<<
>>

ПОЯСНЕННЯ ПОДІЙ 1980—1990-Х РОКІВ

Тепер ми готові застосувати неокласичну та неокейнсіанську теорії для аналізу змін політики та їхнього впливу на виробництво. І неокласичний, і неокейнсіанський погляди дають пояснення відсутності нейтральності грошей у короткостроковому періоді й узгоджуються з раціональними рішеннями домогосподарств та фірм.

Проте чи узгоджуються вони з економічними фактами? Ми можемо з’ясувати це, застосувавши обидві моделі для інтерпретації макроекономічних наслідків змін політики на початку 1980-х і на початку 1990-х років. І хоча різні моделі можуть давати різні прогнози щодо впливу зміни політики на виробництво та процентні ставки, вони обидві наголошують на важливості довіри до політики для цього впливу. Тобто оголошені зміни політики впливатимуть на рішення домогосподарств та фірм лише тоді, коли цим оголошенням довірятимуть.

Наслідки змін політики на початку 1980-х років

Ранні 1980-ті роки характеризувалися значними змінами монетарної та фіскальної політик. Корективи в монетарну політику почали вноситися ще у жовтні 1979 р., коли ФРС під керівництвом Рола Волкера оголосила про те, що відтепер вона керуватиме грошовими агрегатами (а не обліковою ставкою) і що темпи приросту пропозиції грошей сповільняться. Монетарне обмеження тривало протягом майже всього 1981 р. У 1981 р. конгрес та президент Рейган прийняли Податковий закон економічного відродження, який значно знизив прибуткові податки. Водночас зросли державні закупівлі військового обладнання. Тому монетарна політика була стримувальною, тоді як фіскальна — стимулювальною.

Для того, щоб відстежити наслідки змін політики, можна використати графік AD—AS та застосувати неокейнсіанський аналіз. У 1979 р. економіка перебувала у стані повної зайнятості, у точці Е0 на рис. 26.5. Стримувальна монетарна політика змістила криву сукупного попиту ліворуч з положення AD0 у положення AD1, унаслідок чого економіка досягла нового стану рівноваги у точці Е1.

Унаслідок зниження податків та розбудови війська крива AD змістилася праворуч з положення AD1 в AD2.

Рисунок 26.5. Економічна політика на початку 1980-х років
Пристосування економіки до шоку сукупного попиту на початку 1980-х років узгоджується з поглядами неокейнсіанців.

1. З початкової точки рівноваги Е0 стримувальна монетарна політика зміщує криву AD з положення AD0 у положення AD1, і виробництво скорочується з Y* до Y1. У точці Е1 економіка перебуває у стані рецесії.

2. Стимулювальна фіскальна політика зниження податків та збільшення державних закупівель зміщує криву AD з положення AD1 у положення AD2.

3. З часом чисте скорочення виробництва стримує інфляцію, зміщуючи криву SRAS униз із положення SRAS0 у SRAS1, відновлюючи обсяг виробництва за повної зайнятості в точці Е2.

Згідно з думкою неокейнсіанців, вплив політик початку 1980-х років на виробництво невизначений, оскільки відбулися дві зміни сукупного попиту в протилежних напрямках. Оскільки стримувальна монетарна політика передувала стимулювальній фіскальній більше ніж на рік, виробництво спочатку мало б зменшитися — з Y* до Y1, що підтвердилося фактичним падінням виробництва під час двох рецесій протягом 1980—1982 років. Інфляція, яка вимірювалася десятками відсотків, упала до рівня приблизно 4 % у 1983 р., зміщуючи криву короткострокової сукупної пропозиції з положення SRAS0 у SRAS1. Проте це відбулося лише після того, як економіка пережила рецесію, що узгоджується з поступовою зміною цін, описаною неокейнсіанцями. Коли процес пристосування цін завершився, економіка повернулася до стану довгострокової рівноваги у точці Е2.

