<<
>>

ПОТРЕБА В ГРОШАХ У ПРОЦЕСІ ОБМІНУ

Гроші є невід’ємною частиною сучасної економіки. Чому? Частково відповідь полягає в тому, що використання грошей забезпечує ефективніше функціонування економіки, і тому підвищує рівень життя.

Щоб переконатися в цьому, з’ясуймо, яким було б життя без грошей.

На початкових стадіях розвитку економіки більшість індивідів були економічно самостійними. Вони самі забезпечували себе продуктами харчування, самі будували житло, самі виготовляли одяг і знаряддя праці. Таке суспільство не могло процвітати, оскільки, виконуючи всі виробничі операції самостійно, індивіди щось робили ліпше, а щось — гірше.

За вищого рівня розвитку економіки з’являється спеціалізація: індивіди виробляють саме ті товари й послуги, для виробництва яких мають порівняльні переваги. Відтак індивіди обмінюють вироблені товари й послуги (торгують ними) на ті, які потрібні їм самим. Якщо той, хто виробляє меблі, торгує з тим, хто будує човни, вони виготовлять більше і ліпше як меблів, так і човнів, ніж за відсутності обміну. Більше того, стимулюючи виробництво та поліпшення якості товарів, а отже, й дохід, можливості для спеціалізації й торгівлі в економіці підвищують рівень життя у суспільстві. Для використання переваг спеціалізації економіка повинна забезпечити механізми вдосконалення обміну товарів між індивідами. Тоді кожна людина зможе отримати всі потрібні для споживання товари. Далі розглянемо три можливі варіанти вирішення цього питання, вироблені суспільною практикою: бартер, державний розподіл, використання грошей.

Бартер

Індивіди можуть торгувати товарами та послугами, безпосередньо обмінюючись результатами своєї праці. Цей різновид торгівлі відомий як бартер. Наприклад, виробник меблів може обміняти крісла на бушель пшениці. Мебляр і фермер можуть погодитись, що ціна восьми крісел дорівнює трьом бушелям пшениці. У системі бартеру кожна потенційна торговельна операція потребує встановлення ціни одного товару, вираженої певною кількістю одиниць іншого товару.

Хоча за бартерного обміну індивіди можуть спеціалізуватися і рівень життя зростає, ця система має низку недоліків. По-перше, необхідно докладати зусиль для пошуку торговельних партнерів — з’являються трансакційні або операційні витрати. Другий недолік полягає в тому, що на кожен товар є безліч різних цін. Мебляр має можливість обміняти вісім крісел на три бушелі пшениці, десять крісел — на човен або стіл — на візок. Ця проблема нагадує ознайомлення з рецептом, у якому величина одних компонентів подана в унціях, а інших — у фунтах, грамах, літрах тощо. Випікання буханця хліба потребувало б кількох днів! До того ж ціни часто не узгоджуються між собою. У меблевому магазині один тип крісел може коштувати 100 ручок, інший — 500 яєць, а ще інший — 20 квитків на перегляд кінофільму. Зайве казати, що вам довелося б добре посушити голову, аби дійти обґрунтованого висновку щодо оптимального варіанта купівлі! За бартерного обміну за наявності 100 різних товарів потрібно 4 950 цін; за наявності 10 000 товарів — 49 995 000 цін[1].

Третє ускладнення пов’язане з відсутністю загального еквівалента: крісло чи мішок пшениці можуть бути різними за якістю і за розмірами. Четвертий недолік полягає в тому, що кожен індивід повинен мати саме той товар, який потрібний іншому, щоб обмін відбувся, — цю ситуацію економісти називають обопільним збігом потреб. Припустимо, що виробник човнів хоче купити вино, але виноробові не потрібний човен. Чи відбудеться обмін? Винороб може взяти човен, але за нижчою ціною і спробувати обміняти його на щось інше. Готовність винороба вчинити саме так залежатиме від того, чи згодні інші виробники приймати човни в оплату за свої товари. І, нарешті, уявімо собі складність збереження вартості, якщо товари швидко псуються. Наприклад, помідори в процесі обміну мають цінність лише тоді, коли свіжі.

Державний розподіл

Інша можливість пов’язана з тим, щоб відступити від добровільної торгівлі і вдатися до розподілу товарів та послуг за допомогою уряду.

