<<
>>

ПЕРЕДАВАЛЬНІ МЕХАНІЗМИ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ

Ми вже знаємо, як можливість і бажання банків давати позики та власний капітал позичальників пояснюють дієвість монетарної політики. Тепер ми можемо дослідити, як збільшення чи зменшення пропозиції грошей впливає на сукупний попит та обсяг виробництва.

У розділі 26 ми ознайомилися з кількома передавальними механізмами монетар­ної політики. Неокласики вважають, що лише несподівані зміни пропозиції грошей можуть впливати на виробництво. Неокейнсіанці сходяться на тому, що зміна пропозиції грошей змінює реальну процентну ставку, яка, у свою чергу, впливає на видатки споживачів та фірм і на чистий експорт. Зміна сукупного попиту впливає на обсяг виробництва. Виходячи з дослідження зв’язку грошей та виробництва, ми можемо точніше описати передавальні механізми монетарної політики — виразні зв’язки, за допомогою яких вона впливає на сукупний попит та виробництво.

Найпростіший передавальний механізм, в якому зміни пропозиції грошей впливають на сукупний попит і виробництво, описується неокейнсіанцями. Вони наголошують на ролі процентних ставок у впливові змін пропозиції грошей на сукупний попит. Спершу ми з’ясуємо роль банків у неокейнсіанській теорії, а згодом розглянемо інші інтерпретації передавального механізму монетарної політики.

Грошовий передавальний механізм: монетарна політика та процентні ставки

Досліджуючи монетарну політику та ділову активність у попередньому розділі, ми вважали, що позичальники можуть вільно вибирати джерела фінансування, які були досконалими замінниками. Це припущення дає нам змогу сконцентрувати увагу на ринку грошей. На ньому пропозиція (яка перебуває під впливом дій ФРС) та попит населення на гроші визначають процентні ставки відкритого ринку, які впливають на рішення про видатки домогосподарств та фірм. Ці припущення лежать в основі грошового передавального механізму, в якому зміни пропозиції грошей впливають на виробництво через зміни чутливих до неї компонентів сукупного попиту.

Реальна процентна ставка змінюється у відповідь на зміни пропозиції грошей, а сукупний попит реагує на зміни процентної ставки. Зміни пропозиції грошей впливають на процентні ставки, тому що індивіди приймають рішення, яку частину свого майна тримати у вигляді грошових і негрошових активів. Фінансові установи (банки) задовольняють попит на гроші пропозицією депозитних рахунків (пригадайте неокейнсіанську точку зору, висвітлену в розділі 26).

Припустимо, що ФРС здійснює грошову експансію, надаючи додаткові резерви банківській системі. Комерційні банки використовують ці кошти на купівлю цінних паперів на відкритому ринку або надання позик домогосподарствам та фірмам. При купівлі цінних паперів на фінансовому ринку банки пропонують депозити їх продавцям. Здійснюючи кредитування, банки надають позичальникам у користування депозити взамін на обіцянку повернути позику з процентом. (Це спосіб, яким банки зароб­ляють прибутки, оскільки процентні доходи від цінних паперів і позик перевищують процентні виплати банку своїм вкладникам). Оцінимо, як кожен із цих кроків банків впливає на процентну ставку та обсяг виробництва. Для залучення більшої кількості депозитних вкладів за даного рівня процентної ставки банки можуть купувати цінні папери на фінансовому ринку. Як наслідок, на фінансовому ринку зростуть ціни, а прибутковість цінних паперів знизиться, що стимулюватиме домогосподарства та фір­ми збільшувати свої банківські вклади порівняно з цінними паперами. Якщо банківські депозити та цінні папери, на переконання населення, є близькими замінниками, процентні ставки загалом упадуть. Банки також можуть залучити більший обсяг депозитних вкладів, знизивши процентні ставки на кредити. Нижча процентна ставка заохотить домогосподарства та фірми збільшувати обсяг позик, що, у свою чергу, збільшить депозити. Зменшити кількість депозитів банки можуть продаючи цінні папери зі свого портфеля (щоб населення надало їм перевагу замість депозитів) або піднявши процентні ставки на позики, знижуючи попит на депозити.

Обидва методи впливають на обсяг депозитів через зміну процентної ставки.

Позики фінансових інституцій не відіграють особливої ролі у процесі формування пропозиції грошей. Якщо ФРС хоче збільшити видатки та виробництво, він може збільшити банківські резерви, що змусить банки або збільшити обсяги депозитів, купуючи цінні папери, або надаючи більше позик за нижчою процентною ставкою. У будь-якому разі населення сприймає збільшення кількості грошей, бо процентна ставка буде нижчою. Нижча процентна ставка, яка є наслідком збільшення пропозиції грошей, стимулює економіку через збільшення інвестування фірм та споживання товарів довгострокового використання домогосподарствами.

Грошовий передавальний механізм монетарної політики є простим інструментом для аналізу впливу монетарної політики на ділову активність через зміну процентної ставки. Проте він не враховує важливості фінансових посередників щодо зменшення інформаційних витрат у процесі кредитування.

Кредитний передавальний механізм: монетарна політика та банки

Ряд економістів стверджує, що багато з тих, хто бере позику, дуже залежать від банків як джерела зовнішнього фінансування, і ця залежність впливає на наслідки монетарної політики. Ці економісти наголошують на кредитному передавальному механізмі та поведінці залежних від нього домогосподарств і фірм. Для таких суб’єктів фактично відсутні інші джерела коштів, і зміна спроможності чи готовності банків надавати позики надзвичайно впливає на видатки таких домогосподарств і фірм. Вплив монетарної політики через механізм банківського кредитування певною мірою відрізняється від розглянутого нами перед цим механізму. Грошова експансія (зростання кількості грошей в обігу) збільшує спроможність банків надавати позики; збільшення позик залежним від банків суб’єктам збільшує їхні видатки. І навпаки, стримувальна монетарна політика зменшує спроможність банків надавати кредити, тому споживання цих позичальників зменшуватиметься.

