<<
>>

ПОВЕДІНКА БАНКІВ: НАДЛИШКОВІ РЕЗЕРВИ І ДИСКОНТНІ ПОЗИЧКИ

На додаток до припущення, що небанківські інститути зберігають усі свої гроші у чекових депозитах за створення простого мультиплікатора депозитів, ми припускаємо, що банки не мають надлишкових резервів.

(Пригадайте, що надлишкові резерви — це резерви, що перевищують обов’язкові на вимогу ФРС). Але банки іноді зберігають надлишкові резерви як готівку у сховищах або депозити у ФРС. Коли банки мають резерви, розмір грошового мультиплікатора менший від простого мультиплікатора депозитів. Подібно до небанківських інститутів, банки ухвалюють рішення щодо вибору портфеля, які визначають, чи вони будуть зберігати надлишкові резерви, чи використовувати їх для надання кредитів або інвестицій. Крім того, банки повинні вирішити, чи позичати від ФРС, і їхні рішення прийняти дисконтні позички також впливають на величину грошової бази, яку контролює ФРС.

Надлишкові резерви

Як банки визначають, яку величину надлишкових резервів зберігати відносно своїх депозитів? Головним визначником є очікувана віддача від утримання надлишкових резервів порівняно з віддачею альтернативного використання коштів. Через те, що резерви, які перебувають на депозитах ФРС, не забезпечують процентів, альтернативна вартість утримання надлишкових резервів дорівнює ринковій процентній ставці — ставці, яку банк може отримати, позичаючи або інвестуючи свої кошти.

На рис. 17.4 показано, що банки зазвичай зберігають невеликі суми надлишкових резервів, але їхня величина з часом змінюється. На початку 1980-х років, коли ринкові процентні ставки були високими, банки зменшили свої надлишкові резерви. Збільшення ринкових процентних ставок за інших рівних умов зменшує надлиш­кові резерви; зменшення ринкових процентних ставок збільшує надлишкові резерви. Іншими словами, зберігання надлишкових резервів банками обернено залежне від ринкової процентної ставки.

Причина, з якої банки зберігають надлишкові резерви незважаючи на альтернативну вартість, стосується ФРС — відносин її з банками.

ФРС уводить певні резерв­ні вимоги, але не заохочує банки до частого позичання за обліковою ставкою для виконання резервних вимог. Коли банківські резерви недостатні, ФРС може накласти штрафи. Такі штрафи можуть дорівнювати підвищеній ставці на дисконтні позички, потрібні для виконання цих резервних вимог, а також «суворій догані». Щоб уникнути залежності від дисконтних позичок для виконання резервних вимог, банки зберігають невеликі суми надлишкових резервів. Крім того, коли банки переоцінюють відкликання, очікувані від вкладників, вони залишаються з резервами, більшими від обов’язкових.

Ще важливішою причиною для банків зберігати надлишкові резерви є те, що вони слугують своєрідною «подушкою безпеки» проти високих очікуваних відкликань депозитів або їх значних коливань. Без цього, коли відкликання депозитів перевищує резерви, банк повинен відшкодовувати витрати одним із трьох методів: 1) продажем цінних паперів; 2) вимагаючи повернення кредитів; 3) позичаючи від ФРС або на відкритому ринку. В екстремальних випадках банк може програти. Отже, вигода від надлишкових резервів як буфера проти відкликання депозитів може переважити альтернативну вартість іншого використання цих коштів. Як приклад, банки зберігали великі надлишкові резерви на початку 1930-х років, щоб бути певними, що вони застрахуються від майбутніх відкликань депозитів. Теорія вибору портфеля передбачає, що перевищення очікуваного рівня або коливання відкликань депозитів збільшує надлишкові резерви. Навпаки, зниження очікуваного рівня або коливання відкликань депозитів зменшує надлишкові резерви. Так, рівень надлишкових резервів у банківській системі позитивно співвідноситься (прямо залежить) з очікуваним рівнем або коливаннями відкликань депозитів.

Рисунок 17.4. Надлишкові резерви і дисконтні позички (1959—2000 рр.)
Банки зберігають певну частину резервів понад своїми обов’язковими резервами.
Дисконтні позички представляють резерви, позичені банками від ФРС.

Джерело: Federal Reserve Bulletin, різні випуски.

