ФРС як засоби досягнення цілей.

Рисунок 21.1. Досягнення цілей монетарної політики
Федеральна резервна система визначає цілі за такими економічними змінними, як обсяг виробництва, інфляція та рівень безробіття. ФРС має безпосередній контроль лише над знаряддями своєї монетарної політики. Тому вона використовує проміжні та поточні завдання (змінні), що підпадають під вплив ФРС для досягнення її цілей. Для успішного результату ці завдання повинні мати такі властивості: можливість виміру, підконтрольність та прогнозовану зіставність із цілями ФРС. Ці способи забезпечують ФРС також зворотним зв’язком, щоб знати, якою мірою вона досягає своїх цілей.

Грошові агрегати та процентні ставки як засоби досягнення цілей ФРС

Пригадаймо, що загалом ФРС не може досягнути всіх запланованих цілей водночас. Ця проблема змушує ФРС обирати один тип завдань з-поміж кількох та надавати перевагу одним цілям монетарної політики над іншими.

У принципі ФРС має низку поточних та проміжних засобів на вибір, які охоплюють грошові агрегати та процентні ставки. Як ФРС може використати або зростання пропозиції грошей, або процентні ставки? Що ж саме їй обирати? Це складне запитання, яке ми коротко розглянемо. Проте, по-перше, потрібно осягнути, що ФРС може використовувати або зростання пропозиції грошей, або процентну ставку, але аж ніяк не обидва завдання одночасно. Фактично ФРС постає перед вибором.

Щоб зрозуміти причину цього, повернімось до графічного аналізу попиту та пропозиції грошей (М1). На рис. 21.2 позначимо кількість грошей М, якими володіють домогосподарства та фірми залежно від рівня процентної ставки. Як відомо, готівка на руках не приносить процента, і за чековими вкладами виплата є меншою, ніж за процентними ставками на відкритому ринку. Таким чином, альтернативна вартість володіння залишками М1 зростає відповідно до ринкової процентної ставки. Як свідчить рис. 21.2, між попитом на М1 та ринковою процентною ставкою існує обернена залежність.

Припустимо, що як проміжний засіб ФРС вирішує використовувати М1, тобто пропозицію грошей, установлюючи їй рівень М*, що показано на рис. 21.2 а). Для кривої попиту грошей Мd0 рівноважна ринкова процентна ставка дорівнює . Будь-які зрушення у попиті домогосподарств та підприємств на готівку та банківські депозити відбиваються на змінах процентної ставки. Іншими словами, якщо попит на гроші для здійснення операцій зростає за будь-якої заданої процентної ставки, крива попиту на гроші зміщується від Мd0 до Md1. Якщо ФРС утримує пропозицію грошей на рівні М*, рівноважна ринкова процентна ставка зростає від до . І навпаки. Припустимо, що попит на гроші знижується з Md0 до Md1 за будь-якої заданої процентної ставки (рис. 21.2. б). У цьому випадку, якщо пропозиція грошей залишається сталою на рівні М*, рівноважна ринкова процентна ставка знижується із до . Використання грошового агрегату як проміжного завдання спричиняє коливання процентної ставки у відповідь на зміни в попиті на гроші.

Рисунок 21.2. Пропозиція грошей як завдання монетарної політики і коливання процентної ставки
Встановлення грошових агрегатів як проміжного завдання спричиняє коливання процентної ставки.

Як показано у частині а):

1. Зростання попиту на гроші із Мd0 до Мd1 підвищує процентну ставку з до .

Як показано у частині б):

1. Зниження попиту на гроші з Md0 до Мd1 знижує процентну ставку з до .

