<<
>>

КРЕДИТОР ОСТАННЬОЇ ІНСТАНЦІЇ

Для забезпечення ліквідності банків під час банківської паніки конгрес створив Федеральну резервну систему з повноваженнями кредитора останньої інстанції. За своєю суттю створення ФРС було відповіддю регулюючих органів на кризу, що проявилась у банкрутствах банків та скороченні банківського кредитування наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.

Однак, як ми побачимо згодом, для того, щоб кредитор останньої інстанції ефективно виконував свої функції, його обіцянки надавати кредит банкам під час кризи повинні викликати довіру і виконуватися без зволікань. Еволюція діяльності ФРС є ілюстрацією того, як регулювання, запроваджене у відповідь на одну кризу, може бути адаптоване для застосування під час наступних криз.

Велика депресія

Перше велике випробування ефективності Федеральної резервної системи у зниженні втрат від фінансової нестабільності виникло після краху фондового ринку в жовтні 1929 р. У відповідь на цей крах ФРС виконувала свою роль кредитора останньої інстанції швидко і рішуче, пролонгувавши позику нью-йоркським банкам, які надали кредит біржовим брокерам та спекулянтам.

Згодом ФРС постала перед серйознішою проблемою: банківська паніка, яка розпочалась наприкінці 1930-х років, коли хвиля банкрутств банків вразила економіку США, призвела до того, що заощадники втратили довіру до банківської системи. Депозити до запитання різко скоротились після того, як населення конвертувало їх у готівку, вважаючи банківські депозити ризиковими. Банки ліквідували кредити і збільшили своє володіння резервами до 22 % депозитів у 1932 р. (порівняно з 15 % депозитів у 1930 р.), однак банківське посередництво було зруйноване. У березні 1933 р. президент Рузвельт оголосив банківські канікули, змусивши всі банки тимчасово припинити діяльність.

Економічний колапс на початку 1930-х років — Велика депресія — був найгост­рішим фінансовим крахом в історії США.

Багато економістів вважають банкрут- ство банків головною причиною того, що спад тривав так довго. Після банкрутства банків багато позичальників, які виявилися неспроможними знайти заміну банківським кредитам (ресурси від продажу облігацій або акцій), не змогли отримати кредити. Унаслідок цього багато малих і середніх підприємств, а також фермерів збанкрутувало. Ерозія банківської системи свідчить про те, наскільки важливими є банки для зниження інформаційних витрат для заощадників у пошуку кредитоспроможних позичальників. Наявність великої кількості малих, слабко диверсифікованих банків (зокрема тих, які володіли сільськогосподарськими кредитами в період падіння цін на сировинні товари) посилила банківську кризу.

Під час банківської паніки ФРС не спромоглась діяти рішуче як кредитор останньої інстанції; вона недостатньо активно здійснювала кредитування банків, які боролися за виживання. Крім того, у 1931 р. ФРС підняла процентні ставки за кредити бан­кам-учасникам. З погляду сьогодення легко побачити, як повинна була діяти ФРС, однак у той час ФРС поділяла думку багатьох економістів, які вважали, що Велика депресія припиниться сама собою, без інтервенцій центрального банку. Крім того, законодавство дозволяло ФРС надавати кредити лише тим банкам, які у вигляді застави використовували високоякісні комерційні кредити. У ФРС виникали проблеми ще й тому, що її політика підтримання фіксованого валютного курсу в умовах золотого стандарту обмежувала можливість гнучкої діяльності. У 1931 р., коли Англія призупинила конвертування фунтів стерлінгів у золото, учасники міжнародних фінансових ринків сподівалися, що США також скасує фіксований валютний курс і конвертування у золото. Для підтримання валютного курсу і захисту золотих резервів ФРС підняла процентну ставку за кредити банкам. Це підвищило валютний курс долара США щодо до інших валют і відновило привабливість Сполучених Штатів як місця для зберігання коштів. Однак вищі процентні ставки ускладнили можливості банкам, які боролися за виживання, отримувати кредит від ФРС.

Після 1932 р. дії конгресу скеровувались на розв’язання проблем надмірної тривалості банківської кризи. Конгрес вніс відповідну поправку в статут ФРС для обмеження конвертування американських доларів у золото і розширив перелік дозволених видів застави за кредити від ФРС. Рішення в межах ФРС стосувалися поліпшення її здатності швидко реагувати в умовах кризи. Тим не менше фінансові кола продовжували піддавати сумніву ефективність ФРС виконувати функції кредитора останньої інстанції для банківської галузі. Слабкість ФРС на початку невиразних 1930-х років зумовило запровадження у 1934 р. федерального страхування депозитів.

КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ

Припустимо, що банки використовують чекові депозити для надання комерційних кредитів, які мають змогу обертатися на вторинному ринку. Чи виникне у цьому випадку потреба у кредиторі останнього порятунку? Якби кредитні портфелі банків були високоліквідними, а інформація про їхню якість була достатньою, щоб вони могли перепродуватися, ризик ліквідності та інформаційні витрати були б значно меншими. Унаслідок цього зменшилась би потреба у кредиторі останньої інстанції. Однак якщо б ліквідність та інформаційні витрати були надзвичайно низькими, виникла б менша потреба в традиційних банківських фірмах.

Успіхи минулих років

Незважаючи на непевний початок діяльності як кредитора останньої інстанції під час Великої депресії, вже з часів Другої світової війни Федеральна резервна система функціонувала ефективно. Наступні чотири епізоди показують, наскільки успішно може втручатися ФРС для запобігання фінансовим кризам.

Криза залізниці Penn Centrall Railroad. Коли залізниця Penn Centrall Railroad, колись одна з найбільших корпорацій Сполучених Штатів, у 1970 р. потрапила до списку банкрутів, вона не виконала зобов’язання за комерційними цінними паперами на суму 200 млн дол. США. Інвестори засумнівались у якості комерційних цінних паперів, випущених іншими великими компаніями, і почали утримуватися від постачання коштів на цей ринок.

Без втручання ФРС залучення коштів на ринку комерційних цінних паперів було б невигідним, оскільки для компенсації ризику інвестори вимагали б великих премій. ФРС сприяла доступності кредитів для комер­ційних банків, стимулюючи розширення їхніх короткострокових кредитів до обсягу коштів, які фірми традиційно позичають на ринку комерційних цінних паперів. Вона також надала цим банкам кредити для додаткового кредитування. Ці заходи відвернули кризу банківської системи та фінансових ринків.

Криза банку Franklin National Bank. Коли у 1974 р. зазнав краху банк Franklin National Bank, він випустив велику кількість оборотних сертифікатних депозитів. Ці строкові депозити можна було купувати і продавати приватним особам та установам із накладанням штрафу за дострокове вилучення, але вони не були охоплені федеральним страхування депозитів. У цій ситуації інвестори засумнівались у якості інших оборотних CD банків і скоротили запаси таких депозитів. Банкірів турбувало зниження попиту на оборотні CD, які були значним джерелом коштів для банків. Щоб відвернути паніку на ринку оборотних CD, ФРС знизила інформаційні витрати інвесторів, забезпечивши банки дисконтними позичками. Цей захід пригасив побоювання інвесторів щодо якості всіх оборотних CD.

ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ...
Як кредитор останньої інстанції захищає платіжну систему?

Незважаючи на те, що ФРС була створена конгресом як кредитор останньої інстанції для банківської системи, сьогодні вона бере участь у різноманітних видах кредитної діяльності для підвищення ефективності фінансового механізму торгівлі. Одним із важ­ливих торговельних механізмів є платіжна система, або сукупність засобів для здійснення розрахунків в економіці за допомогою чеків. Розрахун­кова палата для міжбанківських платежів та угод, розміщена у Нью-Йорку (CHIPS), забезпечує трансфери у доларах як для внутрішніх банків, так і для банків з іноземною власністю. Якщо учасник ринку в CHIPS збанкрутує впродовж ділового дня, усі його платежі будуть скасовані. Таке скасування, у свою чергу, вплине на всіх інших учасників, з якими збанкрутілий банк проводив операції. Тому банкрутство великого банку може спричинити банкрутство інших установ. ФРС повинна

прийняти непросте рішення про те, як реагувати, зокрема, коли криза настає внаслідок банкрутства банку з іноземною власністю.

Іншим важливим розрахунковим механізмом є система «Fedwire», яка використовується для розрахунків у операціях із цінними паперами. Упро­довж дня баланс не підбивається, отже, якщо якийсь банк не може закрити овердрафт до кінця дня, то ФРС повинна конвертувати його (можливо, вимушено) у дисконтну позичку. Роль кредитора останньої інстанції для підвищення ефективності платіжної системи помітно згасає, коли ми візьмемо до уваги стирання межі між комерційним та інвестиційним банківництвом і в деяких випадках між фінансами та комерцією. Якби комерційним фірмам було дозволено здійснювати банківську діяльність, то криза у банківництві могла б змусити ФРС надавати незастраховані безпроцентні кредити інвестиційним банківським фірмам чи навіть промисловим компаніям.