Дисконтні позички

ФРС надає банкам дисконтні позички, але їхній рівень визначається самими бан­ками. Банки охочіше позичають від ФРС, коли ринкова процентна ставка, яку вони можуть заробити за своїми кредитами і інвестиціями, більша від облікової ставки. Банки позичають від ФРС менше, коли спред між ринковою процентною ставкою і обліковою ставкою малий. Тому дисконтні позики банків позитивно співвідносяться з ринковими процентними ставками і негативно — з обліковими ставками. Коли ринкові процентні ставки високі порівняно з обліковими ставками, як на початку 1980-х років на рис. 17.4, банки мають стимул брати дисконтні позички.

Економісти стверджують, що коли спред між ставками на тримісячні Т-векселі й дисконтні позички зростає, так само збільшується обсяг дисконтних позичок. Крім того, прагнення ФРС позичати банкам впливає на обсяг дисконтних позичок, наданих банкам. ФРС загалом не заохочує рутинні дисконтні позички, але в окремих випадках вона штовхає банки до цього. Наприклад, вона так учинила під час обвалу фондової біржі у жовтні 1987 р.

У табл. 17.3 підсумовуються чинники рішень банків щодо надлишкових резервів і дисконтних позичок. Рішення банків щодо вибору портфеля про надлишкові резерви і дисконтні позички — рішення, що базуються на очікуваній віддачі — впливають на мультиплікатор грошей і їх пропозицію.

Таблиця 17.3. ЧИННИКИ НАДЛИШКОВИХ РЕЗЕРВІВ І ДИСКОНТНИХ ПОЗИЧОК

Збільшення¼ Спричиняє¼ Тому що¼
ринкових процентних ставок зниження надлишкових резервів альтернативна вартість зберігання надлишкових резервів зростає
середнього рівня або коливання відкликань депозитів збільшення надлишкових резервів банкам потрібна більша безпека проти відкликань
ринкових процентних ставок порівняно з обліковою ставкою підвищення дисконтних позичок прибутки банків від дисконтних позичок збільшуються

Перед тим, як зробити висновки з процесу пропозиції грошей, варто узагальнити дії ФРС і поведінку банків та небанківських інституцій.

Тепер ми маємо всі складові, потрібні для точного визначення грошового мультиплікатора — як процесу конвертації грошової бази у пропозицію грошей. Цей вираз є модифікацією простого мультиплікатора депозитів, що базується на рішеннях небанківських інституцій зберігати гроші в готівці чи в чекових депозитах і банківських рішень щодо зберігання резервів і отримання дисконтних позичок. Ви також можете зрозуміти, чому ми стверджуємо, що ФРС не «контролює» пропозиції грошей. Хоча вона впливає на величину чекових депозитів в економіці, більшою мірою визначаючи грошову базу, вона все ж не може повністю контролювати дії інших учасників в економіці. Тому точніше сказати, що ФРС керує пропозицією грошей або скеровує монетарну політику, але вона не може чарівним помахом установити певну кількість грошей в економіці.

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме ПОВЕДІНКА БАНКІВ: НАДЛИШКОВІ РЕЗЕРВИ І ДИСКОНТНІ ПОЗИЧКИ:

  1. Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с., 2004
  2. ПРИЛОЖЕНИЯ
  3. ВВЕДЕНИЕ
  4. 61. Понятие и виды страхования.
  5. Введение
  6. Глава I. ОПТИЧЕСКИЕ АНОМАЛИИ В КРИСТАЛЛАХ.
  7. 2. Права и обязанности сторон по договору купли-продажи.
  8. ГЛАВА 2. ИССЛЕДОВАНИЕ СОДЕРЖАНИЯ И СТРУКТУРЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕФОРМАЦИИ ЛИЧНОСТИ СУБЪЕКТА ТРУДА (МЕНЕДЖЕРА КОММЕРЧЕСКОЙ ОРГАНИЗАЦИИ)
  9. 34. Наем жилого помещения на коммерческой основе: юридическая характеристика, элементы, срок, отличие от договора социального найма.
  10. Приложение 17.
  11. Антонов Ярослав Валерьевич. Электронное голосование в системе электронной демократии: конституционно-правовое исследование. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Москва - 2015, 2015
  12. Рентгенофазовый анализ