<<
>>

ДИСКОНТНА ПОЛІТИКА

Дисконтна політика, яка в основному означає встановлення облікової ставки та умов дисконтних позик, є найдавнішим із головних інструментів ФРС для регулювання пропозиції грошей. Дисконтна політика впливає на пропозицію грошей шляхом зміни обсягів отриманих дисконтних позик, які є частиною грошової бази.

Зростання обсягів наданих дисконтних позик збільшує грошову базу та пропозицію грошей, натомість зменшення обсягів дисконтних позик відповідно зменшує грошову базу та пропозицію грошей. Облікова ставка, за якою ФРС надає позики депозитним установам, та її загальне ставлення до дисконтних позик залежить від того, як ФРС хоче вплинути на пропозицію грошей. Дисконтне вікно — це засіб, за допомогою якого ФРС надає дисконтні позики банкам, слугуючи каналом забезпечення потреб ліквідності банків.

До 1980 р. (за винятком короткого періоду у 1966 р.) ФРС надавала дисконтні позики лише тим банкам, які були членами Федеральної резервної системи. На практиці банки вважали можливість користуватися дисконтним вікном перевагою членства у ФРС, що частково компенсувало витрати на виконання резерв­них вимог. Із 1980 р. можливість доступу до дисконтного вікна отримали всі депозитні установи. Кожний федеральний резервний банк має своє власне дисконтне вікно.

Використання дисконтного вікна

ФРС може впливати на обсяг дисконтних позик двома шляхами: встановлюючи ціну позики (облікову ставку) та умови надання позик.

Ефект ціни, тобто вплив облікової ставки на обсяг дисконтних позик, можна описати так. Уявімо, що ФРС підвищує облікову ставку. На підвищення облікової ставки банки реагують шляхом зменшення обсягів своїх позик через дисконтне вікно, що, у свою чергу, зменшує грошову базу та пропозицію грошей. Вищі облікові ставки також спричиняють зростаючий тиск на короткострокові процентні ставки. Отже, банкам дорожче залучати фінансові ресурси з інших джерел, таких, як позики на ринку федеральних фондів або випуск депозитних сертифікатів.

Зниження облікової ставки спричиняє протилежний ефект: зростають обсяги дисконтних позик, зростає грошова база та пропозиція грошей. Проте ФРС не може бути певною, що при зниженні облікової ставки банки почнуть брати позики через дисконтне вік­но. Якщо вигідно розмістити кошти в позики та інвестиції неможливо, банки можуть не збільшувати дисконтних запозичень.

Окрім установлення облікової ставки, ФРС також установлює умови доступності позик. ФРС використовує дисконтне вікно для надання трьох видів позик: вирівнювальний кредит, сезонний кредит та розширений (пролонгований) кредит. Тимчасові короткострокові вирівнювальні кредити надаються депозитним установам, аби допомогти їм уникнути більш дорогих методів ліквідного менеджменту. Тимчасові та короткострокові сезонні кредити задовольняють сезонні потреби щодо ліквідності малих депозитних установ у таких місцях, де розвинуті туризм чи сіль- ське господарство. Ці позики знижують банківські витрати на утримання надлишкової готівки чи сезонне погашення позик та інвестицій. За виняткових обставин ФРС надає довгострокові розширені (пролонговані) кредити фінансовим установам з метою розв’язання складних проблем із ліквідністю та відновлення фінансового стану банку. Прикладом можуть слугувати дисконтні позики на суму 5 млрд дол., що були пролонговані для банку Continental Illinois Bank у 1984 р., до того, як він був поглинутий FDIC.

Контроль за дисконтним вікном

Хоча ФРС і дозволяє банкам позичати через дисконтне вікно, вона не закликає їх надто покладатися на дисконтні позики. Графік, зображений на рис. 20.1, показує, що у Сполучених Штатах облікова ставка загалом є нижчою за короткотермінові ринкові процентні ставки, такі, як федеральні резервні ставки. І як наслідок, дисконтне вікно є спокусливим джерелом ресурсів для банків, що мають можливості надавати прибуткові кредити. Пригадаймо, що якби банки могли вільно отримувати позики через дисконтне вікно, вони б отримували прибутки від спреду між обліковою ставкою та ринковою процентною ставкою.

Якщо б ФРС сприяла в такий спосіб отриманню прибутків банками через надання кредитів, це заохочувало б бан­ки брати більше позик, збільшуючи, таким чином, грошову базу. Отже, аби не стимулювати надто великі обсяги дисконтних позик, ФРС використовує інструменти громадського осуду, штрафів та фінансових перевірок. Оприлюднення запитів про надання дисконтних позик знижує їхні обсяги, оскільки банки бояться, що інвестори та вкладники сприймуть це як ознаку поганого фінансового становища банку. Як розпізнати факт «надто великих запозичень»? Відповідь на це запитання не є однозначною, оскільки інколи поведінка ФРС щодо цього явища нагадує метод приблизних підрахунків (приміром, ФРС може відмовити банку в позиці, якщо той брав їх протягом більше половини певного періоду часу).

