<<
>>

МІЖНАРОДНЕ ПОРІВНЯННЯ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ

Хоча й існують певні відмінності у методах проведення центральними банками монетарної політики, останнім часом виокремилися дві головні спільні риси у практиці її здійснення. По-перше, більшість центральних банків у розвинутих країнах частіше використовували короткострокові процентні ставки (наприклад, федеральну резервну ставку в США) як поточні завдання на шляху до досягнення поставлених цілей.

По-друге, багато центральних банків зосереджують увагу пере­важно на загальних цілях, таких, скажімо, як низький рівень інфляції, і не ставлять проміжних завдань1. Цю ситуацію ми розглянемо у контексті інституційних утворень та проведення монетарної політики у Канаді, Німеччині, Японії, Сполученому Королівстві та Європейському Союзі.

У Канаді в сімдесяті роки, подібно до США, Банк Канади почав більше уваги звертати на темпи інфляції, а у 1975 р. він оголосив про початок проведення політики поступового зменшення темпів зростання грошового агрегату М1. Наприкінці сімдесятих років почався процес планування валютних курсів; з кінця 1982 р. планування М1 уже не використовувалось. Проте у 1988 р. тодішній голова Банку Канади Джон Кроу оголосив про зобов’язання банку досягнути цінової стабільності. За цього режиму встановлюється низка завдань, спрямованих на зниження рівня інфляції. Беручи за основу інфляційні завдання, Банк Канади встановлює низку детальних планових поточних завдань щодо ставки овернайт (аналог федеральної резервної ставки США).

Центральний банк Німеччини — Бундесбанк — наприкінці сімдесятих років почав експериментувати з монетарними завданнями для боротьби з інфляцією. Обраний агрегат, а саме гроші центрального банку або М3, обчислюється як сума готівки поза банками, чекових депозитів, строкових та ощадних вкладів. Бундесбанк вважає, що зміни в агрегаті М3 мають передбачуваний вплив на номінальний ВВП, і цей агрегат можна прямо контролювати за допомогою засобів центрального банку.

Цільові завдання встановлювалися щороку протягом другої половини сімдесятих та у вісімдесятих роках, коли Бундесбанк поставив завдання знизити темпи зростання кількості грошей. У першій половині вісімдесятих років центральний банк успішно ви- конував поставлені завдання. Дискреційні відхилення від поставлених завдань почастішали у період 1986—1988 рр., коли чиновники прагнули зменшити вартість тодішньої західнонімецької марки (марки ФРН) щодо долара. Для цього Бундесбанк підтримував темпи зростання грошової бази на вищому рівні, ніж оголошений.

Об’єднання Німеччини у 1991 р. зробило проблематичним виконання Бундесбан­ком поставлених завдань. Чітко окреслилися дві проблеми. По-перше, обмін грошової одиниці Західної Німеччини на відносно дешевшу східнонімецьку марку призвів до зростання інфляційного тиску. По-друге, прагнення до економічного зростання поставило під сумнів намір утримання низького рівня інфляції. Такий тиск на Бундесбанк призвів до використання гнучкішого підходу до поставлених завдань, ближчого до того, який використовувала ФРС.

Німеччина, яка неформально використовувала інфляційні завдання з 1975 р., мала на меті підтримувати темпи зростання цін на рівні 2 % річних аж до початку діяльності Європейського Центрального Банку в 1999 р. Бундесбанк вважає, що дотримання політики планування М3 дає змогу утримувати інфляцію під контролем. Центральний банк використовує зміни ломбардної ставки (ставка за короткостроковими операціями репо) для виконання поставлених завдань з обсягу М3. Проте деякі аналітики вважають, що фінансові інновації у Німеччині призвели до того, що цільовий М3 стало важче розраховувати.

