<<
>>

ПЕРЕВАГИ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ

Заощадники купують активи, сподіваючись, що їхня вартість збільшуватиметься з перебігом часу, проте не всі активи зростають у ціні. З нашого аналізу поведінки заощадника під час вибору активів могло скластися враження, що він здатний класифікувати доступні активи і вибрати той єдиний, вартість якого зростатиме, і який є «найкращим» варіантом для інвестування коштів.

Проте у нашому аналізі теорії вибору портфеля неявно враховується перевага, що властива кожному активові, який обрано до складу портфеля. Чому ми припускаємо, що заощадник може володіти більш ніж одним активом, якщо він має змогу визначити ідеальний варіант інвестиції? Відповідь полягає у тому, що для реального світу характерна невизначеність і, незважаючи на будь-який аналіз і зважене прийняття рішень, заощадник не може бути впевненим, що доля активу складеться так, як очікувалось. Для компенсації неможливості визначення ідеального активу домогосподарства зазвичай володіють різними видами активів — фінансовими інструментами, нерухомим майном і товарами тривалого користування. Навіть у межах окремих категорій фінансових активів (наприклад акцій) інвестори зазвичай купують багато різних акцій. Розподіл заощаджень між різними видами активів відомий як диверсифікація1.

У реальному світі віддача на різні активи не змінюється абсолютно однаково, бо ризики, пов’язані з цими активами, корелюють не повністю. Тобто всі активи не можуть бути успішними або безнадійними в той самий момент часу. Відтак віддача на диверсифікований портфель активів є стабільнішою, ніж віддачі на окремі активи, які формують цей портфель. Диверсифікація дає змогу інвесторові ефективно розділити ризик на менші, а отже, й потенційно надійніші частини. Результатом аналізу переваг диверсифікації стали три Нобелівські премії в галузі економіки: Джеймса Тобіна з Єльського університету, Гаррі Марковіча з коледжу Баруха та Вільяма Шарпа зі Стенфордського університету.

Як диверсифікація зменшує ризиковість портфеля активів? Для відповіді на це запитання розгляньмо наступний приклад. Припустимо, що ви маєте намір інвестувати 1000 дол. США в акції і вибираєте між акціями компаній Boomco і Bustco, віддача на які залежно від стану економіки змінюється по-різному. Припустимо, протягом половини часу справи компанії Boomco йдуть чудово, а протягом другої половини часу — не так добре. Коли економіка перебуває на піднесенні, Boomco процвітає. Норма віддачі на її акції сягає 20 %, і ви заробляєте 200 дол. Проте у період рецесії товари компанії продаються погано. Норма віддачі на акції зменшується до 0, і ви нічого не отримуєте. Сподівана віддача на інвестовані в акції Boomco 1000 дол. становить

(½)·(200 дол.) + (½)·(0 дол.) = 100 дол.

Інвестувавши лише в акції Boomco, ви можете сподіватися на норму віддачі 10 % (100/1 000).

Припустимо, що віддача на акції компанії Bustco змінюється протилежним чином. Норма віддачі на акції Bustco висока (20 %), коли економіка перебуває у стані рецесії, і ви заробляєте 200 дол. Коли економіка на піднесенні, ви не отримуєте нічого (0 %). Як і для акцій Boomco, сподівана віддача на акції Bustco становить

(½)·(0 дол.) + (½)·(200 дол.) = 100 дол.

Інвестувавши лише в акції Bustco, ви можете очікувати норму віддачі, яка дорів­нює 10 %. Очевидно, що, інвестувавши лише в акції компанії Boomco або лише в акції Bustco, ви ризикуєте, оскільки віддача залежатиме від стану справ в економіці.

Тепер погляньмо, що трапиться, якщо ви інвестуєте порівну в акції Boomco і Bustco. У добрі часи віддача на акції Boomco дорівнює 20 %, а на акції Bustco — 0 %. Тому сукупна норма віддачі становитиме

(½)·(віддача на акції Boomco) + (½)·(віддача на акції Bustco) = 10 %

або

(500 дол.)·(0,20) + (500 дол.)·(0) = 100 дол.

Подібно до цього, за несприятливих економічних умов ви заробите

(½)·(віддача на акції Boomco) + (½)·(віддача на акції Bustco) = 10 %,

або

(500 дол.)·(0) + (500 дол.)·(0,20) = 100 дол.

Сподівана віддача за використання цієї стратегії (10 %) дорівнює сподіваній віддачі в разі придбання акцій лише однієї з компаній. Проте ви зменшили ризик, який впливає на віддачу від вашого портфеля, обмеживши вплив джерела невизначеності — стану економіки. Стратегія розділення ризику за допомогою придбання багатьох різних активів забезпечує стабільніший дохід.

Заощадники не мають змоги повністю усунути будь-який ризик, бо всім активам притаманний так званий ринковий (або систематичний) ризик. Наприклад, зміни стану справ в економіці можуть спричиняти паралельне збільшення або зменшення віддачі на акції. Активам також притаманний свій власний ризик, так званий ідіосинкратичний (або несистематичний) ризик. Наприклад, на рівень прибутків фір­ми і курс її акцій можуть впливати такі чинники, як нові винаходи, страйки чи судові процеси. Диверсифікація допомагає усунути ідіосинкратичний, але не систематичний ризик*.