Дія грошового та кредитного передавальних механізмів

Порівняймо зміни у виробництві внаслідок зміни пропозиції грошей, викликаної дією грошового та кредитного передавального механізмів.

Зміна номінальної пропозиції грошей через грошовий механізм впливає на обсяг виробництва внаслідок змін процентної ставки на відкритому ринку грошей. На рис. 27.3 проілюстровано цей процес за допомогою моделі AD—AS. Для простоти розглянемо крайній випадок кейнсіанської теорії, коли всі ціни негнучкі, тому крива короткострокової сукупної пропозиції SRAS горизонтальна. Припустимо, що центральний банк (ФРС) проводить стимулювальну монетарну політику шляхом збільшення банківських резервів та номінальної пропозиції грошей через операції на відкритому ринку.

Рисунок 27.3. Наслідки грошової експансії у грошовому передавальному механізмі
Грошова експансія через грошовий передавальний механізм знижує реальну процентну ставку та збільшує обсяг виробництва у короткостроковому періоді.

Як показано в а):

1. Номінальна грошова експансія ФРС зміщує криву реальної пропозиції грошей з MS0 в MS1.

2. Реальна процентна ставка на відкритому ринку знижується з r0 до r1, повертаючи грошовий ринок до стану рівноваги.

Як показано в б):

3. З початкової точки рівноваги Е0 зниження реальної процентної ставки стимулює сукупний попит, і його крива зміщується з AD0 в AD1, збільшуючи рівень виробництва у новій точці рівноваги Е1 з Y0 до Y1.

У частині а) ми бачимо, що попит на гроші зростає з MD0 до MD1, тому процентна ставка зростає до рівня r1¢. На противагу цьому, реальна процентна ставка знижується з r0 до r1¢ унаслідок грошової експансії.

Крива реальної пропозиції грошей зміщується праворуч з положення MS0 в MS1 (рис. 27.3 а)), а банки намагаються залучити більше депозитів, скуповуючи цінні папери на фінансових ринках чи видаючи кредити, або використовуючи обидва методи. Тоді ціни цінних паперів зростають, а прибутковість зменшується; процентна ставка на кредити знижується. Збільшення пропозиції грошей веде до зниження реальної процентної ставки з r0 до r1 у короткостроковому періоді. На рис. 27.3 б) зображено зміщення кривої сукупного попиту праворуч з положення AD0 в AD1 унаслідок збільшення пропозиції грошей. У новій точці рівноваги Е1 обсяг виробництва більший і становить Y1. Більший обсяг поточного виробництва стимулює попит на гроші, і крива MD переміщується з MD0 в MD1 на рис. 27.3 а). Тому реальна процентна ставка зросте до рівня r1¢. Коли грошовий та товарний ринки досягнуть нової рівноваги, обсяг виробництва збільшиться, а реальна процентна ставка знизиться у короткостроковому періоді внаслідок грошової екс- пансії.

Отже, збільшення номінальної пропозиції грошей через грошовий передавальний механізм знижує процентну ставку та збільшує обсяг виробництва у короткостроковому періоді, оскільки за інших рівних умов процентна ставка на відкритому ринку зменшується, що спонукає домогосподарства та фірми зберігати більшу кількість грошей.

Дія кредитного передавального механізму подібна до грошового в тому, що коли банки залучають депозити шляхом збільшення обсягів позик, збільшення банківських резервів знижує процентні ставки на кредит. Багато позичальників можуть обрати інші, небанківські, джерела кредитування, тому внаслідок нижчої банківської ставки на кредит процентна ставка на фінансовому ринку теж знижуватиметься.

Проте кредитний передавальний механізм, крім цього, передбачає, що монетар­на політика впливає на економіку через обсяги банківських позик та видатки залежних від банку позичальників. Повернімося до випадку стимулювальної монетарної політики ФРС. Спочатку кредитний механізм діє, як і грошовий: на рис. 27.4 а) зображено зміщення кривої пропозиції грошей з MS0 в MS1 та зниження реальної процентної ставки на відкритому ринку з r0 до r1. З точки зору банківського кредитування крива сукупного попиту AD зміщується праворуч з двох причин: 1) домогосподарства і фірми збільшують свої видатки завдяки зниженню процентної ставки; 2) банківські позики стають доступнішими. Тобто якщо банки збільшують депозити, знижуючи процентні ставки на кредити, то суми, які залеж­ні від банку позичальники можуть позичити та витратити, збільшуються за будь-якої процентної ставки на фінансовому ринку. З початкової точки рівноваги Е0 зміщення кривої AD від AD0 до AD1 на рис. 27.4 б) буде помітнішим, ніж у випадку грошового передавального механізму, і нова рівновага досягатиметься в точці Е1 за ще більшого обсягу виробництва Y1, ніж той, що показаний на рис. 27.3 б).

Оскільки зростають видатки за всіх рівнів процентної ставки, крива попиту на гроші на рис. 27.4 а) зміщується вгору і праворуч від MD0 до MD1. Через це короткостроковий вплив грошової експансії на реальну процентну ставку на відкритому ринку є неоднозначним. У випадку, проілюстрованому на рис. 27.4 а), нова рівноважна процентна ставка r1¢ є вищою, ніж початкова r0, тобто вплив збільшення попиту на гроші вагоміший, ніж вплив грошової експансії.