Очевидні успіхи Німеччини у проведенні монетарної політики можуть спричинятись іншими факторами, не пов’язаними з монетарним плануванням. Багато аналітиків відзначають, що Бундесбанк допускав суттєві відхилення від монетарних завдань протягом певних періодів. Успіх монетарної політики у Німеччині може більше завдячувати контролюванню інфляції, ніж монетарному плануванню.

Унаслідок першого нафтового шоку в 1973 р., спричиненому ОПЕК, Японія пережила період, коли рівень інфляції перевищував 20 % річних. Це стимулювало переорієнтацію Банку Японії на політику планування розширення грошової маси. Зокрема, починаючи з 1978 р., Банк Японії вибрав як цільове завдання агрегат, що відповідав М2 + CD. Після нафтового шоку 1979 р. центральний банк знижував тем­пи приросту грошової бази. Поступове зниження темпів зростання грошової бази у період 1978—1987 років, яке банк проголошував і здійснював, супроводжувалося швидшим зниженням темпів інфляції, ніж у США. Послідовність, з якою банк виконував свої обіцянки, збільшила довіру громадськості до політики банку, спрямованої на зниження темпів зростання грошової бази та інфляції. Протягом цього періоду Банк Японії використовував процентну ставку за короткостроковими кредитами (на японському міжбанківському ринку, який є аналогом американського федерального фондового ринку) як цільове проміжне завдання.

Як і у США, японські банки пережили хвилю дерегулювання та фінансових інновацій у вісімдесятих роках. Унаслідок цього Банк Японії почав менше покладатися на агрегат М2 + CD у проведенні монетарної політики. З 1987 по 1989 рік за проведення монетарної політики банк більше уваги звертав на вартість єни на зовнішньому валютному ринку, яка відчутно зросла щодо долара. Високі темпи зростання грошової бази протягом цього періоду призвели до буму цін на японські активи (зокрема на землю та майно). Намагаючись уникнути спекуляцій на ринках активів під час буму Банк Японії проводив обмежувальну монетарну політику (обмеження кількості грошей в обігу), яка призвела до зменшення цін на активи і, як наслідок, до спаду в японській економіці. Незважаючи на успіхи Банку Японії в боротьбі з інфляцією у 1978—1987 роках, він не досягнув офіційно поставлених завдань щодо рівня інфляції (хоча однією з головних цілей банку було досягнення цінової стабільності). Як оперативний інструмент монетарної політики центральний банк використовує короткострокові процентні ставки та свою облікову ставку.

Надто обмежуюча японська монетарна політика у 1999 та 2000 роках оцінюється багатьма фінансовими аналітиками як одна з причин зниження рівня ефективності японської економіки, що триває.

Центральний банк Сполученого Королівства — Банк Англії — проголосив планування пропозиції грошей наприкінці 1973 р. у відповідь на зростаючий інфляційний тиск. Аналогічно до ситуації у США, монетарні завдання (у нашому випадку агрегат М3) не обов’язково виконувались. У відповідь на зростання темпів інфляції наприкінці сімдесятих років уряд Маргарет Тетчер формально запровадив у 1980 р. стратегію поступового зниження темпів приросту М3. Так само, як фінансові інновації ускладнили досягнення завдань з обсягу М1 у США, аналогічно сталося із виконанням завдань з обсягу М3 у Великобританії. Починаючи з 1983 р., Банк Англії зосередив увагу на плануванні темпів зростання грошової бази (не включаючи зниження темпів приросту пропозиції грошей). У 1992 р. Сполучене Королівство встановило інфляційні орієнтири. Короткострокові процентні ставки, пов’язані з цими завданнями, використовувались як основний інструмент монетарної політики. З початку 1984 р. рішення про встановлення процентних ставок приймалися на щомісячних зустрічах голови правління Банку Англії та міністра фінансів. Коли змінювалися процентні ставки, банк давав детальне пояснення, в якому наголошувалось на тому, що такі рішення відображають важливість інфляційних завдань для проведення монетарної політики.