Роками багато економістів твердять, що облікова ставка повинна бути вищою за короткострокові ринкові процентні ставки, стаючи, таким чином, штрафною процентною ставкою. Позики тоді не надаватимуть можливості отримання прибутків, отже, банки братимуть їх лише якщо вони справді мають проблеми з ліквідністю. Цій стратегії слідує Банк Англії, встановлюючи облікову ставку вищу за ринкову процентну ставку на короткострокові державні цінні папери.

Рисунок 20.1. Облікова ставка та федеральна резервна ставка, 1970—2000 роки
Облікова ставка, яку встановлює ФРС, є загалом нижчою за федеральну резервну ставку, яка визначається ринком. Ця різниця стимулює банки отримувати позики від ФРС.

Джерело: Federal Reserve Bulletin.

З кінця 1970-х років ФРС час від часу підлаштовувала облікову ставку до змін короткострокових ринкових процентних ставок. Коли ринкові процентні ставки падають, ФРС знижує облікову ставку, щоб допомогти банкам вирішити потреби ліквідності. Коли ж ринкова процентна ставка зростає, ФРС збільшує облікову ставку, щоб обмежити можливості отримання вигоди від дисконтних позик.

Обсяг дисконт­них позик збільшується, коли ринкова процентна ставка зростає відносно облікової ставки. Однак оскільки обсяг дисконтних позик є незначним навіть коли федеральна резервна ставка значно перевищує облікову, то економісти вважають, що загалом ФРС успішно контролює використання дисконтного вікна.

Переваги дисконтної політики

Дисконтна політика надає ФРС певні переваги, відсутні в інших знаряддях монетар­ної політики. Далі ми опишемо дві з таких переваг: 1) надання ФРС функції кредитора останньої інстанції та 2) виявлення намірів ФРС у сфері монетарної політики. Відтак обговоримо недоліки дисконтної політики як знаряддя монетарної політики.

Відвернення фінансових криз: кредитор останньої інстанції. Дисконтне вікно є найбезпосереднішою можливістю для ФРС виступати в ролі кредитора останньої інстанції для банківської системи. Операції на відкритому ринку можуть змінювати рівень банківських резервів та впливати на короткострокові процентні ставки (як-от на федеральну резервну ставку). Але вони непридатні для вирішення проблем із ліквідністю окремих банків. Тому при виконанні функції кредитора останньої інстанції ФРС більше використовує дисконтні позики. Успіхи ФРС у владнанні кризи Penn Central на ринку комерційних цінних паперів у 1970 р. та у запобіганні обвалу на фондовій біржі 1987 р. свідчать про те, що рішуча дисконтна політика може знизити втрати фінансових негараздів в економіці.

ФРС надає дисконтні позики на свій розсуд, спонукаючи деяких економістів сумніватись у доцільності такої практики. Деякі аналітики вважають, що надто щед­ра дисконтна політика під час фінансових криз наражає банки та нефінансові установи на ризики. Підґрунтям для таких думок є те, що банки, знаючи, що за економічних спадів ФРС надасть дисконтні позики на вигідних умовах, установлюють менш жорсткі умови надання кредитів, що й відбулося у 1980-х роках.

Інші аналітики схвалюють втручання ФРС за допомогою дисконтного віконця при кризах Penn Central у 1970 р., Franklin National Bank у 1974 р., при маніпуляціях із сріблом братами Гант у 1980 р., при банкрутстві Continental Illinois Bank у 1984 р. та при обвалі на фондовій біржі у жовтні 1987 р. Вони вважають, що ці випадки демонструють потребу подальшого використання дисконтного віконця у кожному окремому випадку, коли ФРС виступає в ролі кредитора останньої інстанції в часи фінансових криз.

Виявлення намірів ФРС: ефект оприлюднення. Оскільки ФРС нечасто змінює облікову ставку порівняно з ринковою процентною ставкою, яка зазнає постійних змін, спостерігачі за діями ФРС уважно стежать за оголошеннями про зміни облікової ставки, оскільки вони можуть означати зміни в монетарній політиці загалом. Самі зміни в обсягах дисконтних позик мають незначний вплив на пропозицію грошей, тому для виявлення намірів ФРС спостерігачі приділяють особливу увагу змінам в обліковій ставці. Приміром, якщо ринкова процентна ставка зростає, а ФРС не збільшує облікову ставку, аналітики можуть розтлумачити це як тимчасове явище, або ж як ознаку того, що ефект зростання процентних ставок буде компенсований купівлею цінних паперів на відкритому ринку. Подібно до цього, зростання ринкових процентних ставок, яке супроводжується зростанням облікової ставки, може бути розтлумачене так, що ФРС приділяє велику увагу зростанню процентних ставок, установлюючи жорсткіші умови кредитування. Неважко також уявити, що спостерігачі за діями ФРС скажуть про зниження процентних ставок, яке не супроводжується зниженням облікової ставки. У намірах ФРС спостерігачі повинні віднаходити підказ­ки, оскільки про свої політичні рішення ФРС повідомляє аж після шести тижнів.

