<<
>>

ЧИННИКИ ВИБОРУ ПОРТФЕЛЯ

Фінансова система пропонує заощадникам силу-силенну різних активів, з-поміж яких треба зробити вибір. Ці активи є засобом нагромадження вартості, тобто їх можна продати, якщо заощадник потребує коштів для купівлі товарів і послуг.

Види фінансових активів, якими зазвичай володіють заощадники, показано на рис. 5.1. У 2000 р. 1,3 % фінансових активів населення США припадало на чекові вклади, 10,7 % — на заощаджувальні й строкові вклади, 11 % — на паї у взаємних фондах, 27,9 % — на акції, 2,8 % — на активи компаній зі страхування життя і 35,2 % — на активи пенсійних фондів. Ще покоління тому ситуація мала інший вигляд. У 1970 р. домогосподарства зберігали більшу частку своїх заощаджень на чекових і заощаджувальних рахунках та у вигляді активів компаній зі страхування життя, а меншу частку — у взаємних і пенсійних фондах. Два покоління тому, у 1950 р., домогосподарства зберігали більшу частину своїх фінансових активів у вигляді банківських рахунків, урядових цінних паперів та акцій; взаємні й пенсійні фонди не відігравали важливої ролі як засоби нагромадження майна домогосподарств.

Рисунок 5.1 дає підстави для двох висновків. Перший полягає в тому, що заощадники розподіляють свої кошти поміж різними фінансовими активами, а другий — структура цього розподілу змінюється з перебігом часу. Увага в цьому розділі зосереджується на прийнятті індивідуальним заощадником рішень щодо того, які активи включати у портфель, і якою має бути частка кожного з активів у цьому портфелі. Далі в розділі з’ясовуються причини змін у виборі активів з перебігом часу.

Розпочнімо із запитання: як ви інвестували б 1000 дол. США? Ви можете вкласти їх в акції, облігації, фонди грошового ринку чи матеріальні активи (товари, нерухоме майно, золото, устаткування чи картини), або зберігати ці гроші готівкою. Що впливає на ваш вибір?

Теорія вибору портфеля відповідає на запитання про розподіл портфеля і прогнозує, як заощадник розмістить свої кошти між альтернативними видами цінних паперів.

Згідно з цією теорією, при прийнятті рішень щодо того, куди і скільки інвестувати, заощадники зважають на п’ять критеріїв. Цими чинниками вибору портфеля є:

· багатство заощадника або загальний обсяг заощаджень, які буде вкла- дено;

· сподівана віддача на цінний папір порівняно зі сподіваною віддачею на інші інвестиції;

· ступінь ризиковості активу порівняно з ризиковістю інших активів;

· ліквідність активу порівняно з ліквідністю інших активів;

· вартість отримання інформації про актив порівняно з вартістю отримання інформації про інші активи.

Багатство

Коли люди стають заможнішими, обсяг їхнього портфеля активів зростає, оскільки для придбання активів можна використати більші заощадження. Проте люди не збільшують обсягів усіх активів у своїх портфелях, одних видів активів вони накопичують більше, ніж інших. Які ж активи вони обирають?

Рисунок 5.1 Портфелі активів домогосподарств США: 2000 р., 1970 р., 1950 р.
Джерело: Board of Governors of the Federal Reserve System, Flow of Funds Accounts, різні випуски.

Перш ніж відповісти на це запитання, розгляньмо набір активів, які придбали б ви, володіючи багатством вартістю 1000 дол. США; наприклад, ви могли б 10 %, або 100 дол., зберігати у вигляді готівки. Проте якби величина вашого багатства сягнула 1 млн дол., ви, мабуть, не зберігали б готівкою 100 000 дол. Готівка становила б меншу частку вашого багатства, і ви збільшили б відносну частку інших активів, наприклад акцій. Володіти великою кількістю різних привабливих акцій, маючи лише 1000 дол., складно, але це цілком реально за величини багатства 1 000 000 дол.

Еластичність попиту на актив щодо багатства показує, наскільки відсоткова зміна величини обраного активу чутлива до відсоткової зміни багатства.

Еластичність попиту за багатством не залежить від фактичної грошової вартості вашого багатства. Натомість вона визначається як відношення відсоткового приросту величини вашого попиту на актив до відсоткового приросту всього вашого багатства, тобто

.

