<<
>>

ГРОШОВИЙ МУЛЬТИПЛІКАТОР І РІШЕННЯ НЕБАНКІВСЬКИХ ІНСТИТУТІВ

Простий мультиплікатор депозитів показує, як зміни у грошовій базі зумовлюють зміни пропозиції грошей, але це ще не все. За отримання простого мультиплікатора депозитів ми робили припущення, що індивіди та фірми зберігають усі свої гроші як чекові депозити і що усі надлишкові резерви надаються в кредит.

Але кожен зберігає певну кількість грошей у готівці, а банки не завжди надають у кредит усі свої надлишкові резерви. Поведінка індивідів, небанківських інститутів і банків змінює передбачення того, як примножується грошова база, щоб стати пропозицією грошей. У цьому параграфі ми аналізуємо рішення, які приймають небанківські інститути і які впливають на грошовий мультиплікатор; у наступному параграфі розглянемо рішення банків. У фінансовій пресі ви можете прочитати, що «ФРС контролює пропозицію грошей». Як ви незабаром побачите, це твердження не зовсім коректне. ФРС діє з метою формування грошової бази, але поведінка небанківських інститутів і банків також впливає на пропозицію грошей.

Пропозиція грошей дорівнює кількості грошей в обігу і чекових депозитів, яку ми представляємо вже знайомим рівнянням:

М = С + D.

Сума, що зберігається як чекові депозити, D, є об’єктом для багатократного створення депозитів; а суми у готівці, С, — ні. Тому пропозиція грошей повинна збільшуватися вищими темпами, якщо небанківські інститути мають великі запаси D порівняно з С. Ми можемо виразити відношення готівки до чекових депозитів як вимірник, відомий як відношення готівка—депозити (С/D). Але перед тим, як продемонструвати, що низьке відношення готівка—депозити збільшує пропозицію грошей, ми проаналізуємо, як і чому це відношення з часом змінюється. Відношення загалом зменшувалося з кінця ХІХ ст. до середини 1960-х років, окрім періоду Першої світової війни, початку 1930-х років і Другої світової війни. З кінця 1960-х років С/D почало невпинно зростати1.

Чинники вибору портфеля

Рішення небанківських інститутів щодо того, як розподіляти ліквідні депозити між готівкою та чековими депозитами, є прикладом вибору портфеля. У нашому аналізі в розділі 5 ми могли передбачити, як індивіди приймають таке рішення відповідно до своїх статків і властивостей кожного активу.

Багатство. Одним із рішень, які приймають небанківські інститути, стосується того, яку частину багатства зберігати у формі грошей (готівки). Гроші є активом першої необхідності. Частка багатства, яку зберігають у грошах, не збільшується в міру того, як особа стає багатшою. Іншими словами, типово багата людина зберігатиме більше готівки, ніж менш багата особа, але багата людина не матиме пропорційно більшої частки. Причина в тому, що чекові депозити безпечніші та ефективніші для платежів, ніж зберігання великих сум готівки. Тому відношення готівка—депозити для особи зменшується із зростанням доходів та багатства. Більше того, для економіки в цілому, в міру економічного зростання і збільшення національного багатства відношення С/D зменшується. Ці зміни національного багатства пояснюють модель зменшення С/D перед Першою світовою війною, між двома світовими війнами (крім початку 1930-х років) і після Другої світової війни аж до почат­ку 1960-х років. Це були періоди порівняно сталого економічного зростання, і тому С/D зменшувалося.

Очікувана віддача. У виборі між готівкою та чековими депозитами небанківські інститути порівнюють очікувану віддачу на свої активи. Попит на актив (у даному випадку, готівку або чекові депозити) залежатиме від очікуваної віддачі на нього порівняно з очікуваною віддачею на активи з подібними характеристиками ризику, ліквідності та інформації. Унаслідок того, що зберігання готівки не забезпечує жодних процентів, збільшення процентних виплат на чекові депозити зменшує попит на гроші порівняно з чековими депозитами, зменшуючи С/D. За 1933—1980-і роки банківське регулювання заборонило банкам виплачувати процент по чекових депозитах; з 1980 р.