Як неокласики інтерпретували б ці події? ФРС неодноразово заявляла, що зміни її монетарної політики були спрямовані на подолання інфляції. Згідно з поглядами неокласиків, проголошена політика боротьби з інфляцією могла б привести до зниження цін та очікуваної інфляції, що зробило б зміщення ліворуч кривої AD не таким значним. Цей процес змін — переміщення кривої короткострокової сукупної пропозиції з положення SRAS0 у SRAS1 відбувався б швидше, ніж у неокейнсіанському аналізі. Тому, на перший погляд, висновки неокласиків не узгоджуються з реальними економічними фактами того періоду.

Проте і неокласики, і неокейнсіанці наголошують на довірі до проголошеної політики. Хоча голови Ради керуючих ФРС Артур Бернс та Дж. Вільям Міллер заявляли, що хочуть стримати інфляцію у 1970-х роках, фактично політика ФРС була інфляційною. Неокласики та неокейнсіанці спрогнозували б, що відсутність довіри до антиінфляційної позиції ФРС не дала б змоги знизити ціни чи очікувану інфляцію. Довгострокові процентні ставки зросли наприкінці 1979 р. — наприкінці 1981 р. (за винятком другого кварталу 1980 р.). Згідно з теорією сподівань строкової структури процентних ставок, довгострокова ставка є середнім арифметичним очікуваних майбутніх ставок, тому учасники фінансового ринку, очевидно, не очікували, що рівень інфляції знизиться.

Неокласики переконані, що ФРС слід було намагатися подолати інфляцію од- нією зміною політики, якщо б такий крок був оголошений наперед і користувався довірою. Виходячи з поступової зміни цін у неокейнсіанській теорії, поступове обмеження темпів приросту пропозиції грошей могло б знизити рівень інфляції з меншими втратами від скорочення виробництва — знову ж таки, якщо б політика була відкритою і користувалася довірою.

Наслідки змін політики на початку 1990-х років

На початку 1990-х років економіка США перебувала у стані рівноваги за пов­ної зайнятості у точці Е0 на рис. 26.6. Заходи монетарної та фіскальної політики початку 1990-х років були протилежними до заходів початку 1980-х років.

Після тривалих переговорів президент Джордж Г. В. Буш та конгрес дійшли згоди щодо законодавчого акту про скорочення дефіциту в жовтні 1990 р., який підвищував податки та обмежував державні закупівлі, зміщуючи криву AD ліворуч з положення AD0 в AD1. Голова Ради керуючих ФРС Алан Грінспен, який часто виявляв стурбованість щодо тиску дефіциту бюджету на процентні ставки, повідомив конгрес, що ФРС готова пом’якшити монетарну політику, якщо здійснюватимуться заходи зі зменшення дефіциту. ФРС так і вчинила (хоча, на думку деяких економістів та політиків, недостатньо швидко), збільшивши темпи приросту пропозиції грошей. Як наслідок, крива сукупного попиту змістилася праворуч з положення AD1 в AD2.

Протягом 1990—1991 років економіка пережила рецесію, обсяг виробництва зменшився з Y* до Y1, і це засвідчило, що монетарний стимул, очевидно, був на той час недостатнім*. Згодом слабка економіка спричинила падіння темпів інфляції, зміщуючи криву SRAS униз із положення SRAS0 у SRAS1. Короткострокова реальна процентна ставка впала, що узгоджується з висновками неокейнсіанської теорії. Рецесія та поступова зміна цін не узгоджується з висновками неокласичної теорії про те, що очікувані заходи політики не мають впливу на безробіття. У 1993 р. економіка досягла нового стану рівноваги за повної зайнятості у точці Е2, з нижчими темпами інфляції, ніж у точці Е0.

Хоча довіра до проголошеної монетарної політики США могла бути набагато вищою на початку 1990-х років, ніж на початку 1980-х, довгострокові процентні ставки знизилися не настільки, як короткострокові протягом 1990—1992 рр. Цей опір свідчить: громадськість не повірила, що темпи інфляції будуть незначними у довгостроковому періоді (пригадайте, що довгострокова процентна ставка є сумою реальної процентної ставки та очікуваної інфляції). І неокласична, і неокейнсіанська теорії стверджують, що відсутність довіри можуть обмежити здатність монетарної чи фіскальної політики стимулювати економіку.

