<<
>>

Фінансові інститути

Кожного дня люди позичають гроші дедалі більшій кількості найрізноманітніших позичальників — урядові США, фірмі ІВМ, місцевій крамниці алкогольних напоїв чи своїм сусідам, навіть не знаючи цього.

Вони звертаються до цих позичальників не безпосередньо через фінансові ринки, а через фінансові інститути, які виступають у ролі посередників. Фінансові інститути — це такі установи, як комерційні банки, кредитні спілки, ощадно-позичкові асоціації, взаємні ощадні банки, фонди взаємодопомоги, фінансові компанії, страхові компанії та пенсійні фонди, які залучають кошти заощадників і пропонують їх позичальникам. Якщо ви зберігаєте гроші на заощаджувальному рахунку, банк може надати їх у позику місцевому підприємству. Відповідно, якщо ви є учасником пенсійного фонду, його менеджери інвестують ваші пенсійні заощадження в акції Mitsubishi, облігації Державної скарбниці США чи інші фінансові інструменти.

Проблеми фінансових інститутів завжди перебували в центрі уваги у США, зокрема криза страхування вкладів у 1980-х та на початку 1990-х років, катастрофа, дуже схожа на банківську кризу в Японії наприкінці 1990-х років і на початку нового століття. Остаточні видатки платників податків на розв’язання згаданої кризи у США оцінюють у 150 млрд дол. США; оцінки для Японії — навіть вищі. Криза у США спричинила реформу системи банківського регулювання, наслідки якої є предметом активних політичних дебатів. Деякі з цих реформ полегшили небачену консолідацію банківської галузі США і злиття мегабанків. Тривають дискусії щодо того, чи можлива подібна фінансова криза в інших фінансових інститутах, особливо пенсійних фондах, страхових компаніях та фондах взаємодопомоги. Її подолання потребувало б ще більшого обсягу коштів з податкових надходжень.

Для чого вивчати роль фінансових інститутів як посередників між заощадниками і позичальниками? Врешті-решт, кожного дня ми значно більше чуємо і читаємо про ринки акцій та облігацій.

Проте фондові ринки не є для фірм найважливішим джерелом залучення коштів. З рисунка 1.1 видно, що у 1970-х—1990-х роках на нові випуски акцій припадало лише близько 2 % залучених фірмами ззовні коштів (тобто коштів понад власні прибутки). Частка облігацій значно вища, навіть дещо перевищує 30 %. Основна частина залучених позичальниками кош- тів — майже дві третини — припадає на позики банків та інших фінансових інститутів. Домогосподарства також більшу частину потрібних їм коштів позичають у фінансових інститутах. Фінансові інститути відіграють роль посередників між заощадниками та позичальниками не лише у США, а й у більшості країн з розвинутою економікою1.

Рисунок 1.1. Джерела коштів нефінансових установ: ринки та інститути
Більшість коштів, залучених ззовні нефінансовими установами, припадає на позики фінансових інститутів (головно, банки) і значно менша част- ка — на випуск облігацій і акцій. Використано усереднені дані за 1970—2000 рр. Джерело: Board of Governors of the Federal Reserve System, Flow of Funds Accounts, різні випуски.

У процесі вивчення фінансових інститутів у частині 4 цієї книги ви дізнаєтеся, чому вони відіграють таку важливу роль у фінансовій системі. Наголос на діяльності банків зроблено у цій книзі з двох причин: 1) банки є найбільшими фінансовими посередниками; 2) банки надають позики багатьом секторам економіки, включно з домогосподарствами та підприємствами малого й середнього бізнесу. Зокрема ми з’ясуємо, що відбувається у банківському бізнесі, як і чому діяльність банків регулюється урядом, що спричинило кризу і зміни у банківській системі в 1980-х і 1990-х роках.

У процесі економічного аналізу ви зрозумієте, як банки та інші фінансові інститути надають заощадникам і позичальникам послуги зі зменшення ризику, забезпечення ліквідності та інформаційні послуги. Також проаналізуємо, як і чому конкурують банки та інші фінансові інститути, і якими є наслідки цієї конкуренції для фінансової системи, заощадників, позичальників та економіки в цілому.

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме Фінансові інститути:

  1. Введение
  2. Глава I. ОПТИЧЕСКИЕ АНОМАЛИИ В КРИСТАЛЛАХ.
  3. 2. Права и обязанности сторон по договору купли-продажи.
  4. ГЛАВА 2. ИССЛЕДОВАНИЕ СОДЕРЖАНИЯ И СТРУКТУРЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕФОРМАЦИИ ЛИЧНОСТИ СУБЪЕКТА ТРУДА (МЕНЕДЖЕРА КОММЕРЧЕСКОЙ ОРГАНИЗАЦИИ)
  5. 34. Наем жилого помещения на коммерческой основе: юридическая характеристика, элементы, срок, отличие от договора социального найма.
  6. Приложение 17.
  7. Антонов Ярослав Валерьевич. Электронное голосование в системе электронной демократии: конституционно-правовое исследование. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Москва - 2015, 2015
  8. Рентгенофазовый анализ
  9. З.ИСЛАМОВ. ОБЩЕСТВО. ГОСУДАРСТВО. ПРАВО. (Вопросы теории) Ташкент, «Адолат» - 2001, 2001
  10. Фигуры, промежуточные между кругом и правильными многоугольниками
  11. Графическое представление решений для пластинок в виде треугольников
  12. ГЛАВА 3. ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ РАЗРАБОТАННЫХ АЛГОРИТМОВ РАСЧЕТА ПЛИТ