<<
>>

ПОЯСНЕННЯ ЗМІН РІВНЯ ЦІН

Федеральний уряд завжди відстежує рівень цін та повідомляє його значення. Коли за офіційною статистикою інфляція становить 3 %, то це означає, що значення загального рівня цін зросло на 3 % протягом певного періоду.

Трьома загальновживаними показниками, котрі вимірюють зміни рівня цін, є індекс споживчих цін (ІСЦ), індекс виробничих цін (ІВЦ) та ВВП-дефлятор. Поточну інформацію про ці індекси можна отримати з таких джерел, як Monthly Labor Review Бюро статистики праці чи Economic Indicators Ради економічних консультатів.

На рис. 28.1 наведено динаміку рівня споживчих цін: від 1939 р. до 2000 р. включно вони зросли на понад 950 %. Для здійснення покупки вартістю один долар у 2000 р., у 1939 р. було б достатньо менше 10 центів. Від Другої світової війни ціни зростали постійно, проте різними темпами. Вони зростали швидше протягом 1960—1970-х років і повільніше — протягом 1980—1990-х років. Проте постійне зростання цін не характерне для історії США: протягом більшості років ціни падали. У цьому параграфі ми застосуємо модель сукупний попит—сукупна пропозиція, виведену в розділі 25, і вивчимо причини змін рівня цін та інфляції.

Рисунок 28.1. Рівень споживчих цін у США, 1939—2000 рр.
За історію США, рівень цін зростав та спадав у різні періоди часу. Протягом кількох останніх десятиліть спостерігається постійне зростання рівня цін, хоча й різними темпами. На графіку наведено неявний дефлятор цін, виведений за даними особистих споживчих видатків.

Джерело: Council of Economic Advisors, Economic Report of the President, різні видання.

Причини зміни рівня цін

Для з’ясування причин зміни рівня цін звернімося до рівняння обміну, розглянутого в розділі 23.

Це рівняння пов’язує номінальну пропозицію грошей М, рівень цін Р та обсяг виробництва Y:

MV = PY,

де V — швидкість обігу грошової одиниці, яку можна обчислити, поділивши PY на M. Пригадайте, що V = PY/M, оскільки рівняння обміну є тотожністю.

Аби перейти від зміни рівня цін до інфляції, треба трохи видозмінити це рівняння. Оскільки нас цікавить темп приросту цін, а не сам рівень цін, перейдемо до змін у відсотках. Процентна зміна номінальної пропозиції грошей m¢, швидкості v¢, рівня цін p та обсягу виробництва y¢ пов’язані таким рівнянням:

m¢ + v¢ = p + y¢

Перенісши визначники змін рівня цін у праву частину, маємо:

p = m¢ + v¢ – y¢ (28.1)

Коли ціни зростають, p є інфляцією. З рівняння (28.1) випливає, що інфляція дорівнює сумі темпів приросту номінальної пропозиції грошей та швидкості обігу грошової одиниці за вирахуванням темпів приросту реального обсягу виробництва. Щоб пов’язати ці змінні з моделлю AD—AS, можемо використати y¢ як темп прирос­ту сукупної пропозиції (зростання обсягу виробництва в економіці), а m¢ + v¢ — як темп приросту сукупного номінального попиту та простежити, як відрізняється разова зміна рівня цін від постійного його зростання.

Причини коливання рівня цін

Щоб оцінити можливі причини короткострокової інфляції, необхідно з’ясувати, чи темпи приросту сукупного номінального попиту можуть переважати темпи приросту сукупної пропозиції протягом коротких проміжків часу. З рівняння (28.1) випливають три можливі причини короткострокової інфляції: 1) номінальний сукупний попит зростає внаслідок збільшення номінальної пропозиції грошей; 2) номінальний сукупний попит зростає внаслідок збільшення швидкості обігу грошової одиниці через збільшення урядових, споживчих чи інвестиційних видатків; 3) падає темп приросту сукупної пропозиції навіть за незмінного номінального сукупного попиту.

Реагування на заходи монетарної політики. Разове збільшення пропозиції грошей за інших рівних умов підіймає рівень цін. Для пояснення цього пригадайте, що неокласики та неокейнсіанці вважають, що крива сукупної пропозиції у короткостроковому періоді має додатний нахил, як на рис. 28.2. За неокласиками, неочікувана зміна рівня цін стимулює зростання обсягу виробництва. Тому фактичний обсяг виробництва може відхилятися від обсягу виробництва за повної зайнятості. У довгостроковому періоді крива сукупної пропозиції є вертикальною на рівні виробництва за повної зайнятості.

