<<
>>

МОДЕЛЬ РЕАЛЬНОГО ДІЛОВОГО ЦИКЛУ

У довгостроковому періоді ціни є гнучкими; фірми коригують ціни на свою продукцію відповідно до змін попиту чи вартості. Коли ціни гнучкі, номінальна пропозиція грошей не має жодного впливу на ділову активність — гроші нейтральні.

Разові зміни номінальної пропозиції грошей впливають на рівень цін, але не на обсяг виробництва.

Згідно з моделлю реального ділового циклу, ціни є гнучкими навіть у короткостроковому періоді, а фактичний обсяг виробництва дорівнює обсягові виробництва за повної зайнятості у короткостроковій рівновазі в економіці. Тому крива корот­кострокової сукупної пропозиції SRAS є вертикальною лінією. Проте фактичний обсяг виробництва змінюється в часі. Такі коливання модель реального ділового циклу пояснює тимчасовими збуреннями продуктивності, до яких відносить доступ­ність важливих сировинних ресурсів (продовольство, енергоносії, мінерали), регулюючі обмеження на виробництво або ринки і нововведення, які зумовлюють підвищення рівня продуктивності в економіці.

Крім цього, у моделі реального ділового циклу збільшення чи зменшення пропозиції грошей ніяк не впливає на ділову активність, навіть у короткостроковому періоді. З рис. 26.1 видно, що пропозиція грошей зростає вищими темпами до та під час піднесень, ніж під час спадів. Може здатися, що припущення про нейтральність грошей не справджується. Проте прихильники теорії реального ділового циклу так не вважають, стверджуючи, що хоча й пропозиція грошей, і виробництво змінюються разом, зміни першої не обов’язково зумовлюють зміни другого, обґрунтовуючи це двома аргументами. По-перше, цілком імовірно, що на зміни пропозиції грошей та обсягу виробництва впливає якась третя змінна. По-друге, вони вважають, що, навпаки, зміна обсягу виробництва може спричинити зміну пропозиції грошей. Цей другий аргумент є прикладом доведення, який називають зворотним причинно-наслідковим зв’язком.

Прихильники теорії реального ділового циклу частіше застосовують другий аргумент, говорячи, що поточне виробництво та очікувані його зміни впливають рад­ше на попит на гроші, а не на пропозицію грошей. Наприклад, припустимо, що економіка переживає піднесення внаслідок падіння цін на нафту. Сподіваючись на майбутнє зростання доходів, домогосподарства та фірми збільшують свій попит на готівку та чекові вклади (зростає попит на гроші для трансакцій). Підвищення попиту на гроші внаслідок зростання виробництва та економічного піднесення змушує ФРС збільшувати пропозицію грошей. Прихильники моделі реального ділового циклу стверджують: зміна обсягу виробництва спричиняє зміну пропозиції грошей, а не зміна пропозиції грошей впливає на виробництво — класичний приклад зворотного причинно-наслідкового зв’язку. Ці економісти пропонують один із протилежних поглядів на зв’язок між грішми та виробництвом у нашому аналізі: прямого причинно-наслідкового зв’язку між зміною пропозиції грошей та зміною обсягу виробництва не існує, натомість існує зворотний. Представники інших шкіл вважають, що існує саме прямий зв’язок, заперечуючи зворотний.

Для перевірки зв’язку між пропозицією грошей та обсягом виробництва Мілтон Фрідмен (Стенфордський університет) та Анна Шварц (Національне бюро економіч­них досліджень) звернулися до статистики. Вивчивши дані протягом майже столітнього періоду, вони виявили, що темпи приросту пропозиції грошей падали перед кожним зменшенням обсягу виробництва*. Також виявилося, що найвищі темпи приросту номінальної пропозиції грошей передували вершинам ділового циклу в середньому на 16 місяців. Цей період часу не був сталим для всіх циклів, зміню- ючись від кількох місяців до понад двох років. Унаслідок досліджень у період від Громадянської війни до 1960 р. Мілтон та Шварц дійшли висновку, що зміни темпів приросту пропозиції грошей спричиняють коливання обсягу виробництва. Проте вплив грошей на виробництво виявляється через тривалі та змінні за тривалістю проміжки часу.

Правильність цього висновку можна оцінити з’ясувавши, чи зміни пропозиції грошей були «незалежними», тобто такими, які не відбувалися під впливом зміни обсягу виробництва, чи якогось іншого економічного показника, що впливає і на гроші, і на виробництво.