Рисунок 26.6. Економічна політика на початку 1990-х років
Пристосування економіки до шоку сукупного попиту на початку 1990-х років узгоджується з поглядами неокейнсіанців.

1. З початкової точки рівноваги Е0 стримувальна фіскальна політика зміщує криву AD з положення AD0 у положення AD1. Виробництво скорочується з Y* до Y1. Економіка перебуває у стані рівноваги в точці Е1.

2. Стимулювальна монетарна політика зміщує криву AD з положення AD1 у положення AD2.

3. З часом скорочення виробництва стримує інфляцію, зміщуючи криву SRAS з положення SRAS0 у SRAS1, відновлюючи обсяг виробництва за повної зайнятості в точці Е2.

Прикінцеві зауваження

Докази впливу монетарної та фіскальної політик початку 1980-х — 1990-х років на виробництво узгоджується з поглядами неокейнсіанців. Зокрема, навіть очікувані заходи монетарної політики можуть впливати на виробництво і реальну процент­ну ставку, тоді як ціни та темпи інфляції змінюються лише поступово. Важливими є висновки неокласичної та неокейнсіанської теорій про те, що довіра до політики є вагомим визначником впливу заходів політики на економіку.

ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ
THE FINANCIAL TIMES, 5 ЛЮТОГО 2001 Р.
ФРС тиснутиме на газ?
«Економічні піднесення ніколи не помирають від старості», — якось сказав Рудігер Дорнбуш, видатний економіст. — «Їх убиває ФРС високими процентними ставками...»

Темпи зростання у США несподівано падають, і ця детективна цитата проф. Дорнбуша знову стає популярною. Протягом кількох остан­ніх тижнів ФРС знизила процентну ставку на цілий пункт, що є рекордним пониженням протягом місяця з 1984 р. Проте зростаюча кількість критиків звертає свою увагу не на спроби центрального банку уникнути рецесії, а на роль, яку він міг відіграти у припиненні найдовшого з часів війни періоду економічного зростання.

Чи міг Алан Грінспен, голова Ради керуючих ФРС, та його колеги, намагаючись уникнути примарної загрози інфляції, придушити економіку більш ніж надшвидким збільшенням процентної ставки у 1999 та 2000 роках? Може, спад спричинений факторами, що перебувають поза контролем центрального банку, — цінами на нафту, станом технологій чи фінансовим виснаженням?

«Здається, ми вже перебуваємо у стані незначної рецесії», — каже провідний економіст Браян Вестбері з консультаційної інвестиційної фірми «Griffin, Kubik, Stephens and Thompson» у Чикаго. «Першопричиною усіх теперішніх проблем є помил­кова політика ФРС». Він вважає, що сьогоднішній спад нагадує попередні,

спричинені діями ФРС, рецесії: фінансове виснаження, слабкість вироб­ництва, споживча економія.

Докази проти ФРС красномовні. З червня 1999 р. центральний банк підняв норму резервування на 1,75 % до рівня 6,5 %, найвищого за останні 9 років. Причиною тому були примарні ознаки перегріву; рівень інфляції спо­живчих цін коливався між 2 % та 2,5 %...

Проте існують вагомі заперечення цим доказам. Лише кілька економістів звернули увагу на те, що зростання перевищувало 5 %, рівень безробіття був найнижчий за останні 30 років, фондовий ринок зріс до небачених висот. І хоча рівень інфляції споживчих цін був невисоким, усе свідчило про зростання витрат на зарплатню та споживчі товари¼

На цьому критика ФРС не вичерпується. Дехто вважає, що слід було діяти раніше, коли економіка почала зростати на хвилі ейфорії у зв’язку з дивом продуктивності. Проте тоді було багато свідчень того, що насправ­ді відбулося щось важливе, а єдиною ознакою перегріву був нестримний фондовий ринок...