У Європейському Союзі після підписання Маастрихтських угод Європейська система центральних банків (ЄСЦБ), яка складалася з Європейського центрального банку (ЄЦБ) та центральних банків країн—учасниць Європейського Союзу, розпочала свою діяльність у січні 1999 р. Головною метою діяльності ЄСЦБ, створеної на основі законодавства, яким керується німецький Бундесбанк, є дотримання стабільності цін. Ще одним завданням ЄСЦБ є підтримка економічної політики Європейського Союзу. ЄЦБ надає важливу роль грошовим агрегатам, зокрема темпам зростання М3. Але крім цього, ЄЦБ підкреслює важливість цінової стабільності, що виражається рівнем інфляції від 0 до 2 %. На практиці стратегія ЄЦБ не завжди була послідовною, оскільки вона не використовувала повною мірою ні підходу монетарного планування, ні підходу інфляційного планування. ВИЗНАЧАЛЬНІ ПОНЯТТЯ

Вільні резерви

Індикатор

Інфляційне таргетування

Цілі монетарної політики

Економічне зростання

Стабільність фінансових ринків та інституцій

Стабільність на міжнародному валютному ринку

Високий рівень зайнятості

Стабільність процентних ставок

Стабільність цін

Проциклічна монетарна політика

Завдання

Проміжні завдання

Поточні завдання

Правило Тейлора

ПІДСУМКИ
1. Загальними цілями монетарної політики ФРС є стабільність цін, високий рівень зайнятості, економічне зростання, стабільність фінансових ринків та інституцій, стабільність рівня процент­них ставок та стабільність на валютному ринку. Згаданих цілей неможливо досягти одночасно і, фактично, деякі з них суперечать одна одній. Тому ФРС повинна обирати між ними компромісні варіанти.

2. ФРС не має змоги безпосередньо контролювати досягнення поставлених цілей за допомогою власних засобів, тому вона ставить проміжні завдання (фінансові змінні, вплив яких на досягнення цілей можна передбачити). За допо­могою інструментів монетарної політики ФРС забезпечує виконання поточних завдань (фінансових показників, які ФРС може безпосередньо контролювати), що впливають на проміжні завдання передбачуваним чином.

3. Через те що на фінансових ринках визначаються як процентні ставки, так і величини грошових агрегатів, ФРС повинна ставити проміжні завдання,

обираючи один із показників. При цьому показники вибираються за критеріями передбачуваності, контрольованості та можливості вимірювання.

4. З часу закінчення Другої світової війни використання завдань у проведенні монетарної політики не забезпечило ФРС контролю над пропозицією грошей. У вісімдесятих роках дерегулювання та фінансові інновації призвели до того, що монетарних завдань стало важче досягти. З середини вісімдесятих років ФРС у проведенні своєї політики реагувала на безпосередню інформацію про зміни в економіці та на фінансових ринках.

5. Більшість економістів уважає, що технічно ФРС загалом контролює пропозицію грошей у довгостроковому періоді. Операції на відкритому ринку є основним засобом регулювання грошової бази. З виваженим використанням грошових агрегатів (на які через механізм грошового мультиплікатора передбачуваним чином впливає грошова база) контроль за кількістю грошей можливий.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ
1. Які цілі ставить перед собою ФРС при проведенні монетарної політики?

2. Накресліть можливий сценарій, за яким цілі ФРС із досягнення високого рівня зайнятості та стабільності на валютному ринку можуть суперечити одна одній. Яка мета є важливішою для ФРС у цьому випадку?

3. Припустимо, що попит на гроші стає менш стабільним (тобто на графіку «попит на гроші—пропозиція грошей» він змінюється частіше). Чи вплине це на вибір грошового агрегату як проміжного завдання? Поясніть.

4. Які чинники впливають на вибір змінних, котрі служать проміжними завданнями при проведенні монетарної політики?

5. Яка відмінність між завданням та індикатором? Чи може ФРС використовувати індикатор як завдання?

6. Чому стабільність цін є метою монетарної політики?