Розгляньмо, що трапиться, якщо ФРС обере процентну ставку як проміжне завдання. Припустимо, що, як показано на рис. 21.3 а), початковий попит на гроші та криві пропозиції — Мd0 та Md1 відповідно, і що ФРС установлює проміжне завдання — рівноважну процентну ставку на рівні . У цьому випадку, коли попит на гроші зростає із Md0 до Md1 за будь-якої заданої процентної ставки, процентна ставка зростає із до . Згідно з рис. 21.3 а), якщо ФРС бажає утримувати процентну ставку на рівні і*0, їй доведеться збільшити пропозицію грошей із до . Припустимо, що попит на гроші знижується з Md0 до Md1 за будь-якої заданої процентної став­ки (рис. 21.3. б). У цьому випадку процентна ставка знизиться з до . Якщо ФРС захоче утримувати процентну ставку на рівні , їй доведеться знизити пропозицію грошей із до . Зверніть увагу, що внаслідок цього крива пропозиції грошей стала горизонтальною. Визначення процентної ставки проміжним завданням спричиняє коливання кількості грошей, що відбувається у відповідь на зміни в попиті на гроші.

Рисунок 21.3. Процентна ставка як засіб монетарної політики і коливання пропозиції грошей
Визначення процентної ставки проміжним завданням спричиняє коливання кількості грошей у відповідь на зміни попиту на гроші.

Як показано у частині а):

1. За збільшення попиту на гроші з Md0 до Md1, ФРС, аби утримати процентну ставку на рівні , доведеться збільшити пропозицію грошей із до .

Як показано у частині б):

За зменшення попиту на гроші з Md0 до Md1, ФРС, аби утримати процент­ну ставку на рівні , доведеться зменшити пропозицію грошей із до .

Наведений вище аналіз демонструє проблеми, з якими зустрічається ФРС при визначенні завдань. ФРС не може встановлювати грошові агрегати і процентні став­ки як проміжні завдання одночасно. Як же ФРС обирає завдання?

КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ

Припустимо, що домогосподарства збільшують попит на чекові вклади (отже, збільшується М1). Чи використання М1 як проміжного завдання дасть ФРС можливість узгодити ці зміни у портфелі активів без впливу на процентну ставку?

Якщо завданням монетарної політики ФРС є пропозиція грошей, збільшення попиту на гроші, за незмінності інших чинників, підвищить короткострокову процентну ставку. Якщо ФРС хоче узгодити такі портфельні зміни без впливу на процентну ставку, їй доведеться здійснити операції купівлі на відкритому ринку для збільшення вільних резервів та пропозиції грошей.

Вибір проміжних завдань

При виборі проміжного завдання між грошовим агрегатом та процентною ставкою ФРС також повинна оцінити вимірюваність, контрольованість, передбачуваність змінної, яка обирається для цієї ролі. У подальшому ми опишемо процес вибору проміжних завдань та перейдемо до процесу прийняття рішень щодо вибору поточних завдань.

Вимірюваність. Першим критерієм для визначення прийнятної змінної як проміжного завдання є її вимірюваність у короткостроковому періоді з метою подолання інформаційного відставання. ФРС повинна мати можливість визначити завдання у коротких проміжках часу, аби швидко оцінити відповідність досягнення проміжного завдання. Приміром, щодо такої мети як номінальний ВВП, уряд збирає матеріали щоквартально і видає дані з місячним відставанням. Як потенційні проміжні завдання, процентну ставку та грошові агрегати можна швидко простежувати та вимірювати. За допомогою комп’ютерів аналітики можуть постійно простежувати процентні ставки. Грошові агрегати не такі легкодоступні, хоча вони подаються щонайбільше із двотижневим відставанням.

Спроможність одразу вимірювати ринкову процентну ставку не обов’язково робить її кращим проміжним завданням порівняно з грошовими агрегатами. Номінальна процентна ставка легше вимірюється, але визначення реальної процентної став­ки є проблематичнішим, оскільки важче вимірювати очікувану ринком інфляцію. Таким чином, як у випадку з грошовими агрегатами, ФРС не може однозначно визначити відповідну процентну ставку в короткому проміжку часу.

Контрольованість. Після визначення потенційних завдань за критерієм вимірюваності ФРС повинна дослідити, чи вона може контролювати їх для подолання лагу (відставання) впливу. Ефективне проміжне завдання має бути чутливим до зусиль ФРС змінити курс монетарної політики. Приміром, упродовж 1980-х років багато економістів пропонувало ФРС використовувати ширший спектр змінних, аніж традиційні грошові агрегати, а саме цінні папери по невиплачених нефінансових кредитах (позики та облігації, випущені нефінансовими корпораціями), чи навіть номінальний ВВП. Але ФРС не спроможна достатньо ефективно контролювати такі змінні за допомогою засобів монетарної політики. Вплив ФРС на грошові агрегати та короткострокові процентні ставки значно більший, отже, вона надає перевагу як проміжним завданням саме їм.

