<<
>>

ЧИ ПОВИННА ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА СТАБІЛІЗУВАТИ ЕКОНОМІЧНІ КОЛИВАННЯ?

Коли економіка входить у фазу спаду ділового циклу, скорочується обсяг виробництва, а безробіття зростає, що неминуче означає труднощі для індивідів та фірм. Неокласики та неокейнсіанці сходяться на думці, що збільшення пропозиції грошей може стимулювати виробництво.

Тоді застосування засобів економіч­ної політики може пом’якшити негативні наслідки рецесії та вирівняти короткострокові коливання обсягу виробництва. Таку політику називають стабілізаційною, її метою є зміщення кривої AD внаслідок зміни номінальної пропозиції грошей (монетарна політика) та рівня державних замовлень чи податків (фіскальна політика).

Ми розширимо наш аналіз зв’язків між пропозицією грошей та виробництвом і з’ясуємо, чи можна застосувати ці зв’язки для поліпшення економічних умов у короткостроковому періоді. Знову ж таки, економісти різних шкіл мають різні погляди на роль монетарної політики, спрямованої на зміну пропозиції грошей. Вони сперечаються, чи монетарна політика є ефективним знаряддям стабілізаційної політики, оскільки вони не досягли згоди в питанні, як саме зміни пропозиції грошей впливають на виробництво і процентні ставки. Так само вони не досягли згоди в питанні, чи взагалі слід застосовувати монетарну політику для стабілізації економічних коливань. Далі ми розглянемо погляди кожної школи та їхні рекомендації щодо застосування політики.

Теорія реального ділового циклу та неокласики

Прихильники теорії реального ділового циклу вважають, що жодні заходи стабілізаційної політики не можуть вплинути на виробництво, оскільки економічні коливання зумовлені збуреннями продуктивності. Ціни дуже швидко реагують на ці збурення, тому зміна номінальної пропозиції грошей жодним чином не впливає на обсяг виробництва та реальну процентну ставку. Тому немає сенсу застосовувати стабілізаційну політику.

Неокласики також скептично налаштовані щодо застосування такої політики.

Вони наголошують, що лише несподівані заходи макроекономічної політики матимуть якісь наслідки. Тому впровадження стабілізаційної політики має бути цілком неочікуваним для домогосподарств та фірм. На практиці ж такі несподівані кроки можуть зумовити суттєву невизначеність в економіці, ще більше сприяючи випадковим коливанням обсягу виробництва.

Неокласичні економісти припускають, що громадськість має раціональні сподівання щодо наслідків змін різних економічних змінних, таких, як рівень цін або зміна пропозиції грошей. Раціональні сподівання не означають, що домогосподар- ства та фірми можуть віщувати майбутнє. Натомість вони використовують усю наявну інформацію для аналізу економічних тенденцій*. Проте прогнози можуть бути помилковими. Якщо домогосподарства та фірми формують раціональні сподівання щодо рівня цін, у середньому фактичний рівень цін мало відрізнятиметься від очікуваного. На практиці фактичний та сподіваний рівні цін близькі один до одного, тому незаплановані зміни пропозиції грошей з боку ФРС слабко впливатимуть на коливання обсягу виробництва. Тож неокласики не рекомендують застосовувати стабілізаційну політику.

Погляд неокейнсіанців

Неокейнсіанці вважають, що циклічні коливання ділової активності можуть відбуватися, коли економіка не перебуває у стані довгострокової рівноваги. Ці коливання можуть бути особливо значними, коли обсяг виробництва менший, ніж обсяг виробництва за повної зайнятості, оскільки рецесії збільшують безробіття. Також неокейнсіанці вважають, що зміни сукупного попиту тягнуть за собою зміни поточ­ного обсягу виробництва, тому стабілізаційна політика може вирівнювати коливання та пом’якшувати рецесії.

Очікувані та неочікувані зміни монетарної політики в короткостроковому періо­ді впливають на реальну процентну ставку та виробництво*. Оскільки ціни негнучкі, зв’язок між грішми та виробництвом існує і тоді, коли громадськість має раціональні сподівання щодо оцінки очікуваного рівня цін. Отже, монетарна політика може згладжувати коливання обсягів виробництва.

