<<
>>

ДОДАТОК: ІНФЛЯЦІЯ ПРОТИ БЕЗРОБІТТЯ: КРИВА ФІЛІПСА

Якщо інфляція спричиняє втрати, чому її свідомо допускають? Фактично кожен відчуває незручності від зростання цін, тому політики повинні звертати на неї увагу: це справді економічна проблема, і вона не подобається виборцям.

Проте виборців цікавить також інша проблема — безробіття. Працівники бояться втратити роботу та пов’язаний з нею дохід. У новинах часто згадують індекс бідності — суму рівнів інфляції та безробіття як показник економічних негараздів.

Інфляція та безробіття

Чому ми говоримо про безробіття та інфляцію як про пов’язані явища? У своїй впливовій статті А. Філіпс проаналізував дані про темпи інфляції та рівень безробіття Великобританії та виявив між ними статистичний зв’язок, який невдовзі назвали кривою Філіпса. Безробіття було високим у періоди низької інфляції, і навпаки*. Цей висновок зробив актуальним питання, чи можна вибрати такий баланс, який відповідатиме настроям у суспільстві, і за якого допускатиметься більше значення одного показника задля утримання меншого значення іншого. Дотримуючись цього балансу, економічна політика США протягом 1960-х років виходила з поступового зниження безробіття шляхом поступового збільшення інфляції. Події 1970-х докорінно змінили цей зв’язок.

Аби проаналізувати, чи існує розумний баланс між інфляцією та безробіттям, слід дослідити 1) зв’язок між змінами обсягу виробництва і рівнем безробіття та 2) зв’язок між зміною цін та обсягу виробництва. Досліджуючи ці зв’язки, зверніть увагу, що аналіз вибору між інфляцією та безробіттям близько нагадує виведення моделі сукупний попит-сукупна пропозиція.

Зміни обсягу виробництва і рівень безробіття

Між змінами обсягу виробництва та рівня безробіття також існує статистичний зв’язок, який називають законом Оукена. Природний рівень безробіття u* — це таке безробіття, коли економіка перебуває у стані повної зайнятості, і виробництво становить Y*.

Природний рівень безробіття не є нулем, оскільки в економіці присут­нє фрикційне та структурне безробіття. Артур Оукен, голова Економічної ради президента США Ліндона Джонсона, виявив, що рівень безробіття зростав тоді, коли фактичний обсяг виробництва був меншим за рівень повної зайнятості:

,

тобто різниця між фактичним та потенційним обсягом виробництва зростає на 2,5 %, коли безробіття зростає на 1 %. За допомогою закону Оукена можна досліджувати зміни безробіття у зв’язку з певними змінами фактичного обсягу виробництва*.

Повернемося до можливого зв’язку між безробіттям та інфляцією, зображеного на рис. 28А.1. Коли фактичне безробіття дорівнює природному, фактичний обсяг вироб­ництва збігається з рівнем повної зайнятості. Якщо фактичне безробіття переважає природне, фактичне виробництво є меншим за рівень повної зайнятості. І якщо рівень безробіття є нижчим за природний (частина кривої Філіпса над лінією нульової інфляції), обсяг виробництва переважає своє значення за повної зайнятості.

Як ми вже з’ясували у цьому розділі, зміни обсягу виробництва та інфляція пов’язані процесом корекції цін. Коли економіка перебуває у стані повної зайнятості, інфляційні тиски відсутні, як у бік збільшення, так і в бік зменшення. Коли виробництво переважає рівень виробництва за повної зайнятості, інфляція зростає, якщо ж менший за нього, то темп інфляції спадає.

Поєднання закону Оукена та процесу корекції цін дає обернену залежність між інфляцією p та рівнем безробіття u:

p = – h(u – u*), (28А.1)

де h > 0 — чутливість темпу інфляції до відхилення фактичного безробіття від природного рівня. Рівняння 28А.1 називають простою кривою Філіпса, за яким інфляція більша за нуль, коли u < u*, а менша — коли u > u* (див. рис. 28А.1).

Рисунок 28A.1. Проста крива Філіпса
Проста крива Філіпса відбиває взаємозалежність між безробіттям та інфляцією для певного значення природного рівня безробіття.
Коли фактичне та природне безробіття збігаються, інфляція відсутня.

Така чітко визначена крива Філіпса, яка має негативний нахил, зникла на початку 1970-х років. Уже наприкінці 1960-х різні економісти почали вирізняти очікувану та неочікувану інфляцію. Ефективність монетарної політики у досягненні розумного балансу між інфляцією та безробіттям залежить від того, чи зміни пропозиції грошей є очікуваними, чи ні. Нобелівський лауреат Мілтон Фрідмен зі Стенфордського університету та Едмунд Фелпс з Колумбійського університету стверджують, що лише неочікувана інфляція може змінювати обсяг виробництва. Звідси випливає, що у довгостроковому періоді не існує поняття балансу між безробіттям та інфляцією.