Така інтерпретація намірів ФРС зветься ефектом оприлюднення, оскільки вона показує, як нова інформація впливає на вартість цінних паперів та на прибутки від них. Відповідно до гіпотези про ефективний ринок (розділ 10), у ринкових цінах відображається вся доступна інформація. На ефективному ринку оголошення про зміни в обліковій ставці свідчить про майбутні зміни у політиці ФРС, що спричиняє зміни короткострокових процентних ставок.

Наприкінці грудня 1991 р., приміром, ФРС знизила облікову ставку на один пункт — до рівня 3,5 % (після чого у 1992 р. були зроблені менші додаткові знижки). Оскільки з початком економічного спаду в 1990 р. ФРС проводила поетапне зниження облікової ставки, така її суттєва зміна сигналізувала про готовність ФРС до експансіоністської політики. Ці сигнали відобразились і на інших процентних ставках. Через 90 хвилин після оголошення цієї зміни облікової ставки, Morgan Guarantee Trust Company із Нью-Йорка знизила свій прайм-рейт на позики на пов­ний процентний пункт, а її приклад наслідувало багато інших провідних банків. Водночас довгострокові процентні ставки впали до такого рівня, якого вони не знали впродовж чотирьох останніх років.

Недоліки дисконтної політики як інструменту монетарної політики

Деякі економісти вважають дисконтну політику засобом монетарного контролю. Коливання спреду між федеральною резервною ставкою та обліковою ставкою, яка встановлюється ФРС, можуть спричинити небажане збільшення чи зменшення монетарної бази та пропозиції грошей. Більше того, ФРС не так добре контролює дисконтну політику, як операції на відкритому ринку (оскільки банки повинні вирішити, приймати дисконтні позики чи ні). Тому ФРС не використовує дисконтну політику як головне знаряддя впливу на пропозицію грошей.

Дисконтна політика в інших країнах

Поза Сполученими Штатами центральні банки зазвичай використовують дисконт­ні позики як знаряддя монетарної політики і як засіб стримання фінансових криз. В Японії, наприклад, Банк Японії вважає офіційною обліковою ставкою вартість його позик приватним фінансовим інституціям, що мають рахунки в банку. Зміни в офіційній обліковій ставці трактуються учасниками фінансового ринку як такі, що відображають зміни в основній позиції банку щодо монетарної політики. Європейський центральний банк використовує наявні засоби дисконтної політики для забезпечення поточної ліквідності та виявлення стану монетарної політики. Подібно до Сполучених Штатів (де дисконтні позики надаються регіональними Федеральними резервними банками), наявні засоби дисконтної політики адмініструються децентралізованим способом, через національні центральні банки.

КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ

Читаючи The Wall Street Journal, ви помітили, що при зниженні короткотермінових ринкових процентних ставок (таких, як федеральна резервна ставка, або ж процентні доходи на тримісячні казначейські білети) ФРС не знижувала дисконтної ставки. Чи є тоді монетарна політика ФРС експансіоністською чи обмежувальною?

ФРС може показати, що в її планах є зростання короткострокової процентної ставки. У такому випадку навряд чи буде монетарна політика ФРС обмежувальною.

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме ДИСКОНТНА ПОЛІТИКА:

  1. Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с., 2004
  2. Введение
  3. Глава I. ОПТИЧЕСКИЕ АНОМАЛИИ В КРИСТАЛЛАХ.
  4. 2. Права и обязанности сторон по договору купли-продажи.
  5. ГЛАВА 2. ИССЛЕДОВАНИЕ СОДЕРЖАНИЯ И СТРУКТУРЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕФОРМАЦИИ ЛИЧНОСТИ СУБЪЕКТА ТРУДА (МЕНЕДЖЕРА КОММЕРЧЕСКОЙ ОРГАНИЗАЦИИ)
  6. 34. Наем жилого помещения на коммерческой основе: юридическая характеристика, элементы, срок, отличие от договора социального найма.
  7. Приложение 17.
  8. Антонов Ярослав Валерьевич. Электронное голосование в системе электронной демократии: конституционно-правовое исследование. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Москва - 2015, 2015
  9. Рентгенофазовый анализ
  10. З.ИСЛАМОВ. ОБЩЕСТВО. ГОСУДАРСТВО. ПРАВО. (Вопросы теории) Ташкент, «Адолат» - 2001, 2001
  11. Фигуры, промежуточные между кругом и правильными многоугольниками
  12. Графическое представление решений для пластинок в виде треугольников
  13. ГЛАВА 3. ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ РАЗРАБОТАННЫХ АЛГОРИТМОВ РАСЧЕТА ПЛИТ