<<
>>

ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ І НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ

Як складова частина інтеграційних процесів у Європі, Європейський центральний банк (ЄЦБ) уповноважений проводити монетарну політику для Європи (тобто для 11 країн, що приєдналися до Європейського валютного союзу).

Представники багатьох європейських держав підписали важливий документ у Маастріхті (Нідерланди) у грудні 1991 р. Цей документ детально спланував поетапне наближення до валютного союзу, що мав бути остаточно створений за 1994—1999 роки. Хоча валютний союз почав діяти лише з 1 січня 1999 р., основа для ЄЦБ була створена раніше. Насправді ж європейські держави скоординували свою стимулювальну монетарну політику наприкінці 1998 р.

Структура ЄЦБ у певному відношенні близька до структури ФРС США. Виконавча рада ЄЦБ, очолювана спершу Вімом Дюсенберґом (колишнім міністром фінансів Німеччини), складається з шести членів, які працюють винятково у банку. Рада учасників (віце-президент, спершу Крістіан Нойєр з Франції, і чотири інших) призначається главами держав і урядів на основі рекомендації Ради міністрів економіки і фінансів, після консультацій з Європейським парламентом та Радою керуючих ЄЦБ. Члени Виконавчої ради обираються на одноразовий 8-річний термін (хоча президент Виконавчої ради Дюсенберґ задля експерименту погодився залишити посаду після чотирьох років). Також у керуванні ЄЦБ беруть участь голови всіх 11 національних центральних банків, кожен з яких перебуватиме на своєму посту не менше п’яти років. Такий довгий термін повноважень передбачено для того, щоб збільшити політичну незалежність ЄЦБ.

Спершу ЄЦБ мав дуже широкі повноваження з чіткою місією — забезпечити стабільність цін, наслідуючи політику Бундесбанку (центрального банку Німеччини). Хоча важко сказати, чи узаконена незалежність трансформується у фактичну незалежність. Така трансформація вимагає спостереження за новою інституцією впродовж певного періоду часу.

З огляду на історичний досвід ФРС, підстави для хвилювання є. Децентралізована банківська система, передбачена у першому законі «Про Федеральну резервну систему» від 1913 р., призвела до боротьби за владу всередині системи і не запропонувала жодного механізму досягнення консенсусу під час фінансової кризи на початку 1930-х років. Національні центральні банки мають значну владу в ЄЦБ. Керівництво Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ) має більшість голосів у Раді керуючих ЄЦБ, 11 голосів проти 6 голосів Виконавчої ради. Хоча ЄЦБ розпочав свою діяльність зі штатом лише близько 500 чоловік, національні центральні банки мали на 1999 р. понад 60 000 працівників.

Де міг би виникнути конфлікт? Поки статут ЄЦБ надаватиме особливого значення ціновій стабільності, країни сперечаються — і, здається, й далі це робитимуть — щодо переваг експансіоністської чи обмежувальної монетарної політики. Також не досягнуто консенсусу щодо функціонування ЄЦБ як кредитора останньої інстанції у подоланні внутрішніх фінансових криз. Оптимісти вірять, що об’єднаний ЄЦБ і Європейський валютний союз змусять Європу подолати головні структурні економічні проблеми, наприклад, занадто великий державний сектор і негнучкий ринок праці. Песимісти переконують, що для успішного валютного союзу загалом потрібна ширша і тісніша політична інтеграція (мета для ФРС, але не для ЄЦБ). Лише одна річ зрозуміла — усі погляди спрямовані на ЄЦБ. ВИЗНАЧАЛЬНІ ПОНЯТТЯ

Федеральна резервна система

Рада керуючих

Комітет з операцій на відкритому ринку

Федеральний резервний банк

Банки-учасники

Політико-діловий цикл

Теорія суспільних інтересів

Теорія відносин «власник—управитель»

ПІДСУМКИ
1. Закон про Федеральну резервну систему 1913 р. створив ФРС США. Трьома її первинними складовими є федеральні резервні банки, Рада керуючих і Комітет з операцій на відкритому ринку (FOMC).