Використаймо це визначення для обчислення еластичності вашого попиту на готівку зі зростанням багатства від 1000 дол. до 1 млн дол. Маючи 1000 дол., ви можете зберігати готівкою 10 % з них, тобто 100 дол. Якщо обсяг вашого багатства зросте до 1 млн дол. (будьмо оптимістами!), ви можете, наприклад, зберігати готівкою 0,1 %, тобто 1000 дол. Отже, еластичність за багатством вашого попиту на готівку становить 0,01, що значно менше 1. Тому збільшення багатства зумовлює зменшення відсоткової частки готівки, яку ви зберігаєте. Натомість еластичність за багатством вашого попиту на акції та інші активи більша за 1. Тому збільшення багатства призводить до зростання відсоткової частки акцій та інших активів у вашому портфелі.

Активи нижчого порядку (активи необхідності) — це активи, на які еластичність попиту за багатством менша за 1. Активи нижчого порядку, такі, як готівка або чекові рахунки, потрібні заощадникам для проведення регулярних операцій. Натомість активи вищого порядку (активи розкоші) — це активи, для яких еластич­ність попиту за багатством більша за 1. Що робить деякі активи активами вищого порядку? Це активи, наприклад акції, які використовують як інвестиції, а не для полегшення здійснення операцій. Заощадники також повинні зважати на вищі постійні видатки володіння активами вищого порядку, такі, як податки на нерухоме майно і витрати на страхування будинку вартістю 1 млн. дол. США, і на вищі трансакційні видатки придбання цих активів, наприклад, комісійні брокерам і дилерам. Для менш багатих заощадників такі видатки становлять вищу частку інвестицій, ніж для заможніших. Тому придбання деяких видів активів, наприклад, картин видатних художників, доступне лише заможним людям.

Підсумуємо: зі зростанням багатства частка активів вищого порядку в портфелі заощадників збільшується, а частка активів нижчого порядку зменшується.

Очікувана віддача на активи

Які чинники визначають, як заощадники, заможніші чи бідніші, приймають рішення про розподіл свого багатства між різними видами активів? За інших рівних умов, із двох активів заощадник вибере той, сподівана віддача на який вища. Точним показником сподіваної віддачі є сподівана реальна норма віддачі.

Заощадники повинні враховувати вплив інфляції на віддачу, оскільки зміни вартості грошей впливають на реальну вартість цієї віддачі. Ми зустрічалися з проблемою співвідношення номінальної і реальної віддачі у розділі 4, коли аналізували норму віддачі на облігації. Заощадники визначають сподівану реальну віддачу як номінальну віддачу за вирахуванням очікуваного темпу інфляції. Заощадники використовують реальну віддачу як показник окупності інвестицій, бо вона враховує зміни купівельної спроможності.

Оскільки заощадників цікавить величина сподіваної віддачі для фінансування поточних і майбутніх видатків, вони звертають увагу і на те, що залишиться від цієї віддачі після сплати податків; тобто вони порівнюють сподівану реальну післяподаткову віддачу. Оподаткування віддачі на заощадження у США є неоднаковим для різних видів активів. Процент на облігації приватних корпорацій, банківські вклади і дивіденди на акції корпорацій оподатковуються на федеральному рівні, рівні штатів і муніципалітетів. Процент, отриманий на цінні папери Скарбниці США, підлягає лише федеральному оподаткуванню. Боргові зобов’язання штатів і місцевих органів влади (так звані муніципальні облігації) зазвичай звільнені від будь-якого оподаткування, і їх часто називають облігація­ми, звільненими від оподаткування. Усі зазначені відмінності впливають на рішення заощадників щодо вибору портфеля1.

Якщо активи подібні, то за інших рівних умов збільшення сподіваної віддачі на певний актив порівняно з іншими робить його привабливішим для заощадників. Три інші визначники вибору портфеля — ризик, ліквідність та інформаційні видатки, є характерними критеріями, які використовують для порівняння двох активів.

КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ

Процент, отриманий на муніципальні облігації у Сполучених Штатах, звільнений від оподаткування. Чи варто перевести ваші заощадження з інших активів, віддача на які підлягає оподаткуванню, у муніципальні облігації, щоб використати їхній пільговий статус? Не завжди. За прийняття рішень щодо інвестицій інвестори порівнюють сподівану післяподаткову віддачу. Припустимо, на облігацію, яка підлягає оподаткуванню, виплачується процентна ставка 10 %. Якщо податкова ставка становить 30 %, то післяподаткова віддача, що адекватна віддачі на муніципальну облігацію, становитиме 10 % – 0,3·(10 %) = 7 %. Якщо сподівана віддача на облігації, звільнені від оподаткування, є вищою (скажімо, дорівнює 8 %), то попит інвесторів на ці облігації зростатиме, що призведе до підвищення їхньої ціни і зменшення доходу на них. (Згадаймо, що ціни облігацій і дохід на них перебувають у оберненій залежності). За податкової ставки 15 % інвестори надали б перевагу інвестуванню в облігації, що підлягають оподаткуванню, оскільки сподівана післяподаткова віддача дорівнювала б 10 % – 0,15·(10 %) = 8,5 %, а це більше, ніж 7 % сподіваної норми віддачі на муніципальні облігації. Інвестори, які платять вищі податкові ставки, частіше інвестуватимуть у муніципальні облігації, ніж інвестори, які платять низькі податкові ставки.

Ризик, пов’язаний з віддачею на активи

Коли заощадники приймають рішення щодо інвестицій, вони враховують не лише величину віддачі, а й її мінливість (коливання вгору—вниз). Оскільки домогосподарства використовують свої активи здебільшого для вирівнювання споживання з перебігом часу, вони прагнуть уникнути падіння вартості цих активів.

Щоб продемонструвати вплив невизначеності на сподівану віддачу, припустимо, що ви маєте 1000 дол. США для інвестування в акції й порівнюєте акції компаній Solid Enterprises i Rollercoaster Industries. Акції компанії Solid Enterprises приносять гарантовану віддачу 10 % постійно, тоді як акції компанії Rollercoaster Industries — віддачу 20 % протягом першої і 0 % протягом другої половини часу. Обчислимо сподівану віддачу на акції Rollercoaster Industries, використавши зважене середнє можливих віддач:

½·(0,20) + ½·(0) = 0,10 або 10 %.

Сподівана віддача на акції компанії Solid також 10 %. Як вам зробити вибір між цими двома цінними паперами?

Відповідь залежить від порівняння ступенів ризику або невизначеності на ці дві інвестиції. Хоч акції обох компаній приносять однакову сподівану віддачу, ймовірність того, що інвестиція в акції Rollercoaster дасть 10 % доходу, є меншою, ніж віддача від еквівалентної інвестиції в акції Solid. Вища потенційна мін­ливість віддачі від акцій Rollercoast означає більшу ризиковість цієї інвестиції. Ставлення інвестора до ризику і визначить, який саме актив він придбає. Більшість людей є несхильними до ризику заощадниками. Вони прагнуть мінімізувати невизначеність віддачі на свої заощадження і при інвестуванні надають перевагу безпеці. Несхильний до ризику заощадник погодиться навіть на нижчу віддачу від інвестиції у Solid Enterprises через своє прагнення до стабільності. Нейтральні до ризику заощадники оцінюють актив лише за сподіваною віддачею; невизначеність віддачі їх не цікавить. Небагато осіб є схильними до ризику заощадниками, які фактично готові ризикувати заради можливості максимізації віддачі.

Емпіричні дані щодо сподіваної віддачі на фінансових ринках підтверджують несхильність до ризику більшості інвесторів. Наприклад, у 1926—1999 роках річна реальна норма віддачі (скоригована на інфляцію) на акції у США становила пересіч­но 8,2 %, тоді як річна реальна норма віддачі на довгострокові державні облігації — лише 2,0 %*. Чому інвестори погоджувалися на таку низьку віддачу за державними облігаціями, якщо вони могли отримати значно більше, інвестуючи в акції? Основна причина полягає в тому, що державні облігації менш ризикові. Акції пропонують вищу потенційну віддачу, щоб компенсувати заощадникам вищий ступінь ризику, пов’язаний з інвестуванням в акціонерний капітал. Усе ж багато економістів вважають, що акціонерна надбавка, тобто розрив між віддачею на акції та облігації, є надто великою, щоб її можна було пояснити лише з огляду на відмінності у ступені ризику.

Оскільки заощадники здебільшого несхильні до ризику, збільшення ризику на один актив щодо ризику на інший актив призводить до зменшення величини по- питу на нього.

Ліквідність активів

Активи з вищою ліквідністю допомагають заощадникам вирівнювати свої ви- датки з перебігом часу або нагромаджувати на випадок непередбачених обставин. Наприклад, якщо ви маєте певні заощадження у фінансових активах для сплати непередбачених видатків на медичні послуги, то для вас важливо мати можливість швидко продати ці активи в разі виникнення потреби у грошах.