В обох передавальних механізмах спочатку знижуються процентні ставки у випадку грошової експансії ФРС, збільшуючи сукупний попит та виробництво у короткостроковому періоді. Стримувальна монетарна політика, навпаки, підвищує процентну ставку і зменшує сукупний попит та виробництво у короткостроковому періоді*. Кредитний передавальний механізм відрізняється від грошового тим, що зміна кредитних рішень банків впливає на видатки залежних від банку позичальників. Оскільки багато позичальників є залежними від банків і фактично не мають альтернативних джерел залучення коштів, зміна можливості чи бажання банків надавати позики може суттєво впливати на обсяги кредитування та виробництва.

Рисунок 27.4. Наслідки грошової експансії у кредитному передавальному механізмі
У кредитному передавальному механізмі грошова експансія у короткостроковому періоді збільшує обсяг виробництва, але її вплив на реальну процентну ставку неоднозначний

Як показано в а):

1. Грошова експансія ФРС зміщує криву реальної пропозиції грошей від MS0 до MS1.

2. Реальна процентна ставка на відкритому ринку початково знижується від r0 до r1.

Як показано в б):

3. З початкової точки рівноваги Е0 крива сукупного попиту зміщується вгору і праворуч, оскільки зростають видатки залежних від банку позичальників та видатки, чутливі до процентної ставки. У новій точці рівноваги Е1 збільшується попит на гроші, тому крива MD зміщується з MD0 у MD1.

У частині а) бачимо, що:

4. У новій точці рівноваги реальна процентна ставка насправді підвищується з r0 до r1¢; тобто більший зворотний ефект у кредитному механізмі може спричинити зростання реальної процентної ставки під час грошової експансії.

Балансовий передавальний механізм: монетарна політика та власний капітал

Монетарна політика може впливати на економіку також і через зміну власного капіталу фірм. Аналітики зробили спробу описати балансовий передавальний механізм — вплив заходів монетарної політики на вартість активів і пасивів фірм та ліквідність окремих статей балансу, тобто кількість ліквідних активів, якими володіють домогосподарства і фірми відносно своїх зобов’язань. Ці аналітики вважають, що ліквідність статей балансу є визначником видатків на інвестиції, будівництво житла та товари тривалого вжитку. Отже, балансовий передавальний механізм описує, яким чином зміна процентної ставки внаслідок застосування заходів монетарної політики впливає на власний капітал позичальників. Як ми вже з’ясували, коли інформаційні витрати кредитування високі, більший власний капітал та ліквідність допомагають позичальникам здійснювати свої заплановані видатки.

Для того щоб зрозуміти, як монетарна політика впливає на фінансовий стан домогосподарств і фірм, пригадайте, що недосконала інформація збільшує різницю у вартості залучення внутрішнього та зовнішнього фінансування зі зменшенням власного капіталу. Тобто зменшення власного капіталу збільшує вартість залучення коштів інвестування в капітальні активи. Підвищення процентних ставок унаслідок проведення стримувальної монетарної політики збільшує тягар обслуговування бор­гу за змінною кредитною ставкою та зменшує величину власного капіталу позичальників (знижуючи поточну вартість їхніх активів). Зменшення власного капіталу збільшує вартість залучення зовнішнього фінансування більше, ніж унаслідок вищої процентної ставки, та зменшує інвестиційні можливості фірми. Навіть якщо монетарна політика не впливає на можливість банків надавати позики, зменшення власного капіталу позичальників унаслідок стримувальної політики зменшує сукуп­ний попит та виробництво. Більше того, балансовий передавальний механізм передбачає, що видатки фірм з невеликим власним капіталом мають тенденцію до зменшення внаслідок обмежувальної грошової політики.

Дію балансового передавального механізму за грошової експансії проілюстровано на рис. 27.5. Грошова експансія зміщує криву пропозиції грошей з MS0 в MS1 на рис. 27.5 а), і реальна процентна ставка на відкритому ринку знижується з r0 до r1. Унаслідок цього крива сукупного попиту зміщується праворуч, оскільки 1) знизилася процентна ставка і вплинула на видатки домогосподарств і фірм та 2) збільшилася можливість позичальників залучати позики завдяки більшому власному капіталу та ліквідності. З початкової рівноваги Е0 зміщення кривої AD з AD0 в AD1 на рис.27.5 б) є більшим, ніж це передбачає грошовий передавальний механізм. Отже, у новій точці рівноваги Е1 зростання виробництва з Y0 до Y1 є більшим, ніж на рис. 27.3 б). Як і у випадку кредитного передавального механізму, крива попиту на гроші на рис. 27.5 а) зміщується вгору і праворуч з MD0 в MD1. Короткостроковий вплив грошової експансії на реальну процентну ставку є невизначеним. На рис. 27.5 зображено ситуацію вищої рівноважної реальної ставки процента.

Як і розглянуті нами два інші передавальні механізми, балансовий механізм також спочатку знижує процентну ставку у відповідь на стимулювальну монетарну політику та збільшує обсяг виробництва, тим часом як стримувальна монетарна політика підвищує процентні ставки, скорочуючи виробництво. Проте він ураховує зв’язок між власним капіталом, ліквідністю та видатками домогосподарств і фірм. За інформаційних витрат зміни власного капіталу та ліквідності можуть суттєво впливати на обсяги позик і ділову активність.

Рисунок 27.5. Наслідки грошової експансії у балансовому передавальному механізмі
У балансовому передавальному механізмі грошова експансія у короткостроковому періоді збільшує обсяг виробництва, але її вплив на реальну процентну ставку неоднозначний.

Як показано в а):

1. Грошова експансія ФРС зміщує криву реальної пропозиції грошей від MS0 до MS1.

2. Реальна процентна ставка на відкритому ринку початково знижується від r0 до r1.