2. Офіційною діяльністю ФРС є проведення операцій на відкритому ринку, встановлення резервних вимог і надання дисконтних позик.

FOMC видає директиви для операцій на відкритому ринку. Рада керуючих установлює резервні вимоги. Депозитні інститути отримують дисконтні кредити від окружних федеральних резервних банків, хоча Рада керуючих, по суті, визначає дисконтну ставку (процентну ставку за дисконтний кредит).

3. Практично влада у межах ФРС є більш централізованою, ніж це випливає з її офіційної структури. Рада керуючих, особливо її голова, домінує в ухваленні рішень з монетарної політики.

4. ФРС є відносно незалежною від політичного процесу, зважаючи на тривалий термін повноважень членів Ради керуючих і її фінансову незалежність. Проте оскільки ФРС була створена згідно із законом, а не конституцією, конгрес міг би змінити законодавство, щоб

зменшити її владу (або навіть ліквідувати її).

5. Теорія суспільних інтересів щодо мотивації ФРС стверджує, що ФРС проводить монетарну політику і фінансове регулювання в інтересах усієї нації. А теорія відносин «власник—управитель», навпаки, наголошує: ФРС більше зацікавлена у зміцненні свого власного статусу як організації, а не національних інтересів.

6. Чи слід ФРС бути незалежною? Дехто переконує, що так, бо її триваліший часовий горизонт (порівняно з терміном обрання законодавців) дає їй змогу проводити довгострокову монетарну політику в інтересах держави. Критики незалежності центрального банку відзначають, що монетарна політика є важливою складовою національної політики, і тому мала б контролюватися законодавчою владою.

7. Ступінь незалежності від політичного процесу і загальна процедура призначення голів відрізняється для центральних банків у різних розвинених країнах. Країни з відносно незалежним центральним банком мають нижчі показ­ники рівня інфляції, аніж країни із за- лежними центральними банками.

ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ
THE ECONOMIST, 6 СІЧНЯ 2001 Р.
Дві головні загрози для ЄЦБ
Ви можете думати, що життя, нарешті, стає легшим для новоствореного ЄЦБ.
Дві головні загрози, що можуть перешкодити досягненню цінової стабільності — високі ціни на нафту і слабкість євро — мають тенденцію до зменшення. Швидке піднесення курсу євро послабило тиск європейських політиків як щодо політики ЄЦБ, так і щодо його президента Віма Дюсенберґа. Навіть нещодавнє сповільнення темпів еконо­мічного зростання у більшості країн єврозони може бути доброю новиною, оскільки більшість економістів очікують нині наступної зміни процентних ставок у бік пониження після підвищення на два з чвертю процентних пункти у період між листопадом 1999 р. і жовтнем 2000 р.

Цей тиждень позначився також іншою важливою подією, окрім зростання валютного курсу... 1 січня Греція стала дванадцятою країною, що перейшла на євро, відмовившись від найстарішої грошової одиниці Європи — драхми... Її приєднання деякою мірою підбадьорює після розчарування, спричиненого результатами го­лосування на серпневому референдумі проти вступу до ЄВС у Данії. Зросли побоювання, що дві інші країни нечлени єврозони — Великобританія і Швеція — не приєднаються до Європейського валютного союзу після голосування у Данії.

Упродовж наступних двох років ЄЦБ зіткнеться з важкими викликами. Його завдання у сфері монетарної політики виявиться особливо важ­ким, оскільки є невпевненість щодо зростання світової економіки. Досі він діяв у досить сприятливому глобальному середовищі, в якому будь-які розмови про рецесію були недоречними. Але цього року він може бути змушений діяти більш енергійно,

щоб підтримати зростання і протистояти дефляції — особливо якщо курс євро підійматиметься й надалі...

Наступного січня розпочнеться введення банкнот і монет євро — логістичний і маркетинговий процес величезних розмірів. Пан Дюсенберг пообіцяв «піти на пенсію» десь у 2002 р., а його місце посяде ввічливий голова Банку Франції Жан Клод Тріше. Це була компромісна домовленість, коли призначали пана Дюсен­берга у травні 1998 р.; але вона не має жодної юридичної сили, а судове розслідування щодо керівництва французьким банком Credit Lyonnais паном Тріше може у будь-якому випадку унеможливити його призначення на пост президента ЄЦБ.