регулювання дозволило чекові депозити, що приносять процентні доходи. Тому небанківські інститути більше воліють мати чекові депозити, ніж готівку.

Ризик. Частіше трапляється, що між зберіганням готівки та володінням чековими депозитами існує невелика різниця. Однак під час банківської паніки ця різниця суттєво збільшується. Віддача від зберігання грошей дорівнює 0 % у номінальному вираженні, тоді як володіння чековими депозитами у збанкрутілому банку може привести до негативної віддачі. Тому під час криз у банківській галузі можна очікувати зростання відношення готівка—депозити. Справді, на початку 1930-х років, коли населення втратило довіру до банківської системи, вкладники переводили чекові депозити у гроші, збільшуючи С/D. Після 1930-х років більшість чекових депозитів були відновлені (у певних межах) за допомогою федерального страхування депозитів. Знову повіривши у безпеку своїх чекових депозитів, небанківські інститути менше враховували ризик невиконання зобов’язань при порівнянні готівки та чекових депозитів.

Ліквідність. Готівка є найліквіднішим з усіх можливих активів, бо федеральні резервні банкноти є грішми США, що заслуговують на довіру. Чекові депозити за визначенням можуть бути конвертовані за вимогою у готівку. Тому небанківські інститути не завжди аналізують відмінності у ліквідності, коли вирішують, яку частину готівки зберігати порівняно з чековими депозитами.

Інформаційна вартість. Спочатку витрати на отримання інформації про готівку та чекові депозити можуть видаватися однаковими. Крім того, непотрібно жодної інформації, щоб дізнатися про вартість готівки, а з федеральним страхуванням депозитів та наглядом за банками окремим вкладникам непотрібно багато інформації, щоб дізнатися про вартість чекових депозитів. Тим не менше, існує суттєва різниця міє двома активами: володіння готівкою є анонімним, тоді як чековими депозитами — ні. Іншими словами, коли ви зберігаєте свої гроші у формі чекових депозитів, ви залишаєте слід інформації, проте виявити, скільки грошей ви зберігаєте, важко.

Тому готівка має перевагу анонімності, а це означає, що вона має вищу вартість, ніж чекові депозити через свою вигідність для нелегальної діяльності, такої, як операції з наркотиками, продаж на чорному ринку та уникнення сплати податків. Перевага анонімності може допомогти пояснити існування двох моделей протягом ХХ ст. Перша — збільшення С/D під час воєн, таких, як Перша і Друга світові війни, відображає використання грошей у нелегальних видах діяльності на тіньовому ринку, і високі ставки прибуткового податку у воєнні роки. Друга — з кінця 1960-х років до теперішнього часу спостерігалося стійке збільшення С/D. Як на причини такої зміни цього відношення економісти вказують на високі граничні ставки прибуткового податку протягом 1960-х років (що надає індивідам стимул приймати неоподатковувану готівку), а також очевидне зростання нелегальної діяльності у торгівлі наркотиками протягом 1980—1990-х років. Аналітики наголошують на економічній діяльності та отриманих доходах, про які не звітують податковим органам, а тому є підпільною (тіньовою) економікою.

Є вагома причина вважати, що у США існує тіньова економіка значних розмірів, бо кількість випущених в обіг грошей на одну особу в країні перевищила 1000 дол. США. Загалом люди ніколи не зберігають такі значні суми грошей, тому видається, що великі обсяги готівки циркулюють у тіньовій економіці для фінансування нелегальної діяльності та уникнення податків. За оцінками деяких експертів, тіньова економіка може становити понад 10 % сукупної ділової активності США. У 10-трильйонній американській економіці ця сума дорівнюватиме понад 1 трлн дол. США. Стягнення податкових надходжень від тіньової економічної діяльності різко зменшить дефіцит федерального бюджету. Значні суми американської валюти також обертаються як активи з низькою інформаційною вартістю за кордоном, зокрема в Росії.

