<<
>>

ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ: СТИРАННЯ ВІДМІННОСТЕЙ

Ми з’ясували, чому виникли різні види фінансових інститутів — установи ринку цінних паперів, інвестиційні установи, контрактні заощаджувальні установи, депозитні установи та державні фінансові установи — і як вони задовольняють потреби заощадників та позичальників.

Упродовж 1930-х років закони встановлювали межі, які захищали послуги, що надавалися кожним з видів установ, від конкуренції. З дерегулюванням галузі фінансових послуг упродовж 1980—1990-х років тут з’явилося чимало нових гравців з широким асортиментом послуг.

Головний законодавчий акт — Закон Гремма-Ліча-Блайлі про модернізацію фінансових послуг 1999 р. — скасував чимало обмежень на діяльність фінансових установ. Ураховуючи загострення конкуренції на ринках страхових послуг, комерційного банківництва, цінних паперів, цей закон дозволив поглинання комерційних банків страховими компаніями і фірмами, які займаються цінними паперами, а також надав право банкам проводити операції з нерухомістю, займатися страхуванням та цінними паперами. Як наслідок, діапазон послуг, які надають різні види фінансових інституцій, значно розширився1.

У сучасних умовах надання фінансових послуг організовано більше на функційній основі (забезпечення розподілу ризику, ліквідності та надання інформаційних послуг), ніж за принципом належності до того чи іншого виду інституцій. Аналог чекових депозитів можна знайти не лише у комерційних банках, а й також в ощадних установах, брокерських фірмах, взаємних фондах та небанківських установах, які дуже часто забезпечують вищі доходи вкладникам. Банки використовують свій зв’язок із вкладниками, щоб пліч-о-пліч конкурувати зі страховими компаніями у наданні послуг зі страхування життя (або навпаки, так, як це зробила у 1998 р. Metropolitan Life, оголосивши про плани придбати банк). Фінансові компанії використовують свої можливості оцінки застави і роблять спробу займатися банківськими кредитними операціями.

Після скасування Законом Гремма-Ліча-Блайлі законодавства, яке розмежовувало діяльність комерційних та інвестиційних банків, комерційні банки розраховують на свою перевагу в збиранні інформації для агресивної конкурентної боротьби з інвестиційними банками у сфері передплати цінних паперів. Citigroup, створена із Citicorp та Travelers, у 1998 р. працювала над створенням фінансового супермаркету. У 2000 р. монстр у сфері цінних паперів Merrill Lynch та страховий гігант State Farm були готові започаткувати банківський бізнес.

У той час, як переважна частина коштів переміщується між кредиторами та позичальниками через посередників, ринкова частка різних видів посередників значно змінилася за останні кілька десятиріч (див. таблицю 12.2). Ці зміни частково відображають посилення конкуренції за функціями після того, як законодавче розмежування напрямків діяльності інституцій практично зникло. Наприклад, ринкова частка (в активах посередників) комерційних банків, ощадних установ та кредитних спілок була стабільною протягом 1960—1980 років але різко знизилась за 1980—2000 роки.

Що зумовило такі зміни? Депозитні установи зазнають конкуренції за поточні рахунки клієнтів з боку прибутковіших взаємних фондів грошового ринку, де їхня частка більш, ніж подвоїлась. Домогосподарства також перемістити кошти з ощадних рахунків банків до взаємних фондів акцій та облігацій. Банки також відчувають гостру конкуренцію за кредити з боку фінансових компаній, пенсійних фондів та державних фінансових установ.

Загальна потреба регулювання діяльності фінансових установ та посередників з’явилася після того, як конкуренція практично стерла різницю між ними. Ще в 1995 р. Білий дім, Конгрес та Федеральна резервна система розпочали роботу над удосконаленням регулювання фінансових послуг за функціями. Згідно з Законом Ґремма-Ліча-Блайлі нагляд за діяльністю багатофункціональних фінансових інституцій буде поділено між Управлінням контролера грошового обігу Департаменту Скарбниці (яке має контрольні повноваження щодо банківських філій, залучених до роботи з цінними паперами), SEC (який продовжує регулятивний нагляд за операціями з цінними паперами), Федеральною резервною системою (яка продовжує моніторинг діяльності банківських холдингових компаній, що займаються страхуванням, операціями з нерухомістю та цінними паперами) і штатами (які продовжують здійснювати регулювання страхового бізнесу).