За такої системи центральний орган влади збирає результати праці індивідуальних виробників і розподіляє їх згідно з певним планом. Хоча такий підхід може видатися простішим, ніж бартер, навряд чи він придатний для економіки, що постійно змінюється (навіть якщо владі вдалося спершу зробити усіх щасливими). Зміни у витратах виробництва різних товарів та послуг або зміни у цінності, якої надають їм споживачі, не відображатимуться у кількості товарів і послуг, розподілених індивідам. Ігнорування ринкових сил зменшує стимули до виробництва і позбавляє споживачів задоволення від отриманих товарів і послуг. Крах економічних систем країн Східної Європи та колишнього СРСР наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років продемонстрував, що урядовий розподіл товарів і послуг не може успішно замінити систему ринку.

Гроші

Як людям отримати вигоду від спеціалізації, уникнувши значних трансакційних витрат за бартерного обміну і невдач, пов’язаних з державним розподілом? Люди можуть використовувати гроші. Гроші усувають потребу в обопільному збігові потреб. Гроші виконують чотири основні функції, які роблять їх найефективнішим засобом обміну:

1. Гроші виступають як засіб обміну.

2. Гроші є одиницею обліку.

3. Гроші є засобом нагромадження вартості.

4. Гроші є засобом відстрочених платежів.

Як видно з рисунка 2.1, використання грошей полегшує людям процес обміну товарами й послугами.

Засіб обміну. Гроші — це все те, що всі приймають в оплату за товари і послуги або для сплати боргів; інакше кажучи, вони є засобом обміну. Наприклад, готівка — банкноти і монети — є одним із видів грошей. Кількість продуктів, які ви можете купити у Burger King чи Pizza Hut, зазвичай обмежена обсягом готівки у вашому гаманці. Проте для багатьох випадків купівлі готівка є надто вузьким визначенням прийнятої форми грошей. Наприклад, ви напевно можете купити книги у місцевій книгарні, просто виписавши чек.

Повертаючись до попереднього прикладу, припустимо, що мебляреві не потрібна пшениця, а фермерові — крісла.

Обидва змушені обмінювати свої товари на гроші. Припустимо, що будівник човнів високо цінує золото, бо інші учасники рин­ку не хочуть обмінювати свої товари на човни. Тоді він, мабуть, продасть човен мебляреві дешевше, якщо той заплатить золотом, а не кріслами. Отже, якщо певний товар, наприклад, золото, приймається в оплату багатьма учасниками ринку, усім стає легше торгувати. Тому рівень життя в суспільстві зростає, якщо один товар визнають засобом обміну.

Рисунок 2.1. Методи обміну
Суспільство виробило три методи досягнення ефектів від спеціалізації: бартер, державний розподіл і використання грошей. Гроші найліпше стимулюють торгівлю, оскільки їх приймають як засіб обміну.

Одиниця обліку. Використання товару як засобу обміну передбачає ще одну вигоду: це зменшує потребу визначення великої кількості цін. Замість того, щоб визначати ціну певного товару в одиницях багатьох інших товарів, кожен товар має єдину ціну, виражену в одиницях засобу обміну. Ця функція грошей забезпечує учасників ринку одиницею обліку, тобто засобом вимірювання вартості в економіці за допомогою грошей. Якщо економіка використовує певний товар, наприклад золото, тоді ціна кожного товару (пшениці, крісел і човнів) визначається у золоті.

Засіб нагромадження вартості. Гроші дають змогу легко зберігати вартість, тобто слугують для нагромадження вартості: якщо ви не використали усі наявні долари для купівлі товарів і послуг сьогодні, то можете зберігати решту для їх використання у майбутньому. Справді, рибалці та фермерові зручніше зберігати своє майно у вигляді грошей, ніж у вигляді запасів, що швидко псуються. Прийнятність грошей у майбутніх операціях залежить від збереження ними своєї вартості з перебігом часу.

Отже, гроші також є активом, тобто вартісною річчю, якою можна володіти. Ми часто чуємо, що люди, згадані у переліку найзаможніших американців журналу Forbes, мають багато грошей. Ідеться не про те, що в них велика кількість готівки у кишенях (або сховано на віллах чи на яхтах), а про володіння цінними активами, такими, як акції, облігації чи нерухоме майно. Гроші, як і інші активи, є компонентом багатства, що складається з суми вартості всіх активів за вирахуванням вартості зобов’язань. Проте лише тоді, коли актив виконує роль засобу обміну, його можна назвати грошима.

