<<
>>

НЕСПРИЯТЛИВИЙ ВИБІР

Ринок уживаних автомобілів ілюструє проблеми несприятливого вибору для покупців і продавців*.

Припустимо, ваші батьки намагаються продати свій Chevrolef Caprice 2000 р.

випуску. В газетних оголошеннях серед усіх Chevrolef Caprice згаданого року випуску окремі перебувають у хорошому стані, а інші — «лимони» (автомобілі, які доводиться постійно ремонтувати). Продавці, ваші батьки, знають якість свого автомобіля, а непоінформовані читачі газетних оголошень — ні. Оскільки ці потенційні покупці не можуть відрізнити добротні машини від «лимонів», вони запропонують ціну середнього за якістю Caprice 2000 р. випуску продавцям усіх автомобілів Caprice цього року випуску. Вашим батькам така ціна видається надто низькою, і тому вони вважають свій Caprice — у хорошому стані — недооціненим. Згадана ціна більш ніж влаштовує ваших сусідів, які мають «лимон». Їхній Caprice переоцінено, отже, вони з нетерпінням хочуть позбутися свого автомобіля. Внаслідок такого процесу ціноутворення власники добротних Caprice можуть вирішити не продавати своїх автомобілів. Отже, доступний набір уживаних Caprice складається лише з автомобілів нижчої за середню якості і є прикладом несприятливого вибору вживаних автомобілів. На ринку вживаних автомобілів покупці та продавці вважають торгівлю між собою надто витратною.

Для зниження витрат несприятливого вибору дилери з продажу автомобілів діють як посередники між покупцями і продавцями. Щоб мати добру репутацію серед покупців, дилери менше, ніж індивідуальні продавці намагатимуться використовувати свою перевагу володіння інформацією про якість вживаних автомобілів. Відтак дилери продають як «лимони», так і добротні автомобілі за їхньою справжньою ціною. Крім того, законодавство вимагає від автомобільних дилерів надавати споживачам інформацію про стан автомобілів.

Проблема «лимонів» на фінансових ринках

Як і на ринку вживаних автомобілів, проблема «лимонів» здорожчує кредит на фінансових ринках, і тому тут на допомогу знову приходять законодавчі акти, що вимагають надання фінансової інформації.

Як несприятливий вибір впливає на спроможність ринків акцій та облігацій переміщувати кошти від заощадників до позичальників? Спершу поглянемо на ринок акцій. Припустимо, що компанія Hitecho («Високі технології») — новий виробник комп’ютерних чіпів. Якщо ця фір­ма отримає кошти, вона зможе профінансувати нову технологію з виробництва чіпів. Отже, якщо Hitecho випустить нову партію акцій, вона здійснить проект, якщо ні — втратить цю нагоду.

Водночас маловідома компанія Lemonco шукає кошти для розробки продукту, подібного до того, що пропонує Hitecho, але нижчої якості. На основі доступної інформації інвестори не можуть визначити науковий рівень фірм та їхніх виробничих можливостей. Коли Hitecho намагається продати свої акції, то ринок оцінить їх так само, як і акції Lemonco. Отже, акції Hitecho будуть недооцінені. Тепер вартість залучення фінансових ресурсів цієї компанії вища, ніж коли б потенційні акціонери дістали всю інформацію, якою володіє фірма.

Несприятливий вибір притаманний і ринку облігацій. Припустимо, Hitecho і Lemonco знають більше про ступінь ризику своїх проектів, ніж інвестори на ринку облігацій. Якщо зростання процентної ставки на безризикові облігації казначейства робить їх привабливішими для інвесторів, ніж облігації Hitecho чи Lemonco, кредитори вимагатимуть вищої процентної ставки за облігації цих фірм. У цій ситуації, коли кредитори підвищують свої вимоги до норми віддачі облігацій, виникає ситуація несприятливого вибору. Причина ось у чому: за високих процентних ставок лише дуже ризикові позичальники, такі як Lemonco, братимуть позику. Якщо їхній проект буде успішним, то кредитори і позичальники будуть у виграші, у протилежному випадку (що вірогідніше) — кредитори матимуть збитки. Кредитори усвідомлюють цю проблему і радше обмежать свої кредитні ресурси, ніж підійматимуть ставки до рівня, за якого попит і пропозиція на ці ресурси будуть урівноважені. Таке обмеження кредиту відоме як нормування кредиту. Коли кредитори нормують кредит, для невідомих фірм (ефективних і ні) кошти стають дорожчими.