Вочевидь найліквіднішим активом є готівка. Багато ходових цінних паперів, таких, як державні облігації США або акції компанії ІВМ, є високоліквідними активами, оскільки на них завжди можна легко знайти покупця з мінімальними трансакційними витратами. Нерухоме майно, монети і полотна відомих майстрів є відносно неліквідними активами, оскільки їх продаж потребує значних трансакційних витрат. Наприклад, заощадник, який хоче продати будинок, може чекати місяці, а то й роки, перш ніж знайдеться покупець, готовий заплатити повну ціну продавця.

Пересічний інвестор надає перевагу ліквідним активам над неліквідними. Інвестор повинен зважувати переваги ліквідності та нижчу віддачу, характерну зазвичай для ліквідних активів, коли добирає активи для свого портфеля.

КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ

Сертифікати депозитів, які пропонують банки, передбачають штраф за дострокове вилучення коштів. Наприклад, якщо ви інвестуєте 1000 дол. США в однорічний сертифікат, який приносить 5 %, то в разі вилучення своїх заощаджень до завершення року отримаєте менший процент. Чому інвестори ладні погоджуватися на нижчу процентну ставку (скажімо, 3,25 %) на заощаджувальних рахунках, які не передбачають штрафу за дострокове вилучення коштів? Заощадники зазвичай готові пожертвувати частиною сподіваної віддачі в обмін на можливість швидкого перетворення активу в готівку для фінансування незапланованих або непередбачених видатків.

Витрати на інформацію

Заощадники прагнуть знизити ризик, пов’язаний з активом, не витрачаючи часу або ресурсів для оцінки кредитоспроможності емітента цінних паперів або відстежування дій позичальника. Щодо деяких видів активів, таких, як готівка чи урядові цінні папери, інформація є вільно доступною за низьких витрат. Наприклад, якщо ви бажаєте купити державну облігацію, то легко можете знайти дані про ціни та віддачу у The Wall Street Journal. Аналогічно заощадники можуть отримати інформацію про акції та облігації великих корпорацій, бо фінансові аналітики публікують інформацію про ці активи.

Натомість якщо якась нова компанія випускає боргові зобов’язання, то перш ніж прийняти рішення щодо інвестування, інвестори повинні витратити час і кошти для збирання та аналізу інформації про цю компанію. Тому заощадники надають перевагу активам з низькими витратами на здобуття інформації. Зростання інформаційної вартості активу збільшує норму віддачі, необхідну для збереження його привабливості; зменшення інформаційних витрат знижує цю норму віддачі. Фахівці фінансової системи збирають та аналізують інформацію про емітентів фінансових активів і надають цю інформацію за певну винагороду. За інших рівних умов збільшення вартості інформації про актив порівняно з іншими активами зумовлює зниження величини попиту на цей актив.

СИТУАЦІЯ ДЛЯ АНАЛІЗУ
Яким є допустимий ризик вашого портфеля?

Хоча всі інвестиції ризиковані, при виборі власного портфеля активів можна вдатися до певних заходів для оцінки цього ризику і управління ним. Фінансові аналітики радять своїм клієнтам при з’ясуванні доцільності тієї чи іншої інвестиції оцінювати свою фінансову ситуацію і готовність ризикувати.

За оцінки непостійності віддачі фінансові аналітики рекомендують визначитися, якого періоду часу стосується мета ваших заощаджень.

Що триваліший цей період часу, то більшою мірою можна зосередитися на потенціалі зростання інвестованих в акції коштів. Упродовж періоду 1926—1999 ро­ків однорічна віддача на акції змінювалася у межах від 43 % до 54 %, тоді як значення віддачі за 20 років — у межах від 3 % до 18 %. Для більшості людей важливою метою заощаджень є накопичення коштів на прожиття після виходу на пенсію, і такі заощадження становлять вагому частину їхнього майна. Якщо до виходу на пенсію вам іще далеко, то можна використати переваги довгострокового виграшу від ризикових інвестицій, наприклад в акції, не особливо переймаючись мінливістю віддачі у короткостроковому періоді. Відтак із наближенням пенсійного віку можна обрати консервативнішу стратегію для зменшення ризику втрати вагомої частки ваших заощаджень. Ось два типових фінансових плани, які відрізняються тривалістю періоду часу і метою заощаджень, для молодших і старших за віком заощадників:

Молодші заощадники

Опис:

Молодші 50 років, прагнуть нагромаджувати своє майно (чисте багатство) протягом відносно тривалого часу

Мета:

Акумуляція коштів шляхом отримання високої віддачі у довгостроковому періоді План вибору портфеля

Вибір портфеля з огляду на максимізацію сподіваної реальної віддачі лише з обмеженою турботою про невизначеність (ризик).