Загалом, передавання інформації є важливим видом діяльності для всіх фінансових посередників. Коли інформаційні витрати є відносно незначними, регулювання може зводитись лише до контролю за оприлюдненням інформації (про вміст портфелів, операції з управління інвестиціями і загальне керівництво) та звичайної перевірки діяльності. Однак для фінансових установ та посередників, залучених до зниження інформаційних витрат на фінансових ринках, лише цих регулюючих заходів може бути недостатньо. Можливо, треба буде вжити додаткових заходів, спрямованих на регулювання кредитної діяльності банків та страхових фірм, а також діяльності бірж та фірм, що здійснюють операції з цінними паперами. ВИЗНАЧАЛЬНІ ПОНЯТТЯ

Контрактні ощадні установи

Спільне страхування

Франшиза

Програма з визначеними виплатами

Програма з визначеними внесками

Страхові компанії

Компанії зі страхування життя

Пенсійні фонди

Фінансування програми

Компанії з майнового страхування та страхування від нещасних ви- падків

Обмежувальні зобов’язання

Премії, що залежать від ризику

Депозитні установи

Комерційні банки

Кредитні спілки

Ощадні установи

Державні фінансові установи

Інформація інсайдера

Інвестиційні інститути

Взаємні фонди закритого типу

Фінансові компанії

Комісійні фонди

Взаємні фонди грошового ринку

Взаємні фонди

Некомісійні фонди

Взаємні фонди відкритого типу

Інститути ринку цінних паперів

Андерайтинг

Брокери

Дилери

Біржа

Інвестиційні банки

Ринки позабіржової торгівлі (ОТС)

Спеціаліст

Синдикати

ПІДСУМКИ
1. Інвестиційні банки допомагають фірмам у залученні коштів на первинних фінансових ринках, здійснюючи андерайтинг нового випуску акцій і бор­гових зобов’язань. Брокери та дилери сприяють взаємодії покупців і продавців на вторинних фінансових ринках. Такими фінансовими інструментами, як акції та облігації, торгують на організованих біржах та позабіржових ринках.

2. Взаємні фонди трансформують невеликі індивідуальні вимоги у дивер-

сифіковані портфелі грошей та інструментів ринку капіталів. Окрім забезпечення диверсифікації ризику, фонди знижують трансакційні витрати, пов’я­зані з цінними паперами.

3. Фінансові компанії надають позики споживачам та фірмам за рахунок коштів, які вони отримують на ринках грошей та капіталів. Деякі з таких фірм (торговельні фінансові компанії) пов’я­зані з фірмами, що займаються виробництвом і збутом продукції.

ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ
THE WALL STREET JOURNAL, 14 ЛИПНЯ 2000 Р.
Федеральні кредитні агентства: чи можливе надмірне кредитування?
Камілла Дуґлас може засвідчити, що нині у США набагато легше придба­ти будинок, ніж будь-коли раніше…

За це місіс Дуґлас повинна дякувати Fannie Mae і Freddie Mac, які надають капітал для підтримки ринку житла. Викуповуючи заставні, вони поповнюють банки грошима для подальшого кредитування житла, одночасно знижуючи процент за такі кредити. Вони започаткували іпотечні кредити з 3 %-ю знижкою та відкрили інші програми для позичальників з низькими доходами.

Однак не всі задоволені такою ситуацією… Комерційні банки та інші конкуренти стверджують, що Fannie Mae і Freddie Mac здійснюють нечесні вторгнення на їхню територію. Деякі науковці та правники вважають, що діяльність цих компаній може спровокувати кризу в кредитній сфері…

Чому всі такі роздратовані? Очевидно внаслідок надмірного масштабу їхньої діяльності. Fannie Mae і Freddie Mac, які перебувають у власності акціонерів, але фінансуються урядом, розрослись до розмірів, про які ніхто ніколи й не мріяв, виштовхуючи конкурентів… Вони разом мають у власності або стали гарантами іпотечних житлових кредитів на суму понад 2 трлн дол. США.

…Fannie і Freddie надміру захопилися позиками, і сьогодні їхній загальний борг майже еквівалентний сукупному боргу Скарбниці США. Лише за минулий рік Fannie і Freddie випустили довгострокових зобов’я­зань на суму 260 млрд дол. США.

Але, попри все, багато критики висловлюється щодо методів зростання цих двох компаній. Турбує також і питання, чи їхня поведінка являє собою значний ризик для економіки та платників податків…

Отже, що насправді вважають надмірним ризиком? Це дві речі: рішення компаній викуповувати великими обсягами власні цінні папери та розширення діяльності у нових кредитних категоріях, що цілком можливо, адже Fannie і Freddie дуже часто можуть позичати набагато дешевше, ніж банки-конкуренти.