Криза спекуляцій зі сріблом братів Гантів. У 1980-ті роки Герберт Гант і Нельсон Банкер Гант, нащадки легендарного нафтового барона Г. Л. Ганта, використали своє величезне майно і позичені кошти для отримання провідних позицій на ринку срібла. Тимчасово їхня схема запрацювала, але врешті-решт ціна срібла різко змінилась. Колапс цієї спекулятивної схеми був нещастям не лише для братів, а й для багатьох брокерських домів включно з гігантом у цій галузі Merrill Lynch, якому вони заборгували гроші. На кону була сума така велика, що це загрожувало фінансовій стабільності біржі, де продавались ці ф’ючерсні контракти. Таке банкрутство завдало б втрат заощадникам і позичальникам, котрі залежали від цієї біржі, яка надавала інформаційні послуги, необхідні для торгівлі та ліквідності ф’ю­черсних контрактів. У цій ситуації ФРС співпрацювала з групою банків з метою надання кредитів для учасників біржі, тим самим відвернувши зростання інформаційних витрат і паніки на ринку.

Крах фондового ринку у 1987 р. Крах фондового ринку 19 жовтня 1987 р. викликав побоювання щодо можливості виникнення ситуації, яка склалася після краху 1929 р. Зокрема, інвестори побоювались кредитного тиску на брокерів-дилерів у сфері обігу цінних паперів. Перед відкриттям фондового ринку наступного дня голова Федеральної резервної системи Алан Грінспен оголосив у мас-медіа, що ФРС готова забезпечити ліквідність для підтримки економіки та фінансової системи. Водночас, діючи як кредитор останньої інстанції, ФРС заохочувала банки надавати кредити фірмам, що займаються торгівлею цінними паперами і розширила дисконт­ні позички банкам. Ці заходи ФРС знизили інформаційні витрати і дали змогу фінансовим ринкам забезпечувати розподіл ризику й ліквідність своїм учасникам. Крім того, ці заходи підтвердили ефективність платіжної системи.

Прикінцеві зауваження

Під час кризи кредитор останньої інстанції може сприяти стабілізації банківської системи. Загалом Федеральна резервна система США успішно виконувала таку роль. Справді, наприкінці 1998 р. ФРС відвернула паніку, яка могла виникнути після фінансових втрат великого американського фонду хеджування Long-Term Capital Management, просто використовуючи свій вплив і зібравши кредиторів цієї фірми разом. На рисунку 15.1 показано еволюцію ролі ФРС у циклі «фінансова криза, регулювання, реагування фінансової системи і відповідь регулюючих органів».

Рисунок 15.1. Кредитор останньої інстанції: криза, регулювання, реагування фінансової системи і відповідь регулювальних органів
Нестабільність банківської системи знизила ліквідність банківських депозитів і зумовила підвищення інформаційних витрат, що призвело до колапсу банківського кредитування і необхідності виникнення кредитора останньої інстанції. Після початкових невдалих дій ФРС як кредитора останньої інстанції її повноваження було розширено і запроваджено додаткові заходи з банківського регулювання.

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме КРЕДИТОР ОСТАННЬОЇ ІНСТАНЦІЇ:

  1. 52. Права, и обязанности сторон по договору банковского кредитования. Санкции за ненадлежащее исполнение договора.
  2. 60. Безналичные расчёты по инкассо.
  3. 20. Прекращение договора аренды. Право арендатора на возобновление договора.
  4. 53 Вексель.
  5. 51. Договор банковского кредитования: юридическая характеристика, элементы, отличие от договора займа.
  6. 18. Права и обязанностиарендодателя по договору аренды.
  7. 17. Понятие, элементы и виды договора аренды. Форма договора.
  8. 12. Юридическая характеристика и элементы договора дарения. Форма договора.
  9. 2. Права и обязанности сторон по договору купли-продажи.
  10. ГЛАВА 2. ИССЛЕДОВАНИЕ СОДЕРЖАНИЯ И СТРУКТУРЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕФОРМАЦИИ ЛИЧНОСТИ СУБЪЕКТА ТРУДА (МЕНЕДЖЕРА КОММЕРЧЕСКОЙ ОРГАНИЗАЦИИ)
  11. 34. Наем жилого помещения на коммерческой основе: юридическая характеристика, элементы, срок, отличие от договора социального найма.
  12. Приложение 17.
  13. Антонов Ярослав Валерьевич. Электронное голосование в системе электронной демократии: конституционно-правовое исследование. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Москва - 2015, 2015
  14. Рентгенофазовый анализ
  15. З.ИСЛАМОВ. ОБЩЕСТВО. ГОСУДАРСТВО. ПРАВО. (Вопросы теории) Ташкент, «Адолат» - 2001, 2001
  16. Фигуры, промежуточные между кругом и правильными многоугольниками
  17. Графическое представление решений для пластинок в виде треугольников
  18. ГЛАВА 3. ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ РАЗРАБОТАННЫХ АЛГОРИТМОВ РАСЧЕТА ПЛИТ