Якщо тіньову економіку, за визначенням, не можна виміряти, як ми оцінимо її розміри? Використовуючи знання про обсяги запасів грошей у небанківських інститутах, ми можемо простежити зміни С/D залежно від тіньової економіки. Наприклад, збільшення граничних ставок оподаткування або впровадження норм (як у воєнний час) збільшить перевагу анонімності грошей, а отже, і С/D. Навпаки, легалізація наркотиків, проституції або спекуляції зменшить потребу в грошах для тіньової діяльності, знижуючи С/D.

Прикінцеві зауваження

У табл. 17.2 підсумовуються рішення небанківських інститутів у виборі між готівкою і чековими депозитами, а також вплив цих рішень на відношення готівка—депозити. Останнє відношення представляє рішення небанківських інститутів щодо вибору портфеля. На запаси готівки щодо чекових депозитів впливають визначники вибору портфеля: багатство і очікувана віддача, скоригована на ризик, ліквідність і вартість інформації.

Таблиця 17.2. ВИЗНАЧНИКИ ВІДНОШЕННЯ ГОТІВКА—ДЕПОЗИТИ
Збільшення... Впливає на С/D у напрямку... Тому що...
багатства зменшення загалом С/D зменшується зі зростанням доходів і багатства в економіці
очікуваної віддачі на депозити зменшення збільшення процентних ставок по чекових депозитах збільшує попит населення на ці депозити порів­няно з готівкою і зменшує С/D
ризиковості депозитів збільшення за звичайних обставин ризик невиконання зобов’язань не впливає на С/D. Під час банківської паніки збільшення ризиковості депозитів збільшує С/D.
ліквідності депозитів без змін за звичайних обставин між ліквідністю готівки та чекових депозитів невелика різниця, тому невеликий або відсутній вплив на С/D
інформації або перевага анонімності готівки збільшення збільшення попиту на анонімність з огляду на тіньовий ринок, уникнення податків, інші нелегальні дії або використання за кордоном збільшує С/D

КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ

Що ви очікуєте у кожному з наступних випадків щодо відношення готівка—депозити?

а) Процентні ставки на чекові депозити зростають.

б) Вищі ставки податків обіцяють зростання тіньової діяльності.

в) Величезна хвиля фальшивих векселів накотилася на США.

Відповіді:

а) Очікувана віддача на депозити зростає, тому С/D зменшується.

б) Зростання тіньової діяльності зумовлює попит на гроші, тому С/D збільшується.

в) Зростання ризику грошей зменшує попит на них, тому С/D зменшується.

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме ГРОШОВИЙ МУЛЬТИПЛІКАТОР І РІШЕННЯ НЕБАНКІВСЬКИХ ІНСТИТУТІВ:

  1. Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с., 2004
  2. ГЛАВА 3. ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ РАЗРАБОТАННЫХ АЛГОРИТМОВ РАСЧЕТА ПЛИТ
  3. 2.4 Сегментация и построение контуров изображений объектов
  4. СУБЪЕКТЫ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА
  5. 1. Содержание (функции) государственного управления
  6. Тема 16. Производство по делам об административных правонарушениях
  7. 3.1. Формирование стратегии развития системы персональных финансов
  8. ГЛОССАРИЙ
  9. Анализ содержания учебного материала школьных учебников с позиции их ориентации на достижение личностных результатов обучения
  10. Введение
  11. Глава I. ОПТИЧЕСКИЕ АНОМАЛИИ В КРИСТАЛЛАХ.
  12. 2. Права и обязанности сторон по договору купли-продажи.
  13. ГЛАВА 2. ИССЛЕДОВАНИЕ СОДЕРЖАНИЯ И СТРУКТУРЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕФОРМАЦИИ ЛИЧНОСТИ СУБЪЕКТА ТРУДА (МЕНЕДЖЕРА КОММЕРЧЕСКОЙ ОРГАНИЗАЦИИ)
  14. 34. Наем жилого помещения на коммерческой основе: юридическая характеристика, элементы, срок, отличие от договора социального найма.
  15. Приложение 17.
  16. Антонов Ярослав Валерьевич. Электронное голосование в системе электронной демократии: конституционно-правовое исследование. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Москва - 2015, 2015