Несприятливий вибір завдає додаткових витрат економіці. Коли хороші фірми мають проблеми з поширенням інформації про себе на фінансових ринках, їхні зовнішні витрати на фінансування збільшуються. Ця ситуація змушує фірми розширювати свою операційну діяльність, в основному, шляхом використання внутрішніх ресурсів або інвестування коштів інсайдерів та нагромаджених прибутків*. Ураховуючи те, що найвразливіші фірми здебільшого працюють у нових динамічних секторах економіки, можливості для зростання фізичного капіталу, зайнятості та виробництва, як правило, обмежені.

Зниження інформаційних витрат

Витрати несприятливого вибору заощадників та позичальників утруднюють доступ хороших позичальників на фінансові ринки та знижують рівень віддачі для заощадників. Тому хороші позичальники готові платити за поширення інформації про свої перспективи. Окремі учасники фінансових ринків уста­новлюють плату за свої послуги — заощадникам, які шукають інформацію про своїх позичальників, та позичальникам, які бажають надати заощадникам інформацію про свої перспективи. Однак ця плата нижча за інформаційні витрати несприятливого вибору. Інші витрати можна знизити за допомогою законодавчого регулювання фінансових ринків. Згодом ми побачимо, що фінансові посередники, спроможні надавати заощадникам інформацію про потенційних позичальників, також можуть знижувати ці витрати.

Пряме оприлюднення інформації. У більшості промислово розвинутих країн до фірм, які бажають продавати свої цінні папери на фінансових ринках, держава встановлює низку вимог щодо оприлюднення інформації. У США законодавчі акти, які ухвалює Комісія з цінних паперів і бірж**, вимагають від компаній з державною формою власності повідомляти про свою діяльність у фінансових звітах, які складаються на основі стандартних бухгалтерських методів. Таке оприлюднення інформації знижує інформаційні витрати несприятливого вибору, але не скасовує їх повністю з двох причин. По-перше, хороші фірми можуть бути надто «молодими», щоб володіти достатнім обсягом інформації для оцінки інвесторами.

По-друге, фірми—«лимони» намагатимуться представити необхідну інформацію у найкращому для себе світлі з тим, щоб інвестори переоцінили їхні цінні папери.

Приватні фірми намагаються знизити витрати несприятливого вибору, збираючи інформацію про індивідуальних позичальників і продаючи її заощадникам. Доки фірма, яка займається збиранням інформації, добре виконує свою роботу, заощадники, купуючи інформацію, можуть краще оцінювати якість позичальників і підвищувати ефективність кредитування. Хоча заощадники вимушені оплачувати цю інформацію, вони виграють від цього, отримуючи вищі доходи. Компанії, які спеціалізуються на інформації (такі, як Moody’s Investor Service, Standard & Poor’s Corporation, Value Line, Dun and Bradstreet), отримують дані про фірми на основі їхніх звітів про доходи, балансових звітів, інвестиційних рішень тощо і продають її передплатникам. Серед покупців — індивідуальні інвестори, бібліотеки та фінансові посередники. Такі публікації можна знайти в бібліотеці американського коледжу або отримати їх через комп’ютерну мережу on-line (он-лайн). Приватні фірми, що займаються збиранням інформації, не в змозі повністю усунути несприятливий вибір, однак сприяють зниженню витрат, пов’язаних з ним.

Незважаючи на те, що лише передплатники оплачують зібрану інформацію, інші можуть використовувати її безплатно. Осіб, що отримують безплатний доступ до інформації, називають «зайцями». Іншими словами, вони отримують таку саму вигоду, але не зазнають жодних витрат. Проблема «зайців» шкодить фірмам, що займаються збиранням інформації, і знижує їхню ефективність. Припустимо, що ви передплатили послуги фірми Infoperfect («Досконала інформація»), яка надає вам найкращу інформацію про акції та облігації багатьох компаній. Ви прагнете зробити таку передплату, оскільки це забезпечує вам прибуток від купівлі недооцінених акцій і облігацій (використовуючи інформацію, повнішу від тієї, якою володіють інші інвестори). У той час, як ви втішаєтеся власною кмітливістю і передбачливістю, Фріда Фрірайд («заєць») та її колеги вирішили купувати і продавати ті самі акції й облігації, що й ви. Через те, що Фріда повністю повторює ваші дії, ваш прибуток розподіляють інші. Отже, вам немає сенсу платити компанії Infoperfect попередню суму так само, як і іншим інвесторам. Втративши додатковий виторг, Infoperfect певною мірою втрачає стимули для збирання такої кількості інформації та продажу її заощадникам.

Коли пряме оприлюднення інформації не може забезпечити достатньої інформації для зниження ймовірності несприятливого вибору з метою скорочення інфор­маційних витрат, кредитори переглядають фінансові угоди, зосереджуючи свою увагу на величині застави та власного капіталу позичальників.