Як показано в б):

3. З початкової точки рівноваги Е0 крива сукупного попиту зміщується вгору і праворуч, оскільки зростають видатки залежних від банків позичальників та видатки, чутливі до процентної ставки. У новій точці рівноваги Е1 збільшується попит на гроші, тому крива MD зміщується з MD0 у MD1.

У частині а) бачимо, що:

4. У новій точці рівноваги реальна процентна ставка насправді підвищується з r0 до r1¢.

За балансового передавального механізму володіння ліквідними активами змен­шує ймовірність фінансового виснаження, коли домогосподарства та фірми змушені продавати неліквідні активи, можливо, зі збитком для себе, щоб виконати свої поточні зобов’язання. Унаслідок фінансового виснаження видатки домогосподарств та фірм знизяться за всіх рівнів ринкової процентної ставки.

Як для домогосподарств, так і для фірм можливість фінансового виснаження є низькою, коли обсяг ліквідних фінансових активів (або доступ до кредиту з боку фінансових інституцій) великий порівняно з їхніми зобов’язаннями. У такому випадку домогосподарства більш схильні купувати товари довгострокового вжитку, оскільки вважають, що фінансове виснаження навряд чи можливе. Так само, якщо фірми володіють значним обсягом ліквідних активів порівняно з їхніми зобов’язаннями, вони інвестуватимуть більше у будівництво чи устаткування.

Протягом певних періодів зниження ліквідності статей балансу домогосподарств і фірм зменшували видатки на товари довготривалого користування та інвестиційні товари. Після обвалу фінансового ринку 1929 р. зросла кількість домогосподарств та фірм, що переживали фінансове виснаження. Така ситуація була спричинена тим, що зменшення вартості фінансових активів було підсилене збільшенням реальної вартості непогашених боргових зобов’язань (унаслідок зниження рівня цін). Протягом 1929—1933 років видатки на інвестиції фірм в основний капітал (у незмінних цінах) впали на 73 %, а видатки на товари довгострокового користування та житлове будівництво — відповідно на 50 % та 80 %. Багато економістів вважають, що погіршення фінансового стану частково сприяло поглибленню рецесій 1974—1975, 1981—1982 та 1990—1991 років.

Монетарна політика може впливати на ймовірність фінансового виснаження. Пригадайте, що незалежні збільшення пропозиції грошей знижують процентні став­ки та підвищують ціни на акції, що, у свою чергу, збільшує вартість ліквідних фінансових активів. Коли вартість фінансових активів домогосподарств та фірм є відносно більшою, ніж вартість їхніх фінансових пасивів, імовірність фінансового виснаження є мізерною. Збільшення вартості фінансових активів збільшує видатки на товари довготривалого вжитку та інвестиції. Крім того, короткострокове зниження процентних ставок може зменшити вартість обслуговування поточних боргових зобов’язань, збільшуючи ліквідність активів домогосподарств та фірм.

Обґрунтованість кредитного та балансового передавальних механізмів

Наскільки вагомими є зміни попиту та обсягу виробництва внаслідок дії кредит­ного та балансового передавальних механізмів? Щоб з’ясувати це, спершу порівняємо вплив обох механізмів на різні групи позичальників, а відтак звернемося до кредитного механізму, щоб з’ясувати, чи зміни пропозиції банківського кредиту є незалежними від зміни попиту на нього.

Вплив монетарної політики на позичальників. На відміну від грошового передавального механізму, кредитний та балансовий передбачають різні види позичальників у фінансовій системі. Оскільки трансакційні витрати на залучення банківського та небанківського фінансування, особливо інформаційні, для домогоспо­дарств та невеликих фірм вищі, ніж для відомих великих фірм, то якщо діє кредитний механізм, кредитна криза найбільше позначиться на тих позичальниках, для яких інформаційні витрати є найвищими. Пригадайте, як відбилося на домогосподарствах запровадження у США кредитного контролю за часів президента Картера. Прихильники балансового механізму наголошують, що власний капітал позичальників визначає їхню чутливість до заходів монетарної політики. Економісти зауважили, який вплив пропозиція кредиту має на малі фірми порівняно з великими. Наприклад, Марк Ґертлер з Нью-йоркського університету та Саймон Ґілчріст з Бостонського університету вивчали наслідки стримувальної монетарної політики для виробничих фірм з часів Другої світової війни*. Вони виявили, що зміна пропозиції М2 та федеральної резервної ставки має більший вплив на доступність кредиту і виробництво для малих фірм із невеликим власним капіталом, ніж для великих, чий власний капітал значний. Така різниця у динаміці виробництва внаслідок застосування засобів монетарної політики може означати, що кредитний та балансовий механізми частково пояснюють зв’язок між грішми та виробництвом.

Різниця між змінами попиту та пропозиції банківського кредиту. Аналізуючи статистичні дані, слід з’ясувати, чи зміни пропозиції банківського кредиту є незалежними від змін попиту на банківський кредит. Наприклад, скорочення банківського кредиту під час рецесії не обов’язково означає кредитну кризу — це може статися через обмеження попиту на всі види позик з боку домогосподарств та фірм.

Деякі факти чітко вказують на незалежність змін пропозиції банківського кредиту. Зменшення обсягу виробництва та процентних ставок за стримувальної монетарної політики під час запровадження кредитного контролю президентом США Картером не узгоджується з грошовим передавальним механізмом. Більше того, оскільки кредитний контроль вводився урядом несподівано, скорочення ділової активності явно зменшило попит на гроші та стало причиною зниження процентних ставок.

Іншим прикладом може служити банківський крах 1930-х років. Мілтон Фрідмен та Анна Шварц, пояснюючи причини Великої депресії, особливу увагу приділяли грошовим факторам. Зокрема, вони наголошували на скороченні пропозиції грошей, що супроводжувалося занепадом банківської системи. Проте прихильники кредитного передавального механізму вважають, що висновки Фрідмена та Шварц не можуть повністю пояснити кризу 1930—1933 років. По-перше, не зрозуміло, чому рецесія була такою затяжною. По-друге, зменшення реальної пропозиції грошей (яка впливає на положення кривої AD) було не настільки значним, як скорочення номінальної пропозиції, оскільки загальний рівень цін також помітно знизився.