Звичайно, цілком імовірно, що рецесії вдасться уникнути. Якщо активні заходи ФРС минулого місяця виявляться вдалими, спад буде незначним та коротким. Тоді найвпливовіші світові банкіри змо­жуть зітхнути з полегшенням, будучи впевненими, що їх іще раз визнають героями, а не злочинцями.

АНАЛІЗУЮЧИ НОВИНИ…
На початку 2001 р. політичні заяви нової адміністрації Джорджа Буша та конгресу були не єдиною причиною гарячих дебатів у Вашингтоні. Ейфорія з приводу економічних досягнень 2000 р. під час президентської кампанії поступалася місцем побоюванням унаслідок неминучої у США рецесії. З огляду на такі настрої голова Ради керуючих ФРС Алан Грінспен стояв перед дилемою, чи слід застосувати активнішу монетарну політику. Деякі політики та представники ділових кіл зауважували, що через єдину мету центрального банку — низьку інфляцію — страж­дають темпи економічного зростання, що легко може обернутися спадом. ФРС удвічі знизила норму резервування на початку 2001 р., і Європейський центральний банк обговорював зниження короткострокових процентних ставок у Європі, проте все одно побоювався інфляції.

Критики позиції пана Грінспена зауважують, що політика ФРС утримує обсяг виробництва на рівні Y, який є нижчим за рівень повної зайнятості Y*. За неокейнсіанською теорією (яка віднедавна знаходить підтвердження на практиці), активніша монетарна експансія змістить криву AD в положення AD1 у частині а) рисунка. Обсяг виробництва збільшиться з Y0 до Y*, і хоча рівень цін зростатиме, переваги зростання виробництва для домогосподарств і фірм очевидні.

Деякі економісти ФРС вважають, що стимулювальна політика центрального банку не дасть бажаних результатів, а лише збільшить рівень інфляції. Така ситуація можлива, коли економіка вже перебуває у стані рів­новаги за повної зайнятості у точці Y* (див. частину б) рис.). Тоді стимулювальна монетарна політика змістить криву AD праворуч. Тимчасовий приріст виробництва (з Y* до Y1) нерозривно пов’язаний з вищим рівнем інфляції (рівень цін зросте з Р0 до Р1), якщо крива довгострокової сукупної пропозиції LRAS вертикальна і проходить через Y*.

У довгостроковому періоді темпи економічного зростання залежать від підвищення продуктивності (випуску продукції на одного зайнятого). Для нашого аналізу необ­хідно, щоб крива LRAS змістилася праворуч, тоді можливо добитися більшого обсягу виробництва без підвищення цін. Фактично ніхто не сперечається, що центральний банк не має впливу на положення кривої LRAS.

Для подальших роздумів...

Ступінь впливу змін сукупного попиту на ціни у короткостроковому періоді залежить від нахилу кривої SRAS. Як би ви порадили ФРС вимірювати цей нахил?

Джерело: Взято з Gerard Baker, «The Accused,» The Financial Times, February 5, 2001, зі скороченнями. Copyright © 2001, The Financial Times. Друкується з дозволу. Подальший передрук заборонений.

ВИЗНАЧАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ
Діловий цикл

Лаг імплементації

Стабілізаційна політика

ПІДСУМКИ
1. Економісти загалом погоджуються, що гроші нейтральні у довгостроковому періоді, проте вони не досягли згоди щодо того, чи зміни номінальної пропозиції грошей впливають на виробництво у короткостроковому періоді. Для виявлення впливу грошей на обсяг виробництва необхідно простежувати наслідки незалежних змін пропозиції грошей. Емпіричні дані свідчать: незалежні скорочення темпів приросту номінальної пропозиції грошей передували зменшенню обсягів виробництва. Щоб довести існування чи відсутність зв’яз­ку, економісти описують, як гроші можуть впливати на економіку.