Хоча багатство і дохід (сума надходжень за певний період часу) є важливим мірилом вартості, у процесі викладу ці терміни не використовуються як замінники терміну гроші. Тобто кількість грошей, якою володіє індивід, відображається сумою готівки та її замінників (вклади на поточних рахунках чи дорожні чеки), а не величиною багатства, місячною або річною зарплатнею чи потоком доходу.

Гроші є не єдиним засобом нагромадження вартості. Будь-який актив, наприклад, акції General Motors, облігації Державної скарбниці США, нерухоме майно чи картини Ренуара, виконує цю саму функцію. Насправді фінансові активи мають важливу перевагу порівняно з грішми, бо зазвичай приносять вищий процент або перспективи зростання їх вартості. Інші активи (такі, як будинок) також мають перевагу над грішми, оскільки надають певні послуги (наприклад, місце для проживання).

Для чого тоді взагалі потрібно мати на руках гроші? Відповідь пов’язана з поняттям ліквідності, тобто спроможності певного активу перетворитися на засіб обміну. Коли гроші є засобом обміну, вони є найліквіднішим активом. Обмінюючи інші активи на гроші, ви змушені покривати трансакційні витрати. Наприклад, за продажу облігацій чи акцій для купівлі автомобіля ви платите комісійні брокеру. За необхідності термінового продажу будинку для фінансування неочікуваних видатків на послуги охорони здоров’я, ви платите комісійні маклеру і ймовірно погоджуєтеся на нижчу ціну задля швидкого обміну будинку на гроші. Для уникнення згаданих трансакційних витрат люди зберігають частину свого багатства у вигляді грошей, навіть коли інші активи пропонують вищу віддачу як засіб нагромадження вартості.

Засіб відстрочених платежів. Зручність грошей пов’язана також з їхньою спроможністю бути засобом відстрочених платежів у кредитних операціях. Гроші можуть полегшувати обмін у конкретний момент часу як засіб обміну й міра вартості. З перебігом часу вони сприяють обмінові як засіб нагромадження вартості і засіб відстрочених платежів. Тому мебляр може погодитися продати виробникові човнів крісло сьогодні в обмін на гроші у майбутньому.

Наскільки важливо, щоб гроші були надійним засобом нагромадження вартості й загальним еквівалентом відстрочених платежів? Людей турбує, скільки продуктів харчування, одягу та інших товарів і послуг можна купити за їхні долари. Вартість грошей залежить від їхньої купівельної сили, тобто спроможності грошей бути використаними для придбання товарів і послуг. Зниження купівельної сили грошей відоме як інфляція, коли внаслідок зростання цін за ту саму кількість грошей мож­на купити менше товарів і послуг. Протилежну ситуацію, коли вартість грошей зростає, що вказує на зниження цін, називають дефляцією.

Ви, мабуть, чули, як ваші родичі або друзі вигукують: «Долар дешевшає!» Вони мають на увазі, що купівельна сила долара знизилася, за ту ж саму кількість грошей можна купити меншу кількість товарів і послуг в економіці, ніж раніше.

Наскільки ж подешевшав долар? Візьмемо кілька реальних товарів і послуг, які можна купити за 1 долар США на початку 2001 р. Ця кількість товарів і послуг коштувала 56 центів у 1980 р., 27 центів у 1970 р., 20 центів у 1960 р., 16 центів у 1950 р. і 8 центів у 1940 р. За товари і послуги, що коштували менше, ніж монета в 10 центів, зароблена у 1940 р., сьогодні треба заплатити 1 долар! Економіка США з 1940 р. явно зазнала значної інфляції.

Зміна купівельної сили грошей впливає на їхню корисність як засобу нагромадження вартості та засобу відстрочених платежів і, відповідно, на готовність людей зберігати гроші. У 1989 р. в Аргентині після обрання президентом Карлоса Менема річні темпи інфляції сягнули 12 000 %. Дуже високі темпи інфляції — скажімо, понад 50 % на місяць — називають гіперінфляцією. За такого високого рівня інфляції домогосподарства і фірми відмовилися від національної грошової одиниці. Натомість вони вдалися до бартеру і використання американських доларів. Цей приклад підсумовує наш аналіз того, що може виступати у ролі грошей: щоб гроші виконували роль засобу обміну, домогоспо­дарства і фірми повинні бути переконані, що вони мають вартість і прийматимуться усіма. В Аргентині різке зниження купівельної сили грошей підірвало цю віру. Урядовці повинні дбати про підтримання купівельної сили офіційної грошової одиниці1.