Роль застави та власного капіталу. Коли позичальники інвестують у свій бізнес невелику суму власних грошей, їхні втрати є несуттєвими у випадку невиконання зобов’язань по їхніх облігаціях. Щоб підвищити вартість використання переваги від асиметричної інформації для позичальників, кредитори дуже часто вимагають частину їхніх активів віддавати в заставу, яку вони отримають у випад­ку відмови від сплати боргу позичальником. Припустимо, що Елеонора Ріше хоче взяти в позику 10 000 дол. США для започаткування бізнесу з поліпшення облаштування будинків під назвою Newvo Riche. Якщо вона володіє будинком вартістю 250 тис дол. США, кредитор не вагатиметься, позичаючи їй гроші. У випадку, коли Елеонора не виконає зобов’язання, кредитор отримає будинок або інші активи, які вона може віддати в заставу. Застава знижує ймовірність несприятливого вибору («лимонні» позичальники швидше за все віддаватимуть у заставу свої власні кошти) і широко використовується індивідами та фірмами у боргових угодах.

Власний капітал — різниця між активами та зобов’язаннями — виконує таку саму страхову функцію, що й застава. Якщо кредитор претендуватиме на власний капітал позичальника у разі несплати ним боргу, фірма буде обережніша у здійсненні ризикових інвестицій. Коли власний капітал фірми великий, імовірність її відмови від сплати боргу низька. Власникам облігацій виплачують, у разі потреби, власний капітал фірми у першу чергу, а вже після цього він розподіляється серед акціонерів. Отже, витрати несприятливого вибору менш імовірні у кредитуванні позичальників з великим власним капіталом.

Прикінцеві зауваження. Несприятливий вибір збільшує інформаційні витрати на переміщення коштів від заощадників до позичальників на фінансових ринках. Зростання інформаційних витрат, у свою чергу, підвищує попит на фінансові заходи для здешевлення отримання даних про позичальників. Ці заходи охоплюють пряме оприлюднення інформації, заставу та власний капітал.

КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ

Прочитавши про можливості, які надає World Wide Web («Всесвітня павутина»), ви вирішили інвестувати певну частину своїх заощаджень у розвиток одного з інтернет-провайдерів. Ви зауважили, що чимало маленьких фірм заробляють добрі гроші, але рейтингові агентства не надто ретельно відстежують їхню діяльність. Які інформаційні витрати чекатимуть на вас, якщо ви все ж наважитеся втілювати свою ідею в життя? Через те, що напевно буде важко розрізнити хороших і «лимонних» інтернет-провайдерів, виникне ситуація несприятливого вибору. Деякі фірми, які продають акції, можуть виявитись «лимонами». Отже, ви відшкодовуватимете витрати для отримання інформації про фірми.

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме НЕСПРИЯТЛИВИЙ ВИБІР:

  1. Антонов Ярослав Валерьевич. Электронное голосование в системе электронной демократии: конституционно-правовое исследование. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Москва - 2015, 2015
  2. Рентгенофазовый анализ
  3. З.ИСЛАМОВ. ОБЩЕСТВО. ГОСУДАРСТВО. ПРАВО. (Вопросы теории) Ташкент, «Адолат» - 2001, 2001
  4. Фигуры, промежуточные между кругом и правильными многоугольниками
  5. Графическое представление решений для пластинок в виде треугольников
  6. ГЛАВА 3. ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ РАЗРАБОТАННЫХ АЛГОРИТМОВ РАСЧЕТА ПЛИТ
  7. 2.4 Сегментация и построение контуров изображений объектов
  8. СУБЪЕКТЫ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА
  9. 1. Содержание (функции) государственного управления
  10. Тема 16. Производство по делам об административных правонарушениях
  11. 3.1. Формирование стратегии развития системы персональных финансов
  12. ГЛОССАРИЙ
  13. Анализ содержания учебного материала школьных учебников с позиции их ориентации на достижение личностных результатов обучения
  14. Введение
  15. Глава I. ОПТИЧЕСКИЕ АНОМАЛИИ В КРИСТАЛЛАХ.
  16. 2. Права и обязанности сторон по договору купли-продажи.
  17. ГЛАВА 2. ИССЛЕДОВАНИЕ СОДЕРЖАНИЯ И СТРУКТУРЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕФОРМАЦИИ ЛИЧНОСТИ СУБЪЕКТА ТРУДА (МЕНЕДЖЕРА КОММЕРЧЕСКОЙ ОРГАНИЗАЦИИ)
  18. 34. Наем жилого помещения на коммерческой основе: юридическая характеристика, элементы, срок, отличие от договора социального найма.
  19. Приложение 17.