Використовуючи засоби монетарної політики (передусім операції на відкритому ринку), ФРС установлює значний контроль за пропозицією грошей, який, проте, не є повним. На пропозицію грошей також впливають рішення банків та небанківських інституцій. ФРС також може впливати на процентні ставки, оскільки операції на відкритому ринку сприяють формуванню пропозиції облігацій. Знову ж таки, повний контроль неможливий, оскільки ФРС не може контролювати інфляційні очікування, і отже, реальну процентну ставку.

Передбачуваність. Визначення типу змінної для проміжного завдання ґрунтується не лише на її властивостях вимірюваності та контрольованості. ФРС також потрібно, аби завдання мало здатність очікувано впливати на цілі монетарної політики. Як же грошові агрегати та процентні ставки відповідають цьому критерію?

Дослідження процентних ставок як засобів монетарної політики показують, що процентні ставки чинять вплив на обсяги кредитів, позик та на рішення щодо вибору портфеля. Отже, ФРС може стимулювати ділову активність шляхом зниження реальної процентної ставки та заохочувати видатки споживачів і фірм. Якщо б ФРС хотіла сповільнити економічну активність, їй слід було б знизити видатки споживачів і фірм, намагаючись збільшити реальні процентні ставки.

Процентні ставки як проміжні завдання мають дві проблеми. По-перше, вплив ФРС на реальні процентні ставки є слабшим, ніж на номінальні. По-друге, політика ФРС зі стабілізації процентних ставок може не узгоджуватися з метою ФРС щодо забезпечення сталого економічного зростання. Припустимо, фірми та споживачі збільшують видатки, оскільки вони оптимістично налаштовані на майбутні економічні умови. Як наслідок, споживачі більше споживають і менше заощаджують, а фірми збільшують інвестиції у заводи та обладнання. Така ситуація призводить до зростання процентних ставок. Якщо ФРС намагатиметься стабілізувати процентні ставки, їй доведеться здійснити купівлю на відкритому ринку, аби знизити процент­ні ставки. Таке падіння процентних ставок стимулюватиме споживачів та фірми до ще більших видатків. Як наслідок, політика підтримки стабільних процентних ставок стає подібною на доливання масла у вогонь.

Така проблема постає і в часи економічного спаду. Втрата оптимізму споживачів і фірм знижує видатки та процентні ставки. Якщо ФРС не втрутиться, нижчі процентні ставки поступово стимулюватимуть видатки споживачів та фірм, пом’якшуючи спад та поліпшуючи економічне становище. Якщо ж процентні ставки виступатимуть у ролі проміжного завдання ФРС, вона використовуватиме продаж на відкритому ринку для підвищення процентних ставок, що лише погіршить економічне становище. В обох випадках, коли основними чинниками коливань обсягів виробництва товарів та послуг в економіці є зміни в оптимізмі фірм та споживачів, політика стабілізації процентних ставок дестабілізуватиме економічне зростання.

А що ж станеться, якщо замість процентних ставок проміжним завданням ФРС будуть грошові агрегати? У випадку економічної експансії збільшення попиту на гроші (для фінансування операцій вищого рівня) підвищує процентні ставки, що показано на графіку 21.2. Вищі процентні ставки оберігають економіку від «перегріву», знижуючи видатки споживачів та фірм. У разі економічного спаду падіння попиту на гроші призведе до нижчих процентних ставок, як показано на графіку 21.2. А падіння процентних ставок пом’якшує економічні негаразди.

Чи проблеми, пов’язані з використанням процентних ставок як проміжних завдань у ситуації коливань видатків фірм і споживачів, свідчать про те, що в ролі проміжних завдань ФРС слід завжди використовувати грошові агрегати? Не обов’язково. Як видно з рис. 21.2, визначення завданням пропозиції грошей означає, що зміни у попиті на гроші за будь-якого рівня процентних ставок відбиваються на змінах процентних ставок. Збільшення процентних ставок знижує видатки споживачів та фірм, тим часом як зниження процентних ставок стимулює видатки. Отже, якщо зміни в попиті на гроші відбуваються доволі часто, визначення метою пропозиції грошей спричинить коливання процентних ставок, що дестабілізуватиме економіку.