Вартість грошей визначається кількістю товарів і послуг, які можна за них купити. За допомогою індексу цін, сумарного статистичного показника, який відображає зміну ціни набору товарів і послуг порівняно з його ціною у базовому році, можна простежити зміну вартості грошей з перебігом часу. Деякі часто вживані індекси цін подано в додатку до цього розділу.

Тепер, коли ми розуміємо, у чому суть грошей, дослідимо, як гроші використовують для проведення ділових операцій в економіці.

Що може служити грішми?

Існування засобу обміну полегшує проведення операцій і функціонування економіки. Логічно випливає наступне запитання: що може виконувати роль грошей? Тобто які види активів використовувати як засіб обміну? Як уже зазначалося, такий актив повинен принаймні повсюдно прийматися в оплату. Проте на практиці від нього вимагається навіть більше.

Що робить певний товар прийнятним як засіб обміну? Існує п’ять критеріїв.

1. Товар мусить прийматися (тобто використовуватися) більшістю учасників ринку.

2. Товар повинен бути однорідним, тобто будь-які дві одиниці його мають бути ідентичними.

3. Він повинен бути довговічним, щоб його вартість не зменшувалася внаслідок псування.

4. Він повинен бути вартісним відносно своєї ваги, щоб достатньо велика його вартість легко переміщувалася в процесі торгівлі.

5. Оскільки різні товари ціняться по-різному, засіб обміну повинен бути подільним.

Банкноти Федеральної резервної системи США задовольняють усі ці кри- терії.

Що визначає загальну прийнятність доларових банкнот як засобу обміну? Передовсім це відповідні очікування: ви оцінюєте щось як гроші лише в тому разі, якщо впевнені, що інші візьмуть їх в оплату. Наша готовність використовувати зелені папірці, випущені Федеральною резервною системою як гроші, робить їх прийнятним засобом обміну. Така властивість загальноприйнятності не є притаманною винятково грошам. Клавіатура вашого персонального комп’ютера має таке саме розміщення літер, як і на інших клавіатурах, бо виробники дійшли згоди щодо певного стандарту. Ви вивчаєте англійську мову, оскільки саме цією мовою розмовляє більшість людей у світі.

ДЕСЬ, КОЛИСЬ, В ЯКІЙСЬ КРАЇНІ…
Чи досягне євро успіху?

1 січня 1999 р. євро увійшов у світ головних валют. Вартість євро становила на той момент 1,18 долара США. Після зниження курсу до 0,83 долара США на почат­ку 2001 р. до літа 2003 р. євро повернув собі втрачені позиції. З початку 2002 р. валюту євро введено у готівковий обіг, і впродовж кількох місяців вона замінила національні грошові одиниці в Австрії, Бельгії, Фінляндії, Франції, Німеччині, Ірландії, Італії, Люксембурзі, Нідерландах, Португалії та Іспанії.

Чи буде євро вигідним для Європи? З одного боку, спільна грошова одиниця знижує трансакційні видатки обміну валют

і, ймовірно, сприятиме конкуренції у Європейському Союзі. З іншого, використання єдиної валюти може поглибити нерівномірності в економічному розвитку різ­них регіонів Європи. У США, де долар використовується у всіх 50-ти штатах, економічний спад в одному регіоні пом’як­шується за допомогою фіскальних трансферів (тобто використання податкових надходжень, зібраних в інших регіонах), тоді як Європа позбавлена цієї можливості. Коли економісти висловлюють протилежну точку зору, підтримка євро відображає значною мірою політичну переконаність, що спільна грошова одиниця дасть змогу Європі відігравати важливішу політичну роль на міжнародній арені.

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме ПОТРЕБА В ГРОШАХ У ПРОЦЕСІ ОБМІНУ:

  1. 2.4 Сегментация и построение контуров изображений объектов
  2. СУБЪЕКТЫ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА
  3. 1. Содержание (функции) государственного управления
  4. Тема 16. Производство по делам об административных правонарушениях
  5. 3.1. Формирование стратегии развития системы персональных финансов
  6. ГЛОССАРИЙ
  7. Анализ содержания учебного материала школьных учебников с позиции их ориентации на достижение личностных результатов обучения
  8. Введение
  9. Глава I. ОПТИЧЕСКИЕ АНОМАЛИИ В КРИСТАЛЛАХ.
  10. 2. Права и обязанности сторон по договору купли-продажи.