Якщо норми віддачі на різні активи не змінюються цілком однаково, диверсифікація зменшує ризиковість віддачі на портфель активів. Що менше збігається динаміка віддачі на різні активи, то більшу вигоду отримують заощадники від диверсифікації. Оскільки здебільшого заощадники не схильні до ризику, вони формують портфелі, що містять велику кількість різних активів.

На рисунку 5.2 показано результати дослідження, спрямованого на визначення частки ризику, яку можна усунути шляхом диверсифікації портфеля акцій на Нью-йоркській фондовій біржі. Графік відображає зв’язок між середньорічною мінливістю портфелів рівної ваги і рівною кількістю різних акцій (вибраних довільним чином) у портфелі. Хоча середня річна мінливість віддачі на окремо взяту акцію (виміряна за допомогою стандартного відхилення) становить приблизно 49 %, володіння двома різними видами акцій зменшує невизначеність майже на чверть, до 37 %**. Охоплення портфелем восьми видів акцій зменшить середньорічну мінливість віддачі вдвічі, до менш ніж 25 %. Подальше розширення портфеля до 20 різ­них активів ще зменшить мінливість віддачі до 21,7 %.

Володіння портфелем, до якого входили б усі види акцій, якими торгують на Нью-йоркській фондовій біржі, дало б змогу зменшити середньорічні зміни віддачі до 19,2 %. Ця залишкова мінливість зумовлена ринковим ризиком, і її не можна усунути за допомогою купівлі додаткових видів акцій, тобто цей ризик неможливо диверсифікувати. У тому (малоймовірному) випадку, якщо норми віддачі на різні активи повністю корелюють між собою, включення нових видів активів не зменшує мінливості віддачі портфеля.

Рисунок 5.2. Зменшення ризику шляхом диверсифікації портфеля акцій
Збільшення кількості різних акцій, зареєстрованих на Нью-йоркській фондовій біржі, у портфелі зменшує невизначеність віддачі на портфель. Хоча диверсифікація дає змогу зменшити індивідуальний ризик, існує певний ступінь ризику, який неможливо усунути.

Джерело: Базується на розрахунках з Meir Statman, «How Many Stocks Make a Diversified Portfolio?» Journal of Financial and Quantitative Analysis, 22:353-364, 1980.

Для вимірювання систематичного ризику фахівці з фінансів використовують величину «бета», яка характеризує чутливість сподіваної віддачі на акцію до змін вартості повного ринкового портфеля цієї акції, а отже, і набору всіх акцій. Наприклад, якщо зростання вартості ринкового портфеля на 1 % спричиняє збільшення вартості активу на 0,5 %, то бета цього активу дорівнює 0,5. Якщо вартість активу зростає на 1,5 % внаслідок збільшення вартості ринкового портфеля на 1 %, то бета активу дорівнює 1,5.

Ринковий портфель підлягає лише систематичному ризику. Тому якщо актив характеризується високим значенням бета, віддачі на нього притаманний значний ризик. Цей систематичний ризик порівнюється з бета; бета величиною 1,5 означає втричі вищий систематичний ризик, ніж бета величиною 0,5. Оскільки систематичний ризик не можна усунути за допомогою диверсифікації, за інших рівних умов інвестори менш схильні володіти активом з високим значенням бета. Відтак активи з високим бета повинні мати вищу сподівану віддачу, щоб компенсувати інвесторам вищий ризик.

Спроможність заощадників диверсифікувати ризик обмежена вартістю отримання інформації про альтернативні активи і трансакційними витратами купівлі-продажу активів. Ще одне потенційне обмеження диверсифікації пов’язане із законодавчими вимогами щодо того, якими видами активів можуть володіти окремі заощадники або ті чи інші фінансові посередники від їхнього імені. Наприклад, індивідуальні заощадники обмежені в можливостях інвестування у певні види вторинних цінних паперів — деривативів. Комерційним банкам не дозволяється інвестувати кошти вкладників у акції корпорацій1.

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме ПЕРЕВАГИ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ:

  1. 2. Права и обязанности сторон по договору купли-продажи.
  2. ГЛАВА 2. ИССЛЕДОВАНИЕ СОДЕРЖАНИЯ И СТРУКТУРЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕФОРМАЦИИ ЛИЧНОСТИ СУБЪЕКТА ТРУДА (МЕНЕДЖЕРА КОММЕРЧЕСКОЙ ОРГАНИЗАЦИИ)
  3. 34. Наем жилого помещения на коммерческой основе: юридическая характеристика, элементы, срок, отличие от договора социального найма.
  4. Приложение 17.
  5. Антонов Ярослав Валерьевич. Электронное голосование в системе электронной демократии: конституционно-правовое исследование. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Москва - 2015, 2015
  6. Рентгенофазовый анализ
  7. З.ИСЛАМОВ. ОБЩЕСТВО. ГОСУДАРСТВО. ПРАВО. (Вопросы теории) Ташкент, «Адолат» - 2001, 2001
  8. Фигуры, промежуточные между кругом и правильными многоугольниками
  9. Графическое представление решений для пластинок в виде треугольников
  10. ГЛАВА 3. ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ РАЗРАБОТАННЫХ АЛГОРИТМОВ РАСЧЕТА ПЛИТ