Якщо всього цього недостатньо, то є... інші труднощі, які рано чи пізно потрібно буде подолати або самому ЄЦБ, або політикам ЄС. Однією з проблем є те, що ЄЦБ ще не навчився сповіщати фінансовим ринкам і ЗМІ про методи здійснення ним монетарної політики; або, з другого боку, зовнішні коментатори ще не навчилися «розуміти» ЄЦБ так добре, як ФРС США...

Не маючи можливості покладатися на сильну особистість, ЄЦБ змушений базувати стратегію монетарної політики на двох «стовпах»... Перший — це пропозиція грошей, яка відображає той факт, що інфляція у довгостроковому періоді є монетарним явищем. Другий полягає в іншому — впливі на рівень цін у короткостроковому періоді. Проблема полягає в тому, що спостерігачам ЄЦБ не зрозуміло, чи правильно Рада керуючих використовує цю схему...

Сумніви щодо майбутнього президента ЄЦБ також не додають оптимізму. Все ще очікується, що пан Дюсенберг дотримається обіцянки і залишить пост президента наступного року.

АНАЛІЗУЮЧИ НОВИНИ…
Хоча Європейський центральний банк (подібно до Федеральної резервної системи США) і має значну незалежність від національних урядів, проте для надання цій незалежності реальності йому потрібен сильний керівник. І навіть якщо Вім Дюсенберґ, перший президент ЄЦБ, і користується великою повагою, йому все ж таки доведеться довести свою спроможність виконувати завдання ЄЦБ та протистояти політичному тиску.

Багато критиків ФРС і ЄЦБ пропонують, щоб економічну політику, включно з монетарною політикою, передати в руки обраним народом державним діячам. Якщо теорія суспільних інтересів щодо поведінки центрального банку є правильною, то монетарна політика центрального банку зосереджується на досягненні низького рівня інфляції — мета, яку він обирає як самоціль — і проводиться навіть тоді, коли урядовці віддають перевагу політиці розширення грошового обігу. Згідно з теорією відносин «власник—управитель», за спиною ЄЦБ стоятимуть учасники ринків облігацій, які виступають проти інфляції і зазвичай підтримують повільні темпи зростання пропозиції грошей. Аналітики досі не дійшли згоди щодо того, який з поглядів на мотивацію центрального банку прийнятніший.

Навіть якщо метою ЄЦБ є низький рівень інфляції, більшість аналітиків засуджують його за невдале наслідування ФРС із оприлюднення напрямів своєї політики та «балансів ризиків» в економіці з погляду політиків. На додаток, деякі європейські політики виявляли стурбованість надмір­ною відкритістю пана Дюсенберґа, як-от у випадку невчасного подання інформації

про валютну інтервенцію, наслідком чого стало найбільше падіння євро відносно долара за весь час його існування восени 2000 р.

Боротьба навколо посади пана Дюсен­берґа свідчить про те, що політичний тиск на ЄЦБ — це гірка реальність. Президентові ЄЦБ слід остерігатися небезпеки політико-ділових циклів, при яких стимулювальна політика не лише сприятиме урядам на виборах, а й зумовить потребу майбутнього скорочення грошового обігу для подолання інфляції.

Для подальших роздумів...

Уявімо, що ЄЦБ вирішив зменшити короткострокові процентні ставки. У той самий час високопоставлені чиновники європейських держав привселюдно стверджують, що для стимулювання зростання економіки необхідне прискорене розширення грошового обігу. Чи продовжить ЄЦБ втілення своїх намірів з позиції теорії суспільних інтересів? Чому?

Джерело: Взято з «The Terrible Twos Begin», The Economist, January 6, 2001. Copyright 2001, The Economist Newspaper Group, Inc. Reprinted by permission, Further reproduction prohibited. www.economist.com.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Чому конгрес прийняв закон «Про Федеральну резервну систему» у 1913 р., коли США не мали центрального банку з 1836 р.?