Застосуємо неокласичний підхід та з’ясуємо, чи існує баланс між обсягом виробництва та очікуваною інфляцією (за використання неокейнсіанського підходу результат якісно буде таким самим). Припустимо, економіка перебуває у стані повної зайнятості, а очікувана інфляція становить 5 % щороку, такими самими темпами зростає пропозиція грошей; тобто крива AD з року в рік переміщується вгору, як на рис. 28А.2.

Рисунок 28A.2. Очікувана та несподівана інфляція та зміни обсягу виробництва
1. У точці Е0 економіка перебуває у стані повної зайнятості. Очікується, що темп інфляції становитиме 5 %, оскільки центральний банк збільшуватиме пропозицію грошей на 5 % щороку. Таким чином, крива AD з року в рік зміщується з положення AD0 у положення AD1. Зростання очікуваного рівня цін зміщує криву SRAS у положення SRAS1. Тому очікується, що економіка досягне точки рівноваги Е1 з обсягом виробництва за повної зайнятості та вищим рівнем цін Р1.

2. За неочікуваного приросту пропозиції грошей крива AD зміщується в положення AD2.

Крива SRAS залишається в положенні SRAS1, тому економіка перебуває у стані рівноваги у точці Е1¢.

3. З часом рівень цін зростає, і довгострокова рівновага досягається у точ­ці Е2. Неочікуване збільшення пропозиції грошей та інфляції у довгостроковому періоді не мають жодного впливу.

Довгострокова крива сукупної пропозиції перебуває у точці повної зайнятості. Короткострокова ж крива сукупної пропозиції щороку переміщується вгору, оскільки домогосподарства та фірми очікують, що рівень цін зростатиме. Таким чином, економічна рівновага переміщується з точки Е0 у точку Е1. Обсяг виробництва не змінюється, але рівень цін постійно зростає у зв’язку з очікуваним збільшенням пропозиції грошей.

Тепер припустимо, що темп приросту пропозиції грошей несподівано зріс. Замість того, щоб зростати темпом 5 % на рік, вона почала несподівано зростати темпом 10 % на рік. Оскільки очікувалося, що темп приросту пропозиції грошей та рівень інфляції становитимуть 5 %, криві сукупного попиту та короткострокової сукупної пропозиції повинні були зміститися від AD0 та SRAS0 до AD1 та SRAS1 відповідно. У такому разі рівень цін зростає від Р0 до Р1, і досягається нове положення економічної рівноваги в точці Е1. Проте оскільки зростання пропозиції грошей відбувалося темпом вищим, ніж очікувалося, нова точка рівноваги лежить на перетині кривих SRAS1 (за умови, що очікуваний рівень інфляції становить 5 %) та AD2 (яка відображає зростання пропозиції грошей на 10 %) у точці Е1¢. Обсяг виробництва перевищує обсяг виробництва за повної зайнятості (Y1 > Y*), а рівень цін зростає більше ніж на 5 % (до Р1¢), але менше ніж на 10 % (Р2) у короткостроковому періоді. У довгостроковому періоді фірми зорієнтовуються, що сукупний фактичний рівень цін вищий, ніж очікувалося, і економіка досягає нової рівноваги в точці Е2, де інфляція становить уже 10 %.

Отже, обсяг виробництва може зрости лише завдяки неочікуваній інфляції. Якщо пов’язати обсяг виробництва та рівень безробіття за допомогою закону Оукена, отримаємо виправлений взаємозв’язок між інфляцією та безробіттям:

p = pе – h(u – u*), (28А.2)

де pе — очікуваний темп інфляції. Із зауваження Фрідмена та Фелпса випливає крива Філіпса з урахуванням сподівань, тобто поєднання простої кривої Філіпса та очікуваної інфляції. Якби очікувана інфляція дорівнювала нулю, обидві криві були б ідентичними.

Зв’язок між інфляцією та рівнем безробіття існує для будь-якого значення очікуваної інфляції. Проте якщо вона змінюється з часом, як це було протягом 1970—1980 років, зв’язок, що виражається простою кривою Філіпса, є нестабільним.

Крива Філіпса з урахуванням сподівань виявляє суттєві відмінності між коротко- та довгостроковим балансом між інфляцією та безробіттям. Короткострокова крива Філіпса відбиває зв’язок між рівнем безробіття та неочікуваною інфляцією, як на рис. 28А.3.

Якщо змінюється очікувана інфляція, короткострокова крива Філіпса зміщується. Збільшення очікуваної інфляції з p1 до p2 зміщує криву вгору. Зменшення очікуваної інфляції з p1 до p3 зміщує криву вниз. Суть зауваження Фрідмена та Фелпса полягає у тому, що спостережуваний зв’язок між безробіттям та інфляцією з часом змінюватиметься внаслідок змін очікуваної інфляції. Тому фактична інфляція може бути високою навіть тоді, коли безробіття перевищує природний рівень.