Старші заощадники

Наближаються до пенсійного віку, портфель за вартістю наближається або дорівнює багатству, потрібному для виходу на пенсію

Збереження коштів за отримання віддачі, трохи вищої від темпу інфляції

Зменшення ризику шляхом вибору надійних активів для отримання сподіваної реальної віддачі.

І, нарешті, оцінюючи мінливість віддачі на ваші активи, треба враховувати вплив інфляції та податків. Віддача на ваші інвестиції зазвичай підлягає оподаткуванню, а реальна віддача зменшується внаслідок інфляції. Зважаючи на це, за згаданий період «надійні» номінальні державні облігації принесли б вам значно нижчий і порівняно стабільний середньорічний дохід порівняно з акціями*.

Усвідомлення видів ризику, яким підлягають ваші інвестиції, допоможе вам пом’якшити емоційну реакцію на мінливість ситуації на ринку і приймати поінформовані інвестиційні рішення.

______

* Обчислено на основі даних з Roger C. Ibbotson and Rex A. Sinquefield, Stocks, Bonds, and Inflation: 2000 Yearbook, Chicago: Ibbotson Associates, 2000.

У таблиці 5.1 підсумовано основні визначники вибору портфеля. Усі наслідки, подані у другому стовпці таблиці, дійсні за базового припущення «за інших рівних умов». Після аналізу кожного з цих чинників ви можете подумати над тим, як вони впливають на ваші власні фінансові рішення. У частині 4 буде з’ясовано, що ці самі чинники визначають рішення щодо формування портфеля активів фірм і фінансових посередників.

Таблиця 5.1. ЧИННИКИ ВИБОРУ ПОРТФЕЛЯ АКТИВІВ

Зростання… Зумовлює зміну величини попиту на актив у напрямку… Оскільки…
майна зростання заощадники мають більший обсяг заощаджень для вкладення
сподіваної віддачі на актив порівняно зі сподіваною віддачею на інші активи збільшення заощадники отримують вищий дохід унаслідок володіння цим активом
ризику (невизначеності віддачі) зниження заощадники зазвичай не схильні до ризику
ліквідності (легкості переведення активу в готівку) збільшення актив можна легше конвертувати в готівку для фінансування споживання
інформаційних витрат зниження заощадники змушені витрачати більше ресурсів для збирання та аналізу даних про актив і віддачу на нього

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме ЧИННИКИ ВИБОРУ ПОРТФЕЛЯ:

  1. Введение
  2. Глава I. ОПТИЧЕСКИЕ АНОМАЛИИ В КРИСТАЛЛАХ.
  3. 2. Права и обязанности сторон по договору купли-продажи.
  4. ГЛАВА 2. ИССЛЕДОВАНИЕ СОДЕРЖАНИЯ И СТРУКТУРЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕФОРМАЦИИ ЛИЧНОСТИ СУБЪЕКТА ТРУДА (МЕНЕДЖЕРА КОММЕРЧЕСКОЙ ОРГАНИЗАЦИИ)
  5. 34. Наем жилого помещения на коммерческой основе: юридическая характеристика, элементы, срок, отличие от договора социального найма.
  6. Приложение 17.
  7. Антонов Ярослав Валерьевич. Электронное голосование в системе электронной демократии: конституционно-правовое исследование. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Москва - 2015, 2015
  8. Рентгенофазовый анализ
  9. З.ИСЛАМОВ. ОБЩЕСТВО. ГОСУДАРСТВО. ПРАВО. (Вопросы теории) Ташкент, «Адолат» - 2001, 2001
  10. Фигуры, промежуточные между кругом и правильными многоугольниками
  11. Графическое представление решений для пластинок в виде треугольников
  12. ГЛАВА 3. ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ РАЗРАБОТАННЫХ АЛГОРИТМОВ РАСЧЕТА ПЛИТ
  13. 2.4 Сегментация и построение контуров изображений объектов
  14. СУБЪЕКТЫ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА
  15. 1. Содержание (функции) государственного управления
  16. Тема 16. Производство по делам об административных правонарушениях
  17. 3.1. Формирование стратегии развития системы персональных финансов
  18. ГЛОССАРИЙ
  19. Анализ содержания учебного материала школьных учебников с позиции их ориентации на достижение личностных результатов обучения