2. Гроші є нейтральними у довгостроковому періоді, оскільки ціни є гнучкими. Теорія реального ділового циклу стверджує, що ціни є гнучкими навіть у короткостроковому періоді. Економічна рівновага досягається у точці перетину кривої AD та кривої SRAS, яка є вертикальною лінією у точці рівня виробництва за повної зайнятості. Коливання обсягу виробництва є наслідком змін ефективності. Зміни номінальної пропозиції грошей не впливають на обсяг виробництва навіть у короткостроковому періоді. Натомість зміни грошей та виробництва в однаковому напрямку в короткостроковому періоді є прикладом зворотного зв’язку: вони є наслідками впливу виробництва на попит на гроші, а не впливу пропозиції грошей на вироб­ництво. Проте емпіричні дані для США заперечують нейтральність грошей у короткостроковому періоді.

3. Неокласики висувають інше припущення про зв’язок між грішми та виробництвом. За теорією неправильних уявлень, між неочікуваними змінами

рівня цін та обсягом виробництва існує пряма залежність, оскільки вважається, що громадськість керується раціональними сподіваннями. Очікувані зміни номінальної пропозиції грошей не мають впливу на економіку. Неочікуване зростання пропозиції грошей збільшує реальний обсяг виробництва. Статистика свідчить: і очікувані, і несподівані зміни номінальної пропозиції грошей мають вплив на реальне виробництво у короткостроковому періоді, тому неокласична теорія може бути неповною.

4. Неокейнсіанці заперечують нейтральність грошей у короткостроковому періоді, пояснюючи це негнучкими цінами. Ціни змінюються дуже повільно, що зумовлено довгостроковими домовленостями, монополістичною конкуренцією та витратами, пов’язаними з процесом зміни цін. І очікувані, і неочікувані заходи монетарної політики впливають на обсяг виробництва у короткостроковому періоді, проте останні мають більший вплив.

5. Стабілізаційна політика покликана вирівняти короткострокові коливання обсягу виробництва. Прихильники теорії реального ділового циклу вважають, що заходи стабілізаційної політики цілком неефективні. Неочікувані заходи можуть впливати на економіку в неокласичній теорії, проте лише тоді, коли вони відрізняються від сподівань домогосподарств та фірм. І хоча неокейнсіанці вважають, що монетарна політика впливає на виробництво у короткостроковому періоді, але також радять застосовувати її для досягнення довгострокових цілей, оскільки нама­гання згладити короткострокові коливання обсягу виробництва йдуть урозріз із довгостроковими цілями і можуть зашкодити довірі до політики.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ
1. Дайте визначення ділового циклу. Чому ділові цикли посідають важливе місце в економічному аналізі?

2. Чи правильним є твердження, що гнучкість цін означає нейтральність грошей?

3. Чому гроші не є нейтральними, коли ціни встановлюються монополістично конкурентними фірмами? При укладенні довгострокових угод за номіналом?

4. Чому необхідно досліджувати, чи зміни пропозиції грошей незалежні від змін обсягу виробництва?

5. Чому гроші є нейтральними у корот­костроковому періоді в моделі реального ділового циклу? Якщо гроші нейтральні, то що є причиною ділових коливань?

6. Чому гроші нейтральні у довгостроковому, а не у короткостроковому періоді, згідно з неокейнсіанською теорією? Якою є головна відмінність неокейнсіанської теорії від теорії реального ділового циклу?

7. Чим різняться між собою неокласична та неокейнсіанська теорії? Яку роль відіграють раціональні сподівання в обох теоріях?

8. Що таке стабілізаційна політика? Як її слід використовувати у діловому циклі з погляду теорії?

9. Якщо неокласики вважають, що зміни у пропозиції грошей можуть впливати на реальний обсяг виробництва, то чому вони не рекомендують застосовувати стабілізаційну політику?

10. Мілтон Фрідмен та Анна Шварц стверджують, що банкрутства банків на початку 1930-х років та рішення ФРС підвищити резервні вимоги у 1937 р. скоротили пропозицію грошей. Чим це можна обґрунтувати? Хоча Фрідмен та Шварц відстежували вплив незалежних змін пропозиції грошей на реальне виробництво, вони скептично налаштовані щодо корисності стабілізаційної політики. Чому?