7. Чи можна при проведенні монетар­ної політики ставити за мету досягнення нульового рівня безробіття? Якщо так, то чому?

8. Чому політиків хвилює стабільність процентних ставок та обмінних курсів?

9. Чому ФРС використовує двосту- пеневий процес впровадження завдань —

поточні та проміжні завдання — замість одноступеневого?

10. Чому ФРС не може ставити завданнями монетарної політики одночасно пропозицію грошей та процентні ставки?

11. Чому прив’язка відсоткових ставок, яка проводилася ФРС до 1951 р., могла спричинити зростання темпів інфляції?

12. Чому використання вільних резер­вів як проміжного завдання у п’ятде­сятих роках було елементом проциклічної монетарної політики?

13. Поясніть часті зміни федеральної резервної ставки у 1979 р.? Чи ФРС посилила у цей час монетарний контроль? Чому?

14. Якщо ФРС хоче зменшити вартість долара на валютному ринку, яких заходів їй слід уживати? Що їй слід робити, якщо вона хоче зробити долар дорожчим?

15. Чому товарні ціни можна використати як проміжні завдання при проведенні монетарної політики?

16. Як політичний тиск впливає на вибір ФРС монетарних завдань? Що зробила ФРС у 1982 р., щоб пристосуватися до такого тиску?

17. Чому вибір проміжних завдань монетарної політики важливий при встановленні оперативних завдань?

АНАЛІТИЧНІ ЗАВДАННЯ
1. Оцініть твердження: якщо ФРС використовує федеральну резервну став­ку як оперативне завдання, збільшення (зменшення) грошового попиту збільшує (зменшує) пропозицію грошей.

2. Укажіть, як найкраще використовувати нижченаведені показники: як цілі, проміжні завдання, оперативні завдання чи інструменти монетарної політики.

а) М2;

б) грошова база;

в) рівень безробіття;

г) обсяг купівлі на відкритому ринку;

д) федеральна резервна ставка;

е) власні резерви;

є) М1;

ж) приріст реального ВВП;

з) облікова ставка.

3. ФРС отримала пропозицію використовувати грошову базу як оперативне завдання для досягнення визначеного рівня номінального ВВП як проміжного завдання. Які аргументи на користь чи проти такого рішення?

ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ
THE WALL STREET JOURNAL, 14 ЛЮТОГО 2001 Р.
Оптимістичні погляди голови ради керуючих ФРС
Алан Грінспен, голова ФРС, висловився про стан економіки більш позитивно, ніж три тижні тому, проте це не вплине на прогноз щодо наступ­ного зниження рівня процентних ставок ФРС на зборах правління, які відбудуться 20 березня.

Грінспен заявив Банківському комітету сенату, що політики ФРС усе ще вважають (так само, як і 31 січня, коли вони знизили ставки), що «в майбутньому періоді переважатимуть ризики спаду виробництва».

Незважаючи на те що «в даний момент ми не перебуваємо» на стадії спаду, відповів він сенаторові, спад є достатньо серйозною подією, щоб «уживати усіх можливих заходів для зменшення її ймовірності».

Містер Грінспен заявив про зниження прогнозу приросту ВВП за четвертий квартал поточного року до 2—2,5 % проти відповідного значення минулого року, що збігається з передбаченнями економістів. Він заявив, що ФРС очікує зміцнення економіки після завершення «поточного ребалансування». Попередній прогноз, зроблений у липні, передбачав темпи приросту ВВП на рівні 3,25—3,75 %.

Інфляційний прогноз ФРС на четвертий квартал також знизився до 1,75—2,25 % проти 2—2,5 %, указуючи на можливість зниження ставок, незважаючи на два півпроцентних зниження процентної ставки у січні, які призвели до зменшення рівня цільової федеральної резервної ставки (ставки за кредитами овернайт на міжбанківському ринку) до 5,5 %.