Традиційно Fannie і Freddie володіють позиками, які вони купують як інвестиції, або ж нагромаджують їх і продають у вигляді цінних паперів, забезпечених заставними. Незважаючи на те, що Fannie і Freddie перебувають у власності акціонерів, вони діють згідно з федеральним законом, який звільняє їх від сплати податків з доходів корпорацій, а також надає їм кредитну лінію зі Скарбниці розміром 2,25 млрд дол. США. Інвестори розглядають це як доказ того, що компанії отримають підтримку, якщо потраплять у скрутне становище. Такі прямі гарантії у багатьох випадках дають їм змогу отримувати позики набагато дешевше, ніж інші фінансові інститути, що, на думку конкурентів, несправедливо.

Незважаючи на ці переваги, Fannie і Freddie не дозволено поширювати свою діяльність за межі купівлі заставних… Це означає, що ці компанії повинні шукати інші шляхи зростання в межах законодавства, що регламентує їхню діяльність…

Поки що найефективнішим видом їхньої діяльності було формування портфелів на основі купівлі забезпечених заставними цінних па­перів для отримання спредів між про­центними ставками. Це може бути надзвичайно прибутковою справою.

Однак існує небезпека. У випадку непередбачуваного руху процентних ставок, компанії… зазнають мільярдних втрат, якщо їхні портфелі не про- йшли відповідного хеджування.

АНАЛІЗУЮЧИ НОВИНИ…

Федеральні кредитні агентства, які інколи називають установами з державним фінансуванням, стають дедалі впливовішими фінансовими посередниками. Це, зокрема, підтверджується і при фінансуванні житла. Fannie Mae і Freddie Mac купують забезпечені заставними на житло кредити і продають їхні пакети у вигляді цінних паперів після гарантування виплати процента та основної суми.

Приватні фінансові інститути знаходять способи заповнення певних ніш у зведенні заощадників і позичальників, а також у наданні послуг з розподілу ризику, забезпечення ліквідності та інформаційних послуг заощадникам. Державним фінансовим установам вдається заповнити важливі ніші, які не задовольняють приватних посередників, або ж для досягнення певних цілей державної політики, таких, як стимулювання розширення власності на житло. Діяльність Fannie Mae і Freddie Mac знизили вартість заставних на житло для покупців будинків, а також отримали високі прибутки для своїх акціонерів.

Прямі державні гарантії піддають ризику втрат платників податків, коли вартість іпотечних житлових кредитів федеральних кредитних агентств знижується (наприклад, коли ринкова процент­на ставка зростає). Цей ризик платників податків посилюється тим фактом, що приватні кредитори неспроможні конкурувати з федеральними кредитними агент­ствами.

Чи розширення втручання держави є ситуацією з подвійним виграшем — зростання прибутків та досягнення цілей державної політики? Видається, що ні. Як було показано в цьому розділі та в розділі 11, одне із завдань фінансового механізму — змусити позичальників та застрахованих осіб бути зацікавленими у діяльності. Якщо інвестори в пакети цінних паперів із заставними на житло, випущеними Fannie Mae і Freddie Mac, упевнені, що вони застраховані, у них немає стимулу здійснювати перевірку діяльності менеджерів федеральних кредитних агентств. Як можна захистити інтереси платників податків? Одним із методів є такий: змусити акціонерів підприємств з державним фінансуванням піддавати ризику більшу частину свого власного капіталу, стимулюючи їх тим самим здійснювати ретельніший контроль за діяль­ністю менеджерів.

Для подальших роздумів…

Якщо б федеральний уряд застрахував усі іпотечні житлові кредити, чи зник би в цьому разі ризик, пов’язаний із коливанням їхньої вартості? Поясніть.

Джерело: Взято з Patrick Barta, «Loan Stars^ Why Calls Are Rising to Clip Fannie Mae’s, Freddie Mac’s Wings.» Передруковано з дозволу The Wall Street Journal, 14 липня 2000 р. Dow Jones & Co., Inc. Усі права застережено.

4. Компанії зі страхування життя та компанії зі страхування майна і від нещасних випадків надають послуги з розподілу ризику для заощадників і є великими інвесторами на фінансових ринках. Страхові компанії знижують інформаційні витрати несприятливого вибору та морального ризику шляхом збирання та моніто­рингу інформації про власників полісів.