Припустимо, що, виходячи з точки рівноваги за повної зайнятості Е0 на рис. 26.4(а), поширення песимістичних настроїв зміщує криву сукупного попиту вліво з AD0 в AD1. Отже, у точці Е1 економіка перебуває у стані рецесії, і виробництво падає з Y* до рівня Y1. Без втручання центрального банку економіка фактично сама по собі повернеться до попереднього обсягу виробництва у точку рівноваги Е2, коли ціни поступово знизяться, і крива SRAS зміститься вниз від SRAS0 в SRAS1. Проте період відновлення ділової активності і корекції цін може бути тривалим, протягом якого обсяг виробництва буде низьким, а безробіття — високим.

Натомість ФРС може прискорити відродження, збільшивши пропозицію грошей (як показано на рис. 26.4 б), що перемістить криву AD назад, з положення AD1 у положення AD0. Оскільки ціни змінюються лише поступово, стимулююча політика переміщує економіку з точки рецесії Е1 до початкового положення рівноваги за пов­ної зайнятості Е0 швидше, ніж у разі незастосування політики. Єдиним побічним ефектом застосування стабілізаційної політики є те, що внаслідок цього рівень цін буде вищим, ніж коли б політика не застосовувалася.

Протягом 1960-х років багато економістів радили активно використовувати монетарну та фіскальну політику для вирівнювання економічних коливань. Проте інші застерігали, що між моментом застосування заходів політики та пер­шими її наслідками можуть існувати тривалі періоди лагів імплементації, що ускладнить процес відродження економіки. Цей лаг зумовлюється низкою причин. По-перше, аналітикам потрібен час для збирання статистичних даних (лаг збирання даних). Значення ВВП за кожен квартал стає відомим лише через кілька місяців, хоча дані про пов’язані з ним показники (наприклад, обсяги роздрібної торгівлі) стають доступними швидше. По-друге, політикам потрібно проаналізувати економічні тенденції, аби виявити можливі симптоми спаду (лаг аналізу даних).

По-третє, хоча такі заходи політики, як операції на відкритому ринку, можуть здійснюватися ФРС самостійно, зміни фіскальної політики (такі, як податки чи державні закупівлі) вимагають законодавчого затвердження, що також вимагає часу (законодавчий лаг). Застосування заходів фіскальної політики, як правило, потребує ще більше часу (лаг імплементації). І, нарешті, вплив політики виявляється не відразу, а лише через деякий період (лаг резуль- тату). Тому політика не може вмить подолати негативні економічні тенденції, і економісти наголошують, що слід більше зосередитися на таких довгострокових цілях, як низький рівень інфляції та стале економічне зрос- тання.

Рисунок 26.4. Наслідки політики активізації економіки в неокейнсіанській моделі
Як показано в а):

1. З початкової точки рівноваги Е0 за повної зайнятості поширення песимістичних настроїв зміщує криву сукупного попиту з положення AD0 в AD1, обсяг виробництва зменшується до Y1 і економіка входить у фазу спаду.

2. З часом рівень цін знижується, відновлюючи економічну рівновагу в точці Е2.

Як показано в б):

1. З початкової точки рівноваги Е0 за повної зайнятості поширення песимістичних настроїв зміщує криву сукупного попиту з положення AD0 в AD1, обсяг виробництва зменшується до Y1 і економіка входить у фазу спаду.

2. ФРС прискорює відродження і збільшує пропозицію грошей. Крива сукупного попиту зміщується назад у положення AD0, і економіка досягає точки рівноваги Е0 з попереднім обсягом виробництва швидше, ніж у разі утримання від застосування таких політичних заходів. Проте довгостроковий рівень цін залишиться на попередньому рівні, на відміну від випадку невтручання в економіку.

Лаги імплементації не зменшили ваги стабілізаційної політики в очах більшості неокейнсіанців. Проте вони погоджуються, що не слід боротися з кожним незначним відхиленням сукупного попиту. Навпаки, застосування політики активізації економіки треба обмежити подоланням затяжних і глибоких спадів.

ДЕСЬ, КОЛИСЬ, В ЯКІЙСЬ КРАЇНІ…
Суперечки щодо стабілізаційної політики в Японії

На початку 1992 р. Ясуші Мієно, тодішній голова Банку Японії, перебував під тиском з боку ділових кіл, які хотіли пролобіювати значну грошову експансію. Японський фондовий ринок суттєво скоротився за обсягами, і економіка прямувала до найбільшої за останні 20 років рецесії. І хоча центральний банк знизив облікову ставку з 6 % до 4,5 % протягом півроку, деякі політики радили прем’єр-міністрові Міязаві звільнити Мієно з займаної посади.