Розглянемо несподіване збільшення пропозиції грошей та його вплив на рівень цін. Унаслідок несподіваного приросту пропозиції грошей крива AD зміщується праворуч у положення AD1 від AD0 (див. рис. 28.2). Як наслідок, економіка досягає нової точки рівноваги Е1¢, у якій рівень цін вищий, а обсяг виробництва більший. Тобто, за неокласиками, короткостроковим наслідком неочікуваного приросту сукупного попиту є зростання рівня цін та обсягу виробництва.

Рисунок 28.2. Зростання рівня цін унаслідок збільшення пропозиції грошей
1. З точки зору неокласиків та неокейнсіанців, несподіване збільшення номінальної пропозиції грошей зміщує криву AD з AD0 в AD1. Досягається нова точка рівноваги Е1¢.

2. У короткостроковому періоді фактичний обсяг виробництва Y1¢ перевищує своє значення за повної зайнятості Y*. Як наслідок, висхідний тиск на ціни зміщує криву SRAS від SRAS0 до SRAS1, де вона перетинає криву AD1 у точці Е1, де рівень цін вищий і становить Р1. У довгостроковому періоді змінюється лише рівень цін, який зростає до Р1.

Натомість у довгостроковому періоді розрив між обсягом виробництва фактичним та за повної зайнятості чинить висхідний тиск на рівень цін, що зміщує криву SRAS ліворуч у положення SRAS1.

Оскільки фірми з’ясовують з часом справжній рівень цін, довгострокова рівновага досягається у точці перетину кривих AD1 та LRAS Е1. Гроші нейтральні у довгостроковому періоді: змінюється лише рівень цін; обсяг виробництва залишається без змін.

Хоча з точки зору неокейнсіанців частина цін є негнучкими, процес їх корек­ції внаслідок зміни обсягу виробництва такий самий, як і у неокласичній теорії, але відбувається повільніше. З положення рівноваги за повної зайнятості Е0 неочікуваний приріст номінальної пропозиції грошей зміщує криву AD праворуч від AD0 до AD1. У короткостроковому періоді обсяг виробництва зростає до Y1¢ у точці Е1¢. Проте більший сукупний попит чинить висхідний тиск на зарплатню та ціни, що поступово зміщує криву SRAS від SRAS0 до SRAS1. Економіка повертається до обсягу виробництва за повної зайнятості у точці Е1, за виробництва Y*, у якій новий рівень цін Р1 вищий за попередній Р0. Отже, неокейнсіанське трактування несподіваної зміни сукупного попиту, як і у неокласиків, спричиняє зростання рівня цін та обсягу виробництва у короткостроковому періоді.

Реагування на інші зміни сукупного попиту. Крива сукупного попиту показує можливі комбінації значень рівня цін та обсягу виробництва, за яких товарний ринок та ринок активів перебувають у стані рівноваги. Розглянемо, як впливають на рівень цін зміни урядових, споживчих та інвестиційних видатків.

Припустимо, уряд збільшив разові видатки на утримання магістральних шляхів і мостів (наслідки зростання споживчих та інвестиційних видатків будуть подібними). Як і у випадку разового приросту пропозиції грошей, у короткостроковому періоді крива AD зміщується праворуч, як на рис. 28.2, що спричиняє збільшення рівня цін та обсягу виробництва. Прихильники неокласичної та неокейнсіанської теорій прогнозують зростання рівня цін у короткостроковому періоді, а переважання фактичного обсягу виробництва над його значенням за повної зайнятості чинить висхідний тиск у довгостроковому періоді лише на ціни. Тому збільшення державних закупівель (інвестиційних чи споживчих видатків) у короткостроковому періо­ді збільшує обсяг виробництва та рівень цін. У довгостроковому ж періоді обсяг виробництва повернеться до свого попереднього значення за повної зайнятості, а рівень цін зросте.