5. Приватні й державні пенсійні фонди інвестують внески найманих працівників та фірм з метою отримання коштів для пенсійних виплат. Розрізняють дві великі категорії пенсійних програм — програми з визначеними виплатами і програми з визначеними внес­ками. За програмою з визначеними виплатами наймані працівники отримують регламентовані виплати незалежно від ефективності використання активів пенсійного фонду. За програмою з визначеними внесками учасники отримують доходи за свої внески, акцентуючи вимоги на залишкові доходи фонду, та беруть на себе відповідний ризик.

6. Депозитні установи (комерційні банки, ощадні установи та кредитні спіл­ки) приймають депозити, надають кредити та здійснюють інвестиції. Як і взаємні фонди, вони пропонують ліквідні депозитні вимоги в обмін на портфель кредитів та інвестицій. Проте, оскільки позичальники можуть володіти приватною інформацією про перспективи своєї діяльності або мати власні плани щодо використання позичених коштів, перед кредиторами постає проблема високих інформаційних витрат. Банківське кредитування вимагає інвестицій у збирання та моніторинг інформації про позичальника.

7. Уряд США бере безпосередню участь у фінансовому посередництві через фінансові установи, що фінансуються державою, відомі як федеральні кредитні агентства. Він також бере опо­середковану участь через гарантування позик, наданих приватними фінансовими посередниками.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ
1. Назвіть п’ять головних видів фінансових інститутів. Які установи належать до кожного з цих видів?

2. Яку роль відіграють передплатники у зведенні заощадників та позичальників?

3. Якщо ви купите 100 акцій компанії IBM на Нью-йоркській фондовій бір­жі, чи отримає за це гроші IBM? Відповідь поясніть.

4. Якщо ви маєте намір купити облігацію Скарбниці США вартістю 10 тис. дол. США і фірма, що проводить операції з цінними паперами, продасть вам її зі своїх запасів, то вона діятиме як брокер чи як дилер? Якщо вона влаштує для вас купівлю цієї облігації у когось іншого, як діятиме фірма в цьому випад­ку: як брокер чи як дилер?

5. Що таке е-торгівля? Який вплив вона мала на вартість місць на головних фондових біржах?

6. Які види фінансових компаній ви знаєте, і хто використовує їхні послуги?

7. Що таке проблема морального ризику в страхуванні? Як страхові компанії намагаються розв’язати проблему морального ризику?

8. Як страхові компанії визначають, якою повинна бути премія за страхування життя та страхування від нещасних випадків? Які проблеми стоять перед ними за оцінки ризику?

9. Чому компанії з майнового страхування та страхування від нещасних випадків частіше інвестують у короткострокові активи, ніж компанії зі страхування життя?

10. Які переваги має здійснення пенсійних заощаджень через пенсійну програму роботодавця порівняно із самостійним розміщенням заощаджень?

11. Як банки розв’язують проблему несприятливого вибору?

12. Які види депозитних установ спеціалізуються на позиках споживачам та власникам будинків? Чим вони відріз­няються від комерційних банків?

13. Поясніть, як взаємні фонди надають послуги, пов’язані з розподілом ризику та забезпеченням ліквідності. Яка різ­ниця між взаємним фондом і банком? Що згадані вами відмінності свідчать про особливості регулювання діяльності взаємних фондів порівняно з банками? 14. Чому існують торговельні фінансові компанії? Чи може General Motors Acceptance Corporation у певний час запропонувати нижчу, ніж комерційні бан­ки, процентну ставку за позику для купівлі автомобіля компанії GM?
АНАЛІТИЧНІ ЗАВДАННЯ
1. Поясніть, як компанії зі страхування життя і приватні пенсійні фонди надають заощадникам послуги з розподілу ризику. Чому приватні особи не займаються самострахуванням, тобто самостійно не страхують власне життя або пенсійні доходи?

2. Припустимо, у штаті є багато міських районів з низькими доходами, які мають труднощі з залученням бізнесу вна­слідок проблем, пов’язаних зі страхуванням від пожеж. Страхові компанії відмовляються видавати поліси зі страхування від пожеж у цих районах унаслідок низки підпалів. Якщо законодавчий орган штату прийме закон, який забороняє страховим компаніям брати до уваги випадки підпалів на території районів, коли вони приймають рішення про надання фірмі полісу зі страхування від пожеж, то який ефект це матиме на страховому ринку?

3. Країна з обмеженнями на величину процентних ставок за кредити і депозити, імовірно, матиме розвинутіші, ніж в інших країнах, ринки взаємних фондів з короткотерміновими вимогами. Чи діяльність таких взаємних фондів повністю знівелює регулювання процентних ставок, тобто однаково добре обслуговуватиме тих самих заощадників і позичальників? Поясніть.