11. Дайте визначення лагів імплементації:

а) Лаг збору даних.

б) Лаг аналізу даних.

в) Законодавчий лаг.

г) Лаг імплементації.

д) Лаг результату.

12. Чому скорочення пропозиції грошей збільшує безробіття? Для пояснення використайте модель AD—AS та неокейнсіанську теорію.

13. Якщо в моделі реального ділового циклу гроші нейтральні, то чому приріст пропозиції грошей пов’язаний зі збільшенням обсягів виробництва?

АНАЛІТИЧНІ ЗАВДАННЯ
1. Припустимо, ви зауважили, що за 6 місяців до початку кожної рецесії темпи приросту пропозиції грошей значно падали. Чи достатньо це для того, аби вважати, що гроші впливають на виробництво? Чому?

2. Уявіть, що ви — голова Ради керуючих ФРС. Щойно надійшла звістка, що уряд збирається значно скоротити свої видатки. Це спричинить шок попиту і зміщення кривої AD ліворуч. Як би ви вчинили, щоб втримати економіку в рівновазі за повної зайнятості, якщо ви неокласик? Неокейнсіанець? Відповідаючи, застосуйте модель AD—AS.

3. Після тривалого періоду споживання в кредит громадськість вирішує скоротити свої борги, збільшивши заощадження. Як таке рішення вплине на сукупний попит? Якщо ви — неокейнсіанець і голова Ради керуючих ФРС, як ви діятимете?

4. Припустимо, кілька років поспіль спостерігається обсяг виробництва за пов­ної зайнятості, а пропозиція грошей є сталою. ФРС оголошує 5 %-е збільшення пропозиції грошей з метою збільшення виробництва. Наскільки ефективним буде цей крок з погляду неокласиків та неокейн­сіанців? Обґрунтуйте відповідь за допомогою моделі AD—AS.

5. Припустимо, протягом тривалого періоду ФРС стверджувала, що не змінює пропозиції грошей, а насправді вдавалася до експансійної монетарної політики кожного разу, коли економіка перебувала у фазі спаду. Як ця поведінка вплине на довіру до ФРС? Як відреагують процентні ставки векселів Державної скарбниці?

6. Припустимо, уряд вирішив збалан-

а монетарна політика є стимулюючою та стримувальною. Для розрахунку рівня інфляції π та рівня безробіття u необхідно знати лише, в якому стані перебуває економіка та яка застосовується політика. Також припустимо, що головним показником є індекс бідності, який дорівнює сумі рівнів інфляції та безробіття: m = u + p. Основні економічні показники є такими:
сувати бюджет підвищенням податків на бізнес. За неокласиками, як це вплине на виробництво і ціни? Як можна використати монетарну політику для уникнення негативних наслідків?

7. Спеціалісти ФРС, які у своєму розпорядженні мають стимулювальну та стримувальну монетарну політику для зміщення кривої AD, часто говорять, що вони не всесильні. Використовуючи модель AD—AS, покажіть, як можна застосувати монетарну політику для подолання впливу шоків AD і AS на

Монетарна політика Показник Стан економіки
Задовільний Незадовільний
Стримувальна u 5 10
p 5 3
m 10 13
Стимулювальна u 4 8
p 10 4
m 14 12
виробництво. Як змінюватиметься рівноважний рівень цін? Уявіть, що монетарна політика застосовується лише для стабілізації цін. За допомогою моделі AD—AS проілюструйте впливи шоків на виробництво. Як відрізнятиметься рівень цін в обох випадках?

8. Зростаюча потужність персональних комп’ютерів значно збільшила очікувані майбутні ефективність та обсяг виробництва. Який можливий вплив це матиме на поточний сукупний попит? Як його можна відвернути засобами монетарної політики?

9. За неокласиками, як ФРС слід використати монетарну політику для стабілізації обсягу виробництва у короткостроковому періоді, якщо зростає очікуваний рівень цін, зміщуючи криву SRAS вгору? Що слід зробити ФРС у довгостроковому періоді для відновлення попереднього рівня цін? Як би ви відповіли на це запитання з точки зору неокейнсіанця?