Цей аналіз свідчить, що жодна змінна не може слугувати таким проміжним завданням, яке містить усі якості на вимогу ФРС. Як же ФРС обирає проміжні завдання? Відповідь залежить від джерел змін економічних умов та пропозиції грошей. Якщо взаємозв’язок між видатками споживачів та фірм, інвестиційними рішеннями та процентною ставкою є сталим, процентна ставка як завдання монетар­ної політики є більш передбачуваною змінною для стабілізації економічних коливань (навіть при тому, що ФРС не може повністю контролювати реальну процентну ставку, яка відповідає прийняттю споживчих та ділових рішень). Проте якщо взаємозв’язок між попитом на гроші, іншими активами і процентною ставкою є сталим, грошові агрегати як завдання монетарної політики більше підходять її цілям. ФРС не перебуває в таких хороших умовах, як реальна чи фінансова стабільність, тому вона повинна боротися з викривленнями цих двох сторін економіки.

Вибір поточних завдань

Після того, як ФРС вибере відповідне проміжне завдання, їй слід вирішити питання вибору такого поточного завдання, яке найкраще впливатиме на проміжне. У процесі вибору змінних для поточних завдань ФРС використовує ті ж самі критерії: змінні мають бути вимірюваними, контрольованими та передбачуваними.

Крім того, поточні завдання повинні відповідати проміжним. ФРС здебільшого контролює як грошові агрегати, так і федеральну резервну ставку, швидко та точно вимірюючи їх. Отже, якщо проміжним завданням обрано грошовий агрегат, у ролі поточного завдання ФРС вибере резервний агрегат (такий, як грошова база чи ненадані у позику резерви), оскільки резервні агрегати мають передбачуваний вплив на грошові. Але якщо ФРС обере за проміжне завдання ринкову процентну ставку, поточним завданням стане федеральна резервна ставка, маючи передбачуваний вплив на процентну ставку. Для впливу на обидві поточні цілі — резервні агрегати та федеральну резервну ставку — ФРС використовуватиме інструменти монетарної політики (в основному, операції на відкритому ринку).

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме ПРОБЛЕМИ У ДОСЯГНЕННІ ЦІЛЕЙ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ:

  1. 3.1. Проблема моделирования рефлексии переводчика
  2. Основные нерешенные проблемы в развитии МИКФ Цели и задачи диссертационной работы
  3. Глава II. Порядок производства в суде надзорной инстанции и проблемы его совершенствования
  4. ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ ГЕОМЕТРИЧЕСКИХ МЕТОДОВ РЕШЕНИЯ ЗАДАЧ ТЕХНИЧЕСКОЙ ТЕОРИИ ПЛАСТИНОК
  5. ГЛАВА 3. ПРАВОВЫЕ ПРОБЛЕМЫ ОТВЕТСТВЕННОСТИ БАНКОВ ЗА НАРУШЕНИЯ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА О НАЛОГАХ И СБОРАХ
  6. Алексеевская Екатерина Игоревна. Теоретические и практические проблемы производства в суде надзорной инстанции. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Москва - 2008, 2008
  7. Актуальные проблемы гражданского права и граж­данского процесса: курс лекций / О. В. Гриднева [и др]. - М.: Академия управления МВД России,2021. - 144 с., 2021
  8. Колерко Галина Владимировна. ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ ВЗАИМООТНОШЕНИЙ ПРЕДПРИЯТИЙ И ОРГАНОВ МЕСТНОГО САМОУПРАВЛЕНИЯ. Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук. Старый Оскол - 2000, 2000
  9. Современная российская государственность. Проблемы госу­дарства и права переходного периода; учеб, пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / И В, Дойников, НД. Эриашвили. — 2-е изд., перераб. и дол, — М.:,2015. - 144 с., 2015
  10. 4. Административно-процессуальные нормы и отношения. Проблема кодификации административно-процессуального права