У цілому Грінспен відгукувався про стан економіки оптимістичніше, ніж три тижні тому, під час виступу перед бюджетним комітетом сенату. За його словами, «виняткова слабкість

економіки, така помітна... в кінці минулого року», можливо, через погану погоду «не була характерною для січ­ня». Хоча довіра споживачів зменшилася, вона все ще залишається на рівні, який у минулому був характерним для періоду економічного зростання»...

Через те, що пропозиція цінних паперів скарбниці зменшується (за словами Грінспена, з технічних причин), ФРС розглядає можливість приймати державні та іноземні боргові цінні папери як закладні при проведенні операцій репо. Це операції на відкритому ринку для впливу на процентні ставки.

Містер Грінспен перелічив фактори, які призвели до економічної кризи наприкінці минулого року, і відзначив, що ситуація з деякими з них поліпшується.

За його словами, «нещодавнє зниження цін на енергоносії та наступ­ні зниження цін на ф’ючерсних ринках, якщо це станеться, підштовхнуть платоспроможний попит» та допоможуть відновленню економіки...

Містер Грінспен дотримувався оптимістичної точки зору щодо того, що підвищення продуктивності праці, яке спостерігалось наприкінці дев’я­ностих років і забезпечувало більший обсяг виробництва товарів та послуг на одиницю праці, збережеться й надалі. Насправді ФРС очікує підвищення рівня безробіття до 4,5 % порівняно з теперішніми 4,2 % попри зростання економіки, яке триває, оскільки, вважають аналітики, для підтримання цих темпів зростання вироб­ництва не потрібно буде такої кількості працівників, — це одна з негативних сторін загалом позитивного економічного розвитку.

АНАЛІЗУЮЧИ НОВИНИ…
Із прийняттям закону Гемфрі-Гокінса у 1978 р., від голови Ради керуючих ФРС вимагається двічі на рік звітувати перед конгресом про стан монетарної політики ФРС. Ці звіти охоплюють цілі ФРС та шляхи, якими вона планує їх досягнути. Центральний банк майже завжди постає перед суперечливими цілями. У звітах голови ФРС Грінспена проглядалася несумісність між довгостроковими цілями, такими, як стабільність цін та відродження економіки. Нижчі короткострокові процент­ні ставки можуть допомогти стагнуючій економіці, але ФРС також слід розпізнавати ознаки інфляції.

Суперечності у тлумаченні паном Ґрінспеном монетарної політики вказують на те, що грошові агрегати самі по собі не є проміжними орієнтирами ФРС. І справді, ФРС не використовувала чіткого розмежування на кшталт «проміжне завдання—поточне завдання» для досягнення своїх цілей. Натомість вона скористалася цільовою процентною ставкою, відповідно до низького рівня інфляції, використовуючи при цьому інформацію про деякі фінансові змінні для моніторингу свого прогресу.

У короткостроковому періоді економіка, що перебуває у процесі спаду, впливає на інфляцію в напрямку її зниження. Звіт голови Ради керуючих ФРС також містив обговорення цілей ФРС щодо стабільності цін. Для максимізації ефективності такої стратегії ФРС слід чітко визначити свої цілі щодо інфляції. Якщо, приміром, учасники ринку вважають, що дії ФРС передбачають існуючий або вищий рівень інфляції, це може призвести до подальшого

зростання процентних ставок. Для того, аби наміри ФРС були чітко зрозумілі ринкові, їй слід інформувати його про неприйнятний рівень інфляції та дії, які ФРС планує вжити аби підтримувати допустимий рівень інфляції.

Одним із наслідків прогнозованого великого профіциту державного бюджету є те, що це призведе до поступового погашення державного боргу США, за деякими оцінками — майже до нуля, у 2001—2006 роках. Федеральна резервна система традиційно провадила операції на відкритому ринку, купуючи та продаючи цінні папери Державної скарбниці США. За надто низької пропозиції цінних паперів Держскарбниці ФРС усе ще може провадити операції на відкритому ринку, але в цьому випадку їй довелось би купувати інші боргові інструменти — особливо цінні папери, випущені адміністраціями окремих штатів або ж урядами іноземних держав.