2. Які обов’язки має і яку відповідальність за монетарну політику несе Рада керуючих?

3. Хто з членів FOMC має право голосу?

4. Що забезпечує ФРС найбільші прибутки?

5. Які особливості ФРС допомогли зробити її незалежною від політичного тиску? Як конституція США захищає ФРС?

6. Скільки є окружних федеральних резервних банків? Де вони розташовані?

7. Хто керує операціями ФРС на відкритому ринку?

8. Чому федеральні резервні округи перетинають кордони штатів, і чому керуючі окружними банками є представ-

никами банківської сфери, бізнесу і громадськості?

9. Чи можлива спекуляція акціями федеральних резервних банків? Чому?

10. Що входить до обов’язків федеральних резервних банків?

11. «Неможливо дізнатися, у кого є справжня влада і повноваження в організації, досліджуючи лише її офіційну структуру». Чи цей висновок стосується ФРС? Поясніть.

12. Прокоментуйте: ФРС є незалежною від політичного процесу в США.

13. Прокоментуйте: Аби проводити монетарну політику в інтересах держави, ФРС має бути незалежною від політичного процесу в США.

14. Прокоментуйте: Незалежність ФРС від процесу урядових асигнувань обов’язково виключає з мотивації ФРС теорію відносин «власник—управитель».

АНАЛІТИЧНІ ЗАВДАННЯ
1. Центральному банку легше бути незалежним у сучасній індустріальній країні, чи в менш розвинутій країні? Який прихований підтекст має ваша відповідь щодо того, яким мав би бути середній рівень інфляції в сучасних індустріальних країнах на противагу менш розвиненим країнам?

2. Уявіть собі, що ви президент країни Мулаг і що розробляєте нову конституцію для цієї країни. Чи надали б ви повну незалежність центральному банку від уряду в проведенні монетарної політики? Чому?

3. Дослідження показали, що за 9—18 місяців після проведення ФРС менш жорсткої монетарної політики відбувається реальне економічне зростання. Припустимо, що за 18 місяців до президентських виборів ФРС оголошує про зменшення дисконтної став- ки на 1 %. Який висновок ви зробили б

щодо мотивації ФРС? Чи змінився б ваш висновок, якщо за 6 місяців до того реальний рівень зростання обсягу вироб­ництва прогнозувався на рівні 3 %, але економіка ослабла, і реальний обсяг виробництва зріс лише на 1 %?

4. Чому президент не хоче призначати непоступливого і незалежного голову Ради керуючих ФРС, а віддає перевагу особі, з якою він мав раніше політичні зв’язки?

5. Чи високий рівень інфляції, який спостерігався у 1970-х роках у США, узгоджується з теорією відносин «власник—управитель» мотивації ФРС?

6. Чи правильна мотивація ФРС відповідно до теорії суспільних інтересів, якщо службовці ФРС щодня відхиляють пропозиції про перехід на роботу на Вол Стріт, де вони заробляли б удвічі, а то й утричі більше?

7. В останній пропозиції щодо вдосконалення ФРС пропонується виключити президентів федеральних резервних банків з членів FOMC і ввести туди керуючого Скарбницею та голову Консультаційної ради з економічних питань при президентові США. Як би вплинуло затвердження цієї пропозиції на незалеж­ність ФРС? Чи збільшилася б відповідальність ФРС за її діяльність? Як би передавалась інформація, і зокрема інформація про справи в регіонах, до ФРС?

8. Припустимо, що економічне становище погіршилось, і ФРС вирішила проводити менш жорстку монетарну політику. Але перед тим, як ФРС встигла зреагувати, головний радник президента з економічних питань провів прес-конференцію, на якій заявив, що ФРС слід проводити таку монетарну політику для стимулювання економіки. Ця заява сприятиме чи, навпаки, ускладнить проведення менш жорсткої монетарної політики ФРС? Чому?