Один зі способів з’ясувати, чи скорочення банківського кредитування є наслідком зменшення здатності та бажання банків надавати позики, — це вивчення поведінки тих позичальників, що мають доступ до небанківських джерел фінансування. Чи вони залучають кошти деінде, наприклад, на фондовому ринку? Еніл Кашьяп (університет Чикаго), Джеремі Штайн (Гарвардський університет) та Дейвід Вілкокс (ФРС) вивчали банківське кредитування та емісію векселів, аби з’ясувати, як залучатимуться кошти від банків та на ринку короткострокового комерційного кредиту, коли ФРС знизить рівень банківських резервів*. Вони дійшли висновку, що стримувальна монетарна політика веде до зростання емісії векселів, а банківське кредитування при цьому фактично не змінюється. Той факт, що динаміка комерційних та банківських позик є різною, свідчить, що причина полягає не в загальних змінах попиту на кредит. Кашьяп, Штайн та Вілкокс зауважили: зміна у структурі короткострокового фінансування (від банківських позик до комерційних), яка супроводжує стримувальну монетарну політику, зменшує запаси фірм (для яких банківська позика є важливим джерелом фінансування) та впливає, проте меншою мірою, на інвестиції в устаткування.

Докази свідчать, що кредитування фінансовими посередниками відіграє важливу роль у визначенні обсягу виробництва та процентних ставок. Багато аналітиків та політиків наголошували: саме кредитна криза загострила рецесію 1990—1991 років. Інші економісти звертають увагу на те, що невеликий власний капітал домогосподарств та фірм поглибили наслідки економічного спаду.

Кредитний передавальний механізм вимагає стійкої фінансової інфраструктури для стабільного функціонування фінансової системи та економіки. Зменшення спроможності чи бажання банків надавати позики (як під час кредитної кризи) можуть мати важкі економічні наслідки. Монетарна політика діє, впливаючи на рішення про вибір фінансового портфеля на користь грошових чи негрошових активів домогосподарств або ж банків щодо надання переваги кредитам чи цінним паперам. Загальне небажання банків надавати кредити не означає неефективності

ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ...
Рецесія 1990—1991 років супроводжувалася кредитною кризою?

Національне бюро економічних досліджень з’ясувало, що економіка ввійшла у фазу спаду в липні 1990 р. Навесні того самого року преса пові- домила, що банки скоротили обсяги кредитування, і це привело до негативних наслідків. Адміністрація президента Буша в липні погодилася, що кредитна криза зашкодить економіці, якщо Федеральна резервна система не втручатиметься.

Деякі економісти стверджують, що кредитна криза поглибила спад. Банківська система перебувала під пильним наглядом регулюючих органів

через значні збитки та затяжну кризу страхування депозитів, що могло сприяти зменшенню обсягів банківського кредитування у 1990 р. Як видно з графіка, банківські позики фірмам скоротилися восени 1990 р., тоді як емісія векселів зросла — ситуація, яка часто виникає під час кредитної кризи у кредитному передавальному механізмі. Крім того, малі фірми у 1990 р. розвивалися повільніше, ніж великі. Тому багато економістів схильні вважати, що кредитна криза поглибила спад. Трохи пізніше попит на всі види позик скоротився, що означало послаб­лення кризи кредитування.

Джерело: The Federal Reserve Bank of St. Louis, U.S. Financial Data, October 31, 1991.

монетарної політики, зокрема банківського передавального механізму. Збільшення банківських резервів через операції на відкритому ринку все одно збільшуватиме обсяг депозитів як наслідок володіння банками більшим обсягом цінних паперів. У балансовому передавальному механізмі зміна процентної ставки внаслідок застосування заходів монетарної політики впливає на власний капітал позичальників. Стаючи на бік кредитного чи балансового передавального механізму, не потрібно відкидати той висновок грошового механізму, що монетарна політика діє через процентну ставку. Навпаки, кредитний та балансовий механізми доповнюють вплив фінансової системи та монетарної політики на економіку.

На початку розділу описано спад 1990 та 1991 рр. Імовірно, що кредитний та балансовий передавальні механізми допоможуть нам пояснити економічні події того часу*. Банки скоротили обсяги позик домогосподарствам та фірмам у відповідь на зменшення власного капіталу наприкінці 1980-х років та запровадження жорсткіших вимог щодо достатності основного капіталу. Залежним від банків позичальникам стало важче отримати позику за будь-якої процентної ставки, і вони скоротили свої видатки. Водночас багато фірм і домогосподарств, котрі брали позики протягом 1980-х років, значно знизили свій власний капітал, що зробило їх чутливими навіть до найменшої рецесії. Малий власний капітал ускладнив отримання кредитів домогосподарствами та фірмами, гальмуючи вихід економіки з фази спаду.

КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ

Bigmart — Велика мережа роздрібної торгівлі хоче збільшити кількість своїх крамниць, проте її менеджери стурбовані наслідками нещодавнього скорочення обсягів кредитування в економіці. Виконавчий директор Bigmart вважає, що це скорочення є наслідком кредитної кризи, тому незабаром кредитне регулювання буде послаблене. Фінансовий менеджер, навпаки, застерігає від розширення, оскільки вважає, що скорочення кредитування є результатом падіння попиту на кредит і відбиває слабкий стан економіки. Яку необхідно зібрати інформацію, щоб з’ясувати, чия точка зору правильна?

