загрузка...

1.1. Суть і структура фінансової системи України

Складність категорії "фінанси" певним чином впливає на однозначне визначення категорії "фінансова система України". Інколи цю категорію ототожнюють із категорією "фінанси країни". Частина українських учених розглядає фінансову систему з двох сторін: за внутрішньою будовою і організаційною структурою. За внутрішньою будовою — це сукупність відносно відокремлених взаємопов'язаних фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу й перерозподілу ВВП. За організаційною структурою — це сукупність фінансових органів та інститутів, які управляють грошовими потоками.

Національні фінансові системи, на думку доктора економічних наук, професора В.М. Опаріна, відображають структуру фінансів окремих країн. До їх складу входять:

фінанси суб'єктів господарювання;

страхування;

державні фінанси;

міжнародні фінансові відносини;

внутрішній фінансовий ринок. До організаційного складу фінансової системи України входять:

а) органи управління:

Міністерство фінансів;

Державна податкова адміністрація;

Контрольно-ревізійна служба;

Державне казначейство;

Рахункова палата України;

Аудиторська палата;

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

Пенсійний фонд;

Фонди соціального страхування;

б) фінансові інститути:

Національний банк;

комерційні банки;

страхові компанії;

небанківські кредитні установи (ломбарди тощо);

міжбанківська валютна біржа;

фондові біржі;

фінансові посередники на ринку цінних паперів.

Інший український фінансист, доктор економічних наук, професор О.М. Ковалюк вважає, що фінансова система охоплює сферу фінансів (об'єкт фінансової системи); сукупність фінансових органів (суб'єкт фінансової системи); фінансовий механізм (засіб взаємодії суб'єкта й об'єкта фінансової системи).

На думку доктора економічних наук, професора М.І. Крупки, фінансову систему можна розглядати як інфраструктуру різних фінансових інститутів, які здійснюють фінансові операції й одночасно є суб'єктами і об'єктами управління фінансами.

Автори відомого у СІЛА та в інших країнах підручника з економіки, К. Макконнелл і С. Брю, у складі фінансової системи Сполучених Штатів виокремлюють кілька важливих ланок. Передусім, це Федеральна резервна система (ФРС), до якої належать 12 федеральних резервних банків, що є водночас центральними банками. Така кількість центральних банків (більшість країн мають один центральний банк (ЦБ)) вказує на велику територію, економічну могутність цієї країни, а також наявність великої кількості комерційних банків. На ФРС покладено широке коло обов'язків у галузі монетарної політики, підтримання ліквідності і стабільності фінансових ринків регулювання депозитних інститутів, надання послуг Державній скарбниці і депозитним інститутам, підтримання ефективного платіжного механізму та сприяння економічному розвитку суспільства. Хоча, на перший погляд, перелічені обов'язки мають різний вигляд, проте всі вони є суттєвими аспектами головної функції ФРС — підтримання стабільної та ефективної національної грошової одиниці. Одночасно до фінансової системи США ці автори зачисляють комерційні банки, ощадні установи.

Дещо по-іншому зміст фінансової системи США розкриває автор відомого підручника "Гроші, банківництво і фінансові ринки" Ф. Мишкін. На його думку, головними елементами цієї системи є кредитори (заощадники), позичальники (витратники), фінансові посередники і фінансові ринки. Кредиторами і позичальниками можуть бути домо- господарства, ділові фірми, уряд та іноземці. Фінансовим посередником — банки і небанківські фінансові установи.

У західній фінансовій науці переважає трактування фінансової системи у контексті функціонування фінансового ринку. Наприклад, 3.

Боді та Р. Мертон характеризують фінансову систему як сукупність ринків та інших інститутів, що використовується для укладання фінансових угод, обміну активами і ризиками. Ця система включає ринки акцій, облігацій та інших фінансових інструментів, фінансових посередників (таких як банки і страхові компанії) і органи, які регулюють діяльність усіх цих установ. Але є й інші підходи. Зокрема, П. Роуз і Д. Фрезер розглядають фінансову систему країни досить широко, відносячи до неї мережу фінансових ринків, фінансові інституції, бізнес- структури, фінанси домогосподарств та уряду.