Для подальших роздумів...

Більшість аналітиків уважає, що сучасні грошові агрегати не можуть бути проміжними завданнями внаслідок їхнього нестійкого зв’язку зі зростанням виробни­цтва та інфляцією. Чи така позиція означає, що грошові агрегати загалом не є інформативними для центрального банку? Поясніть.

Джерело: Взято із Greg Ip, «Greenspan Presents a More Upbeat View», The Wall Street Journal, February 14, 2001. Передруковано з дозволу Dow Jones, Inc. Via Copyright Clearance Center. Copyright 2001 Dow Jones and Company, Inc. Усі права застережено.

4. Як використання процентних ставок як оперативних чи проміжних завдань спричиняє проциклічну монетарну політику? Як слід аналітикам вико­ристовувати процентні ставки у своїй діяльності, щоб уникнути проциклічної політики?

5. Розробіть механізм монетарного контролю економіки, припускаючи, що ФРС користувалась ефективною моделлю економіки, яка давала їй точні прогнози? Чому такий механізм буде менш корисним з використанням менш точних прогнозів?

6. За яких умов буде чинним монетар­не правило, згідно з яким темп приросту М2 становить 3 % на рік? Коли можуть виникнути проблеми за такого правила?

7. Визначте процедуру контролю ФРС над федеральною резервною ставкою. Чи сумісна ця процедура з процесом контролю над пропозицією грошей? Поясніть, чому.

8. Оцініть твердження: якщо ФРС використовує власні резерви як оперативне завдання, збільшення (зменшення) попиту на гроші збільшить (зменшить) пропозицію грошей.

9. Оцініть твердження: пропозиції грошей притаманна проциклічність, яка зростає під час економічного буму (підсилюючи його) та знижується під час спаду (підсилюючи його).

10. Чи впливає на проведення монетарної політики дефіцит або надлишок федерального бюджету? Виберіть конкретний часовий проміжок після 1945 р. для ілюстрації вашої відповіді.

Використайте графічний аналіз грошового ринку для відповіді на запитання 11 та 12.

11. Чи використання федеральної резервної ставки як оперативного завдання вимагає горизонтальної прямої пропозиції грошей?

12. Чи процентні ставки як завдання допомагають ФРС пом’якшити вплив економічних спадів? Чому?

РОБОТА ЗІ СТАТИСТИЧНИМИ ДАНИМИ
1. Перегляньте останні номери бюлетня ФРС та дізнайтеся, коли востаннє голова Ради керуючих ФРС виступав перед конгресом, як цього вимагає законодавство (закон Гемфрі — Хокінса). Голова Ради керуючих ФРС виступає двічі на рік, у лютому та липні. Ознайомтеся з його промовою та знайдіть показники, які використовуються як оперативні та проміжні завдання. Які ще змінні називає голова ФРС у своїй промові як важливі індикатори стану економіки? Ви можете визначити цілі ФРС?

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме МІЖНАРОДНЕ ПОРІВНЯННЯ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ:

  1. Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с., 2004
  2. ГЛАВА 3. ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ РАЗРАБОТАННЫХ АЛГОРИТМОВ РАСЧЕТА ПЛИТ
  3. 2.4 Сегментация и построение контуров изображений объектов
  4. СУБЪЕКТЫ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА
  5. 1. Содержание (функции) государственного управления
  6. Тема 16. Производство по делам об административных правонарушениях
  7. 3.1. Формирование стратегии развития системы персональных финансов
  8. ГЛОССАРИЙ
  9. Анализ содержания учебного материала школьных учебников с позиции их ориентации на достижение личностных результатов обучения
  10. Введение
  11. Глава I. ОПТИЧЕСКИЕ АНОМАЛИИ В КРИСТАЛЛАХ.
  12. 2. Права и обязанности сторон по договору купли-продажи.