4. Чи будуть пенсійні ануїтети обо­в’язкової системи соціального страхування, фінансованої урядом, таким самим суб’єктом несприятливого вибору, як і приватна страхова компанія, що надає ці ануїтети? Поясніть.

5. Якщо ви вважаєте, що фондовий ринок є ефективним ринком, ви віддаватимете перевагу інвестуванню в індексні

взаємні фонди чи у взаємні фонди, якими гнучко управляють?

6. З якими із фінансових установ найімовірніше кожна із згаданих далі осіб матиме справу?

а) Особа із заощадженнями 10 тис. дол. США, яка намагатиметься отримати хороший дохід за низького ризику і яка не обізнана у сфері ринку акцій і облігацій;

б) особа з 350 дол. США, якій потрібен поточний рахунок;

в) особа, якій потрібна позика на суму 10 тис. дол. США для відкриття піцерії;

г) особа, яка щойно одружилась і хоче гарантувати своїм дітям забезпечене майбутнє;

д) президент малої компанії, який хоче зареєструвати її на фондовій біржі з метою отримання додаткового капіталу;

ж) особа, яка щойно отримала великий спадок і хоче інвестувати його у фондовий ринок;

з) особа, яка ніколи не брала кредиту і купує свій перший автомобіль;

е) родина, якій потрібен іпотечний кредит для купівлі будинку;

є) особа, оголошена в минулому бан­крутом, яка намагається знайти позику для оплати старих боргів.

7. Припустимо, ви можете вибрати один із трьох взаємних фондів акцій. Фонд № 1 демонструє прибутковість у середньому 8,33 % упродовж останніх п’яти років, фонд № 2 — 8,1 %, а фонд № 3 — 7,95 %. Ви можете вирішити, що фонд № 1 серед них найкращий. Але чи існують причини, унаслідок яких фонд № 2 чи навіть фонд № 3 буде привабливішим для вас?

8. Як найманий працівник великої фірми, ви маєте вибір між пенсійною програмою з визначеними виплатами і пенсійною програмою з визначеними внесками. Які переваги і недоліки має кожна з них?

9. Доходи від заощаджень у вигля- ді пожиттєвих страхових полісів не оподатковуються. Поліс забезпечує як

страхування (на його основі здійснюють виплати у разі смерті власника полісу), так і заощадження (власник полісу може отримати готівку до своєї смерті). Якби інвестиційні доходи від внесків на придбання цього полісу оподатковувалися, що сталося б з відносним попитом на строкові й пожиттєві страхові поліси?
РОБОТА ЗІ СТАТИСТИЧНИМИ ДАНИМИ
1. Відшукайте список взаємних фондів у газеті The Wall Street Journal. Які види фондів там представлені — відкриті чи закриті? З чого ви можете зробити висновок? Припустимо, що ціна паю у взаємному фонді менша, ніж вартість акції у портфелі фонду. Чи скористаєтесь ви послугами цього фонду?

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ: СТИРАННЯ ВІДМІННОСТЕЙ:

  1. Введение
  2. Глава I. ОПТИЧЕСКИЕ АНОМАЛИИ В КРИСТАЛЛАХ.
  3. 2. Права и обязанности сторон по договору купли-продажи.
  4. ГЛАВА 2. ИССЛЕДОВАНИЕ СОДЕРЖАНИЯ И СТРУКТУРЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕФОРМАЦИИ ЛИЧНОСТИ СУБЪЕКТА ТРУДА (МЕНЕДЖЕРА КОММЕРЧЕСКОЙ ОРГАНИЗАЦИИ)
  5. 34. Наем жилого помещения на коммерческой основе: юридическая характеристика, элементы, срок, отличие от договора социального найма.
  6. Приложение 17.
  7. Антонов Ярослав Валерьевич. Электронное голосование в системе электронной демократии: конституционно-правовое исследование. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Москва - 2015, 2015
  8. Рентгенофазовый анализ
  9. З.ИСЛАМОВ. ОБЩЕСТВО. ГОСУДАРСТВО. ПРАВО. (Вопросы теории) Ташкент, «Адолат» - 2001, 2001
  10. Фигуры, промежуточные между кругом и правильными многоугольниками
  11. Графическое представление решений для пластинок в виде треугольников
  12. ГЛАВА 3. ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ РАЗРАБОТАННЫХ АЛГОРИТМОВ РАСЧЕТА ПЛИТ
  13. 2.4 Сегментация и построение контуров изображений объектов
  14. СУБЪЕКТЫ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА
  15. 1. Содержание (функции) государственного управления