Реагування на шоки пропозиції. Зміщення короткострокової кривої сукупної пропозиції внаслідок шоків пропозиції, таких, як стрибки цін на сировину чи вимоги робітників підвищити зарплатню, можуть сприяти змінам рівня цін. Як видно з рис. 28.3, несприятливий шок пропозиції, такий, як разове підвищення цін на нафту, переміщує криву сукупної пропозиції з положення SRAS0 у положення SRAS1. Якщо пропозиція грошей, податки та урядові видатки не змінюватимуться, крива сукупного попиту не зміщуватиметься з положення AD0. Як наслідок, досягається нова точка рівноваги Е1, у якій рівень цін підвищується у короткостроковому періо­ді від Р0 до Р1.

Проте у точці Е1 обсяг виробництва Y1 менший від свого значення за повної зайнятості Y*. З часом ціни падатимуть, і крива SRAS переміститься у своє вихідне положення SRAS0. Економіка повертається до стану рівноваги у точці Е0. Тому шоки пропозиції впливають на рівень цін лише у короткостроковому періоді, проте не спричиняють сталого зростання цін — інфляції.

Рисунок 28.3. Зростання рівня цін унаслідок підвищення цін на нафту
1. Підвищення рівня цін переміщує криву SRAS зі SRAS0 до SRAS1.

2. Рівень цін зростає від Р0 до Р1, спричиняючи інфляцію у короткостроковому періоді.

Тривале зростання рівня цін: інфляція

Разове збільшення пропозиції грошей, короткострокові збільшення компонентів номінального сукупного попиту чи шоки пропозиції можуть підвищувати рівень цін. Тривале зростання рівня цін становить інфляцію. Причини інфляції випливають з рівняння (28.1): переважання темпів приросту номінального сукупного попиту над темпами приросту сукупної пропозиції впродовж тривалих періодів часу.

Разові зміни урядових видатків чи податків не можуть самі по собі спричинити інфляцію, тому що інфляція тоді повинна виникати від постійного збільшення урядових видатків та скорочення податків. Зрозуміло, що обсяг урядових видатків обмежений економічними та політичними міркуваннями, так само, як і ставки оподат­кування. Якщо монетарна політика не змінюється, стимулювальна фіскальна політика сама по собі не може спричинити тривале зростання цін. Так само разовий шок пропозиції збільшує ціни лише у короткостроковому періоді, але не може вилитися у затяжну інфляцію.

Пригадайте висловлювання Мілтона Фрідмена, наведене у вступі до розділу: економісти пов’язують інфляцію зі сталим приростом номінальної пропозиції грошей, який відбувається вищими темпами, ніж приріст швидкості обігу грошової одиниці та обсягу виробництва. На рис. 28.4 проілюстровано, як приріст пропозиції грошей може призвести до інфляції. Припустимо, домогосподарства та фірми сподіваються, що темпи приросту швидкості та обсягу виробництва становитимуть 0 %, а пропозиція грошей незмінно зростатиме на 5 % щороку.

Спершу розглянемо неокласичне пояснення інфляції. Виходячи з точки рівноваги Е0, крива AD зміщується праворуч у положення AD1, оскільки зростає номінальна пропозиція грошей. Останнє змушує домогосподарства та фірми переглянути свої прогнози щодо рівня цін: вони тепер сподіваються, що рівень цін становитиме Р1. (Пригадайте, що очікувані зміни пропозиції грошей збільшують очікуваний домогосподарствами та фірмами рівень цін). Крива SRAS зміщується вгору від SRAS0 до SRAS1 (за неокласиками, це переміщення відбувається швидко), і економіка досягає нової точки рівноваги Е1. Оскільки, як очікують домогосподарства та фірми, пропозиція грошей знову зростає, крива AD зміщується від AD1 до AD2. Процес повторюється: крива SRAS переміщується у положення SRAS2 і т. д. Тому безперервне зростання рівня цін протягом тривалого періоду часу відбувається за рахунок стійкого збільшення номінальної пропозиції грошей.