Фактично від Банку Японії очікували активніших заходів для боротьби з рецесією. Проте Мієно вважав, що економіка була перегрітою наприкінці 1980-х та на початку 1990-х років, і фондовий ринок так відреагував на інфляційні тенденції. Застосуймо модель AD—AS для аналізу тодішніх подій. Центральний банк уважав, що економіка прямувала з точки рівноваги Е0, де обсяг виробництва Y0 переважав довгостроковий обсяг виробни-

цтва за повної зайнятості Y*, до точки E1. Спад фондового ринку та поширення песимістичних настроїв змістили криву сукупного попиту з положення AD0 у положення AD1.

Якщо б Банк Японії вдався до стимулювальної політики для утримання обсягу виробництва Y0 у короткостроковому періоді, крива сукупного попиту повернулася б у положення AD0. Проте для досягнення довгострокової рівноваги у точці перетину кривих AD0 та LRAS (Ез) повинен зрости рівень цін. Але Мієно вирішив почекати, поки рівень цін спаде, і крива SRAS переміститься з положення SRAS0 у SRAS1. Тоді довгострокова рівновага досягалася б у точці Е2 за обсягу вироб­ництва, за повної зайнятості та нижчого рівня цін, ніж у Е3. Оскільки вважалося, що переміщення кривої SRAS буде швидким, Мієно уникав застосу­вання політики стабілізації. Дефляційний тиск усе ще стримував економіку наприкінці 1990-х та початку 2000-х років, але гальмував економічне зростання.

У табл. 26.1 підсумовано погляди різних шкіл на зв’язок між грішми та виробництвом, а також доцільність стабілізаційних заходів.

Таблиця 26.1. ПОГЛЯДИ РІЗНИХ ШКІЛ НА ЗВ’ЯЗОК МІЖ ГРІШМИ ТА ЕКОНОМІКОЮ: ТРИ ПІДХОДИ

Школа Виробництво змінюється під впливом Чи слід застосовувати політику активізації економіки?
Несподіваної зміни пропозиції грошей? Очікуваної зміни пропозиції грошей?
Реального ділового циклу Ні Ні Ні
Ціни є досконало гнучкими, тому монетарна політика не може вплинути на грошові запаси чи обсяг виробництва у короткостроковому періоді
Неокласики Так Ні Ні
Лише несподівані зміни пропозиції грошей можуть впливати на виробництво Монетарна політика впливає на виробництво і реальну процентну ставку лише «обманюючи» домогосподарства і фірми
Неокейнсіанці Так Так Іноді
І очікувані, і неочікувані зміни пропозиції грошей впливають на виробництво, хоча вплив несподіваних змін вагоміший Часті зміни монетарної політики можуть підірвати довіру до центрального банку

<< | >>
Источник: Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с.. 2004

Еще по теме ЧИ ПОВИННА ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА СТАБІЛІЗУВАТИ ЕКОНОМІЧНІ КОЛИВАННЯ?:

  1. Габбард, Р. Глен.. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. — К.: КНЕУ,2004. — 889 с., 2004
  2. Тема 16. Производство по делам об административных правонарушениях
  3. 3.1. Формирование стратегии развития системы персональных финансов
  4. ГЛОССАРИЙ
  5. Анализ содержания учебного материала школьных учебников с позиции их ориентации на достижение личностных результатов обучения
  6. Введение
  7. Глава I. ОПТИЧЕСКИЕ АНОМАЛИИ В КРИСТАЛЛАХ.
  8. 2. Права и обязанности сторон по договору купли-продажи.
  9. ГЛАВА 2. ИССЛЕДОВАНИЕ СОДЕРЖАНИЯ И СТРУКТУРЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕФОРМАЦИИ ЛИЧНОСТИ СУБЪЕКТА ТРУДА (МЕНЕДЖЕРА КОММЕРЧЕСКОЙ ОРГАНИЗАЦИИ)
  10. 34. Наем жилого помещения на коммерческой основе: юридическая характеристика, элементы, срок, отличие от договора социального найма.