9. Згідно зі статтею, опублікованою на початку 1999 р. у The Wall Street Journal: «Міністр фінансів Німеччини Оскар Ляфонтен переконував новий ЄЦБ знизити процентні ставки для того, щоб підвищити корпоративні прибутки,

а найголовніше, створити робочі місця». Як ви вважаєте, чи вплинув би той факт, що ЄЦБ є новоствореним, на ймовірність прийняття поради міністра фінансів Німеччини?

10. У Японії центральний банк офіційно не є незалежним. Однак рівень інфляції в Японії значно нижчий, ніж у США. Чи таке становище дає підстави припустити, що низький рівень інфляції насправді не має жодного зв’язку з незалежністю центрального банку? Чому?

11. Прокоментуйте: Періодичні намагання ФРС використати фінансове лобі, щоб захистити себе від нападів з боку законодавчої влади, не узгоджується з мотивацією ФРС за теорією суспільних інтересів.

12. Під час дебатів щодо реформування банківської системи США у 1991 р. Державна скарбниця виступала за ліквідацію бар’єрів між банківництвом і торгівлею (наприклад, за дозвіл нефінансовим організаціям володіти депозитними інститутами), а ФРС виступала проти таких змін. Поясніть поведін­ку ФРС відповідно до мотивації ФРС згідно: а) з теорією суспільних інтересів і б) теорією відносин «власник—управитель».

РОБОТА ЗІ СТАТИСТИЧНИМИ ДАНИМИ
1. У Federal Reserve Bulletin у таблиці про трансакції ФРС на відкритому ринку наведено дані про зміни на відповідному рахунку ФРС урядових та інших цінних паперів. Визначте, як змінювався цей рахунок упродовж трьох останніх років. У якому році монетарна політика була «найменш жорсткою»? У якому році вона була «найбільш жорсткою»?

2. В останньому Annual Report of the Board of Governors of the Federal Reserve System знайдіть таблицю, в якій наведено дані про «Витрати» федеральних резервних банків за низку років. Знайдіть стовпець, що містить дані про платежі

Скарбниці США — прибуток ФРС, який перераховується уряду. Якою є загальна величина прибутку ФРС за минулі три роки? Тепер визначіть загальну суму доходів федерального уряду США за останні три роки, скориставшись Economic Report of the President. Яку частку становлять доходи ФРС у загальному доході уряду?

3. Знайдіть статті у The Wall Street Journal, у яких президент або Державна скарбниця (або інші структури адміністрації) дають численні політичні поради ФРС, а відтак чекають на відповідь ФРС.

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ І НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ:

  1. Магидович, Иосиф Петрович. ИСТОРИЯ ОТКРЫТИЯ И ИССЛЕДОВАНИЯ ЦЕНТРАЛЬНОЙ И ЮЖНОЙ АМЕРИКИ. М., «Мысль»,1965., 1965
  2. 57. Платежное поручение как форма безналичных расчетов.
  3. 56. Права и обязанности сторон по договору банковского счета. Прекращение договора.
  4. 58. Аккредитив как форма безналичных расчетов.
  5. 2. Органы, осуществляющие управление в сфере образования
  6. 59. Безналичные расчеты чеками.
  7. 1. Предмет и метод административного права
  8. 3. Классификация органов исполнительной власти. Факторы, влияющие на построение системы органов
  9. §1.2 Профессионально-личностное развитие субъекта труда как предмет психологического исследования
  10. Введение
  11. § 1. Обязанности банков по исполнению поручений на перечисление налогов и сборов
  12. 2. Система органов внутренних дел
  13. 2.4 Сегментация и построение контуров изображений объектов
  14. СУБЪЕКТЫ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА
  15. 1. Содержание (функции) государственного управления
  16. Тема 16. Производство по делам об административных правонарушениях
  17. 3.1. Формирование стратегии развития системы персональных финансов
  18. ГЛОССАРИЙ
  19. Анализ содержания учебного материала школьных учебников с позиции их ориентации на достижение личностных результатов обучения
  20. Глава I. ОПТИЧЕСКИЕ АНОМАЛИИ В КРИСТАЛЛАХ.