У неокейнсіанському тлумаченні інфляції сталий приріст номінальної пропозиції грошей також зміщує криву сукупного попиту праворуч від AD0 до AD1. Крива SRAS поступово зміщується вгору від SRAS0 до SRAS1. Обсяг виробництва спершу зростає від Y* до Y¢, а рівень цін — від Р0 до Р1¢, як у точці Е1¢, поки крива SRAS не досягне положення SRAS1, поки домогосподарства та фірми змінюють свої сподівання щодо рівня цін. У новій точці економічної рівноваги Е1 рівень цін зростає до Р1, проте обсяг виробництва не змінюється і становить Y*. Оскільки пропозиція грошей знову збільшується, крива AD зміщується далі праворуч, з AD1 до AD2. Перед тим, як ціни зміняться, обсяг виробництва зростає від Y* до Y¢, а рівень цін — від Р1 до Р2¢, як у точці Е2¢. Після того, як очікуваний рівень цін зросте від Р1 до Р2, крива SRAS зміщується від SRAS1 до SRAS2. У новій точці рівноваги Е2 обсяг виробництва становить Y*, а рівень цін дорівнює Р2.

Отже, з неокласичних та неокейнсіанських позицій безперервний приріст пропозиції грошей не впливає на обсяг реального виробництва у довгостроковому періоді, а лише спричиняє інфляцію. Як видно з рис. 28.1, американська економіка переживала довгострокову інфляцію від часів Другої світової війни. Причина цього, як випливає з нашого аналізу, — переважання темпів приросту пропозиції грошей над темпами приросту швидкості обігу грошової одиниці та обсягу виробництва. Висновок, що інфляція — явище, у принципі, монетарне, підтверджується досвідом інших країн. Протягом 1980-х років країни з високими середніми темпами інфляції (приміром, Аргентина та Ізраїль) переживали відносно вищі темпи прирос­ту номінальної пропозиції грошей. Країни з низькими середніми темпами інфляції, навпаки, збільшували пропозиції грошей повільніше.

Рисунок 28.4. Стале зростання пропозиції грошей та інфляція
Гроші нейтральні у довгостроковому періоді. Стале зростання пропозиції грошей спричиняє інфляцію без довгострокового зростання обсягу виробництва.

1. Приріст номінальної пропозиції грошей зміщує криву AD від AD0 до AD1, згодом — AD2 і т. д.

2. Зростання очікуваного рівня цін унаслідок збільшення пропозиції грошей зміщує криву SRAS угору. За неокласиками та неокейнсіанцями, вона зміщується спочатку в положення SRAS1 (оскільки очікуваний рівень цін зростає до Р1), а згодом — у положення SRAS2 (очікуваний рівень цін зростає до Р2).

КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ

Чи спричиняє дефіцит бюджету інфляцію?

У короткостроковому періоді дефіцит державного бюджету може збільшувати сукупний попит і, згідно з рівнянням (28.1), зумовлювати короткострокову інфляцію. Щоб бюджетний дефіцит став інфляційним у довгостроковому періоді, потрібно щоб ФРС розширювала грошову базу задля придбання урядових облігацій. Швидший приріст грошової бази збільшує темп приросту номінальної пропозиції грошей, що спричинятиме інфляцію за інших рівних умов.

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме ПОЯСНЕННЯ ЗМІН РІВНЯ ЦІН:

  1. 2. Права и обязанности сторон по договору купли-продажи.
  2. ГЛАВА 2. ИССЛЕДОВАНИЕ СОДЕРЖАНИЯ И СТРУКТУРЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕФОРМАЦИИ ЛИЧНОСТИ СУБЪЕКТА ТРУДА (МЕНЕДЖЕРА КОММЕРЧЕСКОЙ ОРГАНИЗАЦИИ)
  3. 34. Наем жилого помещения на коммерческой основе: юридическая характеристика, элементы, срок, отличие от договора социального найма.
  4. Приложение 17.
  5. Антонов Ярослав Валерьевич. Электронное голосование в системе электронной демократии: конституционно-правовое исследование. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Москва - 2015, 2015
  6. Рентгенофазовый анализ
  7. З.ИСЛАМОВ. ОБЩЕСТВО. ГОСУДАРСТВО. ПРАВО. (Вопросы теории) Ташкент, «Адолат» - 2001, 2001
  8. Фигуры, промежуточные между кругом и правильными многоугольниками
  9. Графическое представление решений для пластинок в виде треугольников
  10. ГЛАВА 3. ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ РАЗРАБОТАННЫХ АЛГОРИТМОВ РАСЧЕТА ПЛИТ
  11. 2.4 Сегментация и построение контуров изображений объектов
  12. СУБЪЕКТЫ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА
  13. 1. Содержание (функции) государственного управления
  14. Тема 16. Производство по делам об административных правонарушениях