Незалежною подією може бути монетарна політика ФРС з метою досягнення певної мети, відмінної від стимулювання виробництва. Простежуючи наслідки такої незалежної зміни, можна робити висновки, як зміни пропозиції грошей впливають на обсяг виробництва у короткостроковому періоді. Фрідмен та Шварц вивчали окремі епізоди, які можна визнати незалежними подіями: банківська паніка перед створенням ФРС, хвиля банкрутств банків на початку 1930-х років, зростання резервних вимог у 1936—1937 роках. Вони пов’язали скорочення пропозиції грошей під час банківської паніки 1907 р., коли вкладники масово забирали гроші з депозитних рахунків, з наступним зменшенням ділової активності та скороченням приросту грошей. Пропозиція також скоротилася на початку 1930-х, коли велика кількість банків закрилася, після чого рівень виробництва знову впав («Велике скорочення»). Рецесію 1937—1938 років вони віднесли на рахунок підвищення резервних вимог, що теж обмежило пропозицію грошей. Ця зміна резервних вимог була зумовлена бажанням ФРС посилити контроль над пропозицією грошей, а не вплинути на поточний рівень ділової активності. Усі ці приклади доводять наявність зв’язку між зміною темпів приросту пропозиції грошей та зміною рівня виробництва.

Після Фрідмена та Шварц, Крістіна та Дейвід Ромер з Університету Каліфорнії в Берклі виділили шість незалежних змін монетарної політики після 1960 р., в яких FOMC проголосив стримуючу монетарну політику з метою стримання інфляції**, і кожен епізод передував скороченню виробництва. Вони стверджували, що оскільки застосування стримуючої монетарної політики мало на меті приборкати інфляцію, воно було незалежним від умов поточного виробництва.

Іншим способом виявити, чи справді зміни пропозиції грошей впливають на виробництво, є дослідження ширших заходів, які пов’язані з монетарною політикою і можуть впливати на виробництво. За статистичними даними Бен Бернанке та Елен Блайндер з Прінстонського університету встановили, що збільшення федеральної резервної ставки спричиняє падіння виробництва***.

Вони стверджують, що оскільки ця ставка перебуває в основному під контролем ФРС, її зміна є незалежною. Ці висновки підверджують те, що пропозиція грошей зменшується фактично відразу у відповідь на стримуючу політику ФРС, а обсяг виробництва починає зменшуватися вже через півроку-рік. Таким чином, ці докази заперечують висновок базової моделі реального ділового циклу; у короткостроковому періоді нейтральність грошей не простежується.

Хоча модель реального ділового циклу досить точно описує довгостроковий період, у якому ціни гнучкі і гроші нейтральні, її висновки щодо періоду короткострокового не знаходять підтвердження на практиці. Представники двох інших шкіл — неокласики та неокейнсіанці — стверджують, що гроші та виробництво таки пов’язані. Вони пропонують різні пояснення цього зв’язку, які ми розглянемо далі.

КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ

Протягом останнього кварталу кожного року, особливо у грудні, пропозиція грошей та показники роздрібної торгівлі перевищують своє середньорічне значення. Чи свідчать ці тимчасові зміни про те, що розширення пропозиції грошей зумовлюють зміни виробництва?

Прихильники моделі реального ділового циклу стверджують: попит на блага і послуги зростає з наближенням періоду свят, збільшуючи попит населення на готівку та чекові вклади. ФРС стримує стрибок попиту на гроші розширенням пропозиції грошей для задоволення потреб домогосподарств та фірм.

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме МОДЕЛЬ РЕАЛЬНОГО ДІЛОВОГО ЦИКЛУ:

  1. 2.2 Фотонная модель прохождения света через кристалл с произвольным распределением рассеивающих OA.
  2. 2.6 Модель синтеза множества характерных точек и обобщения сегментов и контуров объектов полученных с разных оптико­электронных датчиков
  3. 2 МАТЕМАТИЧЕСКАЯ МОДЕЛЬ ОБРАБОТКИ ИЗОБРАЖЕНИЙ УСТРОЙСТВОМ ТРЕХМЕРНОГО ТЕХНИЧЕСКОГО ЗРЕНИЯ С МНОЖЕСТВЕННЫМИ ИСТОЧНИКАМИ ИЗОБРАЖЕНИЙ
  4. 2.7 Вычисление трехмерных координат сопоставленных точек
  5. Вычисление параметров оптико-электронных датчиков в составе оптико-электронного устройства
  6. Передача данных по коммуникационной сети
  7. ОСНОВНЫЕ РЕЗУЛЬТАТЫ РАБОТЫ
  8. Алгоритм формирования тремерной рабочей сцены при использовании нескольких оптико-электронных датчиков
  9. 1. Административно-правовые гарантии реализации прав граждан
  10. 2.4 Сегментация и построение контуров изображений объектов
  11. ВВЕДЕНИЕ
  12. СОДЕРЖАНИЕ
  13. ВВЕДЕНИЕ
  14. Выводы по главе 3
  15. Результаты расчетов и экспериментов
  16. Анализ методов и устройств трехмерного технического зрения и методов калибровки
  17. Приложение 11.