Спираючись на досвід розвинутих країн, до складу фінансової системи України доцільно включати: 1) державні фінанси; 2) фінанси підприємств суб'єктів —господарювання; 3) страхування; 4) фінансовий ринок; 5) фіпапси домогосподарств. Якщо стосовно перших трьох елементів фінансової системи в українській фінансовій науці, як правило, не виникає суттєвих заперечень, то стосовно включення до неї фінансового ринку та фінансів домогосподарств ще точаться дискусії. Враховуючи те, що ринкова економіка — це взаємодія трьох секторів: домогосподарств, фірм та уряду, то у фінансову систему необхідно включати відповідно фінанси домогосподарств, фінанси підприємств, державні фінанси, страхування, а також сполучний елемент між ними: фінансовий ринок.

Виділення у фінансовій системі державних фінансів вимагає вирішення однієї складної проблеми. Враховуючи, що до її складу сьогодні включають не тільки державний, а й місцеві бюджети, які за українським законодавством є відносно самостійними утвореннями, то замість категорії "державні фінанси" доцільно було б використовувати термін "суспільні фінанси", або "публічні фінанси", як це робиться у підручниках із фінансів у багатьох країнах світу. Так, доктор економічних наук, професор C.B. Слухай вважає, що замість категорії "державні фінанси" треба використовувати категорію "суспільні фінанси", оскільки у вирішенні суспільних питань крім держави беруть участь і територіальні громади, інтереси яких не є адекватними державним, а фінансування суспільних благ здійснюється не лише коштом держави, а й за рахунок акумульованих місцевими громадами коштів. У 2005 p. у сфері державних фінансів доходи всіх бюджетів — державного та місцевого — становили 134 млрд грн порівняно з 91,5 млрд грн у 2004 p., доходи Пенсійного фонду — 43 млрд грн порівняно з 31 млрд грн, зовнішній державний борг скоротився до 11,7 млрд дол. (у 2004 р. — 12,1 млрд дол.), внутрішній державний борг — до 19,2 млрд грн (21 млрд грн), валові валютні резерви Нацбанку зросли до 19,4 млрд дол. (9,5 млрд дол.). У сфері фінансів корпорацій прибуток у промисловості (до оподаткування) становив 28,1 млрд гри порівняно з 18,9 млрд грн у 2004 р. Але найцікавіші зміни спостерігалися у сфері фінансів громадян. їхні доходи в 2005 р. досягли 393 млрд грн порівняно з 270 млрд грн у 2004 р., а номінальна середня заробітна плата — 1019,7 грн порівняно з 590 грн у 2004 р.

Реальні доходи зведеного бюджету за перше півріччя 2006 р. зросли на 13,8 %, державного — на 10,8 % проти аналогічного рівня минулого року. Профіцит зведеного бюджету за січень — травень становив 1183,1 млн грн, або 0,7 % ВВП.

До організаційного складу фінансової системи доцільно включати: 1) оргапи управління (Міністерство фінансів, Державну податкову адміністрацію, Контрольно-ревізійну службу, Державне казначейство, Рахункову палату України, Державну комісію з регулювання ринку фінансових послуг, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку; Пенсійний та інші фонди соціального страхування тощо); 2) фінансові інститути (Національний банк України (НБУ), комерційні банки, страхові компанії, Міжбанківсь- ку валютну біржу, фінансових посередників на ринку цінних паперів тощо).

| >>
Источник: М.І. КАРЛІН. ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ УКРАЇНИ. 2008

Еще по теме 1.1. Суть і структура фінансової системи України:

  1. 1.3. Адміністративно-територіальна реформа і структура фінансової системи України
  2. ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ: СУТЬ, СТРУКТУРА, НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ
  3. 1.2. Державні фінанси — основа фінансової системи України
  4. 11.3. Основні напрями забезпечення фінансової безпеки України
  5. ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
  6. 11.1. Фінансова безпека країни: суть і структура
  7. Глава 2. БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ ТА ЇЇ ПРИНЦИПИ
  8. 6.6. Основи концепції реформування податкової системи України на період до 2015 р.
  9. Президент України. БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ, 2001
  10. ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СИСТЕМОЮ УКРАЇНИ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ
  11. 24.4. Структура хозяйственной системы: производственно-технологическая; организационно- управленческая (институциональная); социальная структура общества
  12. 11.4. Необхідність урахування в Україні ^ и І • •• ••• особливостей фінансової конкуренції серед країн Європейського Союзу
  13. М.І. КАРЛІН. ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ УКРАЇНИ, 2008
  14. 6.1. Суть і функції податків
  15. СУТЬ МАРЖИНАЛИЗМА
  16. Суть пропорционального страхования
  17. 8.3. Суть фінансово-економічної безпеки державного підприємства
  18. 2.1. Суть та функції державного бюджету
  19. В чем суть этих моделей?