Довгострокова крива Філіпса

Прихильники неокласичної та неокейнсіанської економічних шкіл погоджуються, що політикам не вдасться утримувати безробіття нижчим, ніж природний рівень, без високих темпів інфляції. З часом раціональні сподівання змінюватимуться так, що дорівнюватимуть фактичній інфляції: pе = p. Тому з виразу кривої Філіпса з урахуванням сподівань випливає, що у довгостроковому періоді фактичне безробіття повинне дорівнювати природному: u = u*. Отже, довгострокова крива Філіпса є вертикальною лінією (див. рис. 28А.3).

Рисунок 28A.3. Виробництво, безробіття і інфляція в короткостроковій кривій Філіпса
Незалежно від рівня інфляції короткострокова крива Філіпса є спадковою. Підвищення очікуваної інфляції зміщує короткострокову криву Філіпса вгору. Зниження очікуваної інфляції зміщує короткострокову криву Філіпса вниз.

За такої форми довгострокової кривої Філіпса зміни номінальної пропозиції грошей не можуть впливати на обсяг виробництва чи рівень безробіття у довгостроковому періоді, тобто гроші виявляють свою нейтральність. З таким висновком погоджуються прихильники неокласичної та неокейнсіанської течій.

Досягнення балансу між інфляцією та безробіттям у короткостроковому періоді

І неокласики, і неокейнсіанці наголошують: довгострокова крива Філіпса є вертикальною, тому неможливо балансувати між безробіттям та інфляцією у дов­гостроковому періоді. Адепти неокласичного підходу також ставлять під сумнів можливість досягнення розумного балансу між інфляцією та безробіттям і в короткостроковому періоді. З їхньої точки зору, домогосподарства та фірми керуються раціональними сподіваннями. З часом вони пристосовуються до заходів ФРС, президента та конгресу і починають передбачати зміни в політиці у відповідь на різні економічні події. Доки громадськість очікує змін у політиці, вони не матимуть реального впливу на обсяг виробництва та рівень безробіття. Оскільки загалом сподівання справджуватимуться, неочікувана інфляція дорівнюватиме нулю. Через те, що центральний банк не може постійно створювати неочікувану інфляцію, крива Філіпса не дає політикам змоги змінювати баланс інфляція—безробіття.

Неокейнсіанці погоджуються, що раціональні сподівання громадськості обмежу­ють можливість зміни балансу на кривій Філіпса. Проте вони вважають, що очікувана інфляція є передбаченням, до якого вдаються в період, коли ціни негнучкі. Якщо фактична інфляція перевищуватиме очікувану, сподівання змінюватимуться поступово. Як наслідок, безробіття може перевищувати природний рівень протягом певного часу. Тим не менше, неокейнсіанці наголошують, що політикам слід обмежити намагання змінити баланс інфляція—безробіття задля збільшення довіри до довгострокової політики.

Обидва підходи передбачають, що неочікувана інфляція несуттєво скорочує безробіття. Виникає запитання, чому ж політики готові її допускати? Одним із пояснень, запропонованих неокейнсіанцями, є отримання політичної вигоди від зміни короткострокового балансу між інфляцією та безробіттям, як уже описувалося в цьому розділі.

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме ДОДАТОК: ІНФЛЯЦІЯ ПРОТИ БЕЗРОБІТТЯ: КРИВА ФІЛІПСА:

  1. 1. Содержание (функции) государственного управления
  2. Тема 16. Производство по делам об административных правонарушениях
  3. 3.1. Формирование стратегии развития системы персональных финансов
  4. ГЛОССАРИЙ
  5. Анализ содержания учебного материала школьных учебников с позиции их ориентации на достижение личностных результатов обучения
  6. Введение
  7. Глава I. ОПТИЧЕСКИЕ АНОМАЛИИ В КРИСТАЛЛАХ.
  8. 2. Права и обязанности сторон по договору купли-продажи.
  9. ГЛАВА 2. ИССЛЕДОВАНИЕ СОДЕРЖАНИЯ И СТРУКТУРЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕФОРМАЦИИ ЛИЧНОСТИ СУБЪЕКТА ТРУДА (МЕНЕДЖЕРА КОММЕРЧЕСКОЙ ОРГАНИЗАЦИИ)
  10. 34. Наем жилого помещения на коммерческой основе: юридическая характеристика, элементы, срок, отличие от договора социального найма.
  11. Приложение 17.
  12. Антонов Ярослав Валерьевич. Электронное голосование в системе электронной демократии: конституционно-правовое исследование. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Москва - 2015, 2015
  13. Рентгенофазовый анализ
  14. З.ИСЛАМОВ. ОБЩЕСТВО. ГОСУДАРСТВО. ПРАВО. (Вопросы теории) Ташкент, «Адолат» - 2001, 2001
  15. Фигуры, промежуточные между кругом и правильными многоугольниками
  16. Графическое представление решений для пластинок в виде треугольников