10. (Важке завдання) Припустимо, що економіка може перебувати у двох різних станах: задовільному та незадовільному,

Якщо економіка перебуває у задовільному стані, для зниження темпів інфляції найкраще використовувати стримуючу політику, а якщо в незадо­вільному — стимулювальну. Наприклад, із застосуванням стримувальної політики у незадовільному стані безробіття зростає до 10 %, а інфляція становить 3 %, а із застосуванням стимулювальної політики безробіття становить 8 %, а інфляція — 4 %.

· Якщо ФРС точно знає стан економіки та змінює політику для мінімізації індексу бідності, якою є політика та індекс бідності у задовільному та незадовільному станах економіки?

· Якщо існують лаги між застосуванням політичних заходів та результатами, то ФРС отримує дані про стан економіки із запізненням на 6 місяців (лаг збирання та аналізу даних). Якщо півроку тому економіка була у задовільному стані, і ймовірність того, що вона все ще перебуває у цьому стані, становить 90 %; якщо півроку тому стан був незадовільний, то ймовірність цього стану сьогодні становить 75 %. Якщо ФРС намагається мінімізувати індекс бідності, як йому слід

діяти, якщо півроку тому економіка була у задовільному стані? У незадовільному стані?

· Припустимо, крім лагів збирання та аналізу даних, існує лаг результату, який дорівнює шести місяцям. Якою повинна бути політика, якщо економіка півроку тому була у задовільному стані? У незадовільному стані?

· Як можна оцінити ефективність застосування монетарної політики, виходячи з відповідей на попередні запитання?

11. У тексті сказано: «Більшість економістів погоджується, що політики не повинні намагатися точно відкоригувати економіку, стараючись згладити кожне відхилення сукупного попиту. Натомість вони стверджують, що необхідно обмежити застосування активної політики до боротьби зі значними спадами в економіці». Оцініть політику ФРС наприкінці 1990-х років у світлі цих висновків.
РОБОТА ЗІ СТАТИСТИЧНИМИ ДАНИМИ
1. Знайдіть щомісячні або щоквартальні дані про безробіття (громадянське) з 1946 року з таких джерел, як Business Statistics або Employment and Earnings. Для останніх даних див. Survey of Current Business та Economic Report of the President. За їхньою допомогою спробуйте передбачити всі рецесії до 2000 року. Порівняйте свої відповіді з даними рис. 26.1.

2. Знайдіть дані про інфляцію (індекс споживчих цін, індекс цін виробників, ВВП-дефлятор) у розширеному виданні, наприклад, Economic Report of the President

з 1946 року. Дані від 1960 р. до сьогодні закрийте аркушем паперу. На основі історичних даних про рівень інфляції 1946—1959 роківспробуйте спрогнозувати інфляцію 1960 року, на основі даних 1946—1964 років — для 1965 року і т. д., для 1970, 1975, 1980, 1985, 1990, 1995 та 2000 років. Зіставте свої прогнози зі справжніми даними. Наскільки точними були ваші прогнози? Ви керувалися раціональними сподіваннями? Яка інформація, крім попереднього рівня інфляції, може знадобитися для прогнозування майбутнього рівня інфляції?

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме ПОЯСНЕННЯ ПОДІЙ 1980—1990-Х РОКІВ:

  1. Список литературы
  2. СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ
  3. СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННЫХ ИСТОЧНИКОВ
  4. 2. Административно-правовой порядок рассмотрения обращений граждан
  5. 38. Понятие и элементы договора подряда. Отличие от смежных договоров.
  6. § 2. Последствия исключения отмены арбитражного решения из перечня оснований для отказа в его признании и приведении в исполнение
  7. ГЛАВА 3. ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ РАЗРАБОТАННЫХ АЛГОРИТМОВ РАСЧЕТА ПЛИТ
  8. 2.4 Сегментация и построение контуров изображений объектов
  9. СУБЪЕКТЫ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА
  10. 1. Содержание (функции) государственного управления