Кредитна криза передбачає більше скорочення позик залежним від банку позичальникам та скорочення їхніх інвестиційних видатків. Тому слід порівняти дані про позики домогосподарствам та малим фірмам з позиками великих компаній. Крім того, можна вдатися до порівняння останніх тенденцій кредитування банківськими та небанківськими джерелами, наприклад векселями. Якщо вони збігаються, то ймовірність кредитної кризи є незначною.

Висновки для державної політики

Коли ФРС складає плани проведення монетарної політики, вона намагається якомога точніше передбачити її вплив на сукупний попит та обсяг виробництва. Така оцінка ФРС повинна передбачати інформаційні витрати, з якими постійно стикаються як позикодавці, так і позичальники. Крім того, необхідно аналізувати фінансове становище банків та їхніх клієнтів. Багато економістів погоджується, що задля уникнення проблем, пов’язаних із нестабільністю банківської системи, слід дозволити уряду та центральному банку запроваджувати страхування депозитів і бути останнім кредитором у критичній ситуації. Проте надмірне регулювання фінансової системи може мати негативні наслідки. Ми вже говорили про кредитні кризи у США, викликані кредитним регулюванням. Іншим прикладом є скорочення обсягу іпотечного кредиту на купівлю житла, товарів довгострокового користування та кредитів малому бізнесу внаслідок обмеження процентної ставки на депозити. Крім того, оскільки банківське кредитування часто передбачає визначене коло позичальників, кредитні кризи мають регіональний чи галузевий характер. Усунення регулятивних приписів щодо диверсифікації банківського портфеля зменшує ймовірність такої кредитної кризи. Балансовий передавальний механізм наголошує: ФРС повинна пильно стежити за власним капіталом і ліквідністю домогосподарств та фірм, аби досягти найбільшої ефективності своєї політики. Зокрема, з 1991 року Федеральний комітет відкритого ринку відстежує власний капітал приватного сектору при плануванні політики.

Як випливає із суті кредитного та балансового передавальних механізмів, довгострокові напрями економічної політики країн, що розвиваються, та з перехідними економіками повинні забезпечувати стабільність приватних фінансових інституцій та фінансового ринку. Зростання впливу банківських установ, що спеціалізуються на зменшенні інформаційних та трансакційних витрат для малих заощадників і позичальників, може суттєво полегшити фінансування та розвиток домогосподарств і молодих зростаючих фірм. Як наслідок, міцна банківська система може вивести економіку, що раніше залежала від недосконалих та неринкових механізмів залучення фінансування, на вищий рівень розвитку. Останні емпіричні дослідження свідчать: у таких економіках існує міцний зв’язок між рівнем розвитку сектору фінансового посередництва та темпами економічного зростання і нагромадження капіталу*. ВИЗНАЧАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ

Балансовий передавальний механізм

Грошовий передавальний механізм

Кредитна криза

Кредитний контроль

Кредитний передавальний механізм

Фінансова паніка

Фінансове виснаження

ПІДСУМКИ
1. Асиметрична інформація на фінансовому ринку робить внутрішнє фінансування фірм доступнішим, ніж зовнішнє. Що менший власний капітал по­зичальника, то вищі інформаційні витрати залучення зовнішнього фінансування. Зменшення власного капіталу збільшує інформаційні витрати у кредитуванні та обмежує можливості отримати позику за будь-якої процентної ставки, що переміщує криву AD ліворуч. Збільшення власного капіталу позичальника зменшує інформаційні витрати та переміщує криву сукупного попиту AD вправо.

2. Трансакційні витрати, пов’язані з асиметричною інформацією, як правило, є завеликими для домогосподарств та невеликих фірм. Тому залучення фінансування з небанківських джерел для них є фактично неможливим: небанківське фінансування не є досконалим замінником банківського. Зміни можливості та бажання банків надавати позики можуть мати значний вплив на сукупний попит та обсяг виробництва. Збільшення можливості та бажання банків видавати кредити зміщує криву AD праворуч, а незалежне зменшення — ліворуч. До­слідження фінансових панік, кредитних криз та кредитного регулювання виявили зв’язок між діловою активністю та можливістю і бажанням фінансових інституцій надавати позики. Скорочення обсягів банківського кредитування змен­шують обсяг виробництва і знижують реальну процентну ставку.

3. Вплив монетарної політики на обсяг виробництва можна простежувати через грошовий, кредитний та балансовий передавальні механізми. Грошовий передавальний механізм базується на неокейнсіанській точці зору і полягає в тому, що збільшення центральним банком номінальної пропозиції грошей зміщує криву AD праворуч, збільшуючи поточний обсяг виробництва та знижуючи реальну процентну ставку. Кредитний передавальний механізм впливає на положення кривої сукупного попиту через зміну можливості та бажання банків надавати позики. Грошова експансія

збільшує банківські резерви, тому зростає обсяг кредитування і депозитів, і залежні від банків позичальники отримують ширші можливості отримувати по­зики на фінансування своїх споживчих та інвестиційних видатків. Унаслідок цього крива AD переміщується праворуч. Балан­совий передавальний механізм підсилює дію стимулювальної монетарної політики, яка супроводжується зниженням процентної ставки шляхом збільшення власного капіталу позичальників, що знижує інформаційні бар’єри до залучення зовнішнього фінансування. Тому крива AD теж переміщується праворуч.

4. Економісти спостерігали різний вплив монетарної політики на малі та великі фірми. Видатки домогосподарств та малих фірм чутливіші до змін монетарної політики, ніж видатки великих компаній. Оскільки малі фірми є залежними від банківського фінансування і мають відносно невеликий власний капітал, кредитний та балансовий передавальні механізми знаходять своє підтвер­дження на практиці.

5. Оскільки інформаційні проблеми відіграють важливу роль, політика, спрямована на розвиток ефективного фінансового посередництва, поліпшує стан економіки. Стабільні фінансові інституції можуть зменшити трансакційні та інформаційні витрати для малих заощадників і позичальників, що, у свою чергу, збільшить доступ до зовнішнього фінансування з боку домогосподарств та молодих зростаючих компаній.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ
1. Чому залучення фінансування відбувається, як правило, через фінансових посередників, а не пряму емісію акцій та облігацій?

2. Який вплив має власний капітал фір­ми на різницю у вартості залучення внутрішнього та зовнішнього фінансування?

3. Чому внутрішні кошти для багатьох фірм є дешевшим джерелом фінансування, ніж зовнішні?

4. Припустимо, ви дослідили, що тем­пи накопичення фірмами внутрішніх коштів тісно пов’язані з обсягом інвестиційних видатків, якщо фірми швидко розвиваються. Коли ж фірми розвиваються повільно, цей зв’язок не підтверджується. На користь якої економічної теорії свідчать результати вашого дослідження?

ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ
THE FINANCIAL TIMES, DECEMBER 22, 2000
Нова кредитна криза в Японії?
Зростає стурбованість з приводу стану справ у банківському секторі Японії, після того як індекс Nikkei 225, який протягом року вже знизився майже на 30 %, учора впав ще на 3,5 %.

Падіння курсу акцій створило подвійну проблему для банків, оскільки вони володіють великими портфелями цінних паперів, а значна частина позик перебуває під знаком питання.

Два роки тому японські банки були вражені фінансовою кризою, унаслідок якої уряд націоналізував два з них, а решта була змушена об’єднати свої зусилля. Нині деякі оглядачі стурбовані, що Японія може пережити ще одну кризу під тиском проблем­них кредитів.

Деякі економісти попереджають, що японська економіка не вийде з кризи доти, доки залишиться невирішеним питання безнадійної заборгованості, а нові проблемні кредити нагромаджуватимуться до з’ясування долі вже існуючих.

Оптимісти вважають, що приплив державних коштів у банки зменшує ймовірність фінансової кризи. «Банки нині володіють більшим капіталом, ніж два роки тому», — говорить Ідеашу Бен, аналітик компанії «Morgan Stanley Dean Witter»¼

Обвал фондового ринку та песимістичні економічні прогнози змушують банки диверсифікувати свої джерела прибутку.

Проте аналітики не схильні вважати, що нові джерела доходів, скажімо, від керування активами, будуть настільки вагомими, щоби забезпечити прибутки протягом наступних двох-трьох років.

Банки спираються на свої портфелі цінних паперів у розрахунках обсягів резервів для забезпечення проблемної заборгованості.

Падіння курсів акцій підриває резерви на безнадійну заборгованість, що викликає необхідність їх поповнення і може спричинити продаж бан­ками своїх портфелів.

Джеймс Фіорелло, аналітик інвестиційного банку ING Barings, каже, що хоча проблемні кредити скоротилися протягом року на 5 %, до 17,2 млрд єн, безнадійна заборгованість компаній-банкру­тів — найнебезпечніша категорія — зросла на 13 %. Більше того, згідно з його дослідженнями, на балансах банків приховано ще 17,6 млрд єн проблем­них кредитів.

Поєднання обвалу фондового рин­ку, необхідності поповнювати резерви та незмінного обсягу проблемних позик не залишає банкам іншої альтернативи, ніж позбутися своїх портфелів.

«Тільки-но банки почнуть збувати цінні папери у гонитві за разовим прибутком, це може мати миттєвий негативний вплив на весь ринок, що потім з новою силою відіб’ється на самих банках».

АНАЛІЗУЮЧИ НОВИНИ…
Восени 1998 р. багато економістів та політиків схвалювали дії ФРС у боротьбі з інфляцією та утриманні низьких процентних ставок з метою зменшити наслідки азійської кризи. Водночас Банку Японії радили вдатися до стимулювальної політики для збільшення сукупного попиту.

Дефляція в Японії в середині 1990-х років підірвала власний капітал позичальників, що вилилося у безнадійну заборгованість, зменшення вартості активів та спричинило падіння чистої вартості банків. У частині а) рисунка показано, як зменшення власного капіталу позичальників і банків зменшує сукупний попит: за будь-якої процентної ставки на відкритому ринку позичальники можуть отримати менший обсяг позик для фінансування споживчих та інвестиційних видатків, тому крива сукупного попиту AD зміщується від AD0 до AD1, а обсяг виробництва падає з Y0 до Y1.

Вливання коштів платників податків та стимулювальна політика 1998 р. Банку Японії стали подвійним поштовхом для японської економіки. Грошова експансія через грошовий передавальний механізм зменшила процентну ставку, що збільшило залежне від неї споживання та сукупний попит. У частині б) рисунка показано, що з початкової рівноваги у точці Е0 крива AD переміщується з AD0 в AD1, а виробництво

зростає до Y1. Через кредитний та балансовий передавальні механізми грошова експансія підсилює позитивні зрушення, оскільки позичальники отримують доступ до більшого обсягу позик на фінансування своїх видатків. Як наслідок, крива AD переміщується далі з AD1 в AD1¢, і обсяг виробництва зростає з Y1 до Y1¢, Багато аналітиків стверджують: за відсутності втручан­ня з боку уряду та центрального банку кредитна криза могла знову повернутися.

Автор статті має на увазі, що слід пам’ятати про різні умови, за яких моне- тарна політика діє на економіку через грошовий, кредитний та балансовий передавальні механізми. Вивчивши вплив кожного із них, можна точніше та ефективніше застосовувати заходи монетарної політики. Проте деякі експерти стверджують, що уряд повинен остерігатися моральної шкоди від надмірного втручання.

Для подальших роздумів...

Чи правильно, що низька процентна ставка на японські облігації означає, що уряд обов’язково вдається до стимулювальної політики? Поясніть.

Джерело: David Ibison and Bayan Rahman, «Problem Loans Could Come Back to Haunt Japan’s Banks as Nikkei Decline Continues,» The Financial Times, December 22, 2000, зі скороченнями. © 2000, The Financial Times. Друкується з дозволу. Подальший передрук заборонений.

5. Дайте визначення фінансовій паніці. Що відбувається з банківським кредитуванням у такій ситуації?

6. Якою, на вашу думку, буде різниця у процентних ставках на комерційний кредит і Т-векселі під час фінансової паніки? Чому?

7. Наскільки дієвим був кредитний контроль президента США Картера з погляду обмеження обсягу позик?

8. Як запровадження Правила Q (максимальної процентної ставки на депозити) привело до кредитної кризи? Відповідаючи на це запитання, поясніть, що таке «уникнення посередників»?

9. Проведіть порівняльний аналіз грошового та кредитного передавальних механізмів.

10. Дайте визначення фінансовому виснаженню.

11. Яким чином ліквідність окремих статей балансу домогосподарства чи фірми впливає на ймовірність фінансового виснаження?

12. Як стимулювальна монетарна політика може зменшити фінансове виснаження?

13. Існування якого передавального механізму підтверджується економічними даними: грошового чи кредитного? Відповідь обґрунтуйте.

14. Яким чином кредитний контроль президента США Картера спричинив рецесію?

15. Уявіть, що вам необхідно визначити, чи економіка переживає кредитну кризу. Яка динаміка федеральної резерв­ної ставки, обсягу банківських кредитів та обсягу короткострокових позик на фінансових ринках допоможе вам виконати ваше завдання?

16. Чи є правильним твердження: «Грошовий, кредитний та балансовий передавальний механізми не завжди несумісні»?

17. Чи є правильним твердження: «Грошовий передавальний механізм наголошує на рішеннях щодо вибору фінансового портфеля домогосподарствами та фірмами, а кредитний — на рішеннях банків»?

АНАЛІТИЧНІ ЗАВДАННЯ
1. Припустимо, нове податкове законодавство збільшує ставку податку на нерозподілений прибуток корпорації — част­ку прибутку, що не розподіляється між акціонерами. Як це вплине на економіку?

2. Чому ймовірність настання кредит­ної кризи більша під час рецесії?

3. Якщо парламент ухвалить закон, за яким у банків вилучається весь прибуток понад певний рівень, як він вплине на економіку?

4. Чи є правильним твердження: «Низькі реальні процентні ставки означають стимулювальну монетарну політику, тоді як високі — стримувальну»?

5. Припустимо, розвиток інформаційних технологій значно зменшив переваги банків у збиранні фінансової інформації. Обговоріть наслідки з погляду кредитного передавального механізму.

6. На початку 1990-х років банківська система США пережила період ре- структуризації, під час якої банки значно збільшили частку надійних активів (Т-векселів) у своїх фінансових портфелях, а банківське регулювання стало жорсткішим. Як ці зміни повинні були вплинути на економіку з погляду кредитного передавального механізму?

7. Припустимо, економіка перебуває у фазі спаду, коли багато людей не можуть погасити свої борги за кредитними картками. Банки втрачають великі суми і вирішують суттєво скоротити емісію кредиток. Таке рішення буде стимулювальним чи стримувальним? Чому?

8. Припустимо, ФРС зменшує номінальну пропозицію грошей. Згідно з яким передавальним механізмом реальна процентна ставка на відритому ринку

зросте більше: грошовим чи кредитним? Проілюструйте свою відповідь за допомогою неокейнсіанської моделі AD-AS. Для спрощення можна вважати криву SRAS горизонтальною.

9. Чи означає скорочення обсягів банківського кредитування під час рецесії кредитну кризу? Чому? За допомогою яких даних можна виявити кредитну кризу?

10. Зіставте політику ФРС початку 1990-х та 1998-го років. Чому ФРС діяла по-різному в ці два періоди?

11. На початку Великої депресії деякі економісти вважали, що падіння цін допоможе повернути економіку до стану повної зайнятості. Протягом 1929—1933 років споживчі ціни впали на 25 %, а ціни виробників — на 30 %, але це фак- тично не допомогло виходу з кризи. Чи можливо таке, що падіння цін мало дестабілізуючий вплив на економіку США протягом цих років?
РОБОТА ЗІ СТАТИСТИЧНИМИ ДАНИМИ
1. У Federal Reserve Bulletin знайдіть статистику про обсяг банківського та комерційного кредитування за останні шість місяців. Якою є динаміка цих двох змінних? Чи переживає економіка кредитну кризу? Відповідь обґрунтуйте.

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме ПЕРЕДАВАЛЬНІ МЕХАНІЗМИ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ:

  1. Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с., 2004
  2. 1. Содержание (функции) государственного управления
  3. Тема 16. Производство по делам об административных правонарушениях
  4. 3.1. Формирование стратегии развития системы персональных финансов
  5. ГЛОССАРИЙ
  6. Анализ содержания учебного материала школьных учебников с позиции их ориентации на достижение личностных результатов обучения
  7. Введение
  8. Глава I. ОПТИЧЕСКИЕ АНОМАЛИИ В КРИСТАЛЛАХ.
  9. 2. Права и обязанности сторон по договору купли-продажи.
  10. ГЛАВА 2. ИССЛЕДОВАНИЕ СОДЕРЖАНИЯ И СТРУКТУРЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕФОРМАЦИИ ЛИЧНОСТИ СУБЪЕКТА ТРУДА (МЕНЕДЖЕРА КОММЕРЧЕСКОЙ